Рішення № 21443926, 14.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-25/764-201214.02.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра»

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

про стягнення 2771,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (представник за довіреністю №13/12 від 10.01.2012р.);

від відповідача: не зявились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Остра»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі - відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 2771,00 грн., з яких 2592,00 грн. основний борг, 150,00 грн. пеня, 29,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВС/5750900.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, проте участь свого представника в судові засідання не забезпечив. В своєму відзиві відповідач частково заперечує проти позовних вимог та зазначає, що проти основної суми заборгованості в розмірі 2592,00 грн. останній не заперечує, проте заперечує проти стягнення штрафних санкцій. Відповідач в своєму відзиві наголошує на тому, що підстави для нарахування трьох процентів річних та пені відсутні, посилаючись при цьому на положення ст. 992 ЦК України, п.2 ст. 37 Закону України «Про страхування».

У відповідності з положеннями підпункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 16.01.2012р. наявний у матеріалах справи).

Ухвалою від 25.01.2012р. прийнята до розгляду позовна заява та розгляд справи призначений на 14.02.2012р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14 лютого 2012 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2008 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_2 (надалі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №01068264 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір).

Обєктом Договору є транспортний засіб «Nissan Micra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб «Nissan Micra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу №НОМЕР_2 (копія міститься в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових випадків, зокрема збитків внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 27.07.2009р. на вул. Дерибасівській, 1 в м. Одеса, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Nissan Micra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням Страхувальника і автомобіля «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_3, що знаходився під керуванням ОСОБА_3.

В результаті ДТП автомобіль «Nissan Micra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою ОМУ УМВС України в м. Одеській області Державтоінспекції МВС України на імя Михновець Марини Володимирівни (копія довідки в справі).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_2 мала законне право на керування автомобілем «Nissan Micra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується посвідченням водія №НОМЕР_4 (копія міститься в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було складено Акт про страхову подію №247-10-09к від 09.10.2009р. (копія міститься в матеріалах справи) згідно якого, сума, що підлягає до виплати Страхувальнику, встановлюється в розмірі 2592,00 грн.

За заявою Страхувальника №1140/1 від 21.10.2009р. на виплату страхового відшкодування (копія міститься в матеріалах справи) страхове відшкодування позивачем було перераховано на користь СПД ОСОБА_4 в розмірі 2592,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1983 від 21.10.2009р. (копія платіжного доручення в справі).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2009р. (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Останню визнано винною у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 застраховано її цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_3, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем Поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5750900 (тип договору 1, належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем з ОСОБА_3 Полісу № ВС/5750900 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_3.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3, транспортного засобу «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 23.09.2011р. була направлена відповідачу претензія №1100 від 21.09.2011р. на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Факт отримання Відповідачем вимоги підтверджується наявною в матеріалах справи копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого датою отримання відповідачем регресної вимоги є 28.09.2011р. Позивач зазначає, що Відповідач на відповідну вимогу ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу на його рахунок не провів.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи викладене, враховуючи ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, а також зважаючи на те, що полісом № ВС/5750900 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 51 000,00 грн., а також франшизу в розмірі 0,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті Відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3, транспортного засобу «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_3, складає 2592,00 грн.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а тому, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 2592,00 грн.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Проте, відповідач вказані вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виконані не були, страхове відшкодування позивачу не виплачено.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем у місячний строк з дня отримання претензії позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 150,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунок в матеріалах справи відповідачем суду не надано.

Однак, дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його помилковим, оскільки у відповідності до положень Закону україни «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язок виплати регресного відшкодування у відповідача розпочався з 29.10.2011р., а не з 29.09.2011р., як зазначено позивачем.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 117,77 грн., нарахована за період з 29.10.2011р. по 12.01.2012р., виходячи з наступного розрахунку: 15,5 х 2592,00 грн. х 107 / 365 днів = /100 = 117,77 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача страхове відшкодування у рахунок відшкодування шкоди в сумі 2592,00 грн. не пізніше 28.10.2011р. включно. Однак, беручи до уваги те, що відповідач у визначений строк свого обов'язку не виконав, то 3% річних складає на суму в розмірі 2592,00 грн. за період з 29.10.2011р. по 12.01.2012р. складає 22,79 грн., виходячи з наступного розрахунку: 2592,00 х 3% / 365 х 107 = 22,79 грн.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 2592,00 грн. суми основної заборгованості, 117,77 грн. - пені та 22,79 грн. - 3% річних.

Судовий збір позивача в сумі 1609,50 відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(ідентифікаційний код: 00034186, адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра»(ідентифікаційний код: 14288111, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, р/р 26502000000594 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) основний борг в сумі 2592,00 грн. (дві тисячі пятсот девяносто дві гривні 00 копійок), пеню в сумі 22,79 грн. (двадцять дві гривні 79 копійок), 3% річних в сумі 117,77 грн. (сто сімнадцять гривень 77 копійок) та судовий збір в сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот девять гривень 50 копійок). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення - 16.02.2012р