Постанова № 2144934, 28.07.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Категорія статобліку - 65

Справа № 2-а-4067/08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

за результатами розгляду справи в судовому засіданні

28 липня 2008 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук Н.В.

при секретарі Михалевич І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа» до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2003 року №0002492301/0/5040,

В С Т А Н О В И В :

11.02.2004 р. Комунальне підприємство «Дніпродзержинськтепломережа» звернулось з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську за №0002492301/0/5040 від 14.04.2003 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2005 року в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2005 року було залишено без змін.

У звязку зі скасуванням ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2007 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2005 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р., справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа» до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2003 року №0002492301/0/5040 про стягнення 112 309 грн. донарахованого податку на додану вартість та 111 092,30 грн. штрафних санкцій, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначена справа з Вищого адміністративного суду України надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08.05.2008 р.

Позивач підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.04.2003 року №0002492301/0/5040.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те що, дочірні підприємства, з якими позивачем проведено взаємозалік на суму 73000,00грн., не є дебіторами останнього, а були виконавцями посередницьких послуг по стягненню дебіторської заборгованості інших підприємств, яким ним була відпущена теплоенергія. Також вказує, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків, то зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає тримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, вважає необхідним задовольнити даний позов повністю з наступних підстав.

В травні 2002 року позивачем було здійснено взаємозалік на загальну суму 73 000 грн. з дочірніми підприємствами, які, на підставі укладених договорів, виконували доручення позивача по збору платежів, які надходили на його користь від споживачів 1-ї та 2-ї груп (касовий метод виникнення податкових зобов'язань). За вказані доручення дочірні підприємства позивача отримували винагороду у розмірі 0,1 відсоток від суми надходження. Надходження грошових коштів щомісячно відображалося у відповідному податковому періоді у бухгалтерському обліку КП «Дніпродзержинськтепломережа», згідно наданих дочірніми підприємствами довідок із зазначенням платника.

В тому ж податковому періоді проводились розрахунки по конкретним споживачам за отриману теплову енергію, а також нараховувались податкові зобов'язання по подачку на додану вартість згідно пункту 11.11. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами акту перевірки з питань правильності застосування податкового законодавства за період з 01.01.2004 р. по 01.01.2003 року №23-2203342573 від 10.04.2003 р. відповідачем на підставі п.п. 17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п.7.3.1. п.7.3. ст. 7, п.11.11. ст..11 Закону України «Про податок на додану вартість» було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002492301/0/5040 від 14.04.2003 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 223401,36 грн.

Згідно пункту 11.11. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скріпленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх варі ості, визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг) за касовим способом.

Згідно частини 1 підпункту 3.2.5. пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Грошові кошти, які не були перераховані на поточний рахунок комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа» від дочірніх підприємств були відображені у відповідному податковому періоді як заборгованість іншого дебітора, а саме безпосередньо дочірніх підприємств і не являлись об'єктом оподаткування.

Тому, здійснення подвійного оподаткування однієї і тієї ж суми у разі включення цієї суми в об'єкт оподаткування за грудень 2002 р., коли фактично був проведений взаємозалік між підприємствами, суперечить вищезазначеному Закону, в якому визначено, що ПДВ сплачується платником податку один раз.

На підставі рішень Держказначейства від 28.08.2002 р. за №№ 1, 7, 9, 12, 14, 16, 17, 19, 24 та відповідно постанови № 961 від 11.07.2002р. Кабінет Міністрів України позивач у листопаді 2002 р. списав заборгованість бюджетних установ за спожиту теплову енергію на загальну суму 600 852,16 грн.

Посилання відповідача на те, що списання заборгованості зі сплати податків, пені та штрафних санкцій є фактичним одержанням підприємством компенсації за теплову енергію, яка надана бюджетним установам не є вірним, оскільки списання заборгованості на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 11.07.2002 р. не можна розглядати як залік тому, що списання боргу на підставі статті 18 Закону України «Про порядок погашения зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не обумовлювалось ніякими умовами на майбутнє і здійснювалося позивачем у вигляді податкової амністії.

Підпунктом 7.1.1. пунктом 7.1. статті 7 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, за рішенням платника податків оплата його податкових зобов'язань або погашення податкового боргу може бути здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли відповідно до норм податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків

Списання було проведено на підставі ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 р.», ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а сам порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 11.07.2002 р.

Згідно підпункту 7.3.5. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що позивач не отримував компенсації як у грошовій так і в не грошовій формі від сум списаної заборгованості за відпущену теплову енергію (перераховану бюджетними установами) як підставу для зобов'язань по податку на додану вартість.

Отже, відповідно до матеріалів справи та наданих сторонами пояснень, списання заборгованості зі сплати податків, пені та штрафних санкцій не є фактичним одержанням підприємством компенсації за теплову енергію, яка надана бюджетним установам і, таким чином, позивач не повинен був включати в податкові зобов'язання звітного періоду 10014220,00грн. податку на додану вартість по списанню боргу бюджетних установ.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - Комунальному підприємству «Дніпродзержинськтепломережа» судовий збір у розмірі 3грн. 40коп.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа» до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2003 року №0002492301/0/5040 - задовольнити повністю.

Визнати недійсним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську від 14.04.2003 року №0002492301/0/5040 про стягнення з Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа»112309,00 грн. донарахованого податку на додану вартість та 111092,30 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету на користь Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа» (51914, м.Дніпродзержинськ, вул.Петровського, б.168, код ЄДРПОУ 03342573) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.)судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 01.08.2008 р.

Суддя Н.В. Захарчук