Рішення № 21487643, 20.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.12 Справа № 9пд/5014/362/2012.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукра", м. Луганськ

до Приватного підприємства "Рубікон-Гранд", м. Луганськ

про визнання договору недійсним

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. № 1 від 12.12.11,

від відповідача ОСОБА_2, дов. № 1-20 від 20.02.12

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "Лукра", звернувся з позовом, у якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 12/1 від 01.04.11, укладений між ним та відповідачем, ПП "Рубікон-Гранд" та застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача на користь позивача отримані за договором грошові кошти в сумі 611280,0 грн.

Відповідач, ПП "Рубікон-Гранд", відзивом на позовну заяву, наданому у судовому засіданні, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Доводи позивача полягають у наступному.

1 квітня 2011 року позивач уклав з відповідачем договір купівлі-продажу № 12/1, згідно з яким відповідач (продавець) зобовязався передати матеріали для виробництва лако-фарбових виробів, а позивач (покупець) зобовязався прийняти та оплатити вартість товару.

Відповідачем на підставі замовлень позивача було поставлено обумовлену продукцію за відповідними накладними на загальну суму 611280,0 грн., яка була сплачена позивачем у повному обсязі.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у Артемівського р-ну м. Луганська, позивачем не надано до податкового органу документального підтвердження господарських операцій за спірним договором, а саме, товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на отриману продукцію. Податковою службою складено акт № 325/23-20/30996264 від 19.07.11, на підставі якого позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за квітень 2011 року на суму 234400,0 грн.

На думку позивача, оскільки відповідач не надав йому на підтвердження господарського зобовязання (товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості), останній порушив вимоги законодавства.

До того ж спірний договір не передбачає умови про надання відповідачем транспортної документації на товар та сертифікатів якості.

Позивач вважає, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому має бути визнаний недійсним.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Інтерес позивача полягає у визнанні спірного договору недійсним через його невідповідність вимогам закону.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, ч.ч. 1-5, правочин має відповідати наступним вимогам:

- зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України.

З порушенням положень ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України повязує недійсність договору, як одного з видів правочинів.

Статтею 215 ЦК України визначено, що правочин має відповідати вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України, на момент його укладення. З огляду на ці положення Кодексу, суд досліджує спірний контракт та доповнення до нього на предмет відповідності законодавству, чинному на момент укладення цих договорів.

Одними із засад цивільного законодавства, наведених у статті 1 ЦК України, є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 67 ГК України передбачено, що:

1. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

2. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 квітня 2011 року позивач уклав з відповідачем договір купівлі-продажу № 12/1, згідно з яким відповідач (продавець) зобовязався передати матеріали для виробництва лако-фарбових виробів, а позивач (покупець) зобовязався прийняти та оплатити вартість товару.

Відповідачем на підставі замовлень позивача було поставлено обумовлену продукцію за відповідними накладними на загальну суму 611280,0 грн.

Ця сума була сплачена позивачем у повному обсязі.

Однак в липні 2011 року податковою службою Артемівського р-ну м. Луганська було проведено позапланову виїзну перевірку підприємства позивача, за наслідками якої складено акт № 325/23-20/30996264 від 19.07.11, на підставі якого позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за квітень 2011 року на суму 234400,0 грн., з них 101880,0 грн. сума ПДВ, яка задекларована позивачем як податковий кредит у цьому періоді на підставі податкових накладних відповідача.

Як вбачається з акту перевірки позивачем не надано до податкового органу документального підтвердження господарських операцій за спірним договором, а саме, товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на отриману продукцію.

На думку позивача, оскільки відповідач не надав йому на підтвердження господарського зобовязання (товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості), останній порушив вимоги законодавства:

·спільного наказу Мінстату України та Мінтрансу України № 488/346 від 29.12.95 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля,

·постанови МОЗ України № 41 від 13.12.02 Про затвердження методичних вказівок "Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві.

До того ж спірний договір не передбачає умови про надання відповідачем транспортної документації на товар та сертифікатів якості.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з визначення поняття договору купівлі-продажу його істотними умовами є:

·найменування сторін договору,

·предмет договору,

·ціна,

а також інші умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, крім того, умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства або інших правових актів.

Виходячи зі змісту спірного договору, суд не погоджується з доводами позивача про невідповідність укладеного договору вимогам закону, оскільки спірний договір укладено відповідачем з дотриманням вимог законодавства з метою настання реальних правових наслідків, протилежне спростовується наявними у справі доказами.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ТОВ "Лукра", код 30996264, відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 21.02.12.

Суддя А.Г.Ворожцов