Ухвала суду № 21482164, 24.01.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-76/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ч. 3 ст.101 КК України в редакції 1960р Савранський О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Торопенко М. В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТоропенка М.В.

суддівБиби Ю.В., Шкреби Р.Д.,

з участю

прокурораТроян О.Л

з участю захисника ОСОБА_6

з участю засудженого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_8 та прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінальної справи судом першої інстанції Линдюка В.С., захисника ОСОБА_6 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2011 року, яким, -

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_2., 13.12.2003 року знятий з реєстраційного обліку АДРЕСА_1 за рішенням суду від

18.09.2003 року як безвісно відсутній, освіта середня, не працюючого, неодруженого,

раніше не судимого, постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи,

військовозобов'язаний,

засуджено за

- ч.3 ст.101 КК України в редакції 1960 року покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років;

Міру запобіжного заходу залишено попередньою тримання під вартою.

Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_10 завдану злочином моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_11 завдану злочином моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Стягнуто на користь НДЕКЦ при ГУМВС в Черкаській області, код 25574009 на рахунок 31254272210063. ГУДКУ в Черкаській області МФО 854018 судові витрати в сумі 225 грн. 36 коп. за проведення судово-дактилоскопічної експертизи.

Стягнуто на користь відділення КНДІСЕ ЄДРПОУ 25584491 р/р 31251272210301 в ГУДКУ у Черкаській області МФО 854018 судові витрати в сумі 3255,84 грн. за проведення судово - психологічної експертизи.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку районного суду ОСОБА_8 засуджений, за те, що 18 серпня 2001 року, приблизно, в 1 год. ночі в АДРЕСА_1 виявивши, що його дружина ОСОБА_12 відсутня за місцем їхнього проживання, здійснюючи пошук своєї дружини і здогадуючись про те, що вона може перебувати в АДРЕСА_3, через вікно кухні даної квартири, яка розташована на першому поверсі будинку, проник в середину і виявив оголених свою дружину та громадянина ОСОБА_13, які знаходились на дивані. Після цього, підсудний став вимагати пояснення від своєї дружини., та вдарив її долонею по обличчю, а коли ОСОБА_13 хотів за неї заступитись, підсудний на грунті ревнощів та неприязного ставлення до нього, умисно дерев'яною палицею, яку приніс з собою, наніс багато численні удари потерпілому, із яких не менше чотирьох ударів в область голови, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких та спричинили його смерть.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_8 подали апеляційні скарги в яких:

-прокурор не заперечуючи доведеності вини засудженого у вчиненні злочину порушив питання про скасування вироку суду у зв'язку з не відповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі. Вважає, що ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що наніс умисно тілесні ушкодження внаслідок його аморальної поведінки та ударі його в пах і намаганні вдарити в обличчя. Суд же в своїх висновках під час оцінки показів підсудного, звернувся до положень ст.36 КК України, взявши до уваги як підставу для нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому, лише його удар у пах та намагання вдарити по обличчю підсудного. В той же час, суд спростував вищевказані покази підсудного показами свідка ОСОБА_14, які були досліджені судом в судовому засіданні.

Також, суд взяв до уваги покази ОСОБА_14 з приводу того, що ОСОБА_12 наносив тілесні ушкодження потерпілому дерев'яною палкою на протязі півтора години, які спростовуються висновком судово медичної експертизи № 166 від 15.11.2001 року, що в разі нанесення тілесних ушкоджень на протязі такого тривалого часу, тілесні ушкодження мали б більш поширену локалізацію, саден, ран. Крім того, як вказано в показах ОСОБА_14, які підтвердив в суді підсудний зранку, близько години потерпілий ще був живий, що було б неможливим при таких обставинах нанесення тілесних ушкоджень, як показала ОСОБА_14

Також суд, при призначенні покарання ОСОБА_8 не взяв до уваги як пом'якшуючі обставини щире каяття, вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, та під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними та аморальними діями потерпілого, притягнення його до кримінальної відповідальності вперше, та визнання цивільних позовів.

Також, судом не в повній мірі враховано те, що засуджений по місцю проживання та роботи /на час вчинення злочину/ характеризувався позитивно, тобто був соціально адоптованою людиною.

-захисник засудженого адвокат ОСОБА_6 в своїй зміненій апеляції не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого за ч.3 ст.101 КК України в редакції 1960 року ставить питання про зміну вироку у зв'язку з його суворістю і просить пом'якшити покарання, застосувавши ст.69 КК України, цивільні позови залишити без розгляду а провадження по справі в цій частині закрити із закінченням строків давності, вважає, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а саме: підсудний в судовому засіданні визнав свою вину повністю, суд же в своєму висновку вказав, про часткове визнання вини.

