Рішення № 21487534, 20.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/12/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.12 Справа № 5009/476/12

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” в особі Відділення № 1 Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк”, м. Севастополь

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” в особі Запорізької регіональної дирекції приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Запоріжжя

про стягнення 37 995 грн. 60 коп. страхового відшкодування, 4 664 грн. 23 коп. 3 % річних

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 23 від 04.02.2010р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” в особі Відділення № 1 Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” в особі Запорізької регіональної дирекції приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” 37 995 грн. 60 коп. страхового відшкодування за договором № 0285360800 від 01.09.2006р., 4 664 грн. 23 коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 06.02.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі 5009/476/12, присвоєно справі номер провадження 13/12/12 та призначено судове засідання на 20.02.2012р.

20.02.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові, відповідно до ст. ст. 526, 629, п. 3 ст. 988 ЦК України, ст. 6, п. 3 ст. 20 Закону України “Про страхування”. Просить суд стягнути з відповідача 37 995 грн. 60 коп. страхового відшкодування за договором № 0285360800 від 01.09.2006р., 4 664 грн. 23 коп. 3 % річних.

Відповідач Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” в особі Запорізької регіональної дирекції приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” в особі Запорізької регіональної дирекції приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

В судовому засіданні 20.02.2012р. справу розглянуто, прийнято і оголошено рішення, на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

01.09.2006р. між АКБ "Індустріалбанк" (правонаступником якого є позивач по справі - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк") та Закритим акціонерним товариством “Страхова група “ТАС”, в особі Запорізької регіональної дирекції (правонаступником якого є відповідач по даній справі) укладено договір № 0285360800 страхування кредитного портфелю Банку.

В пункті 4 договору страхування зазначено, що об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій з управління кредитом на умовах страхувальника відповідно до кредитного договору, укладеним між позичальником та страхувальником, згідно з Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "Індустріалбанк", затверджених Протоколом Правління від 05.07.2006р.

Відповідно до п. 5.1 договору страхування страхова сума визначається в розмірі 100 % від суми кредиту, відсотків за користування кредитом, та комісії за управління кредитом на підставі конкретних кредитних угод, згідно реєстру кредитних угод.

Згідно п. 6.1 договору страхування страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобовязань по поверненню кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на протязі більше ніж 30 календарних днів.

Відповідно до п. 4 договору предметом договору є страхування ризиків позивача, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками:

- договір кредитний № КР/0141/78/07 від 14.03.2007 року, укладений між позивачем та позичальником -ОСОБА_2, надалі - кредитна угода 1, який був включений в Реєстр кредитних угод 30 березня 2007 року до договору страхування. Позивачем був сплачений страховий внесок відповідно до порядку та в строки згідно п. 7.2 договору страхування, що підтверджується меморіальним ордером № 442_69 від 10 квітня 2007 року.

- договір кредитний № КР/0141/112/07 від 03.05.2007 року, укладений між позивачем та позичальником - ОСОБА_3, надалі - кредитна угода 2, який був включений в Реєстр кредитних угод від 04 червня 2007 року до договору страхування. Позивачем був сплачений страховий внесок відповідно до порядку та в строки згідно п. 7.2 договору страхування, що підтверджується меморіальним ордером № 442_44 від 08 червня 2007.

- договір кредитний № КР/0141/55/06 від 20.10.2006 року, укладений між позивачем та позичальником - ОСОБА_4, надалі - кредитна угода 3, який був включений в Реєстр кредитних угод від 06.11.2007 року до договору страхування. Позивачем був сплачений страховий внесок відповідно до порядку та в строки згідно п. 7.2 договору страхування, що підтверджується меморіальним ордером № 442_8 від 09 листопада 2007 року.

