увійти
УКР
Єдиний державний реєстр судових рішень Дата документу 08.02.2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-2024/11 КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДОНЕЦЬКА
«11»січня 2011 року м. Донецьк
в складі - судді - ЖОЛТОГО Д.В.
при секретарі СЛОКВЕНКО О.А.
представника позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача МІМІНОШВІЛІ Н.М.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, «про відшкодування шкоди здоровю», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Кіровського районного суду м. Донецька з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, «про відшкодування шкоди здоровю».
Свої позовні вимоги мотивує наступним.
З 15.04.1983 року позивач працював в підземних умовах на шахті «імені А. А. Скочинського»в м. Донецьку, яка в даний час іменується Відокремлений підрозділ «Шахта імені А. А. Скочинського»ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». У звязку з тривалою роботою в умовах несприятливих виробничих факторів він отримав професійне захворювання «хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології», яке вперше було в нього виявлено клінікою профзахворювань 16.11.1994р.
Відповідно до Акту № 15 від 06.12.1994р. розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння), дане захворювання повязане з роботою за професією «машиніст гірничо-виймальних машин 6 розряду»(далі по тексту - МГВМ 6 розряду) в умовах високої запиленості і вологості повітря на робочому місці в шахті «імені А.А. Скочинського». Оскільки шахта не юридична особа і є структурним підрозділом юридичної особи, - ДП «ДВЕК», - то відповідачем у даній справі є ДП «ДВЕК».
17.01.1995р. позивач вперше пройшов огляд у МСЕК, його визнано інвалідом 3 групи з професійного захворювання і йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності з 23.11.1994р. по 17.01.1996р.
Наказом № 23 від 23.01.1995р. шахта встановила позивачу щомісячні платежі в рахунок відшкодування шкоди здоровю виходячи із середнього заробітку МГВМ 6 розряду по шахті за той місяць, за який проводиться виплата втраченого заробітку. Крім того, наказом № 229 від 28.03.1995р. шахта призначила позивачу до виплати одноразову допомогу, виходячи із середнього заробітку МГВМ 6 розряду по шахті за лютий 1995 року.
Обчислення позивачу відшкодування збитку з середнього заробітку МГВМ 6 розряду по шахті, а не з його особистого середнього заробітку, ДП «ДВЕК»мотивував Галузевою тарифною угодою, хоча Мінвуглепром Україна і ЦК ППВП багаторазово давали вугільним підприємствам розяснення, що обчислення відшкодування збитку за Галузевою тарифною угодою проводиться тільки в тому випадку, якщо виплати потерпілому виявляться більше, ніж виплати, обчислені за Правилами відшкодування збитку.
В результаті неправомірних дій шахти при визначенні середньомісячного заробітку шахта не доплатила позивачу за період з 01.01.1995р. по 01.04.2001р. 22 336, 45 грн. щомісячного відшкодування втраченого заробітку.
Надалі МСЕК з 17.01.1996р. встановив позивачу 50% втрати працездатності і підтверджував таку втрату працездатності при наступних переоглядах до 03.04.2005р. Після кожного переогляду шахта видавала накази про призначення позивачу щомісячних виплат втраченого заробітку в період до червня 2001 року.
З 01.06.2001р. щомісячні страхові платежі позивачу продовжило виплачувати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька, куди шахта передала справу позивача.
За висновком МСЕК від 06.04.2005р. позивачу було встановлено 70% втрати працездатності з 03.04.2005р. безстроково.
Відділення Фонду за період з 01.04.2001р. по 01.03.2011р. недоплатило позивачу 80 945, 22 грн. щомісячних страхових виплат.
Зазначені суми підлягають стягненню з відповідачів, з нарахуванням на зазначені суми і стягненням компенсації за несвоєчасну їх виплату, що становить 37 666, 90 грн. з ДП «ДВЕК»та 55 732, 13 грн. з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька.
Крім того, з ДП «ДВЕК»підлягає стягненню 40 000 грн. морального збитку.
Законність і обгрунтованість даних вимог позивач підтверджує наступним.
1.Сумми, що підлягають стягненню з ДП «ДВЕК».
Законодавство, яке підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України (в редакції 2003р.) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Правовідносини між позивачем і ДП «ДВЕК»з відшкодування шкоди здоровю виникли в січні 1995 року, коли позивач вперше пройшов огляд у МСЕК та звернувся з заявою про відшкодування шкоди здоровю, а ДП «ДВЕК»на підставі заяви та наданих документів видав наказ № 23 від 23.01. 1995р. про відшкодування втраченого заробітку.
Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються наступними законодавчими актами, які передбачають відшкодування шкоди здоровю потерпілих на виробництві:
- Статтями 83, 4401, 456 та 465 ЦК УРСР (в редакції 1963р.);
- Статтями 153,173, 237-1 та 238 КЗпП України;
- Статтями 11-13 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992р. в редакції, що діяла станом на січень 1995 року;
- Ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- Пунктами 4, 9-11, 22, 24, 28, 40, 43 і 48 Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затвердженого. постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. № 472 (далі по тексту - Правила);
- Статтями 5, 9, 23, 268, 1167-1168 ЦК України (2003р.);
- рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008г. № 20-рп/2008;
- Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»;
- Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями);
- Розясненням Міністерства праці України від 09.12.1996р. № ДІП-4145 «Обчислення середньомісячної заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди»(Праця і зарплата, 1997, № 1);
- Розясненням Мінпраці України від 11.10.1993р. № 06-37/4 (Праця і зарплата, 1993, № 21);
- Розясненням Міністерства праці від 17.10.1997р. № 02/2-4171 на адресу міністерств та відомств;
- Листом Міністерства вугільної промисловості України від 17.02.1995р. № 4-944/22 на адресу підвідомчих підприємств;
- Методичними рекомендаціями про відшкодування морального збитку, спрямованими міністерствам і центральним органам листом Міністерства юстиції України від 13.05.2004р. № 35-13/797.
Відповідно до ст. 173 КЗпП Україна шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону праці» власник зобовязаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.456 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоровя, повязаного з виконанням ним трудових обовязків, організація, відповідальна за шкоду, зобовязана відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому одноразову допомогу у встановленому законом порядку. Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя громадянина, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.4 Правил відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, складається з:
-Виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
-Виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому.
За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.
Згідно п.9 Правил, розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячним заробітком, який мав потерпілий до ушкодження здоровя.
2. Щодо застосування середньомісячного заробітку для обчислення розміру відшкодування втраченого заробітку.
Відповідно до п.22 Правил, середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували при професійному захворюванні стійкої втрати професійної працездатності. Заробіток у зазначений період підлягає коригуванню з урахуванням підвищення розміру тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємства. Відповідно до п.23 Правил види оплати праці, які враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.
Стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає види оплати праці, що враховуються при розрахунку сум втраченого заробітку.
Вперше позивач пройшов огляд у МСЕК 17.01.1995р. ійому було встановлено 40% втрати професійної працездатності з 23.11.1994р. по 17.01.1996р.
До 23.11.1994 року, трьома останніми повними календарними місяцями роботи, які передували стійкої втрати професійної працездатності, є листопад-грудень 1993 року і травень 1994 року. Середній заробіток за вказані місяці, відкоригований у порядку п.22 Правил на коефіцієнт зростання тарифної ставки МГВМ 6 розряду по шахті станом на листопад 1994 року (111 960 крб.), становить (у карбованцях):
Місяці й рокиЗаробітокТарифна ставкаВідкорегований заробіток розміркоефіцієнт росту 1993 рік2105 205, 859 33012, 0025262 470 листопад3413 514, 7127 8464, 0213722 329 травень 1994 року3 37 1 45127 8464, 0213553 236 вислуга років за 1994 рік8339 232111 96018339 232 Всього без урахування вислуги років (без 8339 232 крб.)52538 035 Середньомісячний заробіток складає: 52 538035 : 3 = 17512 678 + (8339232 : 12 = 694 936) = 18 207 614 крб.
- До середньомісячного заробітку добавлена ??1/12 частину річної вислуги років за 1994 рік. відповідно до розяснення Мінпраці України від 11.10.1993р. № 06-37/4 (Праця і зарплата, 1993, № 21).
- Коеффіціент зростання тарифної ставки за станом на листопад 1994р. відповідно до п.22 Правил визначається шляхом ділення денної тарифної ставки МГВМ 6 розряду по шахті за листопад 1994р. (111 960 крб.) На денну тарифну ставку МГВМ 6 розряду по шахті за той місяць, за який взятий для розрахунків середній заробіток позивача.
3. Недоплата втраченого заробітку шахтою.
З 01.01.1995р. ДП «ДВЕК» повинен був виплачувати позивачу щомісяця за 40% втрати працездатності втрачений заробіток у розмірі: 18 207614 : 100% х 40% = 7 283 045, 60 крб. з 23 листопада 1994 року.
З 01.01.1995р. в Україні вилучено з обігу грошові купюри номіналом менше 1 000 крб. У звязку з цим всі виплати з 01.01.1995р. округлюються до тисяч крб. Тому підлягало виплаті 7283 000 крб.
Фактично за січень 1995 року ДП «ДВЕК» виплатив позивачу 5428 000 крб. Недоплачено 1 855 000 крб. (7283000 - 5428 000) або 18, 55 грн. (1855000 : 1 00 000 = 18, 55).