Крім того, суд встановив, що ОСОБА_8 наносив тілесні ушкодження дерев'яною палкою на протязі півтора години, разом з тим тривалість конфлікту чи тривалість нанесення ударів потерпілому саме півтори години, в судовому засіданні не встановлені.

Крім того висновки суду, що ОСОБА_8 наніс багато численні удари потерпілому із яких не менше чотирьох ударів в область голови не узгоджуються з висновком судово медичної експертизи де вказується виявлені забиті рани голови числом 4.

Далі, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме покази експерта ОСОБА_15 та висновки судо психологічної експертизи, тобто суд не зазначив чому взяв до уваги одні докази а відкинув інші, зазначивши, що ОСОБА_8 не перебував в стані фізіологічного ефекту.

Суд також допустив істотні порушення вимог КПК обгрунтувавши вирок доказами, які не були безпосередньо досліджені в судовому зсіданні, тобто послався на покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16 які не допитувались в суді, а їх покази дані на досудовому слідстві були лише досліджені судом.

Далі, суд застосував кримінальний закон, який не підлягає застосуванню вмотивовуючи вирок в частині того, що ОСОБА_8 не знаходився в стані необхідної оборони безпідставно послався на ст.36 КК України / в редакції 2001 року/.

Також, суд неправильно вирішив цивільні позови, поскільки минули строки позовної давності три роки на що суд не звернув уваги , відповідно до вимог ст.71 ЦК України в редакції 1963 року.

-засуджений ОСОБА_8 не заперечуючи кваліфікацію свого діяння за ст. 101 ч.3 КК України в редакції 1960 року, визнаючи свою винуватість повністю у вчиненому ним злочину та визнаючи пред'явлені до нього моральні та матеріальні позови просить вирок суду змінити, застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання нижче від найтяжчої межі, встановленої в санкції ст. 101 ч.3 КК України в редакції 1960 року, і відповідно до ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Врахувати при цьому обставини, що пом'якшують його покарання а саме; щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин / подружня зрада/ , вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними та аморальними діями потерпілого, молодий вік на момент вчинення злочину, вчинення злочину вперше, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та матері пенсіонерки, те що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також позитивні характеристики з місця проживання та роботи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечив проти задоволення апеляцій захисника та засудженого, пояснення захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_8 які частково заперечили проти задоволення апеляції прокурора та підтримали свої апеляційні вимоги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.362, 365, 377 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, що містяться у апеляційних скаргах, ретельно вивчити, проаналізувати з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим та навести докладні мотиви прийнятого рішення.

Доводи апеляційної скарги прокурора, що вирок суду підлягає скасуванню як незаконний у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку суду фактичним обставинам та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Що стосується доводів апеляції прокурора, щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку суду фактичним обставинам справи, та такі доводи є необґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи факт спричинення засудженим умисних тяжких тілесних пошкоджень потерпілому внаслідок яких сталася смерть останнього не заперечується захисником, стороною обвинувачення та самим засудженим який показав під час судового розгляду справи, що наніс тілесні ушкодження потерпілому умисно внаслідок його аморальної поведінки, яка виразилась в підтриманні інтимних стосунків з його дружиною.

Що стосується доводів прокурора, про те, що суд у своїх висновках /мотивувальній частині вироку/ допустився протиріч є слушним. Так, при оцінці показів ОСОБА_8 суд спочатку звернувся до положень ст. 36 КК України вказуючи, що заподіяна шкода не має перевищувати меж необхідної оборони беручи до уваги, що потерпілий першим наніс удар в пах ОСОБА_17 та намагався вдарити по обличчю. Далі, суд спростовує такі доводи ОСОБА_8 показами свідка ОСОБА_14 вказуючи, що суд критично оцінює показання підсудного в тому, що він вчинив дії захищаючись від протиправних дій потерпілого навівши в вироку відповідні мотиви.

