Рішення № 21446500, 26.12.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

26.12.2011

Справа № 2-4586/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Шатілової Л.Г., при секретарі Гапон Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»до ОСОБА_1, третя особа:ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

07.09.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа:ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за теплову енергію, яка утворилась в період з 01.11.2008 року по 01.09.2011 року у сумі 5527 гривня 38 копійок та судових витрат, посилаючись на ті обставини, що відповідачка послуги не сплачує та добровільно заборгованість не погашає. ККП «Маріупольтепломережа»попередньо зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості, однак ухвалою суду від 10.06.2011 року судовий наказ був скасований за заявою ОСОБА_1

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити на підставах зазначених у позові.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не зявилася, надавши заперечення по суті позову та заяву про розгляд справи у її відсутність та за участю її представника за довіреністю - ОСОБА_3

Представник відповідачки ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, котрий постійно з 01.02.2005 року зареєстрований та мешкає в ній, користується комунальними послугами, у тому числі і тепловою енергією. Відповідачка ж, з червня 2006 року постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 послугами надання теплової енергії не користується, не є власником квартири, а тому у позивача відсутні підстави для предявлення вимог про стягнення з неї заборгованості.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити та суду пояснили, що на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, зареєстрованого в Маріупольському БТІ 02.02.2007 року, ОСОБА_1 була власником 1/1 частки квартири АДРЕСА_1, крім того у 2008-2009роках ОСОБА_2 у зазначеній квартирі не мешкав. ОСОБА_2 є власником ? частини вказаної квартири, на підставі рішення суду від 20.09.2010 року, зареєстрованого в Маріупольському БТІ 09.12.2010 року, та з цього часу вносить оплату за всі комунальні послуги у повному обсязі, з урахуванням частки ОСОБА_1, погашає її борги перед комунальними підприємствами. Тому саме відповідачка, як власниця квартири зобовязана була вносити на відповідний рахунок позивача плату за користування тепловою енергією за період з 01.11.2008 року по 01.08.2011 року.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, виданим Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою 01.02.2007 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. 02.02.2007 року вказане свідоцтво зареєстровано в Маріупольському БТІ.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 20.09.2010 року, свідоцтво про право на спадщину за законом смерті ОСОБА_5, видане Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою 01.02.2007 року ОСОБА_1, визнано частково недійсним та визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на ? частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.11.2010 року, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20.09.2010 року залишено без змін. 22.12.2000 року вказане свідоцтво зареєстровано в Маріупольському БТІ.

Відповідно до особового рахунку №5105 ЖКП «Житло-Центр», наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, зареєстрована у квартирі одна особа ОСОБА_2 з 01.02.2005року.

Згідно наданого позивачем розрахунку, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по оплаті послуг по наданню теплової енергії виникла за період з 01.11.2008 р. по 01.09.2011 року та складає 4842 гривень 58 копійок, та сума штрафних санкції нарахованих на суму боргу складає 684 гривень 80 копійки, а всього сума боргу дорівнює 5527 гривень 38 копійок. Сума штрафних санкції нарахованих на суму боргу у розмірі 684 гривень 80 копійки складається з суми інфляційних витрат 533 гривень 44 копійки та 3% річних 151 гривень 36 копійок.

За заявою ККП "Маріупольтепломережа" 18.11.2010 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за користування тепловою енергією в розмірі 47860 гривень 13 копійки, який за заявою боржника, яка заперечувала проти вимог стягувача, 10.06.2011р. тим же судом було скасовано та роз'яснено стягувану його право на звернення до суду з тими вимогами в порядку позовного провадження .

Відповідно до ст.151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобовязані забезпечувати його схоронність. Вказане зазначене і в ст.322 ЦК України, якою на власника покладене зобовязання утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми матеріального права встановлюють презумпцію обовязку власника нести всі витрати, повязані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, повязані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обовязок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обовязку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Житловим законодавством встановлюється обовязок власників житлових будинків, квартир забезпечувати утримання, ремонт, експлуатацію тощо цих обєкті за власні кошти. В ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»прямо передбачено, що утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників.

Складовою частиною утримання власником квартири є її опалення. Відповідачкою період з 01.11.2008 року по 01.09.2011 року здійснювалось опалення квартири за рахунок теплової енергії, яку надає позивач.

Згідно ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Вказаного вимагають «Правила користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями»затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 8.10.1992 року , в п.17 яких зазначено «Власники квартир багатоквартирних будинків зобовязані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Платежі за комунальні і інші послуги власниками квартир вносяться щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлені інші строки»

Наведені вимоги законодавства, а також ст.ст.162,179 ЖК України, вказують на те, що відповідачка ОСОБА_1, як власниця квартири АДРЕСА_1 в період з 01.11.2008 року по 01.09.2011 року повинна була сплачувати комунальні послуги, в т.ч. за користування тепловою енергією, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки штрафних санкцій (3% річних та інфляційних) у розмірі 684 гривень 80 копійки не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобовязаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом або договором розмірах. Отже, спеціальним законом, яким є Закон України «Про житлово-комунальні послуги»і який регулює правовідносини сторін у галузі надання комунальних послуг, передбачається відповідальність споживача за несвоєчасну оплату отриманих комунальних послуг лише у вигляді пені. Відповідальність споживача у вигляді сплати інших сум, у тому числі 3% річних та інфляційного нарахування, вказаним Законом не передбачена. Також не підлягають застосуванню норма ст. 625 УК України в тій частині, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, оскільки вона передбачає наявність договору, укладеного між сторонами, а позивачем такий договір суду наданий не був.

На підставі викладеного, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за користування тепловою енергією в період з 01.11.2008 року по 01.09.2011 рік в сумі 4842 гривень 58 копійок.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» 3828-VI від 06.10.2011 року, який набрав чинності 01.11.2011 року, судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (188 гривень 20 копійок) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (2823 гривень) у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

З урахуванням наведеного з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень 00 копійок та на користь держави судовий збір у розмірі 188 гривень 20 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 197, 212, 215 ЦПК України, ст.20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п.18, 21, 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, ст. ст. 509, 526 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»до ОСОБА_1, третя особа:ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»(р/р 2603333 ПАТ «ПУМБ»м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01.11.2008 року по 01.09.2011 рік в сумі 4842 гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»(р/р 26006962486738 ПАТ «ПУМБ»м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 188 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Г.Шатілова