З 01.02.1995р. денна тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 284460 : 111 960 = 2, 54 рази. Відповідно до п.28 Правил, перерахунок розміру втраченого заробітку провадиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств. У звязку з цим втрачений заробіток, який підлягає до виплати з 01.02.1995р., становить: з 01.02.1995р.: 7 283 045, 60 х (284 460:111 960 = 2, 54) = 18 499 000 крб. Згідно з довідкою ДП «ДВЕК» в лютому 1995р. позивачу виплачено 7367 000 крб. Недоплата за лютий 1995 року становить 11132 000 крб. (18499000 7 367) або 111, 32 грн. (11132000 : 100 000).
З 01.03.1995р. денна тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 354 990 : 284 460 = 1, 25 рази. Відповідно до п.28 Правил, втрачений заробіток, який підлягає щомісячно позивачу до виплати з 01.03.1995р. до 01.10.1995р., після коректування на коефіцієнт зростання тарифної ставки, становить: 18499 000 х (354 990:284 460 = 1, 25) = 23 124 000 крб.
За березень-вересень 1995р. (7 місяців) ДП «ДВЕК» повинен був виплатити позивачу 161 868 000 крб. (23124000 х 7 місяців). Згідно з довідкою ДП «ДВЕК», позивачу за вказані сім місяців фактично виплачено 60295 000 крб. Недоплата за березень-вересень 1995 року становить 101 573 000 крб. (161868000 60295 000) або 1015, 00 грн. 73 коп. (101573000 : 100 000).
З 01.10.1995р. денна тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 532500 : 354 990 = 1,5 рази. Відповідно до п.28 Правил, втрачений заробіток, який підлягає щомісячно до виплати з 01.10.1995р. до 01.01.1996р., після коректування на коефіцієнт зростання тарифної ставки, становить: 23124 000 х (532500 : 354 990 = 1,5) = 34 686 000 крб. За жовтень-грудень 1995р. ДП «ДВЕК» повинен був виплатити позивачу 104 058 000 крб. (34686000 x 3мес). Згідно з довідкою ДП «ДВЕК», позивачу за вказані три місяці фактично виплачено 33511 000 крб. Недоплата за жовтень-грудень 1995 року становить 70547 000 крб (104058000 33511 000) або 705 грн. 47 коп. (70547 000:100 000).
З 17.01.1996р. позивачу встановлено 50% втрати працездатності, у звязку з чим сума виплат за січень 1996р. повинна була скласти:
-з 1 по 16 січня 1996р. включно: 34686000 : 31 x 16 = 17 902 451, 61 крб.
-з 17 по 31 січня 1996р. включно: 34686000 : 40% х 50% = 43357500 : 31 х 15 = 20 979 435, 48 крб.
-до виплати за січень 1996р.: 17902 451, 61 + 20979 435, 48 = 38882 000 крб. Позивачу за січень 1996 року згідно з довідкою ДП «ДВЕК» фактично виплачено 14455 000 крб. Недоплачено за січень 1996р. 24427 000 крб. (38882000 14455 000) або 244 грн. 27 коп. (24427000 : 100 000).
З 01.02.1996р. по 01.05.1996р. (три місяці), у звязку з встановленням 50% втрати працездатності, щомісяця позивачу підлягало до виплати по 43357 000 крб. (34686000 : 40% х 50% : 40% х 50%), а всього за 3 місяці 130 071 000 крб. (43357000 x 3). Фактично за ці три місяці, згідно з довідкою ДП «ДВЕК», позивачу виплачено 57409 000 крб. Недоплата за лютий-квітень 1996р. склала 72662 000 крб. (130071000 57409 000) або 726 грн. 62 коп. (72662000 : 100 000).
З 01.05.1996р. тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 1,5 рази (798600 : 532 500). Однак, згідно з довідкою ДП «ДВЕК», середня заробітна плата МГВМ 6 розряду по шахті в травні 1996р. збільшилася проти квітня 1996р. в 1,134 рази (46980700 : 41431 000).
Згідно з розясненням Міністерства праці України від 17.10.1997р. № 02/2-4171: «У разі самостійного збільшення тарифних ставок (окладів) підприємствами (незалежно від форм власності) порядок перерахунку раніше визначеного розміру відшкодування шкоди визначається колективним договором, угодою, наказом власника підприємства, але у всіх випадках коефіцієнт збільшення розміру відшкодування шкоди не може бути меншим коефіцієнта підвищення заробітної плати відповідного працівника ». У звязку із зазначеним розясненням і п.28 Правил, з 01.05.1996р. виплачуваний втрачений заробіток підлягає коригуванню не на коефіцієнт зростання тарифної ставки (1,5 рази), а на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати МГВМ 6 розряду по шахті в травні 1996р. (1,134 рази) по відношенню до квітня 1996р. Тому з 01.05.1996р. для виплати щомісячно підлягало: 43357000 x 1, 134 = 49167 000 крб.
За травень-вересень 1996р. (5 місяців) слід було всього виплатити позивачу 245 835 000 крб. (49167000 x 5мес). Фактично за ці пять місяців, згідно з довідкою ДП «ДВЕК», позивачу виплачено 97470 000 крб. Недоплата за травень-вересень 1996р. склала 148 365 000 крб. (245835000 97470 000) або 1483 грн. 65 коп. (148365000 : 100 000).
У вересні 1996 року в Україну введена нова національна валюта (гривня) відповідно до Указу Президента України від 25.08.1996р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», у звязку з чим всі подальші виплати підлягали вирахуванню в гривнях.
Позивач вважає, що з 01.01.1995р. по 01.10.1996р. з ДП «ДВЕК» підлягає стягненню в на його користь:
18,55 грн. за січень 1995 року; 111, 32 грн. - за лютий 1995 року; 1 015, 73 грн. - за березень-вересень 1995 року; 705, 47 грн. - за жовтень-грудень 1995 року; 244, 27 грн. - за січень 1996 року; 726, 62 грн. - за лютий-квітень 1996 року; 1 483, 65 грн. - за травень-вересень 1996 року., а всього 4 305, 61 грн.
З 01.10.1996р. тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 1, 585 рази (12, 66 : 7, 986). Однак, згідно з довідкою ДП «ДВЕК», середня заробітна плата МГВМ 6 розряду по шахті в жовтні 1996р. збільшилася проти вересня 1996р. в 1, 213 рази (400, 98 : 330, 62). Тому відповідно до розяснення Міністерства праці України від 17.10.1997р. № 02/2-4171 і п.28 Правил, втрачений заробіток збільшується не на коефіцієнт зростання тарифної ставки (1, 58 рази), а на коефіцієнт зростання середнього заробітку (1, 213 раза). З 01.10.1996р. щомісячно підлягало до виплати: 491, 67 x 1, 213 = 596, 39 грн.
Після жовтня 1996р. втрачений заробіток коригуванню на наступні коефіцієнти зростання тарифної ставки МГВМ 6 розряду по шахті не підлягає відповідно до п.28 Правил, оскільки відкоригований втрачений заробіток позивача у перерахунку на 100% втрати працездатності буде перевищувати середній заробіток МГВМ 6 розряду по шахті за відповідні місяці, в яких проводилося збільшення тарифної ставки. А відповідно до п.9 Правил, певний розмір втраченого заробітку коригування у бік зменшення не підлягає.
За період з 01.10.1996р. по 01.04.2001р. (54 місяці) всього підлягало виплаті 32 205 грн. 06 коп. (596, 39 x 54 міс). Згідно довідки ДП «ДВЕК», позивачу за вказаний період фактично виплачено 14 174 грн. 22 коп. Недоплата за вказані 54 місяці становить 18 030 грн. 84 коп. (32 205, 06 14 174, 22).
Загальна сума недоплат втраченого заробітку за період з 01.01.1995р. по 01.04.2001р. складає - 4 305, 61 грн. - 18 030, 84 грн. 22 336, 45 грн.
Відповідно до п.43 Правил, якщо потерпілому з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено відшкодування збитку, то ці суми виплачуються без обмеження протягом будь-якого терміну. Відповідно до п.48 Правил, суперечки між потерпілим та власником про право на відшкодування шкоди, визначенні або перерахунку його розміру розглядаються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Відповідно до ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів в питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних йому сум без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 83 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 268 ЦК України (в редакції 2003р.), позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя.
4. Компенсація ДП «ДВЕК» втраченого заробітку.
Компенсація потерпілому частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів виплати відшкодування втраченого заробітку здійснюється на підставі наступних законодавчих актів:
-Ст.34 Закону України «Про оплату праці»;
-Ст.2 Закону України від 19.10.2000р. № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»;
-П.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159);
-Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, затв. постановою Кабінету міністрів України від 20.12.1997р. № 1247;
-Розяснення Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 6.2.-97р. «Рекомендації про порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»;
-Індекси споживчих цін для визначення суми компенсації зарплати за 1998-2011 роки, яка виплачується в липні 2011 року.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»та п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати від 21.02.2001р., компенсації підлягають соціальні виплати, які не мають разового характеру, до яких законодавство відносить суми з відшкодування шкоди здоровю. Відповідно до п. 3 постанови КМУ від 21.02.2001р. № 159, компенсація за недоплатами за 1998-2000 роки нараховується відповідно до постанови КМУ від 20.12.1997р. № 1247, а за період з 01.01.2001р. - за постановою КМУ від 21.02.2001р. № 159.
Згідно абз. 2 п. 23 постанови № 6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо потерпілому з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ці суми, обчислені відповідно до пунктів 14, 19, 22 Правил, виплачуються без обмеження будь-яким строком і підлягають коригуванню у звязку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Компенсація проводиться на індекси зростання цін (інфляції), офіційно визначаються і публікуються Міністерством статистики України за відповідні місяці. Відповідно з розрахунком, на недоплачені в період з 01.01.1998р. по 01.04.2001р. суми втраченого заробітку, які ДП «ДВЕК» зобовязаний сплатити позивачу, з ДП «ДВЕК»на користь позивача підлягає стягненню 37 666, 90 грн. компенсації, нарахованої за станом на 31 липня 2011 року.
