Рішення № 21442377, 14.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.12 р. Справа № 5006/33/2/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 05393725)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Літам», м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 32788433)

про стягнення заборгованості в сумі 24064грн.00коп.

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

Позивач, Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Літам», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 24064грн.00коп.

Ухвалою від 05.01.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/2/2012, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №293 від 22.11.2007р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 24064грн.00коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах мережі №293 від 22.11.2007р., рахунка №99 від 28.03.2008р., акту виконаних робіт від 29.02.2008р., №340 від 31.07.2008р., №441 від 31.08.2008р., №493 від 30.09.2008р., №546 від 31.10.2008р., №652 від 30.11.2008р., №35 від 31.01.2009р., №99 від 28.02.2009р., №159 від 31.03.2009р., №223 від 30.04.2009р., №329 від 31.05.2009р., №356 від 30.06.2009р., №446 від 31.07.2009р., №475 від 31.08.2009р., №587 від 30.09.2009р., №629 від 30.10.2009р., №708 від 30.11.2009р., №778 від 31.12.2009р., №49 від 31.01.2010р., №129 від 28.02.2010р., №191 від 31.03.2010р., №256 від 30.04.2010р., №326 від 31.05.2010р., №350 від 30.06.2010р., №417 від 31.07.2010р., №516 від 31.08.2010р., №541 від 30.09.2010р., актів виконаних робіт з розміщення реклами від 30.04.2008р., 31.05.2008р., 30.06.2008р., 31.07.2008р., 31.08.2008р., 30.09.2008р., 31.10.2008р., 30.11.2008р., 01.12.2008р., 01.01.2009р., 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2009р., 31.05.2009р., 30.06.2009р., 31.07.2009р., 31.08.2009р., 30.09.2009р., 31.10.2009р., 30.11.2009р., 31.12.2009р., 31.01.2010р., 28.02.2010р., 31.03.2010р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 31.07.2010р., 31.08.2010р., доказів направлення актів, листів №39 від 07.09.2010р., №1-10/1507 від 09.09.2011р. та доказів його отримання, акт звіряння взаємних розрахунків станом на 11.01.2012р., копії банківських виписок, реєстрів направленої кореспонденції.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ч.2 ст. 11, ст.ст. 525, 526, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 11.11. п.11 Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів та розрахунків №69 від 11.08.1994р. затвердженої наказом Міністерства фінансів України.

18.01.2012р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, за яким позовні вимоги визнає в повному обсязі. Та зазначає, що позивачем послуги за договором на розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах мережі №293 від 22.11.2007р. надані в повному обсязі, позивачем регулярно направлялись акти виконаних робіт, які підписувались уповноваженими представниками відповідача, відповідач отримав всі рахунки, однак не сплатив у зв’язку із тим, що відповідач не мав фінансової можливості здійснювати розрахунки. Крім того, просив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

07.02.2012р. представником позивача надано заяву, за якою останній просив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника позивача та зазначив, що наполяже на задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу по суті.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив:

22.11.2007р. між Маріупольським трамвайно-тролейбусним управлінням (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Літам» (замовник) укладено договір на розміщення та обслуговування реклами на опорах та елементах контактної мережі №293 (далі – Договір), за умовами якого установка (монтаж, демонтаж) та обслуговування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (лайт-бокси) на опорах та елементах контактної мережі в кількості 27 шт., розмір 1,2*1,8, за адресою Постмост (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість послуг та порядок їх оплати за договором.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що строк дії договору визначається на період 3 роки починаючи з 01.12.2007р. закінчуючи 01.12.2010р.

За п.2.1. Договору вартість послуг з реклами однієї одиниці складає 80,00грн., на весь обсяг 2160грн.00коп. на місяць, ПДВ 20% 432грн.00коп., податок з реклами – 0,5% 10,80грн. Всього 2602,80грн.

Відповідно до п.2.3. Договору на підставі цього договору замовник оплачує виконавцю вартість виконаних послуг, згідно акту виконаних робіт, який складається щомісячно в національній валюті України, а також ПДВ та податок з реклами.

Так, сторонами підписані акти виконаних робіт з розміщення реклами від 30.04.2008р., 31.05.2008р., 30.06.2008р., 31.07.2008р., 31.08.2008р., 30.09.2008р., 31.10.2008р., 30.11.2008р., 01.12.2008р., 01.01.2009р., 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2009р., 31.05.2009р., 30.06.2009р., 31.07.2009р., 31.08.2009р., 30.09.2009р., 31.10.2009р., 30.11.2009р., 31.12.2009р., 31.01.2010р., 28.02.2010р., 31.03.2010р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 31.07.2010р., 31.08.2010р. на загальну суму 74420грн.80коп. У зв’язку із чим, господарський суд робить висновок, що надані послуги прийняті замовником без заперечень.

За п.3.2.3 замовник зобов’язаний здійснювати оплату вартості наданих послуг на умовах цього договору на розрахунковий рахунок виконавцю, не пізніше 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

Однак, замовником надані послуги оплачені частково у розмірі 50356грн.80коп.

У зв’язку із не сплатою у повному обсязі вартості наданих послуг у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 24064грн.00коп.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Крім того, відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву визнав позовні вимоги у повному обсязі. Також між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого за відповідачем станом на 11.01.2012р. нараховується перед позивачем заборгованість у розмірі 24064грн.00коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість у розмірі 24064грн.00коп. відповідачем не була сплачена у встановлений строк та доказів погашення вказаної заборгованості суду не представлено, позовні вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими, доведеними належним чином, та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м.Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Літам», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 24064грн.00коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літам» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, 43, ідентифікаційний код 32788433) на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, 92, ідентифікаційний код 05393725, п/р 26008962485232 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість у розмірі 24064грн.00коп., судовий збір у розмірі 1411грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2012р.

Суддя Сич Ю.В.