За кредитною угодою 1, укладеною з ОСОБА_2:

у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору в частині неповернення суми кредиту, сплати відсотків та комісій, позивачем відповідно умов п. 10.3.6 договору страхування було направлене відповідачу повідомлення за вих. № 211 від 03.07.2007 року про затримку виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

01.07.2007року у зв'язку з неплатоспроможністю позичальника за договором страхування настав страховий випадок. 10.07.2007 року у відповідності до п. 11.1., п.11.1.1, п. 11.1.3 договору страхування позивачем була надана відповідачу заява № 234 про страхове відшкодування (в розмірі 21376,98 грн., у тому числі: 20000,00 грн. - сума кредиту, 576,98 грн. - сума відсотків, 800,00 грн. - сума комісії), до якої були додані всі документи, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

Відповідно до листа відповідача № Г.16.0.0./3922 від 22.05.2008 року вказана заява була отримана відповідачем 10.07.2007 року. Позичальником частково погашена сума заборгованості за кредитним договором, в результаті чого заборгованість за кредитним договором складає 20800,00 грн.

Відповідно до пункту 10.6.2 договору страхування страховик несе фінансову відповідальність по договору страхування в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно Реєстрів). Згідно реєстру кредитних договорів від 30.03.2007 року страхова сума по фінансовим ризикам за кредитним договором складає 21340 грн. 00 коп. Загальна сума вимог позивача 20800,00 грн.

Таким чином вимоги позивача не перевищують розміру страхової суми, в межах якої відповідач несе фінансову відповідальність по договору страхування.

Відповідно до п. 11.1.6 договору страхування страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх зазначених в договорі страхування документів.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 20800,00 грн. відповідно до заяви про страхове відшкодування № 234 від 10.07.2007 року не пізніше 24.07.2007 року.

Однак, згідно листа відповідача № Г.16.0.0./3922 від 22.05.2008 року відповідач, відмовив у виплаті страхового відшкодування за заявою № 234 від 10.07.2007 року.

Таким чином, заборгованість зі сплати страхового відшкодування у розмірі 20800,00 грн. станом на дату подачі позовної заяви не сплачена.

За кредитною угодою 2, укладеною з ОСОБА_3:

у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору в частині неповернення суми кредиту, сплати відсотків та комісій, позивачем відповідно умов п. 10.3.6 договору страхування було направлене відповідачу повідомлення за вих. № 4 від 10.01.2008 року про затримку виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

28.01.2008року у зв'язку з неплатоспроможністю позичальника за договором страхування настав страховий випадок. 07.02.2008 року у відповідності до п. 11.1., п.11.1.1, п. 11.1.3 договору страхування позивачем була надана відповідачу заява № 188 про страхове відшкодування (в розмірі 16272,06 грн., у тому числі 15000,00 грн. - сума кредитів, 472,06 грн. - сума відсотків, 800,00 грн. сума комісії.

Відповідно до листа відповідача Г.0101/6708 відповідачем підтверджений факт отримання листа відповідача, однак помилково вказана дата отримання.

Позичальником частково погашена сума заборгованості за кредитним договором, в результаті чого заборгованість за кредитним договором складає 5728,87 грн.

Відповідно до пункту 10.6.2 договору страхування страховик несе фінансову відповідальність по договору страхування в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно Реєстрів). Згідно реєстру кредитних договорів від 04.06.2007 року страхова сума по фінансовим ризикам за кредитним договором складає 21340 грн. 00 коп.

Загальна сума вимог позивача 5728,87 грн. Таким чином вимоги позивача не перевищують розміру страхової суми, в межах якої відповідач несе фінансову відповідальність по договору страхування.

Відповідно до п. 11.1.6 договору страхування страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх зазначених в договорі страхування документів.

Позивачем частково сплачена сума заборгованості з кредитним договором, в результаті чого заборгованість за кредитним договором складає 5728,87 грн.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 5728,87 грн. відповідно до заяви про страхове відшкодування № 188 від 07.02.2008 року не пізніше 22.02.2008 року.

Позивачем був отриманий лист від відповідача за № Г.0101/6708 від 15.08.2011 року згідно якого відповідач, відмовив у виплаті страхового відшкодування за заявою № 188 від 07.02.2008року.

Таким чином, заборгованість зі сплати страхового відшкодування у розмірі 5728,87 грн. станом на дату подачі позовної заяви не сплачена.