5.Стягнення з ДП «ДВЕК» морального збитку.
На дату первинного огляду позивача в МСЕК (січень 1995р.), стаття 12 Закону України «Про охорону праці»передбачала обовязок власника відшкодувати моральну шкоду, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих звязків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації потерпілим своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до п.4 Правил, при наявності факту моральної шкоди, потерпілому відшкодовується моральна шкода. Стаття 83 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) передбачала, що позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав. До особистих немайнових прав належить і право на відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ст. 4401 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) моральну шкоду, заподіяну громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо особа не доведе, що моральна шкода заподіяна не з його вини. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Згідно ст.43 Конституції України позивач має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується; має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Безпечні і здорові умови праці - це дотримання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоровя працівників. Конституційне право громадян реалізується через охорону праці, як систему заходів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до акту № 15 розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.12.1994р., причиною професійного захворювання позивача послужив тривалий вплив шкідливих виробничих факторів: підвищена запиленість повітря на робочому місці, концентрація якого становить 150-350 мг/м3, підвищена вологість повітря - 90%, не систематичне використання засобів індивідуального захисту органів дихання (через відсутність цих коштів), не ефективна робота засобів пилоподавлення (зрошення), недосконалість технологічних процесів. Відповідно до зазначеного Акту, винним визнаний начальник дільниці № 4 Гапоненко Г.В. Був відсутній контроль за використанням засобів індивідуального захисту органів дихання і не проводився своєчасно огляд і ремонт засобів і устаткування пилоподавлення.
Таким чином, винною в професійному захворюванні позивача є шахта.
Стаття 153 КЗпП Україна покладає на власника або уповноважений ним орган обовязку щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Відповідно до ст. 173 КЗпП Україна шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав спричинили моральні страждання, втрату нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому КЗпП не регулює строки давності за вимогами про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 9 ЦК України (в редакції 2003р.), положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.268 ЦК України (2003р.), позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його прав. Моральна шкода виражається у фізичному болю та стражданнях, яких перенесло особу в звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України (в редакції 2003р.), моральної шкоди, завдана фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його заподіяло, за наявності її вини. Відповідно до законодавства, заподіювач шкоди здоровю відшкодовує моральну шкоду, якщо не доведе, що моральна шкода заподіяна не з його вини.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.10.2008р. № 20-рп/2008 вказано, що згідно ст. 1167 ЦК і ст.237-1 КЗпП, працівникам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Заподіяння позивачу професійним захворюванням морального збитку підтверджується також наступними фактичними обставинами:
-позивач втратив високооплачувану роботу, можливість застосовувати свої професійні навички на практиці, здатність працювати за своєю спеціальністю, яке приносила йому моральне задоволення. У звязку з встановленням професійного захворювання, позивач був змушений погодитися з пропозицією посадових осіб ДП «ДВЕК» про переведення його за станом здоровя на іншу, нижчеоплачувану роботу, з якої в подальшому він був звільнений за станом здоровя. Можливість трудової реабілітації втрачена безповоротно. У звязку з цим його сімя позбулася значної частини доходу у вигляді його заробітної плати;
-в звязку з профзахворюванням стан здоровя позивача різко погіршився, і з роками продовжує погіршуватися. Це підтверджується тим, що з січня 1996 року професійна працездатність позивача знизилася до 50%, а з 03.04.2005р. він визнаний інвалідом 2 групи і йому встановлено 70% втрати працездатності безстроково;
-від даного професійного захворювання позивач продовжує відчувати фізичні страждання (біль у грудях);
-в звязку з профзахворюванням, для позивача обмежені всі фізичні навантаження, навіть ходьба в середньому темпі. З цієї причини багато роботи в побуті він не може виконувати і за нього це змушені робити члени його сімї, в результаті чого він постійно відчуває почуття провини перед членами сімї. Він змушений постійно звертатися в лікарню за медичною допомогою і систематично вживати ліки, що спричиняє значні витрати часу і матеріальних засобів, включаючи транспортні витрати;
- безповоротно втрачена можливість вести активний спосіб життя. Якщо до захворювання позивач любив грати у футбол і волейбол, при кожній нагоді виїжджав з сімєю та друзями для активного відпочинку на природу, любив брати участь в туристичних походах, то зараз всі ці прояви активності йому протипоказані і недоступні;
-втрата роботи, обмеження кола спілкування, недоступність активного способу життя завдають позивачу постійні моральні страждання, оскільки він постійно відчуває свою непотрібність суспільству і оточуючим мене людям.
Заниження ДП «ДВЕК»виплат з відшкодування шкоди здоровю також додатково завдає позивачу моральної шкоди, породжує відчуття приниження і незахищеності від свавілля посадових осіб шахти.
Характер і обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача від ушкодження здоровя, тривалість лікування, безповоротна втрата можливості повної трудової і соціальної реабілітації, значні зміни життєвих звязків, 70% втрати професійної працездатності, наявність 2 групи інвалідності вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому не можуть братися до уваги посилання відповідачів на п / п «д»п. 1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязане з виконанням трудових обовязків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України № 212 від 22.11.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 136/1161 від 22.03.1996 р. (зі змінами та доповненнями), яким передбачено, що на МСЕК покладено обовязок встановлення факту заподіяння моральної шкоди. Жоден законодавчий акт не повязує право потерпілого на відшкодування моральної шкоди з наявністю або відсутністю подібного висновку МСЕК. Більше того, нормативно-правові акти зворотної сили не мають. Даний Порядок набув чинності з 01.04.1996р., А право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з січня 1995р. і фізичні і моральні страждання він відчуває до теперішнього часу.
Враховуючи стан здоровя, незворотні наслідки, які настали від професійного захворювання, істотність вимушених змін способу життя, тривалість страждань і переживань, виходячи з принципів розумності, домірності й справедливості, позивач вважає, що компенсація за заподіяння йому моральної шкоди підлягає стягненню з ДП «ДВЕК» на його користь у розмірі 40000, 00 грн.
Всього з ДП «ДВЕК» на користь позивача по даному позову підлягають стягненню: 22 336, 45 грн. - недоплачені з 01.01.1995р. по 01.04.2001р. суми щомісячного відшкодування втраченого заробітку, 37 666, 90 грн. - компенсація на недоплачені суми втраченого заробітку, 40 000, 00 грн. - компенсація морального збитку, а всього - 100 003, 35 грн.
Суми, що підлягають стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька.
1.Щомісячні страхові виплати.
Взаємовідносини сторін регулюються Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001р.
Відповідно до п. 3 «Прикінцеві положення»вказаного Закону, відшкодування шкоди провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також особам, які постраждали до вступу його в дію і мали право на зазначені страхові виплати. Вся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності цим Законом підприємства не відшкодували матеріальні збитки, заподіяні пошкодженням здоровя, виплачується цими підприємствами. Передача документів, які підтверджують право працівника на страхову виплату, а також розміри цієї виплати здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту.
Шахта проводила виплати позивачу до червня 2001р. і в червні 2001 року передала до відділення Фонду його документи для продовження подальших виплат.
Відділення Фонду почало проводити позивачу щомісячні страхові виплати з червня 2001 року. Однак недоплата за квітень-травень 2001 року підлягає стягненню з відділення Фонду, оскільки шахта в квітні-травні 2001р. платила постраждалим втрачений заробіток замість відділення Фонду в рахунок страхових внесків.
При передачі документів позивача до відділення Фонду, шахта вказала суму щомісячних виплат 366, 69 грн. замість 596, 39 грн. У результаті цього відділення Фонду до березня 2011 року постійно недоплачувало позивачу щомісячні страхові виплати.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо потерпілому з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадки своєчасно не визначено або не виплачено страхові виплати, ці суми виплачуються без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягають коригуванню у звязку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», перерахунок сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Такий перерахунок здійснюється з 1 березня кожного року.
Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться згідно з постановами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на коефіцієнти зростання реальної заробітної плати:
- з 01.03.2002р. - За постановою № 15 від 14 березня 2002 року на коефіцієнт 1,193;
- з 01.03.2003р. - За постановою № 3 від 4 березня 2003 року на коефіцієнт 1,182;
- з 01.03.2004р. - За постановою № 5 від 24 лютого 2004 року на коефіцієнт 1,152;
- з 01.03.2005р. - За постановою № 3 від 28 лютого 2005 року на коефіцієнт 1,238;
- з 01.03.2006р. - За постановою № 3 від 6 березня 2006 року на коефіцієнт 1,203;
- з 01.03.2007р. - За постановою № 9 від 28 лютого 2007 року на коефіцієнт 1,183;
- з 01.03.2008р. - На коефіцієнт 1,125;
- з 01.03.2009р. - На коефіцієнт 1,063;
- з 01.03.2010р. - За постановою № 1 від 2 березня 2010 року на коефіцієнт 1,0.
У кожній з цих постанов правлінням Фонду зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.
Таким чином, ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька зобовязаний був з квітня 2001р. по лютий 2002 року включно проводити позивачу щомісячні страхові виплати в сумі 596, 39 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, щомісячні страхові виплати проводилися в сумі 366, 69 грн. Недоплата за кожен місяць склала 229, 70 грн. (596, 39- 3 66, 69). За період з 01.04.2001р. по 01.03.2002р. (11 місяців) недоплачено 2 526, 70 грн. (229, 70 x 11).
