Рішення № 21487540, 16.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12 Справа № 30/5009/8027/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Дочірнього підприємства з 100 %-ою іноземною інвестицією “Сіменс Україна” (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4-В)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехінжиніринг”(69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 31)

про стягнення 328780,96 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Дочірнє підприємство з 100 %-ою іноземною інвестицією “Сіменс Україна” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотехінжиніринг” заборгованості у сумі 328780,96 грн. за договором поставки № 774217 від 03.08.2010р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України. За доводами позивача, всупереч умовам договору та чинного законодавства, зобов’язання по оплаті отриманого товару відповідачем не виконані, внаслідок чого заборгованість в сумі 328780,96 грн., з яких: 195902,35 грн. –основний борг, 11633,84 грн. –сума інфляційних нарахувань, 106270,32 грн. –проценти річних та 14974,45 грн. –сума пені. При цьому, позивач зазначає, що заборгованість утворилась в результаті не проведення відповідачем остаточної оплати за товар, який поставлявся по специфікації № 774399 від 08.12.2010 року. Позивач вказує, що відповідач за допомогою засобів факсимільного зв’язку передав лист №283 від 12.08.2011 року, в якому заборгованість визнав у повному обсязі і запропонував провести погашення заборгованості рівними частинами, починаючи з вересня 2011 року. Хоча лист відповідача містив посилання на вихідний номер, що не відповідає вихідному номеру претензії позивача, останній розцінив це як технічну посилку, а відповідь відповідача зарахував як відповідь на претензію про сплату заборгованості по договору №774217. У подальшому, позивач звертався до відповідача листом від 19.09.2011 року вих. № 0103-1/Va щодо проведення звірки, однак відповіді так і не отримав. У зв’язку із виявленням технічних помилок у розрахунку суми претензії, позивач листом вих. № 335 від 23.11.2011 року направив відповідачу уточнений розрахунок претензії та акт звірки, проте відповіді позивач також не отримав.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/8027/11, розгляд справи призначено на 26.01.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2012р. заявлені у позові вимоги підтримав.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено до 16.02.2012р.

09.02.2012 року на адресу господарського суду за вх. № 09-06/2978 надійшов лист позивача, в якому він вказує, що станом на день підготовки листа (07.02.2012 року) жодних платежів від відповідача в рахунок погашення заборгованості не надходило. На підставі викладеного позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 195902,35 грн. –основного боргу, 11633,84 грн. –суму інфляційних нарахувань, 106270,32 грн. –процентів річних та 14974,45 грн. –суму пені, що разом становить 328780,96 грн.

Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Екотехінжиніринг” –письмовий відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз’яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

У позовній заяві позивач вказує адресу відповідача: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 31.

Позовна заява з додатками позивачем та ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були направлені відповідачу саме за цією адресою.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 28.12.2011 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 09929770 (ар. с. 70).

Крім того, ухвала суду про порушення провадження у справі була направлена відповідачу на адресу: 69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 92 „а”.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була отримана відповідачем за вказаною адресою 28.12.2011 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 09929762 (ар. с. 69).

Більш того, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали про порушення провадження у справі від 23.12.2011р. та про відкладення розгляду справи від 27.01.2012р. має місце відмітка про відправлення трьох примірників цієї ухвали сторонам по справі, у т.ч. два примірники - відповідачу, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами № 09-11а/17253 від 23.12.2011р. та 09-11а/1120 від 27.01.2012р., відповідно.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали відповідачу.

В судове засідання 16.02.2012 року представники сторін не прибули, про причини неявки суду не повідомили.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Остаточне судове засідання сталося 16.02.2012р., в якому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами та в межах встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спорі господарським судом, та по закінченні якого прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 26.01.2012р., суд

В С Т А Н О В И В:

03.08.2010р. між Дочірнім підприємством зі 100%-ою інвестицією „Сіменс Україна” (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю„Екотехінжиніринг” (відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки № 774217, з додатками (надалі –договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов’язався передати (поставити) в обумовлені договором строки у власність відповідача товар (товари), а відповідач зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що найменування, номенклатура (асортимент), комплектність, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість та строк поставки партії товару передбачаються у специфікаціях, погоджених сторонами при укладанні договору та у подальшому, які після належного оформлення являються складовою невід’ємною частиною договору.

