Рішення № 21445163, 17.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

17.02.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

14 лютого 2012 року справа № 5028/12/123/2011

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Евроднепр",

вул. Радгоспна, 98, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005

Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 190550,00 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_3 довіреність № 01/07-1 від 01.01.2012 представник,

ОСОБА_2, довіреність від 01.01.2012 року, представник, була присутня в судових засіданнях 17.01.2012 року, 07.02.2012 року.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 10.01.2012 року, представник

ОСОБА_1, особисто, був присутній в судових засіданнях 10.01.2012 року, 17.01.2012 року, 31.01.2012 року, 07.02.2012 року.

Рішення виноситься після оголошених в судовому засіданні перерв, з 31.01.2012 року по 07.02.2012 року та з 07.02.2012 року по 14.02.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 185 000,00 грн. вартості пошкодженого з вини відповідача товару та 5 550,00 грн. вартості послуг з утилізації пошкодженого товару, переданого позивачем відповідачу згідно Договору-Заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року.

В судових засіданнях за клопотанням представника відповідача здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Відповідач в поданому в судове засідання 10.01.2012 року відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечував та зазначив, що у відповідача відсутній трьохсторонній акт прийомки-передачі вантажу вантажоотримувачу, а якщо такий акт відсутній і у позивача, то відповідач просить забезпечити доказами твердження про те, що відповідач чи його представники були належним чином повідомлені про складання вказаного акту і відмовилися від підпису, адже односторонні записи в акті вважаються недійсними. Крім того, відповідач зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 341 Господарського кодексу України, при безготівкових розрахунках, усі платежі проводяться через установи банку, виходячи з цього відповідач просить позивача надати належним чином завірену копію квитанції про перерахування на розрахунковий рахунок ПАТ "Фрау-Марта" грошових коштів за придбання швидкозаморожених продуктів, оскільки видаткова накладна № РН-0000227 сама по собі не тягне набуття права власності на пошкоджений товар, а відповідно і не дає права звертатися з претензією. Також відповідач вказує на те, що вести мову про доведенність збитків позивача неможливо, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виклику представника відповідача, акт про повну втрату вантажу у зв"язку з його псуванням, документи щодо збереження вантаж, а також не доведено документально факту завчасного повідомлення відповідача про наміри утилізації нібито зіпсованої продукції, адже відповідно до претензії від 28.10.2011 року та копії наказу від 26.10.2011 року, таке рішення уже було прийнято в односторонньому порядку, що в свою чергу підтверджується видатковими накладними від 27.10.2011 року. Відповідач також наголошує на тому, що позивачем грубо порушено вимоги Інструкцій П-6 та П-7, у зв"язку з чим на сьогодні неможливо встановити фактичні збитки.

В судовому засіданні 10.01.2012 року судом було здійснено огляд оригіналу Договору-Заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2012 року підтримав позовні вимоги. В поданих письмових поясненнях щодо виклику представника вантажоперевізника для складання Акту представник позивача зазначив, що 22.10.2011 року ОСОБА_2. з корпоративного номеру компанії позивача було надіслано на номер мобільного оператора, належного відповідачу - ФОП ОСОБА_1 телефонограму, в якій повідомлялось про необхідність ОСОБА_1 з"явитись 22.10.2011 року о 13:00 на перехрестя пр. Петровського та пр. Калініна м. Дніпропетровська для складання Акту про пошкодження вантажу внаслідок ДПТ за участю автомобіля, належного відповідачу, за вини особи, що здійснювала керування. У випадку нез"явлення у визначений час - Акт буде складений за участю представника Дніпропетровської ТПП. Дану телефонограму прийнято ФОП ОСОБА_1 близько 07:57 22.10.2011 року, про що здійснено запис у Журналі обліку телефонограм ТОВ "Евроднепр", що також підтверджується копією Витягу фіксованого мобільного зв"язку за корпоративними телефонами, які належать працівникам компанії ТОВ "Евроднепр". Щодо збереження вантажу після ДТП позивач пояснює, що фактично вантаж від вантажоперевізника до вантажоотримувача не передавався. За ТУ У 15.3.-32193187-001:2006 заморожений продукт повторному замороженню не підлягає, температура зберігання встановлюється мінус 18 С, що зафіксовано в Договорі-Заявці, а при підвищенні температури заморожений товар втрачає свої хіміко-фізичні властивості. Даний товар знаходився на відкритому повітрі тривалий час: з моменту скоєння ДТП до 15:30-16:00 год. За таких умов, відповідно до ТУ для такого виду продукції - така продукція є неякісною та небезпечною для вживання згідно Закону України "Про вилучення з обігу, утилізацію, знищення або подльше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 року. Крім того, позивач посилається на ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про транспорт" та ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, відповідно до яких дані норми про відповідальність перевізника за незабезпечення збереження перевезеного вантажу є загальним правилом стосовно усіх видів перевезення вантажів різними видами транспорту.