З 01.03.2002р., за постановою № 15 від 14 березня 2002 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,193 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», і підлягало до виплати: 596, 39 x 1, 193 = 711, 49 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично виплачувалося по 437, 46 грн., Недоплата в місяць становить 274, 03 грн. (711, 49 - 437, 46). З 01.03.2002р. по 01.03.2003р. (12 місяців) недоплачено 3 288, 36 грн. (274, 03 x 12).
З 01.03.2003р., за постановою № 3 від 4 березня 2003 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,182 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 711, 49 x 1, 182 = 840, 98 грн . Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично виплачувалося по 517, 08 грн., Недоплата в місяць становить 323, 90 грн. (840, 98 - 517, 08). За період з 01.03.2003р. по 01.03.2004р. (12 місяців) недоплачено 3 886, 80 грн. (323, 90 x 12).
З 01.03.2004р., за постановою № 5 від 24 лютого 2004 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,152 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 840, 98 x 1, 152 = 968, 81 грн . Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька фактично виплачувалося по 595, 68 грн., Недоплата в місяць становить 373, 13 грн. (968, 81 - 595, 68). З 01.03.2004р. по 01.03.2005р. (12 місяців) недоплачено 4 477, 56 грн. (373,13 x 12).
З 01.03.2005р., за постановою № 3 від 28 лютого 2005 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,238 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 968, 81 x 1,238 = 1 199, 39 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично в березні 2005р. виплачено 737, 45 грн., недоплата за березень 2005р. складає 461, 94 грн. (1 199, 39 - 737, 45).
З 03.04.2005р. МСЕК встановила позивачу 70% втрати працездатності безстроково, в звязку з чим в квітні 2005р. підлягало до виплати:- з 1 по 2 квітня: 1 199, 39:30 x 2 = 79, 96 грн.
- з 3 по 30 квітня включно: 1 199, 39 : 50% х 70% = 1 679, 15 : 30 х 28 = 1 567, 21 грн. -всього за квітень: 79, 96 + 1 567, 21 = 1 647, 17 грн.
Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично в квітні 2005р. позивачу виплачено 1 032, 43 грн., недоплата за квітень 2005р. складає 614, 74 грн. (1 647, 17 1 032, 43).
З 01.05.2005р. за 70% втрати працездатності щомісячні страхові виплати підлягали до виплаті в сумі: 1 199, 39 : 50% х 70% = 1 679, 15 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично з травня 2005р. щомісячні страхові виплати проводилися позивачу по 1 032, 43 грн., недоплата в місяць становить 646, 72 грн. (1 679, 15-1 032, 43). 3 період з 01.05.2005р. по 01.03.2006р. (10 місяців) недоплачено 6 467, 20 грн. (646,72 x10).
Усього за період з 01.03.2005р. по 01.03.2006р. позивачу недоплачено 7 543, 88 грн. (461, 94 + 614,74 + 6 467, 20).
З 01.03.2006р., за постановою № 3 від 6 березня 2006 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,203 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 1 679, 15 x 1,203 = 2 020, 02 грн . Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично виплачувалося по 1 242, 01 грн., Недоплата в місяць становить 778, 01 грн. (2 020, 02 1 242, 01). За період з 01.03.2006р. по 01.03.2007р. (12 місяців) недоплачено 9 336, 12 грн. (778, 01 x 12).
З 01.03.2007р., за постановою № 9 від 6 березня 2006 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,183 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 2 020, 02 x 1,183 = 2 389, 68 грн . Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька фактично виплачувалося по 1 469, 30 грн., Недоплата в місяць становить 920, 38 грн. (2 389, 68 1 469,3 0). За період з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. (12 місяців) недоплачено 11 044, 56 грн. (920, 38 x 12).
З 01.03.08р., за постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,125 - в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 2 389, 68 x 1,125 = 2 688, 39 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька фактично виплачувалося по 1 652, 96 грн., Недоплата в місяць складає 1 035, 43 грн. (2 688, 39 - 1 652, 96). За період з 01.03.2008п. по 01.03.2009р. (12 місяців) недоплачено 12 425, 16 грн. (1 035, 43 x 12).
З 01.03.2009р., за постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,063 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 2 688, 39 x 1,063 = 2 857, 76 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька фактично виплачувалося по 1 757, 09 грн., Недоплата в місяць складає 1 100, 67 грн. (2 857, 76-1 757, 09).
З 01.03.2010р., за постановою № 1 від 2 березня 2010 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,0, тобто страхові виплати не перераховувалися і залишилися в тому ж розмірі, в якому вони підлягали виплаті з 01.03.2009р.
Таким чином, за період з 01.03.2009р. по 01.03.2011р. (24 місяці) недоплачено 26 416, 08 грн. (1 100, 67 x 24).
Таким чином, ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька за період з 01.04.2001р. по 01.03.2011р. не доплатив позивачу щомісячні страхові виплати в сумі:
2 526, 70 - з 01.04.2001р. по 01.03.2002р.
3 288, 36 - з 01.03.2002р. по 01.03.2003р.
3 886, 80 - з 01.03.2003р. по 01.03.2004р.
4 477, 56 - з 01.03.2004р. по 01.03.2005р.
7 543, 88- з 01.03.2005р. по 01.03.2006р.
9 336, 12 - з 01.03.2006р. по 01.03.2007р.
11 044, 56 - з 01.03.2007р. по 01.03.2008р.
12 425, 16 - з 01.03.2008р. по 01.03.2009р.
26 416, 08 - з 01.03.09р. по 01.03.2011р.
Усього: 80 945, 22 грн.
З 01.03.2011р. за постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,063 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягає виплаті: 2 857, 76 x 1,102 = 3 149, 25 грн. У зазначеному розмірі ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька до теперішнього часу страхові виплати позивачу не перерахував.
2.Компенсація щомісячних страхових виплат.
Відповідно до ст.2 Закону України від 19.10.2000р. № 2050-Ш «Про компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати», п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159) і ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо потерпілому з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено щомісячні страхової виплати, ці суми, виплачуються без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягають коригуванню у звязку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Компенсація проводиться на індекси зростання цін (інфляції), офіційно визначаються і публікуються Міністерством статистики України за відповідні місяці. Ці дані приведені фахівцями Міністерства праці та соціальної політики України. За період з 01.04.2001р. по 01.03.2011р. з ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька на користь позивача стягненню 55 732, 31 грн. компенсації, нарахованої станом на 31 липня 2011 року.
За таких обставин, позивач просить суд:
- стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на його користь 100 003 грн. 35 коп. відшкодування шкоди здоровю, у тому числі: 22 336, 45 грн. - втраченого заробітку, недоплаченого в період з 01.01.1995р. по 01.04.2001р, 37 666, 90 грн. - компенсації на суми втраченого заробітку, недоплаченого в період з 01.01.1998р. по 01.04.2001р., 40000, 00 грн. компенсацію моральної шкоди;
- стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька на його користь 136677 грн. 53 коп., у тому числі: 80 945,22 грн. недоплачених щомісячних страхових виплат у період з 01.04.2001р. по 01.03.2011р., 55 732, 31 грн. компенсації на суми щомісячних страхових виплат, недоплачених в період з 01.04.2001р. по 01.03.2011р;
- зобовязати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька нарахувати і проводити йому щомісячні страхові виплати з 01.03.2011р. в розмірі 3 149, 25 грн.
Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладенним, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладенним, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладенним, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача - Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»ОСОБА_8, яка діяла на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнала та пояснила суду наступне.
Наказом по шахті від 23.01.1995 року № 23 ОСОБА_4 була встановлено виплата відшкодування втраченого заробітку не нижче середнього заробітку по шахті машиніста гірничо-виїмкових машин 6 розряду з 23.11.1994 року, тобто з моменту встановлення МСЕК стійкої втрати профпрацездатності, та до 17.01.1996 року, тобто до проведення чергового огляду МСЕК.
Після чергових оглядів МСЕК та у звязку із підвищенням тарифних ставок позивачу наказами по шахті від 29.01.1996 року № 51, від 14.02.1997 року № 116, від 01.04.1999 року № 244, від 02.08.1999 року № 629, від 13.09.1999 року № 814 та від 30.03.2001 року № 633 і надалі встановлювалися виплати відшкодування втраченого заробітку, виходячи із середнього заробітку по шахті машиніста гірничо-виїмкових машин з урахуванням відсотку втрати профпрацездатності.
Відповідно до п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 середньомісячний заробіток для розрахунку розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву. Тому для розрахунку сум відшкодування шкоди ОСОБА_4 були застосовані його заробітки за листопад 1993 року у розмірі 2 105 206 крб., за грудень 1993 року у розмірі 3 413 515 крб. та за травень 1994 року у розмірі 3 371 452 крб. Крім того, враховувалася виплата за вислугу років за 1993 у розмірі 1 039 494 крб.
Таким чином, розмір особового середнього заробітку ОСОБА_4 для встановлення йому виплат відшкодування втраченого заробітку склав 4 381 701,50 крб. 43, 82 грн., що було нижче середнього заробітку по професії по шахті (9 093 600 крб = 90, 94 грн.). Відповідно до п. 12.27 Угоди по тарифах, трудовим та соціальним гарантіям між Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості від 12.02.1992 року із змінами та доповненнями, позивачу була встановлена виплата відшкодування втраченого заробітку саме виходячи із розміру середньомісячного заробітку по професії по шахті з урахуванням відсотків втрати профпрацездатності.