В п. 2.2 договору сторони зазначили, що оскільки ціна товару, який поставляється, включає імпортну складову, то керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони домовились при оформленні специфікацій в гривні визначати грошовий еквівалент зобов’язання (ціни та загальну вартість товару) по договору (специфікації) в іноземній валюті, а саме в євро.

Пунктами 3.1 –3.3 договору сторони визначили, що валютою договору та платежів є українська гривня. Платежі за договором проводяться відповідачем в порядку та строки, передбачені в специфікаціях, банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок позивача. При цьому, відповідач здійснює оплату товарів платіжним дорученням без зазначення дати валютування. Посилання в платіжному документів на номер, дату договору та специфікації є обов’язковим.

Згідно положень п. 3.6 договору, з урахуванням того, що в специфікаціях сторонами буде визначено грошовий еквівалент зобов’язання (ціни та загальної вартості товару) в іноземній валюті, то суми оплати за специфікацію розраховуються відповідачем самостійно, виходячи із загальної вартості товару (його частини) в іноземній валюті та курсу євро до гривні, який визначається договором…

03.08.2010 року сторонами було підписано специфікацію № 774218 на загальну суму 967880,63 грн., якою було визначено найменування кількість, ціну та вартість товару, що поставляється позивачем відповідачу, строки поставки та порядок оплати.

Пунктом 3 специфікації було визначено строк поставки товару –12 (дванадцять тижнів) з моменту отримання позивачем авансового платежу, згідно умов п. 5.1 специфікації. При цьому, дозволяється поставка частини товару.

В пункті 5 специфікації сторони визначили наступний порядок проведення розрахунків за поставлений товар: перший (авансовий) платіж у розмірі 30% загальної вартості товару (еквівалент в сумі 28168,82 євро) здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту оформлення специфікації, а і другий (остаточний) платіж у розмірі 70% загальної вартості товару (еквівалент в сумі 65727,24 євро) - на протязі 20 банківських днів від дати постачання.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок № 40014650 від 08.09.2010 року на суму 967880,63 грн.

Відповідач платіжним дорученням № 11220 від 10.09.2010 року, з посиланням на специфікацію №774218, переказав на рахунок позивача аванс в сумі 289284,24 грн.

Позивач поставив відповідачу обумовлений специфікацією № 774218 товар на суму 967880,63 грн., а відповідач отримав вказаний товар, що підтверджується двосторонньо підписаною накладною № 50008934 від 01.12.2010 року та довіреністю № 195 від 29.11.2010 року.

Будь-яких зауважень щодо поставленого позивачем товару відповідач не надав.

Таким чином, за поставлений по специфікації № 774218 від 03.08.2010 року товар відповідач зобов’язаний був сплатити остаточний платіж в сумі 678596,39 грн.

03.08.2010 року сторонами було підписано специфікацію № 774399 на загальну суму 2 513 490,37 грн., якою було визначено найменування кількість, ціну та вартість товару, що поставляється позивачем відповідачу, строки поставки та порядок оплати.

Пунктом 3 специфікації було визначено строк поставки товару –16 (шістнадцяти тижнів) з моменту отримання позивачем авансового платежу, згідно умов п. 5.1 специфікації. При цьому, дозволяється поставка частини товару.

В пункті 5 специфікації сторони визначили наступний порядок проведення розрахунків за поставлений товар: перший (авансовий) платіж у розмірі 30% загальної вартості товару (еквівалент в сумі 73151,64 євро) здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту оформлення специфікації, а і другий (остаточний) платіж у розмірі 70% загальної вартості товару (еквівалент в сумі 170687,16 євро) - на протязі 20 банківських днів від дати постачання.

Відповідач 10.09.2010 року, згідно специфікації № 774399, перерахував позивачу грошові кошти в сумі 754047,11 грн. (ар. с. 34).

Однак, 08.12.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою прийняли нову редакцію специфікації № 774399 від 08.12.2010 року.

Таким чином, згідно специфікації № 774399 від 08.12.2010 року позивач поставляє відповідачу товар на загальну суму 2 571 353,08 грн.

Відповідно до п. 7 специфікації № 774399 від 08.12.2010 року другий (остаточний) платіж за товар відповідач зобов’язався здійснити протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати поставки товару.

