Рішення № 21487217, 02.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.12 р. Справа № 36/243пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.,

при секретарі Захаровій В.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ОСОБА_1, м. Маріуполь; ОСОБА_2, м. Маріуполь; ОСОБА_3, м. Маріуполь; ОСОБА_4, м. Маріуполь; ОСОБА_5, м. Маріуполь; ОСОБА_6, м. Маріуполь.

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга”, м. Маріуполь

про визнання не дійсним рішення загальних зборів засновників

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_7 адвокат за угодою від 31.10.2011р.

Від відповідача:ОСОБА_8 за довіреністю № 1 від 10.01.2012р.; ОСОБА_9 директор.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 10.01.2012р. до 24.01.2012р., з 24.01.2012р. до 30.01.2012р., з 30.01.2012р. до 02.02.2012р.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6 звернулися до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” про визнання рішення загальних зборів засновників ТОВ „Услуга” від 11.10.2011року недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що поділ майна товариства з обмеженою відповідальністю на частки та виділення таких часток в натурі можливе лише за умови виходу учасників з товариства при наявності згоди на це товариства, пропорційно частці у статутному фонді товариства осіб, які вийшли зі складу учасників. При цьому рішенням загальних зборів засновників ТОВ „Услуга” від 11.10.2011року деяким учасникам виділено в натурі в часткову власність нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Маріуполі. Вказані особи заяв про вихід зі складу учасників товариства не подавали. За викладених обставин, позивачі вважають, що прийняте товариством рішення порушує їх права як учасників, оскільки необґрунтовано зменшує частки позивачів у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга”.

Ухвалою суду від 16.12.2011р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/243пн, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю „Услуга” у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував на підставі наступного. На загальних зборах засновників, які відбулися 11.10.2011р., деякі учасники товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” звернулися до товариства з інформацією про намір в подальшому вийти зі складу товариства, на підставі чого просили товариство надати попередню згоду на заміну виплати грошовими коштами вартості майна товариства на передачу цього майна в натурі. На підставі викладеного відповідач робить висновок, що проведені 11.10.2011р. загальні збори засновників є попереднім погодженням процедури подальшого виходу деяких учасників зі складу товариства. За вищевказане рішення проголосувала абсолютна більшість засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга”, керуючись тим, що таке рішення відповідає вартості часток учасників товариства в майні товариства, оцінка якого наведена в бухгалтерському балансі.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 02.02.2012р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «Услуга» як юридичну особу зареєстровано 26.02.1996року.

11 жовтня 2011р. відбулись загальні збори засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга”, на яких прийнято рішення, оформлене протоколом №56 від 11.10.2011р.

До порядку денного включено питання щодо розгляду заяв засновників про виділ в натурі часток зі статутного фонду товариства у звязку з виходом зі складу учасників.

За результатами розгляду зазначеного питання, яке оформлено та викладено в протоколі загальних зборів учасників від 11.10.2011р. прийнято наступні рішення:

1.Виділити в натурі в часткову власність приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 120,4 кв.м учасникам: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

2.Виділити в натурі в часткову власність приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 289,1 кв.м учасникам: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28

З протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» вбачається, що учасники голосували «за» - 19 осіб (58,34%), «проти» - 0 осіб, «утрималися» - 11 осіб (35,40%).

Відповідно до ст. 58 Закону України “Про господарські товариства” та п.7.1 статуту відповідача вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори приймають рішення, які є актом органу корпоративного управління, та які приймаються у встановленому законом чи статутом порядку та відображаються в протоколі загальних зборів товариства. Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

До матеріалів справи долучено колективну заяву учасників товариства від 02.09.2011р. про вихід зі складу товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» та виділення в натурі в часткову власність приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 120,4 кв.м учасникам: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15; виділити в натурі в часткову власність приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 289,1 кв.м учасникам: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 Заява про вихід зі складу товариства підписана всіма вищевказаними учасниками.