Тобто, суд в мотивувальній частині вироку допустив суперечність в своїх висновках, а тому колегія суддів вважає за необхідне виключити даний абзац із мотивувальної частини, а саме:

«Так, згідно ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Про те це значить, що шкода, заподіяна особі, яка здійснила посягання, може бути будь-якою, що закон немовби ставить цю особу поза законом, дозволяючи заподіювати їй будь-яку шкоду. Інтереси особи, яка здійснила посягання, теж охороняються законом: заподіяна шкода не повинна перевищувати певних меж, не повинна перетворюватися в акт помсти, самочинної розправи над такою особою, тобто заподіяна шкода не має перевищувати меж необхідної оборони»

Доводи прокурора про те, що суд взяв до уваги покази свідка ОСОБА_14 з приводу того, що ОСОБА_8 наносив тілесні ушкодження потерпілому дерев'яною палкою на протязі півтора години і останній зранку ще був живий, що було б не можливим при таких обставинах нанесення тілесних ушкоджень, то колегія суддів вважає, що такі доводи прокурора є надуманими, як такі, які не впливають на встановлені, як органом досудового слідства, так і судом, фактичні обставини справи, винуватість ОСОБА_8, на кваліфікацію його дій, що не заперечується останнім.

Доводи прокурора про безпідставне визнання підсудному судом обставини, що пом'якшує покарання такого як наявність на утриманні малолітньої дитини є обґрунтованим, так як дійсно в суді встановлено, що підсудний більше 10 років не брав участі у вихованні та утриманні своєї доньки, така обставина враховується при призначенні покарання, тому вищевказана пом'якшуюча обставина підлягає виключенню із вироку суду.

Крім того, доводи прокурора є слушними, що суд при призначенні покарання підсудному не врахував обставини, що пом'якшують покарання такі як: щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та під впливом сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними та аморальними діями потерпілого; притягнення до кримінальної відповідальності вперше. Поскільки вищевказані обставини, що пом'якшують покарання наявні в матеріалах справи і були предметом дослідження в судовому засіданні, то колегія суддів вважає за необхідне визнати їх такими, що пом'якшують покарання останньому.

Далі, що стосується доводів апеляції захисту на його думку щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, то такі доводи також є необґрунтованими, поскільки із матеріалів справи вбачається факт спричинення засудженим умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок яких сталося смерть останнього, що не заперечується як стороною захисту та обвинувачення, а також самим засудженим.

Доводи захисту щодо не встановлення судом тривалість часу конфлікту чи тривалість часу нанесення ударів потерпілому колегія суддів вважає, що вони є надуманим, як такі які не впливають на встановлені судом фактичні обставини справи, так як показання свідка ОСОБА_14 та засудженого ОСОБА_17 дані ними з урахуванням суб'єктивного сприйняття подій, суттєвих суперечностей не мають, а тому обґрунтовано визнані судом об'єктивними.

Крім того, доводи захисту щодо порушення судом вимог ст.257 КПК України при дослідженні показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16 та обґрунтовані ними вироку суду є надуманими. Поскільки, згідно з протоколом судового засідання, передбачені у справі письмові докази були досліджені судом відповідно до вимог ст.257 КПК України з оголошенням протоколів. Клопотань від захисника та підсудного стосовно процедури й обсягу дослідження доказів та у зв'язку з цим порушенням процесуальних прав, не надходило. За таких обставин доводи апеляції захисника про неповне та неправильне дослідження судом доказів, є необґрунтованими.

Що стосується доводів апеляцій захисту про порушення правил застосування строку давності та неправильно вирішення цивільного позову по справі, то колегія суддів вважає, що такі доводи не ґрунтуються на законі, а тому є надуманими, крім того сам засуджений визнав цивільні позови потерпілих і не заперечує проти їх задоволення.

Що стосується доводів апеляційної скарги засудженого ОСОБА_8 то колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

ОСОБА_8 в апеляційній скарзі послався на однобічність та неповноту судового слідства, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Таке твердження ОСОБА_8 є суперечливим і не узгоджується із його показами даними в суді першої інстанції поскільки останній, як в суді так і при апеляційному розгляді справи, визнав фактичні обставини справи, кваліфікацію його дій за ст. 101 ч.3 КК України в редакції 1960 року і пояснив, що усвідомлює, що вчинив суспільно небезпечне діяння пов'язане з нанесенням умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинило його смерть, а тому повністю визнає свою вину і щиро кається у скоєному і просить вирок суду змінити, пом'якшивши призначене йому покарання.

Крім того, на думку засудженого суд признаючи покарання не врахував обставини, що пом'якшують його покарання такі як:

щире каяття, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними і аморальними діями потерпілого, також вважає, що судом належним чином не було оцінено дані про його особу, також просить виключити вказівку суду про визнання ним вини частково поскільки він свою визнав повністю.