В судовому засіданні 31.01.2012 року представник позивача надав письмову заяву про залучення до матеріалів справи додаткових документів, перелік яких було оголошено в судовому засіданні. Подані документи були залучені до матеріалів справи.

В поданій заяві представник позивача також просив суд відкласти розгляд справи з метою виконання вимог ухвали суду від 17.01.2012 року щодо надання Акту пошкодження вантажу для необхідності уточнення до Акту експертизи Дніпропетровської ТПП. Суд відхилив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи в звязку з тим, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості надання уточнень до Актів експертизи.

В судовому засіданні 31.01.2012 року судом було оголошено перерву до 07.02.2012 року.

В судовому засіданні 07.02.2012 року представник позивача надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Представник відповідача в поданих письмових судових дебатах зазначає, що позивачем порушено п. 14 Договору-заявки № 2110 від 21.10.2011 року, яким передбачено, що вартість втраченого, пошкодженого, зіпсованого вантажу визначається на підставі трьохстороннього акту прийому-передачі вантажу вантажоотримувачу, який зобовязаний підписати Вантажоотримувач, перевізник та представник торгівельно-промислової палати, що також передбачено Інструкцією про порядок прийому продукції по якості (П-7), а також проігноровано вимоги п. 5 Інструкції, відповідно до яких якщо при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження вантажу, вантажоотримувач зобовязаний вимагати складання комерційного акту. Також відповідач зазначає, що позивачем були порушені вимоги п.п. 15.1., 15.3., 15.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, а також не доведено факт завдання збитків та не надано належних доказів щодо суми завданих збитків. Представник відповідача посилається на правову позицію, викладену у п. 1.3. Розяснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995 року № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями), згідно яких на позивача покладений обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязання і завданими збитками та їх розмір. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які створюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань.

В судовому засіданні 07.02.2012 року судом було оголошено перерву до 14.02.2012 року.

В судовому засіданні 14.02.2012 року представник позивача надав письмову заяву про приєднання документів до справи, яка задоволена судом.

Також представником позивача в письмових поясненнях зазначено, що згідно Специфікації до Договору купівлі-продажу № 14/10-11 від 14.10.2011 року кількість мішків, які були передані відповідачу на перевезення становили: кукурудза 600; горошок зелений 200. Згідно Акту експертизи ДТПП фактично було виявлено 200 мішків без механічних пошкоджень (68 з кукурудзою, 132 з горошком зеленим), всі інші мішки з механічними пошкодженнями. На склад позивача було перевезено 925 мішків, з яких 200 без механічних пошкоджень, інші 725 розсип товару, що була зібрана працівниками позивача у тару, належну позивачу.

Розглянувши подані матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд, встановив:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.10.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник)-відповідач по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроднепр»(клієнт) позивач по справі було укладено Договір-заявку № 2110/01.

Відповідно до умов Договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року, відповідач (перевізник) взяв на себе зобовязання у межах даного договору доставити автомобільним транспортом довірений йому Клієнтом (позивачем) вантаж (згідно з транспортною накладною), а також у відповідності до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором перевезення вантажу.

У відповідності до Договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року відповідач взяв на себе зобв»язання забезпечити подачу транспортного засобу у технічно справному стані, в обумовлений заявкою термін та здійснити перевезення вантажу позивача за обумовленим маршрутом на умовах, передбачених п.п. 1-12 Договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року, зокрема за маршрутом: м. Черкаси (вул. Смілянська, 169) м. Дніпропетровськ (вул. Радгоспна, 98).; найменування вантажу - заморожені овочі; температурний режим перевезення мінус 18 С / мінус 20С; вага завантаження на автомобіля 20000 кг, об»єм 86 куб.метрів.

Відповідно до п. 13 Договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року Перевізник у будь-якому разі несе відповідальність за температурний режим і вантаж Клієнта під час його транспортування.

