Постанова № 21445184, 15.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.02.2012 р. справа №33/195

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Колядко Т. М., Черноти Л. Ф.,

за участю

представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1.за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м. Добропілля Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від13.12.2011р.

у справі№33/195 (суддя Сич Ю.В.)

за позовомприватного підприємства «Компанія Ортус Інвєст» м. Донецьк

до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м. Добропілля Донецької області

простягнення заборгованості в сумі 1 862 510,93грн., 3% річних у розмірі 39 993,04грн., інфляції в сумі 55 589,37грн. В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Компанія Ортус Інвєст»(далі позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»(далі відповідач), про стягнення заборгованості в розмірі 1 862 510,93 грн., інфляційних витрат в сумі 55 589,37 грн. та 3% річних в сумі 39 993,04 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. у справі №33/195 позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення основний борг в розмірі 1 862 510,93 грн., інфляційні витрати в сумі 55 548,55 грн. та 3% річних в сумі 39 993,04 грн.; в задоволенні вимог про стягнення інфляційних в сумі 40,82 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилався на те, що судом у порушення положень п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України прийнято як доказ наявності суми боргу акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.01.2011 р., який є суто бухгалтерським документом і підписаний з боку шахти не уповноваженою особою. Крім того, апелянт стверджує, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у звязку зі зверненням до Добропільської міжрайонної прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача та позивача.

Скаржник у судовому засіданні 14.02.2012 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.

Крім того, заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі положень ст.69 ГПК України та відкладення слухання апеляційної скарги для отримання висновку гірничотехнічної експертизи, у підтвердження своїх доводів надав лист Добропільської міжрайонної прокуратури № 47-333вих.-12 від 16.12.2012 р.

Розглянув вказане клопотання, заслухав думку позивача з цього приводу, колегія суддів відхиляє заявлене клопотання та вважає, що підстави для його задоволення відсутні, оскільки апелянт не довів неможливості проведення вказаної експертизи при розгляді справи в суді першої інстанції, а лист прокуратури № 47-333вих.-12 носить лише інформаційний характер щодо можливості проведення горно технічного дослідження після надання відповідачем всіх необхідних документів.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 14.02.2012 р. вимоги скаржника не визнав, вважає рішення суду 13.12.2011 р. у справі № 33/195 обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.

01.04.2010р. між сторонами укладено договір № 1/04/10-р (далі Договір), згідно якого підрядник (позивач) виконує своїми силами роботи з ремонту капітальних та експлуатаційних гірничих виробіток (перекріпленню та підриванню ґрунту) замовника (відповідач). Конкретні обсяги виконуються згідно завданням замовника, попередньо узгодженими з підрядником (п.1.1 Договору).

Пунктом 15.1 Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 13.01.2011р.) сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.04.2012р. включно. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін (копія - а.с.13-18).

Відповідно до п.3.3 Договору після підписання договору протягом 2-х днів замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 46 000 грн.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість виконаних робіт визначається на підставі договірної ціни, яка є невідємною частиною договору (додаток №1), яка відповідно до вказаного додатку №1 складає 19442670, 30грн.

З матеріалів справи, а саме копій банківських виписок, Актів про оплату виконаних робіт, актів прийомки і браковки та довідок про вартість робіт за жовтень 2010р.-січень 2011р., вбачається, що позивачем на виконання умов Договору у були виконані роботи: у жовтні 2010р. на суму 581158, 83грн., листопаді 2010р. 574605, 99грн., грудні 2010р. 857620, 95грн., січні 2011р. 739993, 25грн., а відповідачем здійснено часткову оплату виконаних робіт за жовтень 2010р. та листопад 2010р. на суму 309709, 25грн. (а.с.27-35, 71-73).

В матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем взятих на себе зобовязання з оплати зазначених робіт у повному обсязі.

Проти вказаних фактів відповідач в письмових поясненнях та скарзі по суті не заперечував.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Розглянув матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, тому при врегулюванні спору між сторонами підлягають застосуванню положення Глави 33 Господарського кодексу України та Глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплати виконану роботу.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. При цьому акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 5 ст. 321 Господарського кодексу України, що кореспондується приписами ст. 854 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо сторони у договорі не встановили попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами п. 4.4 Договору замовник перераховує підряднику грошові кошти за виконані роботи на підставі рахунку у відповідності з актами приймання виконаних робіт по формі №2 та довідки про вартість виконаних робіт по формі №3 протягом 21 банківського дня після виконання та приймання робіт.

Сторонами були складені, підписані та скріплені печатками без будь-яких заперечень та зауважень Акти про оплату виконаних робіт, акти прийомки і браковки та довідки про вартість робіт за жовтень 2010р.-січень 2011р. на суму 2 753 379,02 грн.

Відповідачу позивачем було вручено рахунки № 8 від 02.12.2010р., № 2 від 04.02.2011 р. та № 1 від 06.01.2012 р., в яких наявні підписи посадових осіб відповідача (копії - а.с. 74-76).

Отже, за відсутності в матеріалах справи належних доказів виконання відповідачем взятих на себе зобовязання з оплати зазначених робіт на суму 1 862 510, 94 грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо доведеності факту невиконання відповідачем зобовязань за Договором.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню на суму 1 862 510, 94 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

Зважаючи на вірний розрахунок суду інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог в частині стягнення інфляційних витрати за період з 02.03.2011р. по 27.10.2011р. на суму 55548, 55грн. та повне задоволення заявленого розміру 3% річних на суму 39 993, 04 грн.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи скаржника щодо безпідставного прийняття місцевим господарським судом як доказу наявності боргу акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.01.2011р. не приймається колегією суддів до уваги, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються, зокрема, і на інших обставинах справи в їх сукупності.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість відмови у клопотанні про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не підтверджується звернення відповідача з вказаним письмовим або усним клопотанням.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011 р. у справі № 33/195 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011 р. у справі № 33/195 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011 р. у справі № 33/195 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Т. М. Колядко

Л. Ф. Чернота

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС