Рішення № 21488613, 07.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5024/2116/2011-5023/9935/11

вх. № 9935/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 170 від 31.03.2011 року

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.12.2011 року 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 15 346 853,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Херсона від 22.11.2011 року справу №5024/2116/2011 за позовом Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" до Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" про стягнення 15346853,80 грн. передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Справі присвоєно номер 5024/2116/2011-5023/9935/11.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ» заборгованість за Договором комісії №15/12/07 від 03.12.2007р. у розмірі 15623620,51 грн., а саме: основного боргу - 10204025,11 грн., штрафних санкцій - 2591822,38 грн., інфляційних втрат 2061213,11 грн., 3% - річних 766559,91 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 25500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат зі сплати за інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову. 07.02.2012 року надав до суду пояснення , яке досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує та у письмових запереченнях на позовну заяву зазначає, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог через те, що позивачем не надано до матеріалів справи первинних документів на підтвердження обставин, що складають підставу позову. Таким чином, на думку відповідача, позивач не надав належних доказів наявності відповідної заборгованості, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки позивачем усі оригінали товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей надавалися господарському суду для огляду та дослідження у судових засіданнях.

Крім того, 07.02.2012 року відповідач надав до суду заперечення проти позовної заяви, відповідно до якого просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2591822,38 грн., посилаючись на ч. 2 ст. 259 ЦК України.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.12.2007р. між Державним підприємством «Харківський завод шампанських вин» (позивач) і Іноземним підприємством «Торговий дім «ХЗШВ» (відповідач) був укладений Договір комісії №52/12/07. Згідно додаткової угоди №1 від 30.12.2008р. до вказаного Договору, його термін дії був продовжений до 31 грудня 2009 року.

Згідно п.1.1 Договору комісії №52/12/07 від 03.12.2007р. Комісіонер - ІП «ТД «ХЗШВ» за дорученням Комітента ДП «ХЗШВ» за винагороду зобовязався укласти один або декілька правочинів від свого імені і за рахунок Комітента, з метою реалізації товару останнього.

Згідно п.1.2 Договору комісії, асортимент, кількість і ціна товару визначається у відповідності з накладними, чеками або іншими документами, які підтверджують передачу товару від Комітента Комісіонеру.

Під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що на виконання вищевказаного Договору комісії позивачем у період з грудня 2007 року по квітень 2009 року було передано відповідачу продукцію (вина ігристі, шампанське, вина міцні виноградні) на загальну суму 57938025,11 грн. На підтвердження зазначеного позивачем надавалися господарському суду для огляду оригінали товарно-транспортних накладних, а також довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п.2.3 Договору комісії, Комісіонер зобовязаний щомісячно надавати Комітенту звіт і передати йому все отримане за виконаним дорученням, а також передати Комітенту за його вимогою всі права у відношенні третьої особи, які виникають з правочину, укладеного Комісіонером з цією третьою особою.

Згідно звітів, які відповідач у період з січня 2008 року по червень 2009 року надав позивачеві, та копії яких містяться у матеріалах справи, ІП «ТД «ХЗШВ» реалізувало отриманий за Договором комісії товар у повному обсязі на загальну суму 57938025,11 грн. Позивач зазначає, що останній звіт про виконання умов Договору комісії був наданий відповідачем 1 липня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що всі звіти мають підпис директора ІП «ТД «ХЗШВ», скріплені круглою печаткою підприємства-відповідача, мають посилання на виконання договору комісії, та датовані періодами з січня 2008 року по червень 2009 року, тобто саме тім періодом, коли здійснювалось виконання зобовязань за Договором комісії №52/12/07 від 03.12.2007р. Судом також встановлено, що іншого Договору комісії між позивачем та відповідачем не укладалось, та позадоговірних відносин не існувало.

Наданими позивачем виписками з банківського рахунку підтверджується, що у період з грудня 2007 року і на момент розгляду справи судом ІП «ТД «ХЗШВ» на виконання Договору комісії перерахувало на розрахунковий рахунок ДП «ХЗШВ» грошові кошти у загальній сумі лише 47734000,00 грн., тобто на 10204025,11 грн. менше загальної вартості поставленої відповідачеві продукції.

Таким чином, згідно тверджень позивача та на підставі наданих ним доказів вбачається, що починаючи з липня 2009 року, у ІП «ТД «ХЗШВ» перед ДП «ХЗШВ» за Договором комісії виникла грошова заборгованість у розмірі 10204025,11 грн.

Зазначене за твердженням позивача є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, що і змусило його звернутись до господарського суду із позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів відноситься примусове виконання обовязку в натурі.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ч. 4 ст.1016 Цивільного кодексу України, у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

З матеріалів справи вбачається, що у період з січня 2008 року і по теперішній час від ІП «ТД «ХЗШВ» повідомлень про порушення третіми особами умов договорів, укладених з ними комісіонером (відповідачем), не надходило, що свідчить про належне виконання з боку третіх осіб умов договорів, в тому числі і про отримання з боку ІП «ТД «ХЗШВ» грошових коштів за реалізований товар, який, у відповідності до ст. 1018 Цивільного кодексу України належить комітенту (ДП «ХЗШВ»).

Згідно ч. 1 ст. 1022 Цивільного кодексу України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Не повернення ІП «ТД «ХЗШВ» за Договором комісії №52/12/07 від 03.12.2007р. Державному підприємству «Харківський завод шампанських вин» грошових коштів у сумі 10204025,11 грн. є порушенням господарського зобовязання.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 10204025,11 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та річних. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 2061213,11 грн. інфляційних витрат та 766559,91 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 2591822,38 грн. штрафу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.. 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлена до стягнення позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 2591822,38 грн. за період з липня 2009 року по грудень 2009 року.

Проте, позовна заява подана в липні 2011 року тобто через майже через 2 роки після періоду за який нараховується штраф.

Відповідно до положень ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2551006,28 грн. штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщоспірвиниквнаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір,відсплати якого позивачу встановленому порядку звільнений, стягуєтьсяз відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 611, 1011, 1016, 1018, 1022 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 80 п. 1.1, 82-84 ГПК України, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ» (61036, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 34861034, п/р 260063011000322 в ХВ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 350631) на користь Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20, код ЄДРПОУ 30590422, п/р 26001996105749 у філіалі ЗАТ «ПУМБ» у м. Харків, МФО 350385) 10204025,11 грн. основного боргу, 2061213,11 грн. інфляційних витрат, 766559,91 грн. 3% річних, 21269,77 грн. витрат по сплаті державного мита, 196,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2591822,38 грн. штрафу відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ лютого 2012 року.