Розрахунок особового середнього заробітку ОСОБА_4:
(2 105 206 крб.(заробіток за листопад 1993 року) х 2, 98 (коефіцієнт підвищення тарифної ставки) + 3 413 515 крб. (заробіток за грудень 1993 року) + 3 371 452 крб. (заробіток за травень 1994 року) + 1 039 494 крб. (вислуга років за 1993 рік) : 12) : 3 = 4381 701, 50 крб.
Наступне підвищення тарифних ставок після призначення ОСОБА_4 відшкодування втраченого заробітку відбулося у лютому 1995 року. Особовий середній заробіток ОСОБА_4 склав: 4 381 701,50 крб. х 2,54 (коефіцієнт підвищення тарифної ставки) = 11 129 521,81 крб.
Середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду у лютому 1995 року складав 18 418 400 грн. Позивачу наказом по шахті було встановлено відшкодування втраченого заробітку із розрахунку середнього заробітку саме по професії по шахті, а зменшення розміру відшкодування втраченого заробітку після перерахунку не передбачено.
Така ж сама ситуація спостерігалася і при подальшому підвищенні тарифних ставок:
- у березні 1995 року коефіцієнт підвищення тарифної ставки - 1, 245, при цьому особовий середній заробіток позивача складав 11 129 521,81 крб. х 1, 245 = 13 856 254,65 крб, а середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду - 23 579 500 крб.
- у жовтні 1995 року коефіцієнт підвищення тарифної ставки - 1,502, при цьому особовий середній заробіток позивача складав 13 856 254,65 крб. х 1,502 = 20 812 094,48 крб, а середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду - 25 732 200 крб.
- у травні 1996 року коефіцієнт підвищення тарифної ставки - 1,501, при цьому особовий середній заробіток позивача складав 20 812 094,48 крб. х 1,501 = 31 238 953,81 крб, а середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду - 46 980 700 крб.
Таким чином, при виплаті відшкодування втраченого заробітку із розрахунку середнього заробітку по професії по шахті позивач отримував більше коштів, ніж якби розрахунок відбувався виходячи з його особового середнього заробітку.
Після підвищення тарифних ставок у жовтні 1996 року особовий середній заробіток ОСОБА_4 склав: 31 238 953,81 крб. х 1,595 (коефіцієнт підвищення тарифної ставки) = 49 826 131,33 крб.= 498,26 грн. Середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду у жовтні 1996 року складав 400,98 грн.
Однак, відповідно до п. 12.27. Угоди по тарифах, трудовим та соціальним гарантіям між Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості від 12.02.1992 року із змінами та доповненнями визначено, що відшкодування шкоди здійснюється із розрахунку середньої заробітної плати по відповідній професії на підприємстві. Тобто у підприємства були відсутні підстави для збільшення сум відшкодування втраченого заробітку та використання особового середнього заробітку позивача для розрахунку зазначених сум.
При подальших підвищеннях тарифних ставок склалася наступна ситуація:
- у липні 1998 року коефіцієнт підвищення тарифної ставки - 1,144, при цьому особовий середній заробіток позивача складав 498,26 грн. х 1,144 = 570,01 грн., а середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду - 396, 30 грн.
- у грудні 1999 року коефіцієнт підвищення тарифної ставки - 1,281, при цьому особовий середній заробіток позивача складав 570, 01 грн. х 1,281 = 730, 18 грн., а середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду - 469, 50грн.
- у січні 2001 року коефіцієнт підвищення тарифної ставки - 1,37, при цьому особовий середній заробіток позивача складав 730,18 грн. х 1,37 = 1000,35 грн., а середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду - 733,37 грн.
- у червні 2001 року коефіцієнт підвищення тарифної ставки - 1,16, при цьому особовий середній заробіток позивача складав 1000,35 грн. х 1,16 = 1160,41 грн., а середній заробіток по шахті по професії «Машиніст гірничо-виїмкових машин»6 розряду - 831,89 грн.
Але, керуючись вимогами п. 28 Правил та п. 12.27.1 Угоди по тарифах, трудовим та соціальним гарантіям між Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості від 12.02.1992 року із змінами та доповненнями, де визначено, що перерахований розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячних заробітків відповідних робітників підприємства ( з урахуванням присвоєного розряду) їх роботи на протязі повного календарного місяця або в перерахунку на повний календарний місяць, підприємство проводило розрахунок виходячи не з особового середнього заробітку позивача, а виходячи з середньомісячного заробітку відповідного працівника по професії по шахті.
Таким чином, розрахунок щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку та одноразової допомоги був здійснений підприємством відповідно до вимог діючого на той час законодавства.
Крім того,
1. У позові у своїх розрахунках відшкодування втраченого заробітку позивач використовує виплату за вислугу років за 1994 рік у розмірі 8 339 232 крб. Між тим, виплата за вислугу років за 1994 рік у розмірі 8 339 232 крб. позивачу у 1994 році не нараховувалася та не виплачувалася. Підстав для застосування даної суми немає. ОСОБА_4 нараховувалася та виплачувалася вислуга років за 1993 рік у сумі 1 039 494 крб., яку і необхідно використовувати у розрахунках. 2. У позові у розрахунках середньомісячного заробітку позивач застосував до місячних заробітків коефіцієнти зростання тарифних ставок 12,0 та 4,02, мотивуючи це п. 22 Правил.
Відповідно до абзацу пятого п. 22 Правил, середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу підприємства, де працював потерпілий до ушкодження здоровя.
Однак вищезазначена редакція абзацу пятого п. 22 Правил набрала чинності тільки з жовтня 1997 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100. До цього моменту редакція абзацу пятого п. 22 Правил передбачала коригування заробітку з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати, тарифних ставок у той період, який береться для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку - за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву.
За період, який використовувався для обчислення позивачу розміру відшкодування втраченого заробітку (з листопада 1993 року по травень 1994 року) відбулося тільки одне підвищення тарифних ставок з 01.12.1993 року з коефіцієнтом 2,98, який і необхідно застосувати до заробітку за листопад 1993 року.
3. У судовому засідання представник позивача висловив думку щодо незастосування строків позовної давності до викладених позовних вимог із посиланням на п. 43 Правил. Даним пунктом Правил передбачено наступне: якщо потерпілому, або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну. Тобто, цим пунктом оговорюються випадки, коли відшкодування шкоди взагалі не відбувалося. Позивач невірно визначив предмет позову, так як в позові йдеться про перерахунок сум відшкодування втраченого заробітку, одноразової допомоги та виплати компенсації. У даному випадку необхідно застосовувати п. 48 Правил, де чітко визначено, що спори між потерпілим або іншими заінтересованими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахування її розміру, а також наявності порушення правил охорони праці, визначення ступеня провини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються у порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Що у свою чергу передбачає застосування вимог ст. 233 КЗпП України у той редакції, яка діяла на момент виникнення спору.
Таким чином, вимоги, викладені в позові, безпідставні та є такими, що подані із пропуском строків позовної давності.
За таких обставин, представник відокремленого підрозділу «Шахта ім. О.О. Скочинського»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»відмовити повністю.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_9 не визнала, пояснила суду, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 15.04.1983р. працював в підземних умовах на шахті «ім. О.О. Скочинського». У звязку з довготривалою працею в тяжких умовах він отримав професійне захворювання, про, що був складений акт №15 від 06.12.1994 року. Згідно висновку МСЕК від 17.01.1995 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності та визнаний інвалідом 3 групи. Наказом № 23 від 23.01.1995 року шахтою було призначено щомісячні платежі та одноразова допомога, виходячи із розміру середнього заробітку по шахті.
Позивач вважає дії ДП «ДВЕК»відокремленого підрозділу шахта ім. О.О. Скочинського»неправомірними при обчисленні його середньої заробітної плати, внаслідок чого були занижені щомісячні страхові виплати.
З 01.06.2001року щомісячні страхові виплати йому продовжило виплачувати відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Кіровському районі м. Донецька. Згідно висновку МСЕК від 06.04.2005р. йому було встановлено 70% втрати професійної працездатності з 03.04.2005 року безстроково.
Позивач вважає, що відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Кіровському районі м. Донецька недоплатило йому 80 945, 22 грн.
Відділення ВД ФССНВВ в Кіровському районі м. Донецька з вимогами позивача не згідно, так як він не має права на стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Донецька недоплачену суму страхових виплат у сумі 136 677, 53 грн., оскільки особову справу ОСОБА_4 було передано до Фонду ВП «шахта ім. О.О. Скочинського»в червні 2001 року.
Згідно довідки підприємства, щомісячний розмір відшкодування шкоди на 01.04.2001 рік складав 366, 69 грн. при 50% стійкої втрати професійної працездатності. В тому ж розмірі Фонд і продовжив страхові виплати.
Згідно ч.2 ст.29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р №1105-ХІV, ОСОБА_4 щорічно у березні, починаючи з березня 2002 року, здійснюється перерахування сум щомісячних страхових виплат. Страхові виплати здійснюються своєчасно та в повному обсязі.
Фонд не наділений правом перевірки та перерахуванням виплат, призначених підприємством до 01.04.2001 року. При продовженні страхових виплат потерпілим, особові справи яких прийняті від підприємств, Фонд керується нормативно-правовою базою, що вступила в дію з 01.04.2001 року.
Таким чином розрахунок виплат, наданий до суду є безпідставним. Фонд здійснював своєчасні та в повному обсязі виплати, вина Фонду відсутня, тому відділення не повинно відшкодовувати суми недоплачених щомісячних страхових виплат.
