Рішення № 21488542, 06.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2012 р. Справа № 5023/009/12

вх. № 009/12

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судовогозасідання Яковенко К.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. №55 від 01.01.12р.

відповідача - ОСОБА_2., дов. №б/н від 03.01.12р. 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ДП "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ 3-я особа <Текст >

до ТОВ "Керамет-Харків", м. Куп'янськ 3-я особа <Текст >

про стягнення 27500,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 27500,00грн. штрафу за неправильне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час надання Державним підприємством "Придніпровська залізниця" послуг перевезення відповідачеві, з його боку були виявлені порушення вимог чинного законодавства щодо оформлення перевізних документів, а саме неправильно зазначено в накладній № 44552610 адресу вантажоодержувача, у зв'язку з чим, позивачем на підставі ст.122 Статуту залізниць України було нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 27500,00грн.

В судовому засіданні 24.01.2012р. оголошено перерву до 06.02.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов та доповненнях до відзиву, посилаючись, зокрема, на те, що у залізничній накладній він правомірно вказав поштову (фактичну) адресу одержувача - м.Дніпродзержинськ, вул.Кірова,18б, оскільки за цією адресою він здійснює свою виробничу діяльність, отже склад правопорушення, передбачений ст. 122 Статуту залізниць України в його діях відсутній. Окрім того, зміна адреси одержувача в накладній не завдала збитків ані позивачу, ані іншим учасникам господарських відносин. За таких підстав відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Також відповідач у доповненнях до відзиву просить суд врахувати складне фінансове становище підприємства, а також застосувати ст. 233 ГК України, яка надає право суду зменшити розмір санкцій з урахуванням ступеню виконання зобов*язання боржником, його складний майновий стан.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, встановив наступне.

У липні 2011 року зі станції Основа Південної залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамет-Харків» здійснило відправлення вагону № 67656918 згідно накладної № 44552610, на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство «Керамет».

На вищевказане відправлення вантажу відправник надав станції навантаження заповнену накладну, у якій в графі "Одержувач" було вказано ПрАТ «Керамет" код одержувача 5841, його адреса вказана Дніпропетровська обл., м.Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б. Станцією призначення було відправлено телеграму НР 68 від 28.07.2011р. про невірно зазначену адресу отримувача. На підставі телеграми зі станції відправлення № НР 1313 від 28.07.2011р., листа відправника № 11 від 27.07.2011 та договору № ПР.ДН-1-11 317/НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції Правда Придніпровської залізниці у вказаній накладній зроблено зміну адреси одержувача на вірну: з Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б на м. Донецьк, вул. Калужська, 16-а. Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 49 від 28.07.2011.

Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

"Правилами перевезень вантажів", а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника.

Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчується комерційними актами або актами загальної форми.

Відповідно п. 1 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, при перевезеннях підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, є комерційні акти та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Акт загальної форми № 49 від 28.07.2011 року складений на бланку форми ГУ-23 встановленої додатком 6 "Форма ГУ-23" до "Правил користування вагонами і контейнерами" та містить найменування станції на якій складений акт, дату його складання, перелік осіб, які склали акт, відомості про станцію відправлення та призначення, № накладної, дату, а також опис обставин, що викликали складення акту, підписи двох осіб, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта.

Таким чином, акт загальної форми № 49 від 28.07.2011 року має необхідні реквізити і є таким, що зафіксував факт неправильного зазначення адреси одержувача.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що у випадку неправильного зазначення маси вантажу, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у пятикратному розмірі згідно до ст.118 цього Статуту.

Позивачем, з посиланням на вищевказану статтю, нараховані відповідачу штрафні санкції у розмірі 27500,00грн., що складаються з п*ятикратного розміру від провізної плати.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги, що сума штрафу є надмірно великою, та оскільки відповідачем своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, позивачем не понесено додаткових витрат оскільки вантаж було отримано своєчасно на станції призначення, яка зазначена в документах, а також враховуючи фінансове становище підприємства відповідача, яке підтверджено матеріалами справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшити розмір стягуваного штрафу на 90% та стягнути з відповідача 2750,00грн. штрафу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50грн. покласти на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6, 23, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 1, 2, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого штрафу задовольнити. Зменшити розмір стягуваного штрафу на 90%.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" (63700, Харківська обл., м.Куп*янськ, вул.Садова,33, в тому числі р/р 26001815731380 у ПАТ "Укрсоцбанк" у м.Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 33714374) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса,108, в тому числі р/р 26006000012 у ДФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 2750,00грн. штрафу та 1411,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Савченко А.А.

Повне рішення складено 08.02.2012р.