За кредитною угодою 3, укладеною з ОСОБА_4:

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору в частині неповернення суми кредиту, сплати відсотків та комісій, позивачем відповідно умов п. 10.3.6 договору страхування було направлене відповідачу повідомлення за вих. № 16 від 10.01.2008 року про затримку виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

28.01.2008 року у зв'язку з неплатоспроможністю позичальника за договором страхування настав страховий випадок. 07.02.2008 року у відповідності до п.11.1, п.11.1.1, п. 11.1.3 договору страхування позивачем була надана відповідачу заява № 192 про страхове відшкодування в розмірі 12339,17 грн. у тому числі 11307,73 грн. - сума кредитів, 351,44 грн. - сума відсотків, 680,00 грн. сума комісії. Відповідно до листа відповідача Г.0101/6708 відповідачем підтверджений факт отримання листа відповідача, однак помилково вказана дата отримання.

Відповідно до пункту 10.6.2 договору страхування страховик несе фінансову відповідальність по договору страхування в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно Реєстрів). Згідно реєстру кредитних договорів від 06.11.2007 року страхова сума по фінансовим ризикам за кредитним договором складає 12293 грн. 04 коп. Загальна сума вимог позивача 11466,73 грн. Таким чином вимоги позивача не перевищують розміру страхової суми, в межах якої відповідач несе фінансову відповідальність по договору страхування.

Відповідно до п. 11.1.6 договору страхування страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх зазначених в договорі страхування документів.

Позичальником частково сплачена сума заборгованості з кредитним договором, в результаті чого заборгованість за кредитним договором складає 11466,73 грн.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 11466,73 грн. відповідно до заяви про страхове відшкодування № 175 від 07.02.2008 року не пізніше 22.02.2009 року.

Позивачем був отриманий лист від відповідача за № Г.0101/6708 від 15.08.2011 року згідно якого відповідач, відмовив у виплаті страхового відшкодування за заявою № 175 від 07.02.2008року.

Таким чином, заборгованість зі сплати страхового відшкодування у розмірі 11466,73 грн. станом на дату подачі цієї позовної заяви не сплачена.

Загальна сума несплачених страхових відшкодувань за зазначеними страховими випадками за кредитними угодами 1, 2, 3 складає 37 995 грн. 60 коп.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Статтею 20 Закону України “Про страхування” передбачено, що при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Доводи відповідача, викладені в листах № Г.16.0.0./3922, № Г.0101/6708, № Г.0101/6708 в обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування суд вважає безпідставними.

Частиною 1 ст. 991 Цивільного кодексу України визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку. Інформація та документи щодо фінансового стану позичальника не є об'єктом страхування, тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою.

Відповідачем всупереч умовам договору страхування не здійснено своєчасної виплати страхового відшкодування за страховими випадками, що настали в зв'язку з невиконанням позичальниками своїх зобов'язань перед позивачем за кредитними угодами 1, 2, 3.

Позивачем було своєчасно та в повному обсязі виконано зобов'язання договору страхування щодо надання документів, передбачених умовами договору, та вчинення інших дій, необхідних для виплати відповідачем страхового відшкодування.

По всім угодам відповідач, посилаючись на пп. 10.4.1, 10.4.4 договору страхування, а також на п. 3 ст. 26 Закону України "Про страхування", відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Відповідач обґрунтовує свою відмову тим, що відповідно до проведеного ним розслідування довідка про доходи позичальника, яку позивач надає відповідачу разом з пакетом документів для виплати страхового відшкодування, є начебто сфальсифікованою, та посилається на відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України, які нібито підтверджують той факт, що позичальник на момент оформлення кредиту взагалі не отримував доходи від підприємства, від якого надано довідку про доходи позичальника, або отримував, однак не в тому розмірі, що вказана в довідці про доходи. Відповідачем зроблені хибні висновки, що «при наданні кредиту відділом безпеки позивача «не було вжито заходів для встановлення фактичної інформації про позичальника, зокрема, не були перевірені дані, які містяться в довідці про доходи, або вона була свідомо прихована», таким чином на думку відповідача позивач «надав відповідачу недостовірну інформацію, яка суттєво впливає на настання страхового випадку».

При цьому відповідачем не надано жодних документальних доказів для підтвердження вищезазначених обставин.

Твердження відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10.4.1 договору страхування страховик (відповідач) має право перевіряти інформацію, яку повідомив страхувальник (позивач), а також виконання страхувальником умов і вимог договору (достовірність подання звітної інформації).

