Ухвала суду № 21482167, 24.01.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-85/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ч. 2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України Семеняка О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Торопенко М. В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТоропенка М.В

суддівБиби Ю.В.,Шкреби Р.Д.,

з участю

прокурораТроян О.Л.

з участю засудженого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінальної справи Чумаченка О.Ю. на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2011 року, яким, -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сов-Лог,

Новозибківського району, Брянської області, Російської Федерації, громадянина України,

освіта середня-спеціальна, не працюючого, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1. раніше судимого:

1)04.11.1999 р. Канівським міським судом Черкаської області за ч. 1 ст. 229-6, ч.1 ст.

141, ст. 42 КК України до 2 років позбавлення волі. Виконання вироку відстрочено на 1 рік

із застосуванням ст. 46-1 КК України. На підставі п. "ж" ст. 1 Закону України „Про

амністію" від 16.07.1999 р. звільнений від призначеного покарання із залу суду;

2)12.04.2001 р. Канівським міським судом Черкаської області за ч. 2 ст. 141 КК

України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 02.04.2004 р. по відбуттю строку

покарання;

3)10.04.2006 р. Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 395, ч.2 ст.

186, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнений 13.02.2007 р. по відбуттю

строку покарання;

4)19.07.2007 р. Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 395 КК

України до 2 місяців арешту. Звільнений 19.09.2007 року по відбуттю строку покарання;

5)24.06.2008 р. Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185

КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

6) 23.11.2010 р. Соснівським районним судом м. Черкаси за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.2,

70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України до

призначеного покарання приєднано не відбуту частину покарання за вироком

Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та остаточно визначено до відбуття 4 роки 3 місяці позбавлення волі. Звільнено з місць позбавлення волі 13.04.2011 року постановою Балаклійського районного суду Харківської області на підставі ст. 84 КК України за хворобою на не відбутий строк 11 місяців 15 /днів

засуджено за

- ч.2 ст.190 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі;

-ч.2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років 6( шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено міру покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.11.2011 року у виді 4 років та 3 місяців позбавлення волі та постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 13.04.2011 року про звільнення його від подальшого відбування покарання на підставі ст. 84 КК України за хворобою на не відбутий строк 11 місяців 15 днів і остаточно визначено до відбуття 5 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу залишено попередньою тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8- задовольнити.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 завдану матеріальну шкоду в сумі 1920 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 завдану матеріальну шкоду в сумі 1500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_10 завдану матеріальну шкоду в сумі 1235 грн.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС в Черкаській області, код 25574009 на рахунок 31254272210063. ГУДКУ в Черкаській області МФО 854018 витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи в сумі 168,84 грн.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку районного суду ОСОБА_6. засуджений за те, що, 01.05.2011 року, близько 15 год. 15 хв., в м. Черкаси, ОСОБА_6, знаходячись у дворі біля будинку АДРЕСА_2, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою ОСОБА_8, попросив у нього мобільний телефон, щоб нібито зателефонувати. ОСОБА_8, будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_6, добровільно передав йому свій мобільний телефон, а ОСОБА_6, всупереч домовленості з ним, не маючи наміру повертати ОСОБА_8 телефон, втік з ним та того ж дня продав. Таким чином, ОСОБА_6 повторно, незаконно, шляхом обману заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа 5530», вартістю 1900 грн. та карткою мобільного оператора «Лайф», вартістю 20 грн., а всього майном на І загальну суму 1920 грн., що належить на праві власності потерпілому ОСОБА_8, І чим завдав йому матеріальної шкоди.

Крім того, ОСОБА_6 27.05.2011 p., близько 17 години, в м. Каневі Черкаської області, знаходячись на вул. О. Кошового неподалік бару «Чернігівське» повторно, з метою відкритого заволодіння чужим майном, погрожуючи фізичною розправою неповнолітнім ОСОБА_11 та ОСОБА_10, тобто погрожуючи їм застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, відкрито заволодів їх майном, а саме мобільним телефоном марки «Нокіа Н-70», вартістю 1550 грн. та карткою мобільного оператора «Лайф», вартістю 15 грн., що належить ОСОБА_11, чим завдав йому матеріальної шкоди на загальну суму 1565 грн. та мобільним телефоном марки «Соиі-Еріксон», вартістю 1200 грн. з карткою мобільного оператора «Лайф», вартістю 15 грн., грошима в сумі 20 грн., що належать ОСОБА_10, завдавши йому матеріальної шкоди на загальну суму 1235 грн.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій вважає себе, засудженим незаконно по епізоду його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, так як він вказаного злочину не вчиняв не погрожував застосуванням насильства, а потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_9 добровільно передали йому свої мобільні телефони щоб перевірити чи вони не крадені. Крім того , один із потерпілих добровільно передав гроші в сумі біля 13 грн., щоб він купив пиво.

Що стосується його засудження по епізоду вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, то винним себе визнає, проти задоволення цивільного позову не заперечує, але призначене йому остаточно покарання вважає несправедливим внаслідок суворості, а тому просить помякшити призначене покарання.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засудженого, просив вирок суду залишити в силі, пояснення засудженого ОСОБА_6, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляційну скаргу засудженого не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Що стосується засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, то останнім не оспорюється фактичні обставини справи та кваліфікація його дій.

Доводи апеляційної скарги про те, що по справі не доведено грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, з погрозою застосування такого насильства, є безпідставним. Ці доводи судом перевірялись. Підстав недовіряти показанням потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_9 у суду не було, а тому він обґрунтовано визнав їх показання достовірними і поклав їх у вирок на підтвердження відкритого викрадення чужого майна / їх мобільних телефонів / - грабіж, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я останніх, та розміру грошових коштів у сумі 20 грн. Разом з іншими дослідженими доказами в сукупності.

Крім того, у судовому засіданні були допитані всі особи по справі, свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, повно досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка, а тому доводи викладені в апеляції засудженого про однобічність та неповноту судового слідства безпідставні.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення та які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу, та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Таким чином, доводи апеляції засудженого про недоведеність його винуватості у вчиненні йому інкримінованого злочину є безпідставним, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними по справі, належного оціненими судом, та наведеними ним у вироку доказами в їх сукупності.

Отже, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 190 та ч.2 ст. 186 КК України є правильною.

У відповідності до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів особу винного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 неодноразово засуджувався за корисливі злочини, нові злочини вчинив через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі на не відбутий строк, на час вчинення нових злочинів ніде не працював.

Тому призначаючи покарання засудженому, суд дотримався вимог закону і врахував характер ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх кількість, дані про особу, стан здоров'я а тому колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_6 покарання як за видом, так і за розміром відповідає вимогам ст.65 КК України і підстав вважати його несправедливим внаслідок суворості, як про це йдеться у апеляційній скарзі останнього, не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.

Головуючий :

Судді :