Ухвала суду № 2144809, 30.08.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

Справа №22-а-637/2007р.

Головуючий першої інстанції суддя -Петров B.C.

Доповідач суддя - Стас Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО серпня 2007 року м. Одеса

колегія судців Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -Стас Л.В. суддів - Яковлева Ю.В., Димерлій О.О. при секретарі -Вихренко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Беляївському районі Одеської області на постанову господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 року по справі за позовом Міського комунального підприємства « Теплодарводоканал» до Державної податкової інспекції у Беляївському районі Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення № 002742300/0 від 17.11. 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

Міське комунальне підприємство Теплодарводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області № 002742300/0 від 17.11.2006 р. на суму 42 922, 43 грн., посилаючись на те, що позивач є платником податків за загальною системою оподаткування, і всі послуги, виготовлені або придбані позивачем, у повному обсязі підлягають оподаткуванню. Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач правомірно включив до податкового кредиту на підставі податкових накладних витрати по оплаті ПДВ по операціях з надання послуг водопостачання.

Відповідач з позовом не згоден з підстав, що в порушення п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем значно завищена сума податкового кредиту.

Постановою господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Беляівському районі Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову з підстав, вказаних вище.

Судова колегія, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29 вересня 2006 року по 02.11.2006 року на підставі направлення від 29.09.2006 року № 957, | виданого ДПІ у Біляївському районі

Одеської області, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону! України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Міського комунального підприємства „Теплодарводоканал" (код ЄДРПОУ 31250097) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р.

За результатами проведеної перевірки ДШ у Біляївському районі Одеської області складено акт № 512/23/31250097 від 09.11.2006 року, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 002742300/0 від 17.11.2006 року, щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 28 614, 95 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 307, 48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало виявлене відповідачем під час перевірки порушення позивачем, на думку відповідача, п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змін, та доповн.), а саме: позивачем при отриманні дотацій за кодом 100103 не у повному обсязі проводилось коригування податкового кредиту, у зв'язку з чим було завищено суму податкового кредиту на 30464, 95 грн.

Проте, на думку колегії суддів, посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є безпідставними, виходячи з наступного.

За період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р., за який було відповідачем здійснено перевірку, МКП „Теплодарводоканал" отримало з місцевого бюджету дотації за кодом бюджетної класифікації 100103 „Дотації житлово-комунальним господарствам" на підставі відповідних рішень Виконкому Теплодарської міської ради на загальну суму 268 353, 53 грн.

Як з'ясовано судом, отримані позивачем зазначені вище дотації призначені для покриття збитків позивача за послуги водопостачання для населення міста, про що зазначено у наявних в матеріалах справи рішеннях Виконкому Теплодарської міської ради, на покриття різниці тарифів на житлово-комунальні послуги. Разом з цим, як встановлено судом, протягом вищевказаного звітного періоду позивачем здійснені операції з придбання у постачальників і з продажу споживачам послуг (населення міста Теплодар) водопостачання та водовідведення, які відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом оподаткування.

Так, суми ПДВ, сплачені позивачем у зв'язку з придбанням послуг водопостачання, були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

У відповідності з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" , разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково -ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в

оподатковуваних операціях звітного періоду.

При цьому відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" продаж послуг (робіт) -будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі, промислової власності.

Отже, на підставі наданих доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування, яке проведено відповідачем на підставі факту надання послуг іншим покупцям (споживачам), не має жодного відношення до факту придбання позивачем відповідних товарів (робіт, послуг). До того ж чинним законодавством не встановлено будь-які винятки з передбаченого п.п.7.4 і 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків.

Крім того, правильним є посилання суду першої інстанції на те, що відповідач в обгрунтування доводів про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" послався лише на факт отримання позивачем бюджетної дотації, проте, але наявність такого факту не підтверджує факт порушення позивачем вищенаведеної норми Закону України „Про податок на додану вартість".

Також є безпідставними посилання відповідача на п.п. 3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" , оскільки отримані, позивачем дотації не є виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами) позивачем фізичним особам.

Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідач не довів суду певними засобами доказування, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту витрати по оплаті ПДВ по операціях з надання послуг водопостачання, а твердження відповідача спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і в достатньому обсязі встановив обставини справи, та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. . 200, п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області-залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 року по справі за позовом Міського комунального підприємства « Теплодарводоканал» до Державної податкової інспекції у Беляївському районі Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення № 002742300/0 від 17.11. 2006 року-залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набуває чинності негайно, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.