Позивачі, звертаючись з позовом до суду посилаються на ст.. 12 Закону України «Про господарські товариства», за змістом якої саме товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу та зазначають, що діючим законодавством не передбачено розподіл майна серед учасників товариства та виділення його в натурі. Крім того, прийняте загальними зборами рішення, за ствердженням позивачів необґрунтовано зменшує долі позивачів у статутному фонді у звязку з невірним розрахунком частин та невірним розподілом їх серед учасників.

Позиція відповідача протягом розгляду справи була неоднозначною. На початку розгляду справи представник відповідача стверджував про те, що спірне рішення загальних зборів було попереднім, проведеним на підставі колективної заяви учасників товариства, які лише мали намір визначитися зі своїм виходом з товариства. Тобто, за твердженням представника відповідача вказані особи мали намір вийти зі складу товариства тільки за наявності згоди товариства на виділення їм при виході зі складу учасників майна в натурі.

В подальшому, відповідач змінив свою позицію, посилаючись на те, що учасники, яким спірним рішенням загальних зборів виділено їх долі пропорційно розміру у статутному фонді, подали колективну заяву з особистими підписами, якою повідомили Товариство про свій вихід та яка, за ствердженням відповідача, не потребує нотаріального посвідчення і є підставою для розгляду питання про виділення учасникам їх долі. Крім того, відповідач на підтвердження правильності розрахунку часток учасників товариства на момент виходу надав суду баланс товариства станом на 01.10.2011р.

В якості доказів відповідачем надано до матеріалів справи копію колективної заяви учасників товариства наступного змісту (дослівно): «Мы, нижеподписавшиеся учредители ООО «Услуга», ставим общество в известность о своем выходе из ООО «Услуга» и просим в связи с выходом выделить в натуре в долевую собственность помещение по адресу... (далі за текстом)» б/н та дати, яка стала підставою для проведення загальних зборів 11.10.2011р. та прийняття оспорюваного позивачами рішення.

Зокрема, на стор. 2 протоколу загальних зборів (2-й абз. знизу) зазначено: «ОСОБА_15 предложила поставить на голосование заявление о выходе из общества и выделении в натуре в долевую собственность помещения…».

Частиною 1 ст. 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Частиною 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Отже, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства. Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід зі складу учасників товариства.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Частиною 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається, зокрема, завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Отже, для виготовлення нотаріально посвідченої копії заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, яка подається товариством для внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, необхідно оригінал заяви, справжність підпису фізичної особи на якому засвідчена нотаріусом, або учасник товариства повинен особисто підтвердити, що така заява підписана ним.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Зокрема в основу постанови Верховного суду України від 14.03.2011р. покладено обов'язковість нотаріального посвідчення заяви учасника про його вихід з учасників товариства з обмеженою відповідальністю.За відсутності нотаріального посвідчення, заява про вихід із товариства є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника із товариства і проведення відповідних виплат.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Аналогіне містяться.ст.ст. 85 Господарського кодексу України та частина 1 статті 115 Цивільного кодексу України.

З урахуванням припісів ст.148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має при виході з товариства право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. З моменту виходу учасника припиняються корпоративні відносини між ним та товариством. При цьому, найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. У розумінні вказаної статті учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства та визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу. Крім того, за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Згідно долучених до матеріалів справи документів, на момент проведення загальних зборів 11.10.2011р. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 мали статус учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга», оскільки не подали належним чином засвідчену заяву про вихід зі складу товариства та не внесли зміни до статуту.

Враховуючи те, що товариство з обмеженою відповідальністю належить до «об'єднань капіталів», то, тільки виходячи зі складу товариства, учасник одержує пра во на повернення йому вартості частини майна, пропорційної його частці у ста тутному капіталі товариства.

