Ухвала суду № 21482162, 24.01.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-108/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ч. 1 ст.115 КК України Яценко С.Л.

Доповідач в апеляційній інстанції

Торопенко М. В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТоропенка М.В.

суддівБиби Ю.В., Шкреби Р.Д.,

з участю

прокурораТроян О.Л.

з участю засудженого ОСОБА_6

з участю адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 його захисника ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінальної справи судом першої інстанції Пашковського Д.П., на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2011 року, яким, -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Звенигородка, Черкаської обл., жителя АДРЕСА_2, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше судимого: 1) 20.09.2000 року Дніпровським р-н судом м. Києва за ч.3 ст. 206 КК України на 3 р. позбавлення волі; 2) 4.09.2003 року Святошинським р-н судом м. Києва ч.2 ст. 121 КК України на 8 р. позбавлення волі

засуджено за

- ч.1 ст.115 КК України до 8 ( восьми) років 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу залишено попередньою тримання під вартою.

Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_9 7 тис. матеріальної та 30 тис. морально шкоди.

Стягнуто на користь НДЕКЦ при ГУМВС в Черкаській області на рахунок 31254272210063, МФО 854018, код 25574009 5780 грн. 76 коп. за проведення експертиз.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку районного суду ОСОБА_6 засуджений, за те, що 30 травня 2011 року близько 10 год. перебуваючи у ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла між ними на грунті особистих неприязних відносин, з метою позбавлення життя останнього, наніс йому численні удари руками, ногами та дерев'яною качалкою по життєво важливим органам голові, тулубу, заподіявши ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила смерть потерпілого на місці скоєння злочину.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисник ОСОБА_7 та сам засуджений ОСОБА_6 подали апеляційні скарги в яких:

-прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в зміненій апеляції порушує питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд, так як не встановлено в ході проведення судово-медичних експертиз питання тяжкості тілесних ушкоджень по часу спричинення та настання смерті потерпілого. Крім того, в судове засідання визивався судово-медичний експерт, проте з невідомих причин він не з'явився і суд не з'ясував причини його неявки, також судом не мотивовано питання вирішення цивільного позову.

-захисник ОСОБА_7 просив скасувати вирок суду та повернути справу в суд першої інстанції на новий судовий розгляд, так як суд невірно встановив фактичні обставини справи, а тому допустився помилки внаслідок неправильного застосування кримінального закону. На думку захисника, суд не в повній мірі врахував показання підсудного, крім того, судом не встановлено час настання смерті потерпілого; залишилось поза увагою суду чи можливе отримання тілесного ушкодження при падінні із висоти власного тіла із ударом об тупий предмет; не з'ясовані питання виникнення тілесних ушкоджень на тілі потерпілого по часу; порушено право на захист ОСОБА_6 шляхом додаткового його допиту, пред'явлення предметів для впізнання, оскільки вказані слідчі дії провадились в відсутність захисника.

-засуджений ОСОБА_6 вважаючи вирок незаконним, суперечливим та необґрунтованим внаслідок однобічності та неповноти як досудового так і судового слідства, що привело до неправильного його засудження за ч.1 ст. 115 КК України, так як він потерпілого умисно вбивати не хотів, а навпаки захищався від агресивних дій останнього, перевищив межі необхідної оборони заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, а тому просить перекваліфікувати його дії на ст. 124 КК України.

В обґрунтування своїх доводів засуджений посилається в своїй апеляції та доповненнях до неї, що не встановлено хто був до його приходу у потерпілого; не перевірено належним чином алібі свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, всі висновки експертиз по справі ґрунтуються на припущеннях та суперечливих показах свідків, при проведенні слідчої дії-впізнання ножа проводилось в відсутність захисника; свідків по справі ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14 ОСОБА_11, ОСОБА_12 судом не допитувались а покази їх суд поклав в основу обвинувачення; суд не розглянув його заперечення на протокол судового засідання.

Засудженим також не визнається розмір цивільного позову потерпілої в частині стягнення матеріальних збитків, так як потерпілою було заявлено про стягнення 5000 грн. матеріальних збитків, а суд стягнув 7000 грн., що не відповідає дійсності, на його думку завдані матеріальні збитки потерпілій підтверджуються на суму 2200 грн., а не на суму 5000 грн., як вказує потерпіла.

Засудженим вказується, на те, що вирок суду головуючим по справі було проголошено в 10 год. ранку, а не в 8 год. ранку як вказано в протоколі судового засідання, що є порушенням таємниці наради судді, а тому просить вирок суду скасувати.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора, який підтримав змінену апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та не заперечив проти задоволення апеляцій захисника та засудженого щодо скасування вироку, та направлення справи на новий судовий розгляд, пояснення захисника та засудженого, які не заперечили проти задоволення апеляції прокурора та підтримали свої апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій сторін доповнення до них, відповідні заперечення на них, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, захисника та засудженого підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Наведені вимоги закону свідчать, що перед постановленням вироку суд відповідно до вимог, визначено КПК повинен розглянути всі докази зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, дати оцінку неявним доказам на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності та залежно від установлених обставин правильно застосовувати кримінальний закон.

