Рішення № 21443058, 07.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/55607.02.12 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2. (довіреність від 12.11.2010р.);

від відповідача: ОСОБА_3. (довіреність від 03.01.2012р.).

В судовому засіданні 07 лютого 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»(відповідач) заборгованості в сумі 11100,58 грн. з них основного боргу 10094,21 грн., пені 740,24 грн. та 3% - 266,13 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення 2000,00 грн., як судових витрат за юридичні послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 798 від 01 січня 2010 року, зокрема, не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в позовних вимогах в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 12.01.2012 року.

12 січня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26 січня 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників позивача було відкладено до 07.02.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2010 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір № 798 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця, поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 10094,21 грн., однак Покупець за товар не розрахувався, а відтак, як вказує позивач, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 10094,21 грн.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що додані до позовної заяви накладні не підтверджують поставку товару. Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на те, що заявлена позивачем до стягнення пеня може бути стягнута лише в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін), однак, в даному випадку, нарахування пені в якості забезпечення виконання грошового зобов'язання договором № 798 від 01.01.2010р. не передбачено. Відповідач вважає, що позивач не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, 01 січня 2010 року між сторонами укладено договір № 798 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця, поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

У відповідності до п.п. 7.8., 5.1. Договору поставки загальна сума Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару, при цьому, перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі Покупця.

З матеріалів справи вбачається, що в період з листопада 2010 року по лютий 2011 року позивач передав товар на загальну суму - 10094,21 грн., що підтверджується накладними про поставку товару (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних.

З огляду на викладене, підтвердженим з боку позивача є факт поставки відповідачу товару та отримання вказаного в накладних товару з боку останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 7.9. Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 14 (чотирнадцять) днів.

Пунктами 7.13.,7.13.2. та 7.13.3. Договору передбачено, що не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення Договору, сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по Договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу. Покупець має право вимагати від Постачальника направлення Уповноваженого представника в офіс Покупця в термін до двох робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від Покупця. При неявці Уповноваженого представника Постачальника у строки, вказані в п. 7.12 Договору, або у вимозі, Покупець має право направити Постачальнику акт звірки взаєморозрахунків. Постачальник зобов'язаний підписати акт протягом 5 (п'яти) робочих з дати його отримання іу цей же строк повернути Покупцю. Якщо протягом встановленого строку Постачальник не підпише акт звірки взаєморозрахунків вважається, що Постачальник погодив (акцептував) цей документ.

Таким чином, зважаючи на положення п.п. 7.9., 7.13.,7.13.2. та 7.13.3. Договору оплата Покупцем поставленого Продавцем товару позивачем товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 14 (чотирнадцять) днів. При цьому, обставини щодо кількості/вартості поставленого товару відображається сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, який, в силу умов Договору, є обовязковим до підписання сторонами не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення Договору.

Судом встановлено, що між сторонами був складений акт звірки розрахунків який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 10094,21 грн. станом на 31.03.2011р. (копія акту міститься справі). Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками позивача і відповідача.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Покупець за поставлений Продавцем товар не розрахувався.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011р. відповідача було зобовязано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог ухвали від 07.12.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар по Договору, станом на лютий 2012 року, відповідачем до суду не представлено, з огляду на складений сторонами 31.03.2011р. акт звірки взаєморозрахунків за Договором з встановленим сальдо на користь Продавця на суму 10094,21 грн., суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 10094,21 грн. (вартість поставленого та неоплаченого товару).

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені та 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розясненнях від 29.04.1994р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»Вищий арбітражний суд України довів до відома судам України, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з платника, який порушив строки виконання зобов'язання, встановлено, зокрема, частиною третьою статті 14 Закону України «Про зв'язок».

За таких обставин, зважаючи на те, що сторонами в Договорі не встановлено пені, як виду відповідальності Покупця за невиконання чи неналежне виконання умов Договору, недоведеними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 740,24 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи звернення Продавця до Покупця з вимогою сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, заявлені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 266,13 грн. є недоведеними.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що в інформаційному листі від 20.10.2006р. № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»на запитання: «Чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України?»Вищий господарський суд вказав, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

Судом встановлено, що 17 листопада 2011 року між позивачем (Клієнт) та ОСОБА_2 (Адвокат або Виконавець) було укладено угоду про надання правової допомоги № 1 (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якої в порядку та на умовах, визначених договором, Адвокат зобов'язується задати Клієнту правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціяхвсіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах, а саме:

- підготовка матеріалів для подачі позовної заяви відносно Дочірнього підприємства «Маркет- Плазо».

У зв'язку із виконанням Адвокатом взятих на себе зобов'язань, складання та підготовкою ним всіх необхідних документів для подачі позовної заяви ФОП ОСОБА_1, до ДП «Маркет-Плазо»в Господарський суд м. Києва, адвокату доручається ведення даної справи, а також взяття особистої участі в кожному судовому засіданні. Для цього Адвокат за власний рахунок зобов'язується з'являтись особисто в Господарський суд м. Киїєва на кожне засідання по вимозі суду та представляти інтереси ФОП ОСОБА_1., до набрання законної сили судового рішення, що буде прийнято по справі.

Згідно п.п. 4.1., 5.1. за послуги згідно п. 1.1. Договору Клієнт сплачує Адвокату плату в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень в безготівковому порядку платіжним дорученням, або через видатковий касовий ордер.

- за послуги, передбачені п. 1.1. Договору, оплата здійснюється на протязі 2-ох календарних днів з дати підписання договору.

Так, на виконання зобовязань по оплаті послуг Виконавця Клієнт перерахував на користь Адвоката грошові кошти в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 13 від 17.11.11р. (копія ордеру міститься в матеріалах справи).

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який надаватиме юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на те, що на призначене судом судове засідання 26.01.2012р. Адвокат до суду не зявився, хоча, відповідно до умов Договору зобовязаний був представляти інтереси позивача в суді в кожному судовому засіданні, а також те, що доказів передання Адвокатом Клієнту проекту позовної заяви на підписання останнім до суду не представлено, що унеможливлює суд зробити висновок про те, що проект позовної заяви для звернення до суду складався саме Виконавцем, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2000,00 грн., як судових витрат за юридичні послуги адвоката є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому про стягнення 10094,21 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1284,47 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»(ідентифікаційний код: 32251573, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 57, р/р 2600014385 в АКБ «Аваль», МФО 300335, індивідуальний податковий номер 322515726564, свідоцтво платника ПДВ № 38279355), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2, свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_3), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 10094,21 грн. (десять тисяч девяносто чотири гривні 21 копійку) та судові витрати 1284,47 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят чотири гривні 47 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 13.02.2012р.