Рішення № 21488489, 02.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2012 р. Справа № 5023/6115/11

вх. № 6115/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

Прокурор - Сорока М.М., посв. № 32 від 03.04.2007 р.;

Представник відповідача - не з'явився;

Третя особа - ОСОБА_1, (особисто);

Треті особи - не з'явились

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) громадянин ОСОБА_1, м. Харків;

2) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

3) КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа <Текст >

про визнання дій незаконними

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ФОП ОСОБА_2, в якій прокурор просить суд : 1) визнати незаконними дії відповідача щодо використання житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 для розташування та функціонування у них салону краси "Монро"; 2) Заборонити відповідачу використання житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 для розташування та функціонування у них салону краси "Монро".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадянина ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, та КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року призначено по справі № 5023/6115/11 судову у справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено на термін проведення експертизи.

До господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи № 5023/6115/11 з повідомленням про неможливість надати висновок будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2012 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на "02" лютого 2012 р. о 10:40 год.

У призначеному судовому засіданні прокурор позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні третя особа - ОСОБА_1 підтримував позов прокурора та просив суд його задовольнити.

У призначене судове засідання представники позивача, відповідача та третьої особи (ОСОБА_3) не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, витребувані судом документи не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про направлення листа про необхідність зявитись до господарського суду та ухвали про поновлення провадження у справі від 30 січня 2012 року, які направлялась на адресу сторін, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутні в судовому засіданні 02 лютого 2012 року прокурор та третя особа (ОСОБА_1) вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників позивача та відповідача, пояснили, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Прокуратурою Московського району міста Харкова проведено перевірку за зверненням ОСОБА_6 щодо незаконного, на думку заявника, розміщення у квартирах будинку, АДРЕСА_1 магазину непродовольчих товарів де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_2

Прокурорською перевіркою встановлено, що квартира АДРЕСА_1 використовується Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, а саме, для розміщення та функціонування салону краси “Монро”.

Встановлено, що 12.06.2008 року ОСОБА_7 огли звернувся з позовом до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення квартири №75, загальною площею 57,4 кв. м. з окремим входом в літ А-9 житлового будинку АДРЕСА_1, яку він за власні кошти реконструював, влаштував відокремлений вихід. Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" внесло зміни до документів та видало технічний паспорт приміщення. Після реконструкції квартира змінилася, стала непридатною для проживання. Належного дозволу на переобладнання ОСОБА_7 не мав, перереєструвати на своє ім'я не може. У зв'язку з викладеним ОСОБА_7 просив суд визнати за ним право власності на новостворену річ.

Представник відповідача позов не визнав, в обґрунтування зазначив, що позивачем не було виконано вимоги "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом" та надав суду заяву з проханням слухати справу без його участі.

Рішенням місцевого суду Московського району міста Харкова від 20.06.2008 року за ОСОБА_7 визнано право власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№ 75-4; 75-5; 75-6; загальною площею 71,4 кв. м. з окремим входом в літ А-9 будинку АДРЕСА_1.

Не погодившись зі вказаним рішенням 26.03.2009 року ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційної скарги 07.04.2009 року апеляційний суд Харківської області виніс ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнив, рішення місцевого суду Московського району міста Харкова від 20.06.2008 року скасував, а справу направив до того ж суду на новий розгляд у іншому складі (Ухвала від 07.04.2009 року у справі № 22-ц-2020/2009р. наявна в матеріалах справи).

За результатами нового розгляду справи, позов ОСОБА_7 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Прокурор, посилаючись на викладені вище обставини, а також на те, що, рішення, на підставі якого приміщення квартири АДРЕСА_1 визнані нежитловими, на теперішній час скасовано, отже спірні приміщення є житловими та у відповідності до ст. 4 Житлового кодексу України відносяться до житлового фонду, вважає вважає дії ФОП ОСОБА_2 незаконними та такими, що підлягають забороні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 4 Житлового кодексу України в редакції, що діяла на момент звернення прокурора до суду з позовною заявою (22.07.2011р.) та на момент винесення рішення з урахуванням змін внесених Законом України від 22.09.2011р. №3795-VI жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Статтею 6 Житлового кодексу України встановлено, що жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку, як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Крім того, враховуючи вимоги законів України “Про приватизацію державного житлового фонду”, а також Цивільного кодексу України щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке знаходиться у спільній частковій власності, за згодою всіх учасників володіння цим майном, у випадку, коли в житловому будинку є приватизовані квартири, при переобладнанні приміщень такого будинку під офіси, торговельні організації тощо з використанням місць загального користування будинку необхідна згода власників приватизованих квартир.