Вся інформація, яка подавалась позивачем є достовірною та не викликала сумніву. Зазначене підтверджується відсутністю доказів на підтвердження зворотнього. Довідки про доходи Позичальників видавалась роботодавцем позичальників, а не позивачем, а тому це не є інформацією, яку повідомив страхувальник.

Відповідно до п. 10.4.4 договору страхування страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань. Позивачем не порушувались умови договору страхування та взяті останнім зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку, на цю підставу також посилається відповідач вважаючи, що це полягало у, начебто, не перевірці уповноваженими працівниками позивача інформації, що містилась у довідках про доходи, наданій позичальником.

Таке твердження страховика не відповідає чинному законодавству України, та здійснене з перевищенням повноважень. Завідомо неправдивими вважаються відомості, неправдивість яких є очевидною для їх поширювача, про те він не дивлячись на вказану обставину розповсюдив їх. Позивач не має іншої інформації про отримання позичальником доходів, ніж інформація, яка міститься в довідці, що надається працедавцем позичальника, а тому ця інформація не може бути для позивача свідомо/завідомо неправдивою.

Крім того, інформація та документи щодо фінансового стану позичальника, не є об'єктом/предметом страхування. Предмет та об'єкт договору страхування визначені п. 4.1 та п. 4.4 договору страхування, до яких інформація та документи щодо фінансового стану не мають ніякого відношення.

Зазначені у листі відповідача обставини ніяким чином не впливають на об'єкт/предмет страхування та на факт настання страхового випадку, оскільки ці дані, а саме: визначення відповідачем "фальсифікації довідки" про заробітну плату позичальника, взагалі не можуть бути визначені як "Об'єкт/предмет страхування". Настання страхового випадку у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором є дійсним, жодних документальних доказів щодо ненастання страхового випадку (платіжних документів щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, комісій) Відповідачем ні до суду, ні до позивача надано не було.

Відповідач обґрунтовує свою відмову відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України, які підтверджують той факт, що позичальники взагалі не отримували доходи від підприємства, від якого надано довідку про доходи позичальника, або отримували, однак не в тому розмірі, що вказана в довідці про доходи. Не подання податковим агентом податкового розрахунку утриманих доходів свідчить про порушення норм податкового законодавства і достовірно не підтверджує, що найманий працівник (позичальник) не мав доходів.

Таким чином, відсутність інформації в базі даних ДПІ не доводить відсутність доходів працівників (позичальників) і не спростовує відомості, що містяться у довідці, а вказує лише на неподання податкової звітності працедавцями позичальників.

Інформація з бази даних ДПІ не може бути доказами отримання/неотримання заробітної плати та інших доходів виходячи з наступного:

Згідно до ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»(діяв на момент нібито отримання Відповідачем відповідної інформації) "Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України." Мета створення зазначеного Державного реєстру визначена ст. 2 зазначеного Закону, відповідно до якої:

створення Державного реєстру забезпечує:

повний облік фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов'язкові платежі, з однозначною їх ідентифікацією;

організацію автоматизованої обробки інформації про сплату податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами в режимі комп'ютерної мережі;

взаємодію державних податкових інспекцій з метою забезпечення контролю за правильністю та своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами;

організацію нормативно-довідкової інформації для взаємодії державних податкових інспекцій з іншими державними органами;

розвиток вітчизняного математичного забезпечення, засобів зв'язку та обчислювальної техніки.

Тобто, зазначений Державний реєстр не може достовірно підтверджувати інформацію про отримання/неотримання позичальниками доходів, наприклад, у вигляді заробітної плати.

Більш того, згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" дані Державного реєстру використовуються виключно для обліку (а не підтвердження) одержаних доходів, об'єктів оподаткування, повноти та своєчасності сплати податків та інших обов'язкових платежів. Відомості з Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 11 цього Закону працівники державних податкових інспекцій, які ведуть Державний реєстр, за розголошення інформації про фізичних осіб - платників податків та інших обов'язковим платежів притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, відомості з Державного реєстру, на які посилається відповідач є незаконно одержаними, а отже не є належними доказами і не можуть братись до уваги.