За таких обставин, представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні було встановлено, що з 15.04.1983 року по 21.04.2002 року ОСОБА_4 працював в підземних умовах на шахті «імені А. А. Скочинського»в м. Донецьку, яка в даний час іменується Відокремлений підрозділ «Шахта імені А. А. Скочинського»ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», що підтверджується трудовою книжкою.
У звязку з тривалою роботою в умовах несприятливих виробничих факторів ОСОБА_9 отримав професійне захворювання «хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології», яке вперше було в нього виявлено клінікою профзахворювань 16.11.1994р.
Відповідно до Акту № 15 від 06.12.1994р. розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння), дане захворювання повязане з роботою за професією «машиніст гірничо-виймальних машин 6 розряду»(далі по тексту - МГВМ 6 розряду) в умовах високої запиленості і вологості повітря на робочому місці в шахті «імені А.А. Скочинського».
Оскільки шахта не юридична особа і є структурним підрозділом юридичної особи, - ДП «ДВЕК», - то відповідачем у даній справі є ДП «ДВЕК».
17.01.1995р. ОСОБА_4 вперше пройшов огляд у МСЕК, його визнано інвалідом 3 групи з професійного захворювання і йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності з 23.11.1994р. по 17.01.1996р.
Наказом № 23 від 23.01.1995р. шахта встановила позивачу щомісячні платежі в рахунок відшкодування шкоди здоровю виходячи із середнього заробітку МГВМ 6 розряду по шахті за той місяць, за який проводиться виплата втраченого заробітку. Крім того, наказом № 229 від 28.03.1995р. шахта призначила позивачу до виплати одноразову допомогу, виходячи із середнього заробітку МГВМ 6 розряду по шахті за лютий 1995 року.
З 17.01.1996р. МСЕК встановив позивачу 50% втрати працездатності і підтверджував таку втрату працездатності при наступних переоглядах до 03.04.2005р. Після кожного переогляду шахта видавала накази про призначення позивачу щомісячних виплат втраченого заробітку в період до червня 2001 року.
Обчислення позивачу відшкодування збитку з середнього заробітку МГВМ 6 розряду по шахті, а не з його особистого середнього заробітку, ДП «ДВЕК»мотивував Галузевою тарифною угодою.
Однак, відповідно до п.п. 22-24 Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затвердженого. постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. № 472, середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого, за дванадцять або за три останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву.
Заробіток у зазначений період підлягає коригуванню з урахуванням підвищення розміру тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємства. Відповідно до п.23 Правил види оплати праці, які враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.
Стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає види оплати праці, що враховуються при розрахунку сум втраченого заробітку.
Вперше позивач пройшов огляд у МСЕК 17.01.1995р. і йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності з 23.11.1994р. по 17.01.1996р.
До 23.11.1994 року, трьома останніми повними календарними місяцями роботи, які передували стійкої втрати професійної працездатності, є листопад-грудень 1993 року і травень 1994 року. Середній заробіток за вказані місяці, відкоригований у порядку п.22 Правил на коефіцієнт зростання тарифної ставки МГВМ 6 розряду по шахті станом на листопад 1994 року (111 960 крб.), становить (у карбованцях):
Місяці й рокиЗаробітокТарифна ставкаВідкорегований заробіток розміркоефіцієнт росту 1993 рік2105 205, 859 33012, 0025262 470 листопад3413 514, 7127 8464, 0213722 329 травень 1994 року3 37 1 45127 8464, 0213553 236 вислуга років за 1994 рік8339 232111 96018339 232 Всього без урахування вислуги років (без 8339 232 крб.)52538 035 Середньомісячний заробіток складає: 52 538035 : 3 = 17512 678 + (8339232 : 12 = 694 936) = 18 207 614 крб. З 01.01.1995г. ДП «ДВЕК» повинен був виплачувати позивачу щомісяця за 40% втрати працездатності втрачений заробіток у розмірі: 18 207614 : 100% х 40% = 7 283 045, 60 крб. з 23 листопада 1994 року.
З 01.01.1995р. в Україні вилучено з обігу грошові купюри номіналом менше 1 000 крб. У звязку з цим всі виплати з 01.01.1995р. округлюються до тисяч крб. Тому підлягало виплаті 7283 000 крб.
Фактично за січень 1995 року ДП «ДВЕК» виплатив позивачу 5428 000 крб. Недоплачено 1 855 000 крб. (7283000 - 5428 000) або 18, 55 грн. (1855000 : 1 00 000 = 18, 55).
З 01.02.1995р. денна тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 284460 : 111 960 = 2, 54 рази. Відповідно до п.28 Правил, перерахунок розміру втраченого заробітку провадиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств. У звязку з цим втрачений заробіток, який підлягає до виплати з 01.02.1995р., становить: з 01.02.1995р.: 7 283 045, 60 х (284 460:111 960 = 2, 54) = 18 499 000 крб. Згідно з довідкою ДП «ДВЕК» в лютому 1995р. позивачу виплачено 7367 000 крб. Недоплата за лютий 1995 року становить 11132 000 крб. (18499000 7 367) або 111, 32 грн. (11132000 : 100 000).
З 01.03.1995р. денна тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 354 990 : 284 460 = 1, 25 рази. Відповідно до п.28 Правил, втрачений заробіток, який підлягає щомісячно позивачу до виплати з 01.03.1995р. до 01.10.1995р., після коректування на коефіцієнт зростання тарифної ставки, становить: 18499 000 х (354 990:284 460 = 1, 25) = 23 124 000 крб.
За березень-вересень 1995р. (7 місяців) ДП «ДВЕК» повинен був виплатити позивачу 161 868 000 крб. (23124000 х 7 місяців). Згідно з довідкою ДП «ДВЕК», позивачу за вказані сім місяців фактично виплачено 60295 000 крб. Недоплата за березень-вересень 1995 року становить 101 573 000 крб. (161868000 60295 000) або 1015, 00 грн. 73 коп. (101573000 : 100 000).
З 01.10.1995р. денна тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 532500 : 354 990 = 1,5 рази. Відповідно до п.28 Правил, втрачений заробіток, який підлягає щомісячно до виплати з 01.10.1995р. до 01.01.1996р., після коректування на коефіцієнт зростання тарифної ставки, становить: 23124 000 х (532500 : 354 990 = 1,5) = 34 686 000 крб. За жовтень-грудень 1995р. ДП «ДВЕК» повинен був виплатити позивачу 104 058 000 крб. (34686000 x 3мес). Згідно з довідкою ДП «ДВЕК», позивачу за вказані три місяці фактично виплачено 33511 000 крб. Недоплата за жовтень-грудень 1995 року становить 70547 000 крб (104058000 33511 000) або 705 грн. 47 коп. (70547 000:100 000).
З 17.01.1996р. позивачу встановлено 50% втрати працездатності, у звязку з чим сума виплат за січень 1996р. повинна була скласти:
-з 1 по 16 січня 1996р. включно: 34686000 : 31 x 16 = 17 902 451, 61 крб.
-з 17 по 31 січня 1996р. включно: 34686000 : 40% х 50% = 43357500 : 31 х 15 = 20 979 435, 48 крб.
-до виплати за січень 1996р.: 17902 451, 61 + 20979 435, 48 = 38882 000 крб. Позивачу за січень 1996 року згідно з довідкою ДП «ДВЕК» фактично виплачено 14455 000 крб. Недоплачено за січень 1996р. 24427 000 крб. (38882000 14455 000) або 244 грн. 27 коп. (24427000 : 100 000).
З 01.02.1996р. по 01.05.1996р. (три місяці), у звязку з встановленням 50% втрати працездатності, щомісяця позивачу підлягало до виплати по 43357 000 крб. (34686000 : 40% х 50% : 40% х 50%), а всього за 3 місяці 130 071 000 крб. (43357000 x 3). Фактично за ці три місяці, згідно з довідкою ДП «ДВЕК», позивачу виплачено 57409 000 крб. Недоплата за лютий-квітень 1996р. склала 72662 000 крб. (130071000 57409 000) або 726 грн. 62 коп. (72662000 : 100 000).
З 01.05.1996р. тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 1,5 рази (798600 : 532 500). Однак, згідно з довідкою ДП «ДВЕК», середня заробітна плата МГВМ 6 розряду по шахті в травні 1996р. збільшилася проти квітня 1996р. в 1,134 рази (46980700 : 41431 000).
Згідно з розясненням Міністерства праці України від 17.10.1997р. № 02/2-4171: «У разі самостійного збільшення тарифних ставок (окладів) підприємствами (незалежно від форм власності) порядок перерахунку раніше визначеного розміру відшкодування шкоди визначається колективним договором, угодою, наказом власника підприємства, але у всіх випадках коефіцієнт збільшення розміру відшкодування шкоди не може бути меншим коефіцієнта підвищення заробітної плати відповідного працівника ». У звязку із зазначеним розясненням і п.28 Правил, з 01.05.1996р. виплачуваний втрачений заробіток підлягає коригуванню не на коефіцієнт зростання тарифної ставки (1,5 рази), а на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати МГВМ 6 розряду по шахті в травні 1996р. (1,134 рази) по відношенню до квітня 1996р. Тому з 01.05.1996р. для виплати щомісячно підлягало: 43357000 x 1, 134 = 49167 000 крб.
За травень-вересень 1996р. (5 місяців) слід було всього виплатити позивачу 245 835 000 крб. (49167000 x 5мес). Фактично за ці пять місяців, згідно з довідкою ДП «ДВЕК», позивачу виплачено 97470 000 крб. Недоплата за травень-вересень 1996р. склала 148 365 000 крб. (245835000 97470 000) або 1483 грн. 65 коп. (148365000 : 100 000).