Позивач поставив відповідачу обумовлений специфікацією № 774399 від 08.12.2010 року товар на суму 2 571 353,08 грн., а відповідач отримав вказаний товар, що підтверджується двосторонньо підписаною накладною № 50009027 від 10.12.2010 року та довіреністю № 201 від 09.12.2010 року (ар с. 40, 41).

Відповідач платіжним дорученням № 1529 від 24.01.2011 року переказав позивачу грошові кошти в сумі 2300000,00 грн. При цьому, в платіжному дорученні відповідач помилково зазначив рахунок № 40014650 від 08.09.2010 року /рахунок на суму 967880,63 грн./, який був виписаний на виконання попередньої специфікації № 774218 від 03.08.2010 року.

Враховуючи, викладене позивач із сплаченої суми 2300000,00 грн. зарахував як другий остаточний платіж за специфікацією № 774218 від 03.08.2010 року суму 678596,39 грн., для завершення розрахунків у повному обсязі по специфікації від 03 серпня 2010 року №774218.

Отже, із сплаченої відповідачем суми 2300000,00 грн. залишилася сума 1621403,61 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що в рахунок оплати товару на загальну суму 2 571 353,08 грн. фактично відповідачем сплачено 10.09.2010р. суму 754047,11 грн. та 24.01.2011р. суму 1 621 403,61 грн. (залишок від суми оплати 2 300 000,00 грн.).

Неоплаченою залишилась сума 195902,36 грн.

Оскільки за специфікацією № 774399 від 08.12.2010 року товар був поставлений фактично 10.12.2010 року, то остаточний розрахунок за вказаний товар відповідач зобов’язаний був здійснити 10.01.2011 року.

Відповідно до умов ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі належним чином: поставив відповідачу товар в обумовлені договором кількості та строк.

Відповідач взяті не себе зобов’язання, у т.ч. щодо строків сплати отриманого товару, не виконав своєчасно та у повному обсязі, суму 195902,36 грн. за товар по специфікації №774399 від 08.12.2010 року не сплатив.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов’язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу за товар суму 195902,36 грн.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача 195902,35 грн.

Суд не визнав за необхідне виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому спір розглядається в рамках заявленої суми.

Доказів погашення суми боргу у розмірі 195902,35 грн. за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 195902,35 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами було визначено інший розмір процентів.

Так, відповідно до п. 12.4 договору, за прострочення грошового зобов’язання відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, 100 відсотків річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 11 633,84 грн. за період з 10.01.2011 року по 26.07.2011 року, включаючи до розрахунку індекси інфляції з січня по червень 2011р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача річні за період прострочення платежу з 10.01.2011 року по 26.07.2011 року (за 198 днів).

Перевіривши розрахунок позивача, викладений у позові, суд знаходить його обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму заборгованості у розмірі 195902,36 грн., за період з 10.01.2011 року по 10.07.2011 року, тобто за шість місяців.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнає правомірним .

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з нього інфляційних витрат, річних та пені заявлені позивачем обґрунтовано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за договором поставки №774217 від 03.08.2010 року у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 195902,35 грн., сума інфляційних нарахувань в сумі 11633,84 грн., проценти річних в розмірі 106270,32 грн. та пеня в сумі 14974,45 грн.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід віднести на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства з 100 %-ою іноземною інвестицією „Сіменс Україна” (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотехінжиніринг” (м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотехінжиніринг” (69035, м. Запоріжжя; вул. Рекордна, буд. 31; код ЄДРПОУ 33701077; поточні рахунки № 26001131634600 в ПАТ „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 351005; № 2600030127361 в ПАТ „КБ „Актив-Банк”, м. Київ, МФО 300852) на користь Дочірнього підприємства з 100%-ою іноземною інвестицією „Сіменс Україна” (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4-В; код ЄДРПОУ 24940089; поточний рахунок № 26009100000100 в ПАТ „Дойче Банк ДБУ” в місті Києві, МФО 380731) основний борг в сумі 195902 (сто дев’яносто п’ять тисяч дев’ятсот дві) грн. 35 коп., сума інфляційних нарахувань в розмірі 11633 (одинадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 84 коп., проценти річних в розмірі 106270 (сто шість тисяч двісті сімдесят) грн. 32 коп., пеню в сумі 14974 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 45 коп., судовий збір в сумі 6575 (шість тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 62 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.02.2012р.