Рішення № 21443412, 07.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/207.02.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»;

доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

(відповідач 1);

Автогосподарства при ГУ МВС України в місті Києві (відповідач 2);

провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 53670,43 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:ОСОБА_1., представник, довіреність №0315 від 16.05.2011 р.;

Від відповідача1:не зявилися;

Від відповідача2:ОСОБА_2., представник, довіреність №212 від 25.10.2011 р.;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. порушено провадження у справі №18/2; розгляд справи призначено на 17.01.2012 р.

17.01.2012 р. у судовому засіданні була оголошена перерва до 24.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. відкладено розгляд справи №18/2 до 02.02.2012 р.; залучено до участі у справі іншого відповідача Автогосподарство при ГУ МВС України в місті Києві.

02.02.2012 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 07.02.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача1 суму в розмірі 53670,43 грн. як відшкодування шкоди, а також 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю. Також представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 24.01.2012 року, подав заву, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача, тобто, фактично, позовні вимоги з цього моменту вважаються зверненими до двох відповідачів.

Відповідач1 у наданому відзиві на позовну заяву та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з наступних підстав:

- відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Мітсубіші Карізма є Автогосподарство Головного управління МВС України в місті Києві;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б визначали розмір завданої матеріальної шкоди, яка б підлягала відшкодуванню;

- оцінка колісного транспортного засобу проведена оцінювачем ОСОБА_3. є упередженою та необєктивною, оскільки суд не доручав останньому проведення такої оцінки та не попереджав його про відповідальність за дачу завідомо неправильного висновку, а тому наявна в матеріалах справи оцінка не може прийматися судом до уваги;

- оцінювач не повідомляв іншого учасника ДТП про дату огляду транспортного засобу. За таких обставин, зазначає представник відповідача 1, виникає сумнів в обєктивності автотоварознавчого дослідження, оскільки лише ОСОБА_4., як учасник ДТП, міг би підтвердити або ж заперечити ті чи інші пошкодження автомобіля;

- огляд автомобіля було проведено через 12 днів після ДТП 15 лютого 2010 року, тобто не виключено можливих механічних пошкоджень автомобіля Хонда Цивік.

Відповідач2 у наданому відзиві на позовну заяву та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з наступних підстав:

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б визначали розмір завданої матеріальної шкоди, яка б підлягала відшкодуванню;

- оцінка колісного транспортного засобу проведена оцінювачем ОСОБА_3. є упередженою та необєктивною, оскільки суд не доручав останньому проведення такої оцінки та не попереджав його про відповідальність за дачу завідомо неправильного висновку, а тому наявна в матеріалах справи оцінка не може прийматися судом до уваги;

- оцінювач не повідомляв іншого учасника ДТП про дату огляду транспортного засобу. За таких обставин, зазначає представник відповідача 2, виникає сумнів в обєктивності автотоварознавчого дослідження, оскільки лише ОСОБА_4., як учасник ДТП, міг би підтвердити або ж заперечити ті чи інші пошкодження автомобіля;

- огляд автомобіля було проведено через 12 днів після ДТП 15 лютого 2010 року, тобто не виключено можливих механічних пошкоджень автомобіля Хонда Цивік;

- відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На момент скоєння ДТП ОСОБА_4. був працівником УКР ГУМВС України в м. Києві та з Автогосподарством при ГУМВС України в місті Києві в трудових відносинах не перебував.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

10.10.2009 року, між Проценко Світланою Петрівною та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № Kit №011513, за умовами якого під страховий захист страховика взято автомобіль марки «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до статуту Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», затвердженого рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»від 19 липня 2010 року, протокол №35, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»створено шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд-Вест»(у подальшому товариство-попередник), зареєстрованого 11 листопада 1993 року у Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд-Вест», найменування якого було змінено на Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Товариство є правонаступником всіх прав та обовязків товариства-попередника.

03.02.2010 року в м. Києві на вул. Набережне шосе, 2 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Mitsubishi Carisma», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який на момент ДТП перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю УКР ГУМВС України в м. Києві.

10.01.2011 року вироком Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_4, який, відповідно до наказу ГУМВС України в м. Києві від 03.10.2007 р. №665 о/с перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю УКР ГУМВС України в м. Києві було визнано винним у вчиненні злочину та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

05.02.2010 р. до ПрАТ СК «ПЗУ Україна»звернувся страхувальник з заявою про настання страхового випадку.

