Рішення № 21442368, 14.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.12 р. Справа № 37/345пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовною заявою: Малого спільного підприємства „БудТранс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20349851

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Легіон”, м.Київ, ідентифікаційний код 33194914

та відповідача 3: Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602

про: витребування з чужого незаконного володіння Відповідача 3 гусеничного крану РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_2 заводський номер НОМЕР_3 та зобовязання передати це майно впродовж 10 денного строку з моменту набрання рішення законної сили передати позивачу.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_2 (діє за довіреністю б/н від 25.11.2011р.); ОСОБА_3 (діє за довіреністю б/н від 25.11.2011р.);

від Відповідача 1 не з`явився;

від Відповідача 2 не зявився;

від Відповідача 3 не зявився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 29.11.2011р. на 22.12.2011р., з 22.12.2011р. на 18.01.2012р., з 18.01.2012р. на 31.01.2012р. та в останнє з 31.01.2012р. на 14.02.2012р.

У судовому засіданні 14.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Мале спільне підприємство „БудТранс”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Легіон”, м.Київ (далі Відповідач 2) та Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (далі Відповідач 3) про витребування гусеничного крану РДК-250-2 заводський номер НОМЕР_3 із чужого незаконного володіння, зобовязання Відповідача у десятиденний строк з моменту набрання рішення законної сили передати майно позивачу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на реєстрацію спірного майна за собою в Державній інспекції промислової безпеки в котлонагляді та за підйомними спорудами, передання спірного майна чоловіку Відповідачки 1 за договором оренди, що в подальшому припинився внаслідок смерті Орендаря, який до того уклав з Відповідачем 2 договір про надання послуг, в межах якого спірне майно було доставлено на територію підприємства Відповідача 3, який утримує це майно і не повертає Позивачеві попри неодноразові вимоги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав паспорт на гусеничний кран РДК-250-2 заводський номер НОМЕР_3, лист №03-7/37 від 29.09.2010р., договір №1 про суспільну діяльність від 02.04.2003р., угоду 31/2 від 02.04.2003р., договір про співробітництво та організації взаємодопомоги від 01.09.2007р., договір №1 оренди від 02.04.2003р. та додаткові угоди до нього з актом приймання-передачі, товарно-транспортну накладна від 18.09.2008р., подорожні листи, листування та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував посиланням на ст.ст. 16, 22, 321, 387, 781, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 55, 283, 291 Господарського кодексу України, ст.41 Конституції України та на обґрунтування своєї процесуальної позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с. 115 т. 1, а.с.а.с.12-32 т.2), у тому числі клопотання про виклик посадових осіб Позивача та Відповідача 3 для надання пояснень по суті спору, яке було задоволене ухвалою суду від 18.01.2012р.

Крім того, Позивачем, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, коригувалися позовні вимоги, а саме:

-заявою, наданою через канцелярію суду 27.12.2011р. (а.с.а.с.102-104 т.1), Позивач просив суд визнати договір суборенди гусеничного крану РДК-250-2 заводський номер НОМЕР_3 таким, що припинив свою дію та зобовязання Відповідача 1 та Відповідача 2 повернути Позивачу спірне майна, а Відповідача 3 не перешкоджати цьому.

-заявою, наданою у судовому засіданні 18.01.2012р. (а.с.114 т.1) до початку розгляду справи у новому складі суду, зміненого за розпорядженням Голови Господарського суду Донецької області від 12.01.2012р., Позивач вимагав витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача 3 гусеничний кран РДК-250 серійний номер НОМЕР_2 заводський номер НОМЕР_3 та зобовязання Відповідача 3 впродовж 10 денного строку з моменту набрання рішення законної сили передати означений гусеничний кран Позивачу, а заявою від 14.02.2012р. (а.с.33 т.1) Позивач, керуючись п.4 ст.80 Господарського кодексу України відмовився від решти позовних вимог до Відповідача 1 і Відповідача 2.

Відповідач 1 надав заяву від 26.12.2011р. (а.с.а.с.100, 101 т.1), якою підтвердив викладені Позивачем обставини, вказуючи на перебуванні спірного майна у Відповідача 3, та визнав позовні вимоги в редакції заяви, наданої 27.12.2011р. (а.с.а.с.102 104 т.1), і просив розглядати справу без його участі.