У договорі-заявці № 2110/01 від 21.10.2011 року зазначено, що відповідач надає автомобіль Рено державний номер НОМЕР_1

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року перевізник (відповідач) подав автомобіль під завантаження і відповідно до товаро-транспортної накладної серії ТТН № 000158 від 21.10.2011 року, автомобіль НОМЕР_1 було завантажено товаром/вантажем (- кукурудзою цукровою швидкозамороженою у кількості 5т, на суму 42500 грн.; - горошком зеленим швидкозамороженим у кількості 15т), на суму 142500,00 грн. Всього вантаж загальною кількістю 20т; на суму 185000,00 грн.

В товаро - транспортній накладній зазначено: автопідприємство ОСОБА_1; водій ОСОБА_3.; замовник: товариство з обмеженою відповідальністю «Євроднепр»; вантажовідправник приватне акціонерне товариство «Фрау Марта»; вантажоодержувач: товариство з обмеженою відповідальністю «Євроднепр», пункт навантаження : Черкаси, пункт розвантаження Дніпропетровськ. Також в товаро -транспортній накладній серії ТТН № 000158 від 21.10.2011 року здійснена відмітка ПАТ «Фрау- Марта»про відпуск та відвантаження товару, та підпис водія про прийняття вантажу.

Із наданих позивачем документів вбачається, що вказаний товар був придбаний позивачем у ПАТ „Фрау-Марта, згідно Договору купівлі-продажу № 14/10-11 від 14.10.2011 року та видатковою накладною № РН-0000277 від 21.10.2011 року, а саме: - кукурудза цукрова бланширована швидкозаморожена в зернах у кількості 5т, на суму 35416,67 грн. без ПДВ; -горошок зелений бланширований швидкозаморожений у кількості 15т, на суму 118750,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість товару становить 185000,00 грн. з врахуванням ПДВ.

Відповідно до довідки, наданої ВДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 38/9354 від 26.10.2011 року, 22.10.2011 року близько 02 години в м. Дніпропетровську на перехресті пр. Петровського та пр. Калініна, мала місце ДТП за участю автомобілів РЕНО-Преміум, н/з НОМЕР_1, з напівпричепом САМРО н/з НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3., ДЕО-ЛАНОС н/з НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_5. та ВАЗ-2108 н/з НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_6 У разі дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби та вантаж автомобіля РЕНО-Преміум, н/з НОМЕР_1 з напівпричепом САМРО н/з НОМЕР_1 пошкоджено, водій ОСОБА_3. отримав тілесні ушкодження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в процесі транспортування товар, (кукурудза цукрова в зернах бланширована швидкозаморожена та горошок зелений бланширований швидкозаморожений, який знаходився в транспортній тарі (поліпропіленові мішки) піддався впливу плюсових температур, а також частина поліпропіленових мішків має механічні пошкодження, весь товар дифростований та розморожений, зібраний розсип для подальшої реалізації не придатний, після дорожньо-транспортної пригоди на склад позивача було доставлено 18500 кг товару, що підтверджується актом експертизи Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО -5143\1 від 26.10.2011р.

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічна норма міститься і ст.ст.308, 314 Господарського кодексу України.

У відповідності до п.2 ст.136 Статуту автомобільного транспорту УРСР (затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.69 року N 401) автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість.

Пунктом 14 Договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року також передбачено, що Перевізник несе відповідальність у випадку втрати/пошкодження вантажу, незалежно від підставі її виникнення, в повному обємі нанесених збитків. У випадку пошкодження вантажу, псування, втрати (в тому числі при передачі вантажу особі, що не є вантажоотримувачем) Перевізник відшкодовує вартість втраченого, пошкодженого, зіпсованого вантажу на протязі 10 календарних днів з моменту отримання претензії від клієнта. Вартість втраченого, пошкодженого, зіпсованого вантажу визначається на підставі трьохстороннього акту прийоми-передачі вантажу вантажоотримувачем, який зобовязаний підписати Вантажоотримувач, перевізник, представник торгівельно-промислової палати.

Як слідує із матеріалів справи, та підтверджено позивачем в судовому засіданні, після дорожньо - транспортної пригоди позивач самостійно своїми сила без згоди перевізника забрав товар з місця пригоди та перевіз на свій склад, тобто фактично позивач прийняв вантаж, відповідно до ст. 310 Господарського кодексу України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Пунктом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № N 363 від 14.10.97 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 визначено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Пунктом 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 року передбачено, що у всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження вантажу одержувач зобовязаний вимагати складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній чи складання акту при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Позивачем не надано суду доказів складання акту за участю представника відповідача, відповідно до вимог п. 15 та додатку № 4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні чи п. 5. Інструкції П-6, на товаро - транспортній накладній також відсутні відмітки про складання такого акту .