У вересні 1996 року в Україну введена нова національна валюта (гривня) відповідно до Указу Президента України від 25.08.1996р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», у звязку з чим всі подальші виплати підлягали вирахуванню в гривнях.
Таким чином, за період з 01.01.1995р. по 01.10.1996р. з ДП «ДВЕК» на користь позивача підлягає стягненню 18,55 грн. за січень 1995 року; 111, 32 грн. - за лютий 1995 року; 1 015, 73 грн. - за березень-вересень 1995 року; 705, 47 грн. - за жовтень-грудень 1995 року; 244, 27 грн. - за січень 1996 року; 726, 62 грн. - за лютий-квітень 1996 року; 1 483, 65 грн. - за травень-вересень 1996 року., а всього 4 305, 61 грн.
З 01.10.1996р. тарифна ставка МГВМ 6 розряду по шахті збільшилася в 1, 585 рази (12, 66 : 7, 986). Однак, згідно з довідкою ДП «ДВЕК», середня заробітна плата МГВМ 6 розряду по шахті в жовтні 1996р. збільшилася проти вересня 1996р. в 1, 213 рази (400, 98 : 330, 62). Тому відповідно до розяснення Міністерства праці України від 17.10.1997р. № 02/2-4171 і п.28 Правил, втрачений заробіток збільшується не на коефіцієнт зростання тарифної ставки (1, 58 рази), а на коефіцієнт зростання середнього заробітку (1, 213 раза). З 01.10.1996р. щомісячно підлягало до виплати: 491, 67 x 1, 213 = 596, 39 грн.
Після жовтня 1996р. втрачений заробіток коригуванню на наступні коефіцієнти зростання тарифної ставки МГВМ 6 розряду по шахті не підлягає відповідно до п.28 Правил, оскільки відкоригований втрачений заробіток позивача у перерахунку на 100% втрати працездатності буде перевищувати середній заробіток МГВМ 6 розряду по шахті за відповідні місяці, в яких проводилося збільшення тарифної ставки. А відповідно до п.9 Правил, певний розмір втраченого заробітку коригування у бік зменшення не підлягає.
За період з 01.10.1996р. по 01.04.2001р. (54 місяці) всього підлягало виплаті 32 205 грн. 06 коп. (596, 39 x 54 міс). Згідно довідки ДП «ДВЕК», позивачу за вказаний період фактично виплачено 14 174 грн. 22 коп. Недоплата за вказані 54 місяці становить 18 030 грн. 84 коп. (32 205, 06 14 174, 22).
Загальна сума недоплат втраченого заробітку за період з 01.01.1995р. по 01.04.2001р. складає - 4 305, 61 грн. - 18 030, 84 грн. 22 336, 45 грн.
Відповідно до п.43 Правил, якщо потерпілому з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено відшкодування збитку, то ці суми виплачуються без обмеження протягом будь-якого терміну. Відповідно до п.48 Правил, суперечки між потерпілим та власником про право на відшкодування шкоди, визначенні або перерахунку його розміру розглядаються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Відповідно до ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів в питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних йому сум без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 83 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 268 ЦК України (в редакції 2003р.), позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя.
Таким чином, в результаті неправомірних дій шахти при визначенні середньомісячного заробітку за період з 01.01.1995р. по 01.04.2001р. шахта не доплатила позивачу 22 336, 45 грн. щомісячного відшкодування втраченого заробітку та вказана сума підлягає стягненню з ДП «ДВЕК»на користь ОСОБА_4
Крім того, з ДП «ДВЕК»на користь позивача підлягає стягненню компенсація частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів виплати відшкодування втраченого заробітку з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»та п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати від 21.02.2001р., компенсації підлягають соціальні виплати, які не мають разового характеру, до яких законодавство відносить суми з відшкодування шкоди здоровю. Відповідно до п. 3 постанови КМУ від 21.02.2001р. № 159, компенсація за недоплатами за 1998-2000 роки нараховується відповідно до постанови КМУ від 20.12.1997р. № 1247, а за період з 01.01.2001р. - за постановою КМУ від 21.02.2001р. № 159.
Згідно абз. 2 п. 23 постанови № 6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо потерпілому з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ці суми, обчислені відповідно до пунктів 14, 19, 22 Правил, виплачуються без обмеження будь-яким строком і підлягають коригуванню у звязку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Компенсація проводиться на індекси зростання цін (інфляції), офіційно визначаються і публікуються Міністерством статистики України за відповідні місяці. Відповідно з розрахунком, на недоплачені в період з 01.01.1998р. по 01.04.2001р. суми втраченого заробітку, які ДП «ДВЕК» зобовязаний сплатити позивачу, з ДП «ДВЕК»на користь позивача підлягає стягненню 37 666, 90 грн. компенсації, нарахованої за станом на 31 липня 2011 року.
Крім того, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню недоплачені щомісячні страхові виплати за період з 01.04.2001 року по 01.03.2011 року в сумі 80945, 22 грн. та компенсація на суми щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.03.2011 року в розмірі 55732, 31 грн. з наступних підстав.
З 01.06.2001р. щомісячні страхові платежі позивачу продовжило виплачувати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м.Донецька, куди підприємство передало справу позивача.
За висновком МСЕК від 06.04.2005р. позивачу було встановлено 70% втрати працездатності з 03.04.2005р. безстроково.
Взаємовідносини сторін регулюються Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001р.
Відповідно до п. 3 «Прикінцеві положення»вказаного Закону, відшкодування шкоди провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також особам, які постраждали до вступу його в дію і мали право на зазначені страхові виплати. Вся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності цим Законом підприємства не відшкодували матеріальні збитки, заподіяні пошкодженням здоровя, виплачується цими підприємствами. Передача документів, які підтверджують право працівника на страхову виплату, а також розміри цієї виплати здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту.
Шахта проводила виплати позивачу до червня 2001р. і в червні 2001 року передала до відділення Фонду його документи для продовження подальших виплат.
Відділення Фонду почало проводити позивачу щомісячні страхові виплати з червня 2001 року. Однак недоплата за квітень-травень 2001 року підлягає стягненню з відділення Фонду, оскільки шахта в квітні-травні 2001р. платила постраждалим втрачений заробіток замість відділення Фонду в рахунок страхових внесків.
При передачі документів позивача до відділення Фонду, шахта вказала суму щомісячних виплат 366, 69 грн. замість 596, 39 грн. У результаті цього відділення Фонду до березня 2011 року постійно недоплачувало позивачу щомісячні страхові виплати.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо потерпілому з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадки своєчасно не визначено або не виплачено страхові виплати, ці суми виплачуються без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягають коригуванню у звязку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», перерахунок сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Такий перерахунок здійснюється з 1 березня кожного року.
Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться згідно з постановами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на коефіцієнти зростання реальної заробітної плати:
- з 01.03.2002р. - За постановою № 15 від 14 березня 2002 року на коефіцієнт 1,193;
- з 01.03.2003р. - За постановою № 3 від 4 березня 2003 року на коефіцієнт 1,182;
- з 01.03.2004р. - За постановою № 5 від 24 лютого 2004 року на коефіцієнт 1,152;
- з 01.03.2005р. - За постановою № 3 від 28 лютого 2005 року на коефіцієнт 1,238;
- з 01.03.2006р. - За постановою № 3 від 6 березня 2006 року на коефіцієнт 1,203;
- з 01.03.2007р. - За постановою № 9 від 28 лютого 2007 року на коефіцієнт 1,183;
- з 01.03.2008р. - На коефіцієнт 1,125;
- з 01.03.2009р. - На коефіцієнт 1,063;
- з 01.03.2010р. - За постановою № 1 від 2 березня 2010 року на коефіцієнт 1,0.
У кожній з цих постанов правлінням Фонду зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.
Таким чином, ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька зобовязаний був з квітня 2001р. по лютий 2002 року включно проводити позивачу щомісячні страхові виплати в сумі 596, 39 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, щомісячні страхові виплати проводилися в сумі 366, 69 грн. Недоплата за кожен місяць склала 229, 70 грн. (596, 39- 3 66, 69). За період з 01.04.2001р. по 01.03.2002р. (11 місяців) недоплачено 2 526, 70 грн. (229, 70 x 11).
З 01.03.2002р., за постановою № 15 від 14 березня 2002 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,193 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», і підлягало до виплати: 596, 39 x 1, 193 = 711, 49 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично виплачувалося по 437, 46 грн., Недоплата в місяць становить 274, 03 грн. (711, 49 - 437, 46). З 01.03.2002р. по 01.03.2003р. (12 місяців) недоплачено 3 288, 36 грн. (274, 03 x 12).
З 01.03.2003р., за постановою № 3 від 4 березня 2003 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,182 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 711, 49 x 1, 182 = 840, 98 грн . Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично виплачувалося по 517, 08 грн., Недоплата в місяць становить 323, 90 грн. (840, 98 - 517, 08). За період з 01.03.2003р. по 01.03.2004р. (12 місяців) недоплачено 3 886, 80 грн. (323, 90 x 12).
З 01.03.2004р., за постановою № 5 від 24 лютого 2004 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,152 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 840, 98 x 1, 152 = 968, 81 грн . Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька фактично виплачувалося по 595, 68 грн., Недоплата в місяць становить 373, 13 грн. (968, 81 - 595, 68). З 01.03.2004р. по 01.03.2005р. (12 місяців) недоплачено 4 477, 56 грн. (373,13 x 12).