Відповідач 2 у судові засідання без пояснення причин жодного разу не зявився, своєї позиції до відома суду не довів та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.82, 83 т.1), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»

Обізнаність Відповідача 2 про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (а.с.87).

Відповідач 3 надав відзив №17/1406-6993 від 16.12.2011р. (а.с.а.с.88, 89 т.1), яким проти первісної редакції позовних вимог заперечив, вказуючи на недоведеність наявними матеріалами справи факту передачі його спірного майна.

У відзиві №17/21-119 від 10.01.2012р. (а.с.а.с.111, 112 т.1) Відповідач 3 відносно позовних вимог в редакції заяви, наданої Позивачем через канцелярію суду 27.12.2011р., заперечуючи проти позову, наголосив на відсутності належних доказів існування господарських звязків між Позивачем і Відповідачем 1, а також між Відповідачами 1 і 2 та підтримав свою попередню позицію відносно недоведеності перебування спірного майна на території Відповідача 3.

В подальшому, у доповненнях до відзиву №17/62 від 06.02.2012р. (а.с.а.с.7, 8 т.2) Відповідач підтвердив перебування на території свого підприємства гусеничного крану РДК-250, зав. №НОМЕР_3, який в межах договору підряду був разом із іншими матеріалами в 2008р. завезений ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Максимус», та був залишений останнім після припинення виконання підрядних робіт.

Ухвалами суду від 18.01.2012р. та від 31.01.2012р. задля зясування фактичних обставин справи в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликалися посадові особи директор Позивача ОСОБА_5, а також посадови особи Відповідача 3: заступник генерального директора з безпеки Якименко Андрій Олександрович, перший заступник генерального директора Гнездицький Віталій Миколайович; заступник начальника служби безпеки Заіченко Віталій Миколайович.

Посадова особа Позивача на виклик суду зявилась та надала пояснення від 31.01.2012р. з додатками (а.с.а.с.135-150 т.1, а.с.а.с.1-5 т.2), якими підтверджено позицію позову та повідомлено про знаходження спірного майна на території Відповідача 3, в підтвердження чого були представлені і пояснення робітників Позивача (електрослюсаря та машиністів крану)

Посадови особи Відповідача 3 виклик суду без пояснення причин проігнорували, але через канцелярію суд надали письмові пояснення (а.с.а.с. 9-11), якими підтвердили перебування спірного майна на території свого підприємства, наголошуючи на ненадання Позивачем при зверненні відносно вивезення спірного майна доказів його приналежності.

Представники Позивача у судовому засіданні 14.02.2012р. підтримали заявлені вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету спору від 18.01.2012р. (а.с.114 т.1) та заяви про відмову від позовних вимог до Відповідачів 1 і 2 від 14.02.2012р., а також заявили клопотання (а.с.32 т.2) про зобовязання Відповідача 3 допустити на свою територію співробітників Позивача для проведення технічного освідчення спірного майна.

Представники Відповідачів 1-3 у судове засідання 14.02.2012р. попри належне повідомлення не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2003р. між Позивачем (Сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 був укладений договір про сумісну діяльність №1 (а.с.13 т.1), згідно п.п. 1.1., 4.1. якого сторони за даною угодою зобов'язуються шляхом обєднання майна та зусиль сумісно діяти у сфері комерційної діяльності надання транспортних послуг та послуг будівельної техніки, строком до 03.04.2008р.

Додатково у той же день та між тими ж сторонами була підписана угода №1/2 про співробітництво та організації взаємодопомоги (а.с.19 т.1)

02.04.2003р. на виконання вищезазначених договорів між Позивачем (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (Орендар) був укладений договір оренди майна №1 (а.с.а.с.23,24 т.1), відповідно до п.п.1.1., 2.1. та 4.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове користування майно РДК-400 реєстраційний номер НОМЕР_5 заводський номер НОМЕР_6, РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_4 заводський номер НОМЕР_7, РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_8 заводський номер НОМЕР_9, РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_10 заводський номер НОМЕР_11, РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_2 заводський номер НОМЕР_3, для надання послуг будівельною технікою, строком на 1 рік до 02.04.2004р.

На виконання умов п.3.2 майно було передано 02.04.2003р. та 03.05.2003р. за актами приймання-передачі (а.с.а.с.22, 23 т.1). при цьому, як вбачається з витягу з технічного паспорту (а.с.а.с.13, 14 т.2), листа Державної інспекції промислової безпеки в котлонагляді та за підйомними спорудами №03-7/37 від 29.09.2010р. (а.с.15 т.2), а також висновків експертизи №НОМЕР_2.328Д-2007-П (а.с.а.с.16-19), спірне в межах розглядуваної справи майно - гусеничний кран РДК-250 серійний номер НОМЕР_2 заводський номер НОМЕР_3 - зареєстровано за Позивачем.

Додатковими угодами від 02.03.2004р. (а.с.20 т.1) та від 01.04.2004р. (а.с.26 т.1) сторони продовжували строк дії договору оренди, в останнє до 02.04.2013р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.36 т.1) ОСОБА_9 помер. У звязку із чим, 01.09.2007р. між Позивачем (Сторона 1) та дружиною ОСОБА_9 - Відповідачем 1 (Сторона 2), був укладений договір про співробітництво та організацію взаємодопомоги (а.с.21 т.1).

Листом №86 від 22.09.2010р. (а.с.39 т.1) Позивач вимагав у Відповідача 1 повернути орендоване майно, яке було передано Відповідачу 3.

Листами №44 від 22.09.2010р. (а.с.40 т.1), №45 віл 22.09.2010р. (а.с. 41 т.1), №475 від 23.09.2010р. (а.с.42 т.1), №58 від 08.11.2010р. (а.с.43-44 т.1), №62 від 29.12.2010р. (а.с.45-46 т.1), № 01 від 23.02.2011р. (а.с.47 т.1), №01-06 від 16.06.2011р. (а.с.48 т.1), №03/06 від 16.06.2011р. (а.с.49 т.1), №02/06 від 16.06.2011р. (а.с.50-51 т.1), №05/06 від 21.06.2011р. (а.с.52 т.1), №06/08 від 29.06.2011р. (а.с.53 т.1), №09/07 від 15.07.2011р. (а.с.54-55 т.1) та №12/07 від 12.07.2011р. (а.с.56 т.1) Позивач неодноразово звертався до Відповідача 3 з проханням розібратися з питання вивезення з території Приватного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» спірного майна.

Повідомленням про приналежність спірного майна саме Позивачеві та проханням надати таке майно керівникові останнього містив і лист №14/07 від 14.07.2011р. (а.с.33 т.1), складений Відповідачем 2, який зараз перебуває у процедурі банкрутства (а.с.а.с.82, 83 т.1), на адресу Відповідача 3

Претензією №01/09 від 02.09.2011р. (а.с.а.с. 57, 58 т.1) Позивач звернувся до Відповідача 3 з вимогою повернути кран РДК 250, реєстраційний номер НОМЕР_2, заводський номер НОМЕР_3 та відшкодувати шкоду у розмірі 380800,00 грн., у звязку із незадоволенням якої звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач 1 заявою від 26.12.2011р. пояснив, що не має можливості повернути спірне майно Позивачеві через перешкоджання Відповідачем 3 на його отримання.

Відповідач 2 процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Відповідач 3 у доповненнях до відзиву № 17/162 від 06.02.2012р. (а.с.а.с.7,8 т.2) підтвердив наявність спірного майна на його території, що також узгоджується із поясненнями його посадових осіб, витребуваних судом в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (а.с.а.с.9-11 т.2).

Суд розглядає справу виключно в контексті позовних вимог до Відповідача 3, викладених у заяві від 18.01.2012р. (а.с.114 т.1), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до початку розгляду справи по суті змінити предмет позову і до прийняття рішення у справі відмовитися від певної частини позовних вимог, зокрема щодо Відповідачів 1 і 2, які згідно ст. 23 цього Кодексу виступають у судовому процесі самостійно.

