Рішення № 21470245, 16.02.2012, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 2/1519/8263/11

№ пр. 2/1519/1494/2012

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2012 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання Дімітрової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та неустойки, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” з позовною заявою до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та неустойки. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що в період з 12.08.2010 року по 08.10.2011 року відповідачка працювала в ТОВ „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС”. В звязку з тим, що робота відповідача була повязана з безпосереднім обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей 01.09.2010 року з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. В період з 23.09.2011 року по 25.09.2011 року в філії ТОВ „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС”, де працювала відповідачка була проведена інвентаризація, якою у відповідача була встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 143 718,00 грн. Відповідачка визнала свою вину та висловила намір добровільно покрити нестачу, але в звязку з відсутністю на той момент у неї грошей позивачем було укладено з нею договір про порядок відшкодування шкоди. 19.10.2011 року відповідачка лише частково сплатила борг в сумі 5000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення позову. Приведені під присягу за їх згодою у встановленому ЦПК України порядку, пояснили, що дійсно, працюючи на посадах касирів-продавців на підприємстві позивача передавали відповідачу грошові кошти, які, в тому числі, просить стягнути позивач, оскільки відповідач поясняла, що вказані грошові кошти будуть компенсовані нею позивачу.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу ТОВ „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” від 12.08.2010 року за №39-К ОСОБА_1 було призначено на посаду директора філії ТОВ „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” в м.Одеса (а.с. 4). 01.09.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.7), відповідно до якого відповідач, що займала посаду директора філії у м.Одеса прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей.

В період з 23.09.2011 року по 25.09.2011 року в філії ТОВ „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС”, де працювала відповідачка була проведена інвентаризація, якою у відповідача була встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 143718,00 грн.. Відповідно до акту від 07.10.2011 року, складеного директором ТОВ „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” ОСОБА_6, завідуючим секцією ОСОБА_7, продавцем-касиром ОСОБА_8 відповідачка ОСОБА_1 відмовилась надавати письмові пояснення стосовно виявленої недостачі (а.с. 35).

Згідно зі ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Оскільки між відповідачем та позивачем було укладено договір повної матеріальної відповідальності, що відповідає ст.ст. 134, 135-1 КЗпП України, то розмір відшкодування відповідно до ст. 135-3 КЗпП України визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. До матеріалів справи додані копія інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей (а.с. 8-27), доповідних (а.с. 29-34) на підтвердження виявленої нестачі.

Наказом ТОВ „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” від 08.10.2011 року за №36-К ОСОБА_1 було звільнено за згодою сторін (а.с. 5).

Суд вважає, що зібрані по справі докази, свідчать про факт отримання грошових коштів в сумі 143 718,00 грн, що належать позивачу відповідачкою, які передавались за вказівкою ОСОБА_1 їй третіми особами ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Суд вважає, що позивачем доведено наявність умов передбачених ст. 130 КЗпП України для покладання на відповідача матеріальної відповідальності за шкоду завдану підприємству.

06.10.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про порядок відшкодування шкоди, заподіяної підприємству. Відповідно до умов цього договору відповідачка повинна була в строк до 14.10.2011 року відшкодувати позивачу заподіяну з її вини шкоду в сумі 143 718,00 грн. та у разі порушення цього зобовязання відповідач сплачує додатково штраф у сумі 143718,00 грн. (а.с. 36). Оскільки факт завдання шкоди позивачу не заперечувався відповідачем, і навіть були сплачені грошові кошти, на відшкодування завданої шкоди в розмірі 5000 грн., то при заочному розгляді справи за відсутності обґрунтованих заперечень, пояснень відповідача позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд розяснює відповідачу, що відповідно до ст. 130 КЗпП України працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Таким чином суд стягує з відповідача на користь позивач понесені останнім витрати по сплаті державного мита в розмірі 843,53 грн., та ІТЗ в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130 - 138 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 61, 130, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та неустойки задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” (код ЄДРПОУ 33501398, 01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 34) заборгованість у розмірі 282436 гривен.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФМВ „ФАРФОР-ФАЯНС” (код ЄДРПОУ 33501398, 01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 34) суму судового збору у розмірі 2944 гривен 36 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК