Ухвала суду № 2144807, 12.07.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» липня 2007 року                                                                                                     м. Одеса

Колегія судців Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді -   Яковлева Ю.В. судді -   Стае Л.В. судді -   Димерлій О.О. при секретарі -   Кокшаровій К.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 19 березня 2007 року по адміністративній   справі   за   позовом   товариства   з    обмеженою   відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і зобов'язання надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість,

встановила:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернувся до господарського суду з позовом про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00002136/0 від 18.12.2006 року і про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача за червень 2006 року 20 193 705,28 гривень, посилаючись на порушення відповідачем порядку проведення документальних перевірок, безпідставністю зменшення суми бюджетного відшкодування на 10 925 627,49 гривень, порушенням вимог підпунктів 7.7.2. та частини 2 підпункту 7.7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо визначення суми бюджетного відшкодування і строків надання висновку про відшкодування з державного бюджету до органу державного казначейства.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, вказуючи, що документальні перевірки здійснені у межах повноважень, наданих статтями 11, 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відшкодуванню підлягають лише ті суми, які фактично надійшли до Державного бюджету України. Оскільки ТОВ "Але" податок до бюджету не був сплачений, то заявлену до відшкодування суму за червень 2006 року правомірно зменшено на 10925627,49 гривень.

Головуючий І інстанції суддя - Васильєва Л.І                                            Справа №22а-400/2007 року

Доповідач суддя - Яковлев Ю.В.                                                                                  Категорія №34

2

Висновок до державного казначейства на суму 20 193 705, 28 гривень не надано, оскільки не закінчені зустрічні перевірки щодо сплати до бюджету цієї суми податку.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2007 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» був задоволений. Податкове повідомлення-рішення № 00002136/0 від 08.12.2006 року визнано протиправним та скасоване. Також відповідач був зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 20 193 705,28 гривень.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекця по роботі з великими платниками податків у м. Миколєві, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального права, просить вищевказану постанову господарського суду Миколаївської області скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції правильно встановлено, що відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства достовірності з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ "БІТімпекс-Ойл", про що склав акт від 15.12.06 року № 113/36-000/33133003 (а.с.31-35).

За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 00002136/0 від 18.12.2006року про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2006 року на суму 10925627,49гривень

У відповідності з пунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 03.04.1997 року (з наступними змінами) податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів.

При цьому обмеження щодо порядку, строків, допуску до перевірки стосується лише планових та позапланових виїзних перевірок, про що зазначено в ст.ст. 11 та 11-1 вказаного Закону. Для здійснення документальних невиїзних перевірок чинним законодавством обмежень не встановлено. Отже, доводи позивача щодо неправомірності здійснення відповідачем документальної невиїзної перевірки, що оформлена актом від 15.12.2006 року, відхилені судом 1-ї інстанції правильно.

Актом від 18.09.2006 року "Про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за червень 2006 року"(а.с.16-19) відповідачем підтверджено правомірність заявленої позивачем до відшкодування суми за червень 2006 року - 32 866 704 гривень (а.с. 17).

В акті невиїзної документальної перевірки від 15.12.2006 року відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань, податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 10 925 627,49 гривень, яке сталося внаслідок не включення ТОВ "Але" податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань, порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5,п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначені висновки стали підставою для прийняття оспорюваного рішення.

3

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про невірність акту перевірки від 15.12.2006 року, а також про порушення чинного законодавства при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Так, пункт 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" стосується вимог щодо порядку заповнення податкових накладних. Відповідачем в акті перевірки взагалі не вказано які допущені порушення і ким, по яким податковим накладним.

Безпідставним є висновок акту про завищення позивачем податкового кредиту червня 2006 року на 10 925 627,49 гривень по господарським операціям з ТОВ "БІТімпекс-Ойл": позивачем здійснені операції з придбання товару від ТОВ "БІТімпекс-Ойл", останнім позивачу видані податкові накладні, про що свідчать акти перевірок від 18.09.2006 року і 15.12.2006 року, і що відповідно до пунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " надає право включення суми 10 925 627,49 гривень до складу податкового кредиту.

Факт сплати податку на додану вартість у сумі 10 925 627,49 гривень отримувачем товарів (послуг) - позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких робіт (послуг) підтверджено також перевірками від 18.09.2006 року і 15.12.2006 року, що відповідно до вимог пункту 7.7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " дає право позивачу на включення цієї суми до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування(а.с.13) і подальшого відшкодування вказаної суми з Державного бюджету України.

Висновок акту, щодо залежності права позивача на включення до податкового кредиту і до суми бюджетного відшкодування 10 925 627,49 гривень від надходження цієї суми до бюджету по всьому ланцюгу від постачальника до останнього покупця є помилковим. Якщо контрагент (у даному випадку ТОВ "Але" чи ТОВ "БІТімпекс-Ойл") не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру податкового кредиту і суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Як зазначено вище, документальне підтвердження права на бюджетне відшкодування за червень 2006 року встановлено відповідачем при здійсненні виїзної позапланової перевірки, оформленої актом від 18.09.2006 року (а.с. 16-19).

Крім того, на думку колегії суддів, визнання у судовому порядку недійсними установчих та первинних документів підприємства (у даному винятку ТОВ "Але") не є безумовною підставою для визнання недійсним договорів (і як складову частину -відсутності підстав для відшкодування ПДВ), укладених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки контрагент такого підприємства за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Актом перевірки від 18,09.2006 року (а.с. 16-19) відповідач підтвердив правомірність заявленої до відшкодування з бюджету за червень 2006 року суми 32866704 гривень.

Оспорюваним податковим повідомленням-рішенням вказана сума зменшена на 10925627,49 гривень.

4

Відповідно платіжних доручень від 23.11.2006 року №№ 2865-2868 відшкодовано з бюджету за червень 2006 року 1 747 371,23 гривень.

Безспірною є сума бюджетного відшкодування за червень 2006 року 20193705,28 гривень.

Підпункт 7.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язує податковий орган у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Перевірка позивача щодо правомірності визначення суми бюджетного відшкодування за червень 2006 року закінчена 18.09.2006 року. Висновок до органу державного казначейства відповідач повинен був надати не пізніше 23.09.2006 року. На день вирішення спору бюджетне відшкодування позивачем у сумі 20193705,28 гривень отримано не було.

Суд 1-ї інстанції надав належну оцінку доводам відповідача щодо проведення зустрічних перевірок, оскільки підпункт 7.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачає продовження п'ятиденного терміну для надання висновку до органу державного казначейства щодо бюджетного відшкодування в зв'язку з проведенням зустрічних перевірок.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно та в достатньому об'ємі встановив обставини справи, а судове рішення було ухвалене з додержанням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст.205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 19 березня 2007 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і зобов'язання надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.