Наданий позивачем акт експертизи Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-5143 від 26.10.2011 року та висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-5143/1 від 22.10.2011 року також не може бути прийнятий судом як належний доказ, якій підтверджує факт недостачі та пошкодження товару з наступних підстав.

Як зазначено акті експертизи він складений у відповідності до вимог Інструкції П-6 від 15.06.1965 року та Інструкції П-7 від 25.04.1966р., які затверджені Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР (зі змінами, внесеними постановами Держарбітражу СРСР) .

Так, відповідно до п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, яка надійшла, тари чи упаковки, вимогам стандартів, технічних умов чи даним, які вказані у маркуванні і супроводжуючих документах, які посвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції), одержувач складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених дефектів. Отримувач зобовязаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості чи некомплектної продукції в умовах, які запобігають погіршення її якості.

Одержувач також зобовязаний визвати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і особливих умовах поставки, інших обовязкових правилах чи договорі.

Пунктом 14 Договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 року також передбачено складання трьохстороннього акту прийоми-передачі вантажу вантажоотримувачем, яким визначається вартість втраченого, пошкодженого, зіпсованого вантажу та який зобовязаний підписати Вантажоотримувач, перевізник, представник торгівельно-промислової палати.

Як стверджує позивач, представник відповідача був викликаний для приймання продукції за якістю телефонограмою 22.10.2011 року о 07 год. 25 хв., в якій повідомляється про те, що відповідачу необхідно 22.10.2011 року 0 13.00 годині зявитися на перехрестя пр. Петровського та пр. Калініна м. Дніпропетровська для складання Акту про пошкодження вантажу, а у випадку незявлення - Акт буде складено за участю представника Дніпропетровської ТПП. В підтвердження своїх доказів позивачем надано копію Витягу фіксованого мобільного звязку за корпоративними телефонами, які належать працівникам компанії позивача.

Представник відповідача заперечував факт повідомлення його позивачем про виклик для складання Акту про пошкодження вантажу, та пояснив, що дійсно йому подзвонили по мобільному телефону 22.10.2011 року о 07 год. 25 хв. та повідомили про дорожньо-транспортну пригоду.

Позивач не надав суду доказів направлення телеграми щодо виклику представника відповідача, а також не надано належних доказів, які підтверджують складення та направлення відповідачу телефонограми відповідно до вимог правил діловодства, а саме не надано ні тексту телефонограми, ні журналу реєстрації телефонограм, ні кому вона була передана та ким прийнята, дату та час її передачі, а тому наданий позивачем витяг фіксованого мобільного звязку за корпоративними телефонами, які належать працівникам компанії позивача, не може бути розцінений судом як належний доказ, який підтверджує факт виклику представника відповідача для складання акту.

Акт експертизи № ГО-5143 було складено експертом Дніпропетровської торгово-промислової палати Комісаровим С.В. за участю представників вантажоодержувача ТОВ „Євроднепр”: експерта по закупівлі Рябченко С.А. та заступника генерального директора по загальним та правовим питанням Титовою Т.В. Датою початку експертизи вказано 22.10.2011 року без зазначення точного часу початку експертизи, дата закінчення експертизи 22.10.2011 року також без зазначення часу закінчення експертизи. Не зазначено також і час огляду експертом товару на місці ДТП.

У відповідності до п.29 Інструкції П-7 та п.25 Інструкції П-6 акт повинен буди складений в день закінчення прийомки товару, в той час як в акті експертизи зазначена дата його складання 26.10.2011 року.

В акті експертизи також відсутні відомості про виклик представника відповідача чи повідомлення відповідача про проведення експертизи.

