Ухвала суду № 21439590, 16.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

16