Стаття 54 Закону визначає порядок такої виплати. Розмір майна визначається на підставі рішення учасників про затвердження звіту за рік, де вказується розмір майна, яке є у товариства на кінець звітного року. Разом з тим, вибувший учасник брати участь у таких зборах і голосувати за прийняття такого рішення не може, оскільки він втрачає статус учасника з моменту державної реєстрації змін в установчих документах. По-друге, виплата такого майна проводиться після затвердження річних результатів і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Як вбачається з протоколу оспорюваних позивачами загальних зборів, особи, які мали намір вийти в кількоті 19 учасників та щодо яких розглядалось на зборах питання про виділення майна в натурі мали загалом 58,34% голосів. Саме такою кількістю голосів було прийнято рішення загальних зборів на користь вказаних осіб. Тобто, вище перелічені особи ще маючи статус учасників та до моменту свого виходу фактично на свою користь самі відносно себе вирішили питання розподілу майна, яке на момент проведення загальних зборів належало товариству, знаючи, що з моменту їх виходу припиняються їх корпоративні права, і вони будуть позбавлені можливості приймати участь в голосуванні та прийнятті відповідних рішень. Крім того, розподіл відбувся не на момент виходу учасників з товариства, а відповідно до балансу станом на момент проведення загальних зборів, що є порушенням Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до ст.1 господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ст.. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства може бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.

Враховуючи те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актом органу корпоративного управлінння, який тягне за сбою настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та, за наявності в подальшому належним чином завірених заяв учасників, які самостійно, до свого виходу вирішили питання щодо розподілу між собою майна, існує вірогідність того, що спірне рішення буде виконано, чим буде порушено права відповідачів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Одночасно суд зазначає, що однією з позицій відповідача було твердження про те, що 11.10.2011р. відбулося попереднє погодження розподілу майна між учасниками, судом до уваги не приймається, оскільки вказана теза спростовується матеріалами справи та суперечить вимогам діючого законодавства щодо порядку виходу зі складу учасників та виплати належної йому частки.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову заборонити виконкому Маріупольської міської ради реєстрацію права часткової власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 літ. А-9 за наступними особами: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15; та на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2 в м. Маріуполі літ. А-5 за наступними особами: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 Також в позовній заяві позивач просив суд в порядку забезпечення доказів витребувати від відповідача: фотокопію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, зареєстроване за ТОВ «Услуга» у справу та оригінал для огляду судом; витребувати оригінали документів для огляду: протокол загальних зборів засновників №56 від 11.10.2011р., заяви про вихід зі складу засновників осіб, яким виділені нежитлові приміщення рішенням, яке оскаржується; заяву позивачів від 19.11.2011р. на імя голови товариства з проханням повідомити, хто вийшов зі складу засновників 11.10.2011р., технічні паспорти на нежитлові приміщення, які належать товариству; статут ТОВ «Услуга».

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачі жодних доказів в обґрунтування клопотань про забезпечення позову та необхідність витребування доказів до суду не надали.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказані клопотання, вважає їх такими, що засновані на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні клопотання стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову, а також клопотання про витребування доказів, оскільки наявні в матеріалах справи докази суд вважає достатніми для вирішення справи по суті.

У звязку з порушенням порядку проведення загальних зборів учасників відповідачем з метою відновлення своїх порушених прав позивачі понесли додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який надав юридичну консультацію, виготовив запити до адміністрації ТОВ «Услуга» про отримання інформації для складання позовної заяви, склав позовну заяву про визнання рішення загальних зборів учасників недійсним, а також взяв участь у судових засіданнях, що підтверджується угодою про надання правової допомоги адвоката від 31.10.2011р., ордером на ведення господарської діяльності від 10.01.2012р., актом приймання виконаних робіт від 25.01.2012р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1464, протоколами судових засідань, процесуальними документами суду. Завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та оригінали угоди, ордеру, акту містяться в матеріалах справи. Позивачі за надання вказаних послуг сплатили 3900,00 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 25.01.2012р., оригінал якої містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обовязкові для виконання.

У п.2 ст. 33 Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокат склав позовну заяву та провів відповідну правову роботу стосовно отримання документів від відповідача та оформлення документів, підтверджуючих обставини справи, брав участь у судових засіданнях. Враховуючи фактично проведену адвокатом роботу, зайнятість адвоката у цьому судовому процесі, ступінь складності справи, суд дійшов висновку, що вартість наданих та фактично оплачених послуг в розмірі 3900,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів пропорційно кількості позивачів.