Висновок суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Однак, при постановленні вироку щодо ОСОБА_6 судом наведених вимог закону не виконано. Зазначеного висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, як в період досудового так і судового слідства, не встановлено коли саме настала смерть потерпілого ОСОБА_10, так як із акту судово-медичного дослідження № 139 трупа ОСОБА_10 слідує, що дослідження трупа ОСОБА_10 проводилось 31.05.2011 року, із 11 до 13.30 годин і в заключній частині вказано, що із моменту смерті і до моменту дослідження трупа в моргу пройшло більше 24 годин. Не встановлено також виникнення тілесних ушкоджень на тілі потерпілого по часу.

А відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 вказується, що «30.05.2011 року, близько 10 годин у останнього виникла сварка з потерпілим, в ході якої ОСОБА_6 наніс йому численні удари руками, ногами та дерев'яною палкою по життєво важливих органах голові, тулубу, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження внаслідок чого наступила смерть потерпілого на місці скоєння злочину.

Невизначеність виникнення тілесних ушкоджень на тілі потерпілого по часу, а також не визначеність часу смерті потерпілого ставить під сумнів висновки вищевказаних судово-медичних експертиз по справі, так як суд не вмотивував свої висновки щодо вказаних експертиз із урахуванням і аналізом показів засудженого, свідків та інших доказів по справі на підтвердження пред'явленого обвинувачення.

Тобто, для усунення вищевказаних суперечливих висновків судово-медичних експертиз, суду необхідно було призначити комісійну експертизу.

Виходячи з положень ст.334 КПК України при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілого, підсудного, у висновках експерта, та інших джерелах доказів, а також керуючись законом, дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності.

Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване.

Крім того, доводи засудженого щодо порушення судом вимог ст. 257 КПК України при дослідженні показань свідків-ОСОБА_13., ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 та обгрунтованні ними вироку суду є слушними, так як жоден із них не був присутнім під час провадження в суді, і яких засуджений ОСОБА_6 не мав можливості безпосередньо допитати, що є порушенням п.1 та підп.(b ) п.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних прав людини 1950 року свідчить про однобічність та неповноту судового слідства.

Далі, про неповноту і однобічність судового слідства свідчить той факт, що для допиту в якості свідка по справі за ініціативою суду, визивався судове засідання експерт ОСОБА_16 на 23.11.2011 року на 14.30 год. (а.с.110 т. №23 ), але останній в судове засідання не з'явився, про причини неявки в суд не повідомив, що свідчить відсутність відображення вищевказаного факту в протоколі судового засідання. Тобто, суд визнавши необхідним визвати експерта в судове засідання не допитав його і не навів причин з яких відпала така необхідність.

Доводи засудженого про те, що вирок суду головуючим по справі було проголошено в 10 годин ранку а не в 8 годин ранку, як вказано в протоколі судового засідання, що є порушенням таємниці наради судді, так як протягом 2 годин суддя знаходився поза межами нарадчої кімнати і до нього в службовий кабінет заходили і виходили сторонні особи, а він /ОСОБА_6./ чекав в залі судового засідання і спостерігав, є слушними виходячи з наступного.

Як вбачається із журналу судового засідання Смілянського міськрайонного суду від 24.11.2011 року (а.с. 140-142 т.№ 2) фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камерон» відповідно до якого, 30.11.2011 року в 17 год.17 хв., головуючий по справі суддя видалився в нарадчу кімнату для постановлення вироку і оголосив, що вирок буде проголошено о 8 год. ранку 1 грудня 2011 року і на цьому закінчився звукозапис.

1.12.2011 року відсутній журнал судового засідання суду щодо фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу та відсутність запису на ком пакт-диску, а в протоколі судового засідання значиться, що вирок суду головуючий по справі проголосив о 8 год. ранку 1.12.2011 року.

Тобто, протокол судового засідання суду від 1.12.2011 року не відповідає журналу судового засідання, так як фіксація судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу 1.12.2011 року в 8 год. ранку не здійснювалась, що свідчить про обґрунтованість доводів засудженого, щодо порушення таємниці наради судді.

Що стосується доводів апеляції засудженого щодо неправильного вирішення судом цивільних позовів в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з останнього на користь потерпілої, то вони є також слушними.

Відповідно до позовних вимог які знаходяться в матеріалах справи, потерпіла просила стягнути на її користь 5 000 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди.

Як вбачається із вироку суду із засудженого на користь потерпілої стягнуто 7000 грн. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди, не навівши відповідних мотивів прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також провести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено позов.

Вищевказаних вимог закону суд не дотримався, а тому вирок суду в цій частині також підлягає скасуванню.

Таким чином, вивченням матеріалів справи встановлено, що допущені з боку суду порушення кримінально-процесуального закону, відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України, є істотним порушеннями вимог кримінально - процесуального закону, оскільки впливають на повноту дослідження обставин справи й оцінку доказів, та порушено таємницю наради суддів.

А тому цей вирок суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку на підставі ст.. 374 КПК України з поверненням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити докази у справі, дати їм належну юридичну оцінку і на підставі цих доказів вирішити питання про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_17, а також звернути увагу на допущені недоліки, усунути зазначені порушення закону, повно та всебічно дослідити обставини справи та постановити обґрунтоване судове рішення.

При цьому мають бути перевірені всі викладені у апеляційних скаргах сторін доводи.

Керуючись ст.ст. 362, 367,374 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги та доповнення до них прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 1 грудня 2011 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому його складі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити попередньо тримання під вартою.

Головуючий :

Судді :