Таким чином, судом згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймається відмова від позовних вимог до Відповідачів 1 і 2 як така, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки: по-перше, здійснена уповноваженою на таку дію особою представником за довіреністю від 25.11.2011р. (а.с.116 т.1), що передбачає такі повноваження; перед прийняттям відмови представнику Позивача розяснені наслідки цієї процесуальної дії, обізнаність із якими вбачається із змісту самої заяви, та заява вмотивована викладеними у остаточних поясненнях Відповідача 3 і його посадових осіб відомостей про фактичне поточне перебування спірного майна.

Отже, провадження у справі відносно Відповідачів 1 і 2 підлягає припиненню в порядку ч. 4 ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача 3 такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у захисті права власності Позивача шляхом примусовому спонуканні Відповідача 3 до повернення майна у звязку із безпідставним та тривалим його утриманням.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним в контексті викладеного Позивачем обґрунтування, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті згадуваних у позові приписів ст.ст. 321, 387 Цивільного кодексу України, предметом доказування для Позивача та спростування для Відповідача 3, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі насамперед є факт приналежності спірного майна Позивачеві та безпідставне перебування цього майна у володінні Відповідача 3.

Виходячи із встановлених судом обставин, а саме - представленого витягу з технічного паспорту на спірне майно (а.с.а.с.13, 14 т.2), оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні, та відомостей Державної інспекції промислової безпеки в котлонагляді та за підйомними спорудами, викладених у листі №03-7/37 від 29.09.2010р. (а.с.15 т.2), Позивач є власником спірного майна і належних доказів припинення означеного права згідно ст. 346 Цивільного кодексу України на користь інших осіб суду не представлено.

Таким чином, Позивачем доведений факт наявності захищуваного права власності.

Наразі, порушення захищуваного права у вигляді перебування спірного майна у фактичному володінні і користуванні Відповідача 3 без відповідних підстав підтверджується власними поясненнями Відповідача 3 і його посадових осіб. При цьому, жодних належних правових підстав для такого перебування майна у Відповідача 3 з матеріалів справи не вбачається, адже договір оренди майна №1 від 02.04.2003р. відносно цього майна, укладений з ОСОБА_9, припинився в порядку ч.1 ст. 781 Цивільного кодексу України в силу факту смерті наймача, а будь-яких інших договорів, які б безпосередньо або опосередковано зумовлювали перебування майна Позивача на території Відповідача 3 і можливість його утримання з боку останнього суду не представлено.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені і в ст.321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права”. Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст. 6 загаданої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. кожній особі (у тому числі юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обовязки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невідємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Виходячи з положень Глави 29 Цивільного кодексу України права власника можуть бути захищені зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України). Враховуючи, що задоволення вимог про повернення майна за своїми юридичними наслідками повязане із встановленням для сторін відповідних обовязків щодо забезпечення передання спірного майна Позивачеві, суд, керуючись вимогами абз. 2 ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та беручи до уваги тривалість безпідставного утримання майна, вважає за необхідне встановити строк для вчинення означених дій тривалістю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Водночас, судом відхиляється клопотання Позивача від 14.02.2012р. (а.с.32 т.2) про зобовязання Відповідача 3 допустити певних осіб на свою територію для проведення технічного огляду спірного майна судом відхиляється через юридичну необґрунтованість - адже огляд речових доказів за місцем знаходження згідно ст. 39 Господарського процесуального кодексу України здійснюється судом, а не зацікавленою стороною у справі.

Державне мито, що сплачена за вимогами про повернення майна згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача 3 на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 30, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову від позовних вимог та припинити провадження у справі в частині вимоги Малого спільного підприємства „Будтранс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20349851) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна компанія „Легіон”, м. Київ (ідентифікаційний код 33194914)

2. Задовольнити позовні вимоги Малого спільного підприємства „БудТранс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20349851) до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602) про витребування з чужого незаконного володіння Відповідача 3 гусеничного крану РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_2 заводський номер НОМЕР_3 та зобовязання передати це майно впродовж 10 денного строку з моменту набрання рішення законної сили передати позивачу в повному обсязі.

3. Витребувати у чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602) та повернути Малому спільному підприємству „БудТранс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20349851) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили гусеничний кран РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_2 заводський номер НОМЕР_3.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602) на користь Малого спільного підприємства „БудТранс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20349851) витрати по сплаті державного мита у сумі 3000 грн. та інформаційно-технічному забезпеченню у розмірі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.02.2012р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 20.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.