В п.п.14 та 15 Акту експертизи № ГО-5143 від 26.10.2011р. зазначено, що перехресті пр. Калініна і Петровського в м. Дніпропетровськ експерту предявлено на огляд автомобіль з реєстраційними номерами (НОМЕР_1/ напівпричеп НОМЕР_1) після дорожньо-транспортної пригоди. Напівпричеп зруйнований і весь його вміст знаходиться на узбіччі пр. Калініна. В процесі огляду розсипаного товару встановлено, що кукурудза цукрова в зернах бланшированна швидкозамороженна і горошок зелений бланшированний швидкозамороженний упакований в мішки; частина мішків не зберегли свою цілісність і мають механічні ушкодження у вигляді розривів. На паперових етикетках вказано: ПАТ „Фрау Марта” м. Черкаси, вул. Смілянська, 169; без ГМО кукурудза цукрова в зернах бланшированна швидкозамороженна чи горошок зелений бланшированний швидкозамороженний; номер технічних умов, вага товару, дата виготовлення чи упаковки товару, термін придатності 24 місяці від дати виготовлення при умові зберігання при температурі не вище -22+-С і відносній вологості повітря не більше 95% чи 12 місяців при зберіганні при температурі не вище -18+-С і відносній вологості повітря не більше 95%. Перевірка кількості транспортних міст відбувалась шляхом підрахунку і фактично виявилось 200 мішків без механічних пошкоджень в т.ч.: 68 мішків кукурудзи цукрової в зернах бланшированної швидкозамороженної; 132 мішки горошку зеленого бланшированного швидкозамороженного. Всі інші мішки з механічними пошкодженнями. Після розібрання пошкодженого товару пошкоджений і забруднений товар зібрано. Весь товар розморожений. Зібрана розсип до подальшої реалізації не придатна. Товар, який знаходиться в 200 мішках в результаті розмороження втратив товарний вигляд і має мяку консистенцію.

В той же час у висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-5143/1 від 22.10.2011 року, зазначено, що в сухому, чистому складі тимчасового зберігання за адресою Дніпропетровська область, пгт.Юбілейний, вул. Радгоспна, 98 комісією у складі експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати Комісарова С.В., представників вантажоодержувача ТОВ „Євроднепр”: експерта по закупівлі Рябченко С.А. та заступника генерального директора по загальним та правовим питанням Титової Т.В. проведено зважування 200 мішків без механічних пошкоджень, вт.ч.68 мішків з кукурудзою цукровою в зернах бланшированною швидкозамороженною; 132 мішків з горошком зеленим бланшированним швидкозамороженним і пошкоджений і забруднений товар зібраний в особисті мішки ТОВ „Євроднепр”. Загальна кількість мішків, які надійшли на склад ТОВ „Євроднепр” складає 925 шт. В результаті зважування встановлено, що загальна маса брутто 925 мішків складає 18768 кг. Зважування відбувалось на вагах „AXIS” заводський номер 64071 типу А-1500 з шкалою вимірювання 1500 кг і ціною поділки шкали 0,5 кг з датою повірки 10.04.2011 року і відміткою державного повірника придатний. Крім того встановлено, що загальна розрахункова маса нетто кукурудзи цукрової в зернах бланшированної швидкозамороженної і горошку зеленого бланшированного швидкозамороженного складає: 18768 кг 268 кг=18500 кг. Встановити вагу роздільно кукурудзи цукрової в зернах бланшированної швидкозамороженної і горошку зеленого бланшированного швидкозамороженного нарізно комісії не було можливо.

Таким чином, акт експертизи не містить відомостей про проведення зважування товару, в той час як у висновку експерт зазначає про проведення зважування та визначення ваги кукурудзи бланшированної швидкозамороженної і горошку зеленого бланшированного швидкозамороженного.

Статтею 674 Цивільного кодексу України визначено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом і в порядку, встановленому законом і нормативно-правовими актами.

Вимоги щодо якості овочів, фруктів, ягід та їх сумішей овочево- крупяних, овочево- мясних швидкозаморожених містяться в Технічних умовах ТУ У 15.332193187-001:2006.

Так, відповідно до п.п.3.3.1., 3.3.3. ТУ У 15.332193187-001:2006 в залежності від використаної сировини та способу її обробки виготовляють швидкозаморожені продукти, зокрема: горошок зелений (п.3.3.1.), кукурудзу (п.3.3.3.).

У відповідності до ст. 677 Цивільного кодексу України, законом або іншим ми нормативно - правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності). Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

Згідно п.7.1. ТУ У 15.332193187-001:2006 заморожені продукти перевозять транспортними засобами, пристосованими для перевезення заморожених продуктів харчування, при температурі не вище -18С, відповідно до правил перевезення вантажів, що швидко псуються. Швидкозаморожені продукти перед завантаженням повинні мати температуру не вище -18С. Картонні ящики з продукцією необхідно укладати не більше, ніж у три яруси по висоті: - у стоякові піддони згідно з ГОСТ 9570; у пакети типу А з ГОСТ 23285 з використанням запобіжних шин. Транспортують вантажі у відповідності з ГОСТ 19848. Терміни зберігання в холодильних камерах в торгівельній мережі швидкозаморожених продуктів: при температурі не вище мінус 10 термін зберігання, не більше 2 доби; не вище мінус 13 - не більше 7 діб; не вище мінус 15 - не більше 12 місяців; не вище мінус 18 не більше 24 місяці. Не допускається розморожування та повторне заморожування.

