Постанова № 2144816, 06.09.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» вересня 2007 року                                                                                               м.  Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого -                      Яковлева Ю.В.

суддів -                                  Димерлій О.О,  Стае Л.В.

при секретарі -                      Вихренко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» на постанову господарського суду Херсонської області від 15 травня 2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

14 лютого 2007 року позивач ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» звернувся до господарського суду Херсонської області з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001402301/0 від 19.12.2006 року,  №0000402301/0 від 19.12.2006 року яким підприємству за порушення п.п. 7.4.1,  п.п. 7.4.5,  п.7.4,  п.п. 7.5.1,  п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року,  зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 28245, 05 гривень,  донараховано суму ПДВ за основним платежем у розмірі 29174, 80 гривні та застосовано штрафну санкцію у розмірі 14587, 40 гривень,  вказуючи на невідповідність положенням податкового законодавства висновків,  викладених відповідачем в акті перевірки №106/23/00211004 від 19.12.2007 року,  також стягнути з відповідача всі витрати,  пов'язані з адміністративним позовом та витрати на правову допомогу у розмірі 4750 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у повному обсязі,  а представник ДПІ у Бериславському районі Херсонської області,  заперечуючи проти задоволення позову,  посилався на ті ж самі обставини,  що відображені в акті перевірки,  стверджуючи про правомірність прийнятих вказаних вище податкових повідомлень-рішень.

Постановою суду першої інстанції від 15 травня 2007 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 15 травня 2007 року у зв'язку з тим,  що вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідача,  доводи апеляційної скарги,  заперечення на апеляційну скаргу,  перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної

Справа №22а-1067/07

Головуючий першої інстанції суддя - Хом'якова В.В.                                        Категорія № 34

Доповідач суддя - Яковлев Ю.В.

скарги,    колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга повинна підлягає   задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п. 7.4.1,  п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою,  встановленою п.6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону,  протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно п.п. 7.4.5,  п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ж з пп. 7.5.1 п. 7.5  ст.  7 вказаного Закону,  датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,  послуг),  дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

· або дата отримання податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,  послуг).

Таким чином,  єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна за умови її відповідності вимогам законодавства. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ були надані податкові накладні,  які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством,  видані контрагентом.

По кожній з операцій позивачу було виписано і надано податкові накладні,  заповнені у повній відповідності з приписами п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року,  що перевіряючими під час здійснення перевірки не заперечувалось. Господарські операції у повній відповідності з вимогами чинного податкового законодавства відображено в реєстрах податкового та бухгалтерського обліку,  господарські зобов'язання по здійснених господарських операціях повністю виконано.

Жодну з вчинених позивачем з вищевказаними суб'єктами господарювання господарських операцій у встановленому чинним законодавством порядку недійсною не визнано.

Колегія суддів вважає,  що податковий кредит щодо господарських операцій,  які мали місце між ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» і його контрагентами за угодами,  позивачем сформовано у повній відповідності з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Право на податковий кредит,  виникло у позивача на підставі податкових накладних,  виданих особами,  які були зареєстровані платниками податку на додану вартість і сплачували ПДВ до бюджету. Податкові накладні оформлені належним чином,  продукція була оплачена позивачем в повному обсязі.

Підпункт 7.7.5 п. 7.7  ст.  7 названого Закону передбачає,  що протягом 30 днів,  наступних за днем отримання податкової декларації,  податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати,  що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства,  податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Враховуючи,  що за змістом Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»,    право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише

при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість,  а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем,  то висновок про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів також вважає,  що висновки суду 1-ї інстанції та доводи відповідача відносно недоведеності позивачем факту сплати податку на додану вартість до бюджету,  є надуманими. На думку колегії суддів,  дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму,  визначеному Законом України від 03.04.1997 року «Про ПДВ».

Відшкодуванню платнику податку підлягає сума,  яка має від'ємне значення з врахуванням вимог правової норми п.п. 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах,  встановлених законом.

Наведена норма є конституційним закріпленням саме обов'язку сплати податків і зборів,  який виникає у платника цих податків і зборів,  тобто,  зобов'язаної особи,  якими у конкретному випадку є постачальники позивача.

Тому,  сама по собі несплата податку продавцями (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не повинні нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем,  оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того,  пунктом 2  ст. 3З Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року встановлено,  що юридична особа є такою,  що припинилась з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію. Відповідачем суду не надані докази виключення з Єдиного державного реєстру контрагентів позивача ПП «Міріон-Міленіум»,  ТОВ «Укртехтранс» та ТОВ «Техпромбуд».

Стаття 19 Конституції України встановлює,  що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,  відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те,  що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство,  зокрема Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року,  не містить жодної правової норми,  яка передбачає обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету (оскільки сума податку розраховується як різниця між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту),  якщо такий податок не сплачено продавцем або іншою особою,  з врахуванням податку,  одержаного від покупця у складі ціни товару.

Несплата ПДВ продавцем товару (зокрема в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції за наведених у справі обставин не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Діючи відповідно до ч.2  ст. 19 Конституції України,  податкові органи не можуть нараховувати ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем,  оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Статтею 159 КАС України передбачено,  що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення,  ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права,  а обґрунтованим є

рішення,  ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені у судовому засіданні.

З огляду на вказане,  колегія суддів вважає,  що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням діючого податкового законодавства,  а висновки суду не відповідають обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів приходить висновку про обгрунтованість апеляційної скарги ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» та необхідності її задоволення.

Таким чином,  з урахуванням вищевикладеного,  колегія суддів вважає,  що ДІЛ у Бериславському районі Херсонської області неправомірно зменшено ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 28245, 05 гривень,  донараховано суму ПДВ за основним платежем у розмірі 29174, 80 гривні та застосовано штрафну санкцію у розмірі 14587, 40 гривень,  оскільки висновки вказаного акту перевірки та зазначені повідомлення-рішення не відповідають вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене,  колегія суддів вважає,  що ухвалюючи рішення по справі судом 1-ї інстанції були порушені норми матеріального права та процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду 1-ї інстанції та прийняти нову постанову про у задоволення позову ВАТ «Бериславський машинобудівний завод».

Керуючись ч.1  ст.  195,  п.3 ч. 1  ст.  198,  п.п.3, 4  ст. 202 та ч. 2  ст.  205 КАС України,  колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод»  -  задовольнити частково.

Постанову господарського суду Херсонської області від 15 травня 2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову,  якою задовольнити позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

В задоволенні решти позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» - відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного адміністративного суду          Ю.В. Яковлев