Рішення № 21445164, 17.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

17.02.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

16 лютого 2012 року Справа № 5028/12/6/2012

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Снек",

вул. Ярмаркова, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

Відповідач:Приватне підприємство "СА-Макс",

вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення заборгованості 58492,06 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 3 від 03.01.2012 року, представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем було подано позов про стягнення з відповідача 65364,40 грн. боргу, 3509,90 грн. пені, 4679,44 грн. штрафу та 3% річних в розмірі 686,66 грн. за неналежне виконання Договору № 205/35 від 22.03.2011 року.

Ухвалою суду від 07.02.2012 року, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято письмову заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних та збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафу та відповідно стягнення з відповідача 50 000 грн. основного боргу, 2921,12 грн. пені, 3% річних в розмірі 570,94 грн. та 5 000 грн. штрафу, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.

Також ухвалою суду від 07.02.2012 року судом було залишено без розгляду заяву позивача про забезпечення позову та відповідно до п. 4 ч.1 4 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” ухвалено повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідер Снек" 1609,50 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, згідно платіжного доручення № 625 від 06.02.2012 року та оригінал платіжного доручення № 625 від 06.02.2012 року на суму 1609,50 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але повноважного представника в судові засідання 07.02.2012 року та 16.02.2012 року не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 25.01.2012 року та від 07.02.2012 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Представник позивача виклав усні пояснення по справі та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Також представником позивача, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було надано письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені, 3% річних, штрафу та відповідно просить стягнути з відповідача 45 000 грн. основного боргу, 2566 грн. 66 коп. пені за період з 18.08.2011р. по 16.02.2012р., 3% річних в розмірі 533 грн. 24 коп. за період з 18.08.2011р. по 16.02.2012р. та 4500 грн. штрафу.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних, штрафу та відповідно стягнення з відповідача 45 000 грн. основного боргу, 2566 грн. 66 коп. пені, 3% річних в розмірі 533 грн. 24 коп. та 4500 грн. штрафу прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та законом інтереси і є процесуальним правом сторони.

Також в судовому засіданні 16.02.2012 року було здійснено огляд оригіналів видаткових накладних № РН-0000509 від 10.06.2011 року; № РН-0000639 від 13.07.2011 року; № РН-0000713 від 05.08.2011 року; № РН-0003596 від 19.09.2011 року.

Не зявлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Приймаючи до уваги, що позивачем було подано письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені, 3% річних та штрафу, яка прийнята судом, суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

22.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лідер Снек” (постачальник) та Приватним підприємством „Са-Макс” (покупець) було укладено Договір № 205/35.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання поставити покупцю (відповідачу) продукцію (товар), в асортименті, кількості, номенклатурі, наведених у відповідних Замовленнях.

Замовлення направляється Покупцем Постачальнику по формі, викладеній в Додатку №1, який є невідємною частиною даного договору, за допомогою факсимільного звязку чи електронною поштою. Погодження замовлення сторонами здійснюється іншим зручним для сторін способом (телефоном, факсом, ел.поштою і т.д.).

Покупець зобовязується здійснювати приймання і оплату товару в строки, передбачені даним Договором.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до пункту 10.1. зазначеного договору, сторонами визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобовязань. У випадку, якщо за 10 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про його закінчення, то строк дії договору продовжується на один календарний рік.

Даний договір вступає в силу лише у випадку прийняття іншою стороною умов договору і Комерційної політики ТОВ „Лідер Снек”, які є суттєвими.

Відповідно до п. 2.1. Договору, товар по даному договору поставляється Покупцю по цінам, вказаним в Специфікації цін, викладених в Додатку №2 до даного Договору, який є невідємною частиною даного договору. В ціну товару включена вартість тари і упаковки товару.

Загальна сума Договору при його виконанні сторонами залежить від фактично поставленої кількості товару і визначається сумою всіх поставок товару (п. 2.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що кількість і асортимент кожної партії товару, визначається згідно Замовлення і зазначається в рахунках-фактурах і товаросупроводжуючих документах на таку партію товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору № 205/35 від 22.03.2011 року, позивачем було поставлено відповідачу товар, згідно видаткових накладних № РН-0000509 від 10.06.2011 року на суму 11637,00 грн.; № РН-0000639 від 13.07.2011 року на суму 17791,00 грн.; № РН-0000713 від 05.08.2011 року на суму 24281,00 грн.; № РН-0003596 від 19.09.2011 року на суму 18570,00 грн. Всього відповідачу було поставлено товару по вказаних накладних на загальну суму 72279 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за товар здійснюється Покупцем по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в розділі 12 даного Договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що кожна поставка товару оплачується на умовах відстрочки платежу протягом 35 календарних днів з дати поставки товару.

Таким чином термін оплати поставленого товару настав: по видатковій накладній № РН-0000509 від 10.06.2011 року 15.07.2011 року; по видатковій накладній № РН-0000639 від 13.07.2011 року 17.08.2011 року; по видатковій накладній № РН-0000713 від 05.08.2011 року 09.09.2011 року; по видатковій накладній № РН-0003596 від 19.09.2011 року 24.10.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобовязання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 27279 грн. заборгованості, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, Актом звірки розрахунків, підписаного сторонами та платіжним дорученням №3 від 19.01.2012 року на суму 15364,40 грн., копія яких додана до матеріалів справи. Заборгованість відповідача за отриманий товар становить 45000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 533 грн. 24 коп. за період з 18.08.2011 року по 16.02.2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати отриманого товару, але приймаючи до уваги, що позивачем при нарахуванні 3% річних допущено арифметичну помилку, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 527 грн. 15 коп. за період з 18.08.2011 року по 16.02.2012 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 4500 грн. штрафу, відповідно до частини 2 п. 8.2. Договору.

Частиною 2 п.8.2. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем строку оплати, передбаченого п. 3.2. даного Договору, більш ніж на 20 календарних днів, останній сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості несвоєчасно оплаченої партії товару.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Статтею 231 Господарського кодексу України унормовано, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є додатковим видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання, яке має місце у даних правовідносинах.

Відтак, за прострочення платежу може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки національного банку України.

Згідно з вищенаведеним, застосування відповідальності у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить ст.231 Господарського кодексу України та нормам ст.61 Конституції України і з вимог чинного законодавства не випливає .

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 07.11.2011р. по справі № 5002-2/5109-2010, ухвалі Верховного Суду України від 15.12.2010 р. та Вищим господарським судом України в постановах від 03.03.05р. по справі №06/1787, від 20.05.2008 року по справі №13/2997, від 21.12.2011р. по справі № 5002-2/5109-2010.

За таких обставин, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4500 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2566 грн. 66 коп. за період прострочки з 18.08.2011 року по 16.02.2012 року, розраховану відповідно до п. 8.2. Договору.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строку оплати, передбаченого п. 3.2. даного Договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем отриманого товару, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано 2566 грн. 66 коп. пені за період з 18.08.2011 року по 16.02.2012 року.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 45 000 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 527 грн. 15 коп., 2566 грн. 66 коп. пені. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1471 грн. 62 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про судовий збір”, ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СА-Макс", вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021 (р/р 26001192119 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 36690037, ІПН 366900326595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Снек", вул. Ярмаркова, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (р/р 26007047694001 в Кременчуцькому відділенні №9 ПАТ „ТАСкомбанк”, МФО 339500, код ЄДРПОУ 36410581, ІПН 364105816033) 45 000 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 527 грн. 15 коп., 2566 грн. 66 коп. пені, 1471 грн. 62 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М.Лавриненко

Повне рішення підписано 17.02.2012 року.