На підставі звіту №438/10 про оцінку колісного транспортного засобу від 03.03.2010 року, завданням якого було визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, страхового акту №UA2010020400001/L01/01 від 29.03.2010 року та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №UA2010020400001/L01/01, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 53670,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4235 від 06.04.2010 року.

У відповідь на регресну вимогу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»від 11.07.2011 року, Автогосподарство при ГУМВС України в м. Києві надіслало відповідь, у якій зазначено, що звернення товариства з приводу відшкодування завданої шкоди надіслано неналежній особі і законних підстав для його виконання автогосподарством не вбачається виходячи з того, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_4. був працівником УКР ГУМВС України в м. Києвіта з автогосподарством при ГУМВС України в місті Києві в трудових відносинах не перебував; згідно з наказом ГУМВС України в м. Києві від 19.01.2006 р. №35 автомобіль марки Міцсубісі, д/н НОМЕР_2, закріплено та передано в УКР ГУМВС України в місті Києві; відповідно до наказу ГУМВС України в місті Києві від 09.03.2005 року №103, матеріальна відповідальність за шкоду від дорожньо-транспортної пригоди покладається на орган або підрозділ, водій якого її скоїв.

У відповідь на регресну вимогу до управління карного розшуку ГУМВС України в місті Києві, було надіслано відповідь №4/1-2627вих. від 09.08.2011 року, в якій зазначено, що, оскільки управління карного розшуку ГУМВС України в місті Києві не являється юридичною особою і власних рахунків не має, здійснити відшкодування шкоди по справі №103921 немає можливості.

Листом №1/14903вих. від 17.10.2011 року Головне управління МВС України в місті Києві повідомило Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»про те, що, відповідно до ч. 2 ст. 47 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України; розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами; таким чином, підставою для відшкодування шкоди потерпілому мають бути цільові видатки кошторису на виконання договірних зобов'язань чи судове рішення; з метою повного та обєктивного вирішення питання про відшкодування завданої шкоди рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як визначено статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічний зміст вищезазначеній статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, шкоду, завдану автомобілем «Mitsubishi Carisma», державний номер НОМЕР_2, повинна відшкодувати особа, яка на праві власності володіє цим автомобілем. У даному випадку такою особою є Автогосподарство при ГУМВС України в м. Києві, яке являється юридичною особою відповідно до додатку №1 до наказу ГУМВСУ в м. Києві від 30.11.2005 року, яким затверджено Положення про Автогосподарство при ГУМВС України в м. Києві; самостійно веде фінансово-господарську діяльність, має розрахунковий рахунок в установі банку для ведення фінансових операцій, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штамп і бланк.

Представник відповідача 2 у своєму відзиві на позовну заяву зазначав, що, відповідно до статті 1172 ЦК України, юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків; на момент скоєння ДТП ОСОБА_4. був працівником УКР ГУМВС України в м. Києві.

Але, оскільки управління карного розшуку ГУМВС України в місті Києві не являється юридичною особою і власних рахунків не має, здійснити відшкодування шкоди немає можливості.

У своїх відзивах представники відповідача 1 і відповідача 2 зазначали, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б визначали розмір завданої матеріальної шкоди, яка б підлягала відшкодуванню, адже відсутня обєктивна оцінка колісного транспортного засобу.

В матеріалах справи міститься звіт №438/10 про оцінку колісного транспортного засобу, яка проведена оцінювачем ОСОБА_3., працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна». На підтвердження обєктивності проведеної оцінки в матеріали справи представником позивача додано сертифікат №НОМЕР_5 субєкта оціночної діяльності від 19.06.2009 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна», свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №НОМЕР_3 від 16.08.2002 р., видане ОСОБА_3, а також посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_4 від 26.01.2008 р., видане ОСОБА_3.

Отже, матеріалами справи встановлено, що саме у відповідача 2 виникає зобовязання по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 2.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80 п. 1-1 ч. 1, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю за рахунок відповідача 2.

2.Стягнути з Автогосподарства при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (інд. 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 9, код ЄДРПОУ 08805513) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(інд. 04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) 53 670 (пятдесят три тисячі шістсот сімдесят) грн. 43 коп. відшкодування в порядку регресу, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3.У відношенні відповідача 1 у позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 14.02.2012 р.