Використання житлових приміщень з іншою метою проводиться в разі визнання їх непридатними для проживання з подальшим переведенням у нежитлові, що регламентується Житловим кодексом УРСР та постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 р. N 189 "Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання".

Водночас, відповідно до вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" приміщення магазинів роздрібної торгівлі допускається розміщувати виключно на першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків, а приміщення громадського призначення, крім приміщень громадського призначення гуртожитків і житлових будинків для осіб похилого віку та сімей з інвалідами, повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку.

Таким чином, виконання робіт з перебудови та перепланування житлових приміщень у багатоквартирних будинках із подальшим використанням їх як нежитлових приміщень повинно здійснюватися за згодою співвласників будинку та без обмеження їх інтересів та житлових прав.

Проте, матеріали справи не містять згоди співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в нежитлові приміщення для розташування та функціонування у них салону краси.

Порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції встановлено Законом України “Про врегулювання містобудівної діяльності”.

Цим Законом встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Дозвіл на виконання робіт із переобладнання та перепланування жилих приміщень повинен надаватися за рішенням виконавчих органів міських (районних) рад та за погодженням органів містобудування та архітектури, санітарних і протипожежних служб. Проектна документація на переобладнання і перепланування квартир обов'язково повинна погоджуватися з місцевими органами державного нагляду.

З зазначеного вбачається, що саме Харківській міській раді надано право проводити переведення житлових будинків (приміщень) у нежитлові тільки у виключних випадках, на підставі порядку, визначеного Положенням Харківської міської ради “Про Порядок переведення житлових приміщень і житлових будинків у нежитлові”

Згідно до ст. 7 Житлового кодексу України непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнено в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 8 Житлового кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Отже спірне житлове приміщення АДРЕСА_1 могло бути переобладнано в нежиле лише на підставі рішення Харківської міської ради з додержанням встановленого порядку переведення житлових приміщень і житлових будинків у нежитлові .

Натомість, матеріали справи не містять доказів виконання зазначеного порядку з одержанням Дозволу на виконання робіт із переобладнання та перепланування жилих приміщень в нежитлові,а також відповідного рішення Харківської міської ради.

Згідно до ст. 10 Житлового кодексу України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватись правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Відповідно до п. 3 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 із внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. N 45 використовувати житлові приміщення для провадження господарської діяльності промислового характеру заборонено.

Суд також зазначає, що рішення місцевого суду Московського району міста Харкова від 20.06.2008р., на підставі якого приміщення квартири АДРЕСА_1 визнані нежитловими, на теперішній час скасовано ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2009 року у справі № 22-ц-2020/2009.

Проте, відповідачем не надано суду доказів виконання вищезазначених правил, норм з додержанням вимог вищезазначеного порядку з одержанням Дозволу на виконання робіт із переобладнання та перепланування жилих приміщень в нежитлові.

У відповідності до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Проте у відповідноті до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В даному разі предмет позову стосується визнання незаконними дій відповідача щодо використання житлового приміщення квартири № 75 для розташування салону краси. Отже такий предмет не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного прокурором способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного субєктивного права. Натомість спосіб обраний прокурором до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним ст.2 Закону України “Про судоустрій” (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.

Щодо позовних вимог прокурора про заборону відповідачу використовувати приміщення квартири № 75 під салон краси, суд зазначає , що у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту права є припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене та те, що відповідачем всупереч діючому законодавству використовуються житлові приміщення для розташування та функціонування салону краси, вбачаються підстави для задоволення позову прокурора в частині заборони відповідачу використовувати житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 під салон краси.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 6, 7, 8, 10 Житлового кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 реєстраційний номер ФОП НОМЕР_1) використовувати житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 для розташування та функціонування салону краси "Монро".

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 реєстраційний номер ФОП НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 реєстраційний номер ФОП НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2012 року

справа № 5023/6115/11