Відповідач надав до суду клопотання (вх. №06-10.1/1139 від 30.01.2012р.), в якому просив суд у випадку відмови у задоволенні позову стягнути з позивачів на свою користь витрати на адвокатські послуги згідно договору про надання адвокатських послуг від 10.01.2012р. Дане клопотання суд залишає без розгляду, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, про що судом вказано вище.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України до складу судових витрат відносяться й інші витрати, повязані з розглядом даної справи. До таких витрат також належать фактичні витрати позивачів, повязані з викликом їх у судові засідання (транспортні витрати, проживання в готелі та інші).

Позивачами долучено до матеріалів справи наступні документи, які підтверджують їх фактичні витрати, повязані з розглядом даної справи та викликами їх у судові засідання:

-судове засідання 30.01.2012 р. квитки на проїзд у міжміському автобусі серії МГК № 14500011, серії МГК № 14500010, серії МГК № 1450009, кожний вартістю 36,80 грн.;

-судове засідання 24.01.2012 р. квитки на проїзд у міжміському автобусі серії МГК № 1450003, серії МГК № 1401009, серії МГК № 1401006, серії МГК № 1401005, серії МГК № 1450002, серії МГК № 1450001, кожний вартістю 36,80 грн.;

Усього позивачі понесли фактичні витрати у звязку з викликом в судові засідання на суму 331,20 грн. Такі витрати суд вважає судовими витратами позивачів у даній справі.

Позовна заява була подана позивачами після вступу в законну силу Закону України «Про судовий збір», тому суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат керується Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка діяла після 01.11.2011 р.

Судовий збір, сплачений позивачами за розгляд заяви про забезпечення позову, не підлягає стягненню з відповідача, оскільки заява залишена судом без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача та стягуються на користь позивачів пропорційно в наступному порядку: судовий збір стягується на користь позивачів пропорційно їх фактичним витратам згідно банківських квитанцій; витрати на послуги адвоката та інші судові витрати (транспортні витрати) розподіляються пропорційно кількості позивачів, оскільки з матеріалів справи не вбачається конкретних розмірів понесених витрат кожним із позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Закону України “Про господарські товариства”, п.п. 17, 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 38, 43, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” про визнання рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” від 11.10.2011року недійсним задовольнити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” від 11.10.2011року, оформлене протоколом загальних зборів засновників, а саме: рішення про виділ в натурі часток зі статутного фонду товариства у звязку з виходом зі складу учасників.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” (87556, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, буд.98; код ЄДРПОУ 03060882) на користь учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” ОСОБА_1 (87515, АДРЕСА_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 380,40 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 650,00 грн., інші судові витрати на суму 55,20 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” (87556, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, буд.98; код ЄДРПОУ 03060882) на користь учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” ОСОБА_2 (87515, АДРЕСА_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 152,82 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 650,00 грн., інші судові витрати на суму 55,20 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” (87556, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, буд.98; код ЄДРПОУ 03060882) на користь учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” ОСОБА_3 (87532, АДРЕСА_3) витрати по сплаті судового збору в сумі 25,74 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 650,00 грн., інші судові витрати на суму 55,20 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” (87556, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, буд.98; код ЄДРПОУ 03060882) на користь учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” ОСОБА_4 (87525, АДРЕСА_4) витрати по сплаті судового збору в сумі 126,67 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 650,00 грн., інші судові витрати на суму 55,20 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” (87556, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, буд.98; код ЄДРПОУ 03060882) на користь учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” ОСОБА_5 (87526, АДРЕСА_5) витрати по сплаті судового збору в сумі 128,70 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 650,00 грн., інші судові витрати на суму 55,20 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” (87556, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, буд.98; код ЄДРПОУ 03060882) на користь учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Услуга” ОСОБА_6 (87548, АДРЕСА_6) витрати по сплаті судового збору в сумі 126,67 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 650,00 грн., інші судові витрати на суму 55,20 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2012р.