Відповідач, як юридична особа, не відноситься до переліку суб'єктів, яким за законом надано право отримувати інформацію щодо податкового розрахунку сум нарахованих доходів і утримань з працівників, які працюють у суб'єктів господарської діяльності.

З огляду на зазначене, у відповідача відсутня можливість отримувати інформацію про розміри податкових відрахувань та суми доходів працівників.

Пунктом 4.1 Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», затверджених протоколом Правління від 05.07.2006 року (в редакції, яка діяла на момент оформлення документів по видачі кредиту) встановлюється перелік обов'язкових документів, що необхідні для отримання кредиту. Серед них: заява-анкета позичальника на отримання кредиту, документи для ідентифікації позичальника: паспорт громадянина України, документ, виданий органом державної податкової служби України, що засвідчує присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номеру, документи для підтвердження своїх доходів (для позичальників, що отримують дохід як наймані працівники - Довідка з місця роботи із зазначенням посади, нарахованого та/або фактично отриманого доходу (за вирахуванням податків) протягом 6-ти останніх місяців з помісячною розбивкою). Інших обов'язкових документів від позичальника зазначені Правила кредитування фізичних осіб не вимагають.

Істотним фактом, який має значення при оформленні пакету документів на отримання кредиту є заповнення позичальником заяви-анкети на отримання кредиту, в якій позичальник вказує всю необхідну інформацію про себе (тобто надає позивачу відомості), підтверджує своїм підписом їх достовірність та попереджається про юридичну відповідальність за надання недостовірної інформації/відомостей.

Достовірність інформації/відомостей, які надаються позичальником та вказуються ним у Заяві-Анкеті перевіряється працівником служби безпеки Позивача (пункт 5.5. Правил кредитування) на підставі документів для ідентифікації позичальника: а саме:

особа позичальника підтверджується паспортом громадянина України; присвоєння позичальнику індивідуального податкового номеру підтверджується довідкою про присвоєння ІПН. З оригіналів цих документів працівник банку (позивача) робить фотокопії та засвідчує їх як такі, що відповідають оригіналу; документальне підтвердження стабільних джерел доходів (розмір яких сам Позичальник вказує в заяві-анкеті) здійснюється на підставі оригіналу довідки про доходи за останні шість місяців.

Таким чином, працівник служби безпеки позивача протягом одного дня (п. 5.5 Правил) перевіряє достовірність відомостей, наданих позичальником (вказаних ним у заяві-анкеті), зокрема щодо доходів позичальника - шляхом порівняння розміру середньомісячних доходів, які зазначаються позичальником у заяві-анкеті з даними, які містяться у довідці про доходи. Відомості, які вказані в довідці про доходи надаються підприємством (роботодавцем), а не позичальником.

Правила кредитування не зобов'язують працівників служби безпеки позивача перевіряти достовірність відомостей, які надаються підприємством - роботодавцем. відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в довідці про доходи несе керівник і головний бухгалтер, що підтверджують своїм підписом і печаткою.

Будь-якої іншої обов'язкової процедури перевірки наданої позичальником інформації Правила кредитування фізичних осіб на споживчі цілі не встановлюють.

Згідно пп. 10.4.4 п.10 договору страхування страховик, має право повністю або частково відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов договору страхування і взятих на себе зобов'язань.

Позивачем в повному обсязі виконані всі умови договору страхування, а тому відповідач повинен сплатити позивачу страхові відшкодування за кредитними угодами 1, 2, 3 у розмірі 37 995 грн. 60 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення 37 995 грн. 60 коп. страхового відшкодування за договором № 0285360800 від 01.09.2006р. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення 37 995 грн. 60 коп. страхового відшкодування позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 664 грн. 23 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3 % річних, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) в особі Запорізької регіональної дирекції приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (69000, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 5, код ЄДРПОУ 25821620, п/р 26501410 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” в особі Відділення № 1 Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” (99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, буд. 63, код ЄДРПОУ 13857564, р/р 37393010000045 у АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) 37 995 (тридцять сім тисяч девятсот девяносто пять) грн. 60 коп. страхового відшкодування, 4 664 (чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 23 коп. 3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 20.02.2012р.