З 01.03.2005р., за постановою № 3 від 28 лютого 2005 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,238 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 968, 81 x 1,238 = 1 199, 39 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично в березні 2005р. виплачено 737, 45 грн., недоплата за березень 2005р. складає 461, 94 грн. (1 199, 39 - 737, 45).
З 03.04.2005р. МСЕК встановила позивачу 70% втрати працездатності безстроково, в звязку з чим в квітні 2005р. підлягало до виплати:- з 1 по 2 квітня: 1 199, 39:30 x 2 = 79, 96 грн.
- з 3 по 30 квітня включно: 1 199, 39 : 50% х 70% = 1 679, 15 : 30 х 28 = 1 567, 21 грн. -всього за квітень: 79, 96 + 1 567, 21 = 1 647, 17 грн.
Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично в квітні 2005р. позивачу виплачено 1 032, 43 грн., недоплата за квітень 2005р. складає 614, 74 грн. (1 647, 17 1 032, 43).
З 01.05.2005р. за 70% втрати працездатності щомісячні страхові виплати підлягали до виплаті в сумі: 1 199, 39 : 50% х 70% = 1 679, 15 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично з травня 2005р. щомісячні страхові виплати проводилися позивачу по 1 032, 43 грн., недоплата в місяць становить 646, 72 грн. (1 679, 15-1 032, 43). 3 період з 01.05.2005р. по 01.03.2006р. (10 місяців) недоплачено 6 467, 20 грн. (646,72 x10).
Усього за період з 01.03.2005р. по 01.03.2006р. позивачу недоплачено 7 543, 88 грн. (461, 94 + 614,74 + 6 467, 20).
З 01.03.2006р., за постановою № 3 від 6 березня 2006 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,203 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 1 679, 15 x 1,203 = 2 020, 02 грн . Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, фактично виплачувалося по 1 242, 01 грн., Недоплата в місяць становить 778, 01 грн. (2 020, 02 1 242, 01). За період з 01.03.2006р. по 01.03.2007р. (12 місяців) недоплачено 9 336, 12 грн. (778, 01 x 12).
З 01.03.2007р., за постановою № 9 від 6 березня 2006 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,183 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 2 020, 02 x 1,183 = 2 389, 68 грн . Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька фактично виплачувалося по 1 469, 30 грн., Недоплата в місяць становить 920, 38 грн. (2 389, 68 1 469,3 0). За період з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. (12 місяців) недоплачено 11 044, 56 грн. (920, 38 x 12).
З 01.03.08г., за постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,125 - в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 2 389, 68 x 1,125 = 2 688, 39 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька фактично виплачувалося по 1 652, 96 грн., Недоплата в місяць складає 1 035, 43 грн. (2 688, 39 - 1 652, 96). За період з 01.03.2008п. по 01.03.2009р. (12 місяців) недоплачено 12 425, 16 грн. (1 035, 43 x 12).
З 01.03.2009р., за постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,063 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підлягало до виплати: 2 688, 39 x 1,063 = 2 857, 76 грн. Згідно з довідкою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька фактично виплачувалося по 1 757, 09 грн., Недоплата в місяць складає 1 100, 67 грн. (2 857, 76-1 757, 09).
З 01.03.2010р., за постановою № 1 від 2 березня 2010 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,0, тобто страхові виплати не перераховувалися і залишилися в тому ж розмірі, в якому вони підлягали виплаті з 01.03.2009р.
Таким чином, за період з 01.03.2009р. по 01.03.2011р. (24 місяці) недоплачено 26 416, 08 грн. (1 100, 67 x 24).
Таким чином, ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька за період з 01.04.2001р. по 01.03.2011р. не доплатив позивачу щомісячні страхові виплати в сумі:
2 526, 70 - з 01.04.2001р. по 01.03.2002р.
3 288, 36 - з 01.03.2002р. по 01.03.2003р.
3 886, 80 - з 01.03.2003р. по 01.03.2004р.
4 477, 56 - з 01.03.2004р. по 01.03.2005р.
7 543, 88- з 01.03.2005р. по 01.03.2006р.
9 336, 12 - з 01.03.2006р. по 01.03.2007р.
11 044, 56 - з 01.03.2007р. по 01.03.2008р.
12 425, 16 - з 01.03.2008р. по 01.03.2009р.
26 416, 08 - з 01.03.09р. по 01.03.2011р.
Усього: 80 945, 22 грн.
З 01.03.2011р. за постановою ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька, щомісячні страхові виплати підлягали перерахунку на коефіцієнт 1,063 в порядку ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»і підлягає виплаті: 2 857, 76 x 1,102 = 3 149, 25 грн. У зазначеному розмірі ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька до теперішнього часу страхові виплати позивачу не перерахував.
Тому суд вважає за необхідне зобовязати ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати в сумі 3149, 25 грн., починаючи з 01.03.2011 року.
Стосовно компенсації щомісячних страхових виплат.
Відповідно до ст.2 Закону України від 19.10.2000р. № 2050-Ш «Про компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати», п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159) і ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо потерпілому з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено щомісячні страхової виплати, ці суми, виплачуються без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягають коригуванню у звязку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Компенсація проводиться на індекси зростання цін (інфляції), офіційно визначаються і публікуються Міністерством статистики України за відповідні місяці. Ці дані приведені фахівцями Міністерства праці та соціальної політики України. За період з 01.04.2001р. по 01.03.2011р. з ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька на користь позивача станом на 31 липня 2011 року підлягає стягненню 55 732, 31 грн. компенсації.
Крім того, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів тому, що позивачу була заподіяна моральна шкода, та наявність причинного звязку її з заподіяною матеріальною шкодою.
Позивач просить суд стягнути з відповідача - ДП «ДВЕК»в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди 40000, 00 грн., але суд, вирішуючи питання про стягнення конкретної суми, вважає, що вимоги позивача є завищеними. Суд, зважаючи на перенесені позивачем моральні страждання, а також на той факт, що позивач не може вести звичний образ життя, що привело до втрати його нормальних життєвих звязків, вважає за необхідне стягнути з ДП «ДВЕК»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000, 00 грн.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь ОСОБА_4 22336, 45 грн. в порядку відшкодування втраченого заробітку, недоплаченого за період з 01.01.1995 року по 01.04.2001 року, стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь ОСОБА_4 37666, 90 грн. в порядку відшкодування компенсації суми втраченого заробітку, недоплаченого за період з 01.01.1998 року по 01.04.2001 року, стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь ОСОБА_4 2000, 00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_4 80945, 22 грн. в порядку відшкодування несплачених щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.03.2011 року, стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_4 55732, 31 грн., в порядку компенсації на суми щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.03.2011 року та зобовязати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати в сумі 3149, 25 грн., починаючи з 01.03.2011 року.
Згідно п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звільнений від сплати державного мита.
Таким чином, у відповідності до статті 88 ЦПК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»на користь держави з ДП «ДВЕК»підлягають стягненню державне мито в розмірі 608, 53 грн.
Крім того, у відповідності до ст.81 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», з ФССНВВПЗ України в Кіровському районі м. Донецька та ДП «ДВЕК»слід стягнути витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 60 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України; рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. № 20-рп/2008, статтями 83, 4401, 456 та 465 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), статтями 153, 173, 2371 та 238 КЗпП України, статтями 11-13 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992р. (в редакції станом на січень 1995 року, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтями 5, 9, 23, 268, 1167-1168 ЦК України (в редакції 2003р.), ст.34 Закону України «Про оплату праці», ст.2 Закону України«Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», статтями 29 і 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пунктами 4, 9-11, 22, 24, 28, 40, 43 і 48 Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02 .2001 р. № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, затв. постановою Кабінету міністрів України від 20.12.1997р. № 1247, розясненнями Міністерства праці України від 09.12.1996р. № ДІІІ 4145 «Обчислення середньомісячної заробітної плати для визначення розміру відшкодування збитків»від 11.10.1993р. № 06-37/4, від 17.10.1997р. № 02/2-4171, листом Міністерства вугільної промисловості України від 17.02.1995р. № 4-944/22, постановами Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розясненнями Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 6.2-97р. «Рекомендації про порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», Методичними рекомендаціями про відшкодування морального збитку Міністерства юстиції України від 13.05.2004р. № 35-13/797, ст.ст. 10, 60, 88, 209. 212-215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, «про відшкодування шкоди здоровю» задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь ОСОБА_4 22336 (двадцять дві тисячі триста тридцять шість) грн. 45 коп. в порядку відшкодування втраченого заробітку, недоплаченого за період з 01.01.1995 року по 01.04.2001 року.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь ОСОБА_4 37666 (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 90 коп. в порядку відшкодування компенсації суми втраченого заробітку, недоплаченого за період з 01.01.1998 року по 01.04.2001 року.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь ОСОБА_4 2000, 00 (дві тисячі) грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_4 80945 (вісімдесят тисяч девятсот сорок пять) грн. 22 коп. в порядку відшкодування несплачених щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.03.2011 року.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_4 55732 (пятдесят пять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 31 коп. в порядку компенсації на суми щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.03.2011 року.
Зобовязати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати в сумі 3149 (три тисячі сто сорок девять) грн. 25 коп., починаючи з 01.03.2011 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь держави державне мито в розмірі 608, 53 грн. та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на користь держави витрати на інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кіровського районного суд м. Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя:
Судове рішення № 21448477, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька) було прийнято 08.02.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-2024/11. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:
YouScore
API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market
Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World
Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy
Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок
Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення
Firefox, Google Chrome
YouScore
API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market
Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World
Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy
Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок
Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення
Firefox, Google Chrome