В товаро-транспортній накладній № 000158 серії ТТН від 21.10.2011 року, відповідно до якої здійснювалось перевезення вантажу, не було зазначено вид пакування товару, кількість займаних вантажем місць.

Акт експертизи також не містить відомостей щодо виду пакування товару, кількості займаних вантажних місць, яким транспортом було здійснено перевезення вантажу з місця дорожньо - транспортної пригоди на склад позивача, чи відповідав склад вимогам , щодо зберігання швидкозаморожених продуктів, в яких умовах зберігався товар після його доставки на склад позивача.

Наданий позивачем акт невідповідності сировини при вхідному контролі № 22/10-1 від 22.10.2011 року на продукцію: кукурудзу цукрову в зернах бланшированну швидкозамороженну та горошок зелений бланшированний швидкозамороженнй, прийняті на склад 22.10.2011 року, також не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки він складений позивачем в односторонньому порядку лише за участю представників ТОВ „Євроднепр”: представника складу, відділу закупівлі, начальника виробництва та спеціаліста по якості.

Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»встановлює правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і довкілля.

Зокрема ст. 2 вказаного Закону визначено термін утилізація вилученої з обігу продукції, а саме це використання продукції як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» передбачено, що вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції здійснюється власником цієї продукції шляхом недопущення можливості її реалізації, споживання чи використання за призначенням, а також шляхом повернення її суб'єктами підприємницької діяльності, в яких ця продукція знаходиться на підставі договорів доручення, схову, перевезення та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі прав власності на продукцію.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підставі договору від 08.08.2011р., укладеного з ТОВ «Агроспецпереробка», згідно видаткових накладних від 27.10.2011р., 28.10.2011р., 2910.2011р., 30.10.2011р., 31.10.2011р., 02.11.2011р. передав ТОВ «Агроспецпереробка»на утилізацію 18500 кг кукурудзи бланшированної швидкозамороженної і горошку зеленого бланшированного швидкозамороженного без повідомлення та згоди відповідача як перевізника.

Претензія № п_008 від 28.10.2011р., в якій позивач повідомляв відповідача по те, що ТОВ «Евроднепр»буде утилізовано продукцію, була направлена відповідачу лише 29.10.2011р. та отримана 02.11.2011р., що підтверджується фіскальним чеком від 29.10.2011р. № 4522 та повідомленням про вручення поштового відправлення № 1750300155408, тобто вже після передачі товару на утилізацію.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вт. числі і вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати, понесені стороною яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов»язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З урахуванням того, що обовязок доказування та подання доказів відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують вимоги та заперечення, то у даному випадку позивач повинен довести наявність тих обставин, на підставі яких він має право стягувати повну вартість товару та понесені ним витрати щодо його утилізації.

Приймаючи до уваги, що прийняття товару за кількістю та якістю, було проведено позивачем з порушенням вимог п. 14 договору заявки № 2110\01 від 21.10.2011р., Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № N 363 від 14.10.97 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, Інструкції П-6 ,Інструкції П- 7, Статуту автомобільного транспорту УРСР (затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.69 року N 401) в односторонньому порядку, без повідомлення відповідача та зазначення в актах всіх необхідних відомостей передбачених вищезазначеними нормативними атами, і утилізація товару була проведена з порушення ст. 8 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»самостійно без повідомлення та згоди від подача, а тому суд доходить висновку, що із наданих позивачем доказів щодо наявності обставин для відшкодування суми збитків неможна зроби беззаперечного висновку щодо фактичного розміру збитків, понесених позивачем.

За таких обставин позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України є безпідставне і судом до уваги не може бути прийнято, оскільки остання регулює порядок відшкодування позадоговірної шкоди та не підлягає застосуванню до договірних правовідносин, а між сторонами виникли зобов»язання при виконанні договору перевезення .

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 626, 629, 674, 677, 909, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 308, 314, 315 Господарського кодексу України, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 року, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, з доповненнями та змінами, Статутом автомобільного транспорту УРСР (затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.69 року N 401) ст.ст. 32,33,34,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

СуддяЛ.М. Лавриненко

Повне рішення підписано 17.02.2012 року.