Колегія суддів вважає, що доводи засудженого щодо визнання обставин, що пом'якшують покарання останньому, які вказані ним вище, та те, що судом належним чином не були оцінені дані про його особу, є обґрунтованими.

Перевіривши та проаналізувавши всі доводи, що містяться в апеляційних скаргах сторін по справі колегія суддів вважає, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним злочину, при встановлених у вироку обставинах відповідають фактичним обставинам справи,підтверджені розглянутими у судовому засіданні доказами, які належно оцінені судом і детально викладені у вироку, і такі висновки є обґрунтованими.

У судовому засіданні були допитані всі особи по справі та досліджені покази свідків відповідно до ст.257 КПК України, свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, повно досліджено також всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка, а тому доводи, викладені у апеляціях сторін про однобічність та неповноту судового слідства безпідставні.

Таким чином, кваліфікація дій засудженого ОСОБА_8 за ч.3 ст. 101 КК України в редакції 1960 року є правильною.

У відповідності до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання засудженому суд не в повній мірі дотримався цих вимог закону і призначив таке покарання яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального Кодексу в редакції 1960 року, але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості виходячи з наступного.

Фактично суд призначив покарання ОСОБА_8 в межах максимального розміру, передбаченого ч.3 ст.101 КК України в редакції 1960 року.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 суд не вбачив.

Суд призначаючи покарання ОСОБА_8 врахував як обставини , що пом'якшують його покарання молодий вік , те що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, наявність на утриманні малолітньої дитини, що стосується останньої обставини, то вона підлягає виключенню із вироку по вищевказаних підставах наведених в ухвалі, суду.

Колегія суддів вважає, що суд при призначенні покарання засудженому безпідставно не врахував як обставини, що пом'якшують йому покарання такі як; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними та аморальними діями потерпілого, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, щире каяття так як воно грнутується не визнанні ОСОБА_8 своєї провини виявлені жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, та притягнення до кримінальної відповідальності вперше.

Крім того, судом не в повній мірі було враховано те, що по місцю проживання та роботи / на час вчинення злочину/ ОСОБА_8 характеризується позитивно, тобто був соціально адаптованою а не суспільно небезпечною особою.

Суд зазначив у вироку, що він виключає підсудному обтяжуючу обставину вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння як таку що спростовується матеріалами справи, але колегія суддів вважає, що даний висновок суду підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку поскільки прокурор, при зміні обвинувачення в суді, виключив дану обставину із обвинувачення ОСОБА_8

Крім того, із мотивувальної частини вироку необхідно виключити вказівку суду про визнання вини підсудним частково, так як ОСОБА_8 свою вину визнав повністю, що стверджується його показами даними як під час судового слідства так і при апеляційному розгляді справи, а також виключити пом'якшуючу обставину таку як наявність утримання малолітньої дитини.

Цивільні позови судом вирішено відповідно до вимог закону, суми відшкодованої матеріальної та моральної шкоди підтверджується матеріалами справи, і не заперечується самим засудженим.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що по справі, так і під час судового слідства, допускались порушення вимог кримінального та кримінально процесуального законів, які б тягли скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, захисника засудженого та самого засудженого підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366,373 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора ,який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника засудженого ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2011 року, щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання за ст..101 ч.3 КК України в редакції 1960 року пом'якшивши його і вважати засудженим ОСОБА_8 на 5 /п'ять/ років позбавлення волі.

Виключити з мотивувальної частини вироку: слова «хоча по суті фактично визнав вину частково» та «незважаючи на фактичне часткове визнання вини».;

абзац: «Так, згідно ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Про те це значить, що шкода, заподіяна особі, яка здійснила посягання, може бути будь-якою, що закон немовби ставить цю особу поза законом, дозволяючи заподіювати їй будь-яку шкоду. Інтереси особи, яка здійснила посягання, теж охороняються законом: заподіяна шкода не повинна перевищувати певних меж, не повинна перетворюватися в акт помсти, самочинної розправи над такою особою, тобто заподіяна шкода не має перевищувати меж необхідної оборони».

абзац: « Суд виключає обтяжуючу обставини «вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння», оскільки сам факт вживання підсудним алкогольних напоїв без наявності медичного освідування на стан сп'яніння не є належним доказом, що підтверджує зазначену обставину.»

обставину, що пом'якшує покарання - «має на утриманні малолітню дитину»

В решті цей вирок залишити без змін.

Головуючий :

Судді :