Рішення № 21487538, 16.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12 Справа № 30/5009/7969/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 2493,33 грн. орендної плати;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 01/664 від 09.11.2011р.; ОСОБА_3, довіреність № 01/185 від 16.02.2012р;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 15.02.2012р.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось в господарський суд Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 2493,33 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди державного нерухомого майна № 1375/1060 від 15.04.2005 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови договору, внаслідок чого за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року отоварилась заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 2493,33 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.12.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/7969/11, розгляд справи призначено на 26.01.2012р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Від позивача надійшло клопотання вих. № 10-01-00588 від 23.01.2012 року про зменшення судового збору до суми 297,33 грн., у звязку з відсутністю кошторисних призначень, які можуть бути направлені на сплату судового збору у встановленому Законом України „Про судовий збір” розмірі.

Клопотання позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України “Про судовий збір”: платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У п. 12 Інформаційного листа ВГСУ від 25.08.2011 р. зазначено наступне: за приписами статті 8 “Про судовий збір” суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: - відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; - зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування повязаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається за заінтересовану сторону.

Так, дійсно стаття 8 Закону України “Про судовий збір” передбачає можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру судового збору, однак це є право суду, а не обовязок.

Позивачем не було надано доказів на підтвердження обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з неявкою в судове засідання відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 26.01.2012 року розгляд справи було відкладено на 16.02.2012р.

Відповідач Приватний підприємець ОСОБА_1 надав суду відзив на позову заяву, в якому зазначив наступне: нормами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України встановлено, що загальний строк позовної давності становить 3 роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в 1 рік. Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою у відмові у позові. Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобовязаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання. Договором оренди №1375/1060 від 15.04.2005р., з урахуванням додаткової угоди №4 від 27.05.2008р., передбачено, що сплата орендних платежів проводиться щомісяця до 10 числа місяця. Таким чином, строк позовної давності по платежу за жовтень 2008р. в розмірі 265,79 грн., строк сплати якого визначено до 10.11.2008р., сплинув 11.11.2011р. Строк позовної давності по платежу за листопад 2008 р. в розмірі 269,78 грн., строк сплати якого визначено по 10.12.2008р., сплинув 11.12.2011р. Крім того, згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. У відповідності до п. 10.1 договору оренди №1375/1060 від 15.04.2005р., в редакції додаткової угоди №4 від 27.05.2008р., встановлено строк дії договору до 15 квітня 2009 р. Додаткові угоди на продовження строку вищезазначеного договору між сторонами не укладалися. Таким чином, позивачем безпідставно нарахована орендна плата за період з 16.04.2009 р. по 30.06.2009 р. в розмірі 672,29 грн., оскільки з 15.04.2009 р. строк оренди припинився, а тому у відповідача не було обовязку по сплаті орендної плати. Крім того, позивач не надав платіжні доручення, тобто відсутні документальні докази невиконання відповідачем грошових зобовязань. Просить у задоволенні позову відмовити.

Також, відповідач надав суду додаткові письмові обґрунтування відзиву на позову, де зазначив, що стаття 291 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлює, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В претензії позивач визнає, що відповідно до п.10.5 договору, його дія закінчилася 15.04.2009р. В претензії також вказується, що позивачем на адресу відповідача був надісланий лист від 06.05.2009р. №13-13-02450 щодо припинення терміну дії вищезазначеного договору оренди та повернення орендованого майна за актом-прийому передачі. Отже, строк договору оренди не був поновлений на новий строк, оскільки лист позивача від 06.05.2009р. №13-13-02450 щодо припинення терміну дії договору оренди свідчить про існування заперечень наймодавця. Відповідно до ст. ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Виходячи із змісту наведених норм, орендна плата сплачується виключно за період (строк) дії договору оренди, а в разі несвоєчасного повернення орендованого майна на орендаря покладається відповідальність у вигляді стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. В претензій позивача вказується, що у звязку з не направленням відповідачем акту прийому - передачі державного майна, 23.06.2009р. на виконання рішення сесії Запорізької міської ради затверджений акт прийому - передачі з державної власності до комунальної власності. Виходячи з вищенаведеного, за період з дати припинення договору оренди, тобто з 16.04.2009р., до дати затвердження акту прийому-передачі державного майна, тобто до 23.06.2009р., позивач мав право вимагати у відповідача сплати неустойки, а не сплати орендної плати. Враховуючи те, що позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлена ст. 258 Цивільного кодексу України строком у 1 рік, строк позовної давності за платежами з 16.04.2009р. по 30.06.2009р. сплинув 01.07.2010р.

Відзив та додаткові обґрунтування відзиву залучені до матеріалів справи.

Також, відповідач надав суду клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у позивача копії довіреностей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Клопотання відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребується;

2) обставин, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Отже, суд не збирає докази замість сторони, суд лише допомагає стороні в отриманні цих доказів у разі, якщо сторона обґрунтовано доведе, що зверталася до установ та організацій та їй було відмовлено у наданні цієї інформації.

У поданому клопотанні про витребування доказів відповідачем не вказано, чи звертався він та коли саме безпосередньо до позивача за отримання цих доказів, а також відсутні докази відмови позивача в наданні цих доказів.

До того, суд вважає, що в справі достатньо доказів для розгляду справи по суті. Позовну заяву підписано в.о. начальника регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області ОСОБА_6., повноваження якої визначені наказом начальника регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області ОСОБА_5 за №882 від 12.12.2011р., який діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994р. за №412.

В судовому засіданні 16.02.2011 року позивач також надав суду заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заява позивача залучена до матеріалів справи залучена до матеріалів справи, але не підлягає задоволенню заступних підстав:

Так, в заяві про збільшення позовних вимог позивач вказує, що фактично відповідач має заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2008 р. по 15.04.2009 р. в розмірі 1821,04 грн. У звязку з неповерненням орендованого майна відповідачем за актом приймання передачі, відповідачу додатково нарахована позивачем неустойки за період з 16.04.2009 р. по 23.06.2009 р. в розмірі 1322,45 грн. Посилаючись на п. 1 ст. 216 Господарського кодексу, п.9.3 договору оренди та ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 1821,04 грн. та неустойку в розмірі 1322,46 грн.

Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Проте, в позовній заяві була заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної платі за період з жовтня 2008 р. по червень 2009 р. в розмірі 2493,33 грн. Заявою про збільшення позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2008р. по 15.04.2009р. в розмірі 1821,04 грн. та неустойку за період з 16.04.2009р. по 23.06.2009р. в розмірі 1322,46 грн. Відтак, вимога про стягнення неустойки за період з 16.04.2009р. по 23.06.2009р. в сумі 1322,46 грн. є не збільшенням позовних вимог, а по суті новою вимогою, оскільки не була заявлена в позовній заяві.

Стаття 22 ГПК України не передбачає можливість подачі нових вимог. До того ж, змінити предмет або підставу позову, відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України, можливо лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, тоді як розгляд даної справи по суті був розпочатий судом ще 26.01.2012 року.

Крім того, відповідно до приписів абз. 2 п. 2 ст. 6 Закону України „Про судовий збір”, у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або предявлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Позивачем не було сплачено судовий збір за заявою про збільшення позовних вимог, суду не було надано жодного платіжного документу, який би свідчив про здійснення позивачем оплати судового збору за вказаною заявою.

За таких обставин, судом розглядаються вимоги, заявлені в позовній заяві від 15.12.2011р.

При цьому, суд приймає до увагу уточнення позивача щодо періоду виникнення заборгованості, а саме: з жовтня 2008 року по 15.04.2009 року.

За клопотанням представників сторін 16.02.2012 року фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Остаточне судове засідання відбулося 16.02.2012р, в якому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, та по закінченні прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

15.04.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ „Запоріжжитлоцивільбуд” № 1375/1060 з додатками (надалі договір).

Згідно п. 1.1. договору, договору позивач надає відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване нежитлове підвальне приміщення пятиповерхового будинку гуртожитку, загальною площею 149,1 кв. м. (літера А-5, приміщення 148, номер частин приміщення з 1 по 12 включно) (надалі - майно), відповідно з технічним паспортом, підготовленим Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 08.04.2005р. Майно розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 41-А.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно, що підтверджується актом приймання передачі від 15.04.2005 року.

В пункті 10.1 договору вказано, що він укладений строком на три роки: до 15 квітня 2008 року.

27.09.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1, якою було внесено зміни до п. п. 5.12., 6.3, 10.7 договору.

27.04.2007 року між сторонами було укладено договір про зміни № 2 (надалі договір про зміни 2).

Вказаним договором про зміни сторони змінили п. п. 1.1, 1.3, 3.1, 3.2 договору.

Так, відповідно до п. 1.1 договору, в редакції договору про зміни 2, позивач надає відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване нежиле приміщення підвалу, загальною площею 145,4 кв. м. (літера А-5, приміщення 148, номер частин приміщення з 1 по 12 включно) (надалі - майно), відповідно до плану поверхів та експлікацій приміщень з технічного паспорту будівлі, виготовленому Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 30.11.2006р. Орендоване майно розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 41-А.

На виконання умов договору про зміни 2, сторони підписали акт приймання передачі орендованого майна від 27.04.2007р.

15.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про зміни № 3 (надалі договір про зміни 3), яким було змінено п. п. 1.1, 1.3, 3.1, 3.2 договору.

Так, відповідно до п. 1.1 договору, в редакції договору про зміни 3, позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину нежитлового приміщення № 148 (сто сорок вісім) (у складі приміщень № 1, № 3 та з № 10 по № 13 включно), загальною площею по внутрішньому обміру 55,3 кв. м., вбудованого в підвальний поверх будівлі гуртожитку літ. А-5, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Сорок років Радянської України, будинок № 41 „а”.

На виконання умов договору про зміни 3, сторони підписали акт приймання передачі орендованого майна від 15.01.2008р.

27.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про зміни № 4 (надалі договір про зміни 4), яким було змінено п. п. 3.4, 3.5, 5.3 договору, доповнено розділ з пунктом 3.9, а п. 10.1 договору було доповнено наступним абзацом:

„п. 10.1. Договір продовжено до пятнадцятого квітня дві тисячі девятого року”.

Згідно з п. 1.2 договору (в редакції договору про зміни 3), на дату проведення незалежної оцінки станом на 21 січня 2004 року, виходячи з вартості 1 кв.м., вартість орендованого майна становить 13675, 14 грн. баз ПДВ.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору (в редакції договору про зміни 3) річна орендна плата приймається у розмірі 12 % від вартості орендованого майна. Розмір орендної плати за базовий місяць листопад 2007 року, становить без ПДВ 220,58 грн., який у подальшому підлягає коригуванню орендарем /відповідачем у справі/ на індекс інфляції за кожний наступний місяць.

Пунктом 3.5 договору (в редакції договору про зміни 3) визначено, що сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісяця до 10 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.3 договору (в редакції договору про зміни 3) на відповідача було покладено обовязок щомісячно до 12 числа надавати позивачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України).

Відповідно до умов ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі належним чином: надав відповідачу у користування нежиле приміщення.

Відповідач взяті не себе зобовязання, у т.ч. щодо сплати орендних платежів, не виконав своєчасно та у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період з жовтня 2008 року по 15.04.2009 року в сумі 1821,04 грн.

Зобовязання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позивач правомірно просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2008р. по 15.04.2009р. в сумі 1821,04 грн.

Однак, відповідач заявив про застосування строку позовної давності в частині стягнення платежів за жовтень та листопад 2008 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 Цивільного кодексу України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 2 та 3 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 19.12.2011 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Запорізької області № 8638/09-05.

Таким чином, строк позовної давності щодо орендних платежів за жовтень та листопад 2008 року сплинув.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Клопотання відповідача про застосування позовної давності задовольняється судом.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 1285,47 грн. заборгованості з орендної плати за період з грудня 2008р. по 15.04.2009р. , а в частині стягнення 537,57 грн. заборгованості з орендної плати за жовтень-листопад 2008р.слід відмовити, у звязку зі спливом строку позовної давності.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендній платі за період з 16.04.2009р. по червень 2009р. в розмірі 670,29 грн. безпідставні, оскільки строк дії договору оренди закінчився 15.04.2009р., а отже орендар не повинен був сплачувати орендну плату. Проте, за умовами договору ( п.5.8.) , у разі, у т.ч. закінчення строку дії договору, протягом десяти календарних дні, орендар зобов»язаний повернути орендодавцеві (балансоутримувачу) орендоване майно. У зв»язку з неповерненням орендованого майна в установленому порядку, орендодавець не позбавлений права згідно норм чинного законодавства, а також умов договору (п.9.3.) нарахувати орендарю відповідну неустойку. Як вже вище зазначалося, заява позивача про збільшення позовних вимог (щодо стягнення неустойки в розмірі 1322,46грн.), судом не задоволена, оскільки не відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу. Проте, вимога про стягнення неустойки може бути предметом окремого провадження.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід віднести на відповідача, пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, оскільки позивачем за даним позовом було сплачено судовий збір частково у розмірі 297,33 грн., то з позивача на користь державного бюджету підлягає стягненню сума недоплаченого судового збору у розмірі 1114,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код № НОМЕР_1; р/р № НОМЕР_2 в ЗРУ „Приватбанк”, МФО 313399) на користь державного бюджету шляхом перерахування грошової суми на наступні реквізити: одержувач: державний бюджет м. Мелітополь, 22080300; код ЄДРПОУ 34676932; банк одержувача: УДК у запорізькій області; МФО 813015; р/р 31115094700013; стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, заборгованість з орендній платі в сумі 1285 (одна тисяча двісті вісімдесят пять) грн. 47 коп. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 20495280) на користь державного бюджету України (одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 „Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)”, символ звітності 206) судовий збір в сумі 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) грн. 17 коп. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код № НОМЕР_1; р/р № НОМЕР_2 в ЗРУ „Приватбанк”, МФО 313399) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 20495280) судовий збір в сумі 727 (сімсот двадцять сім) грн. 62 коп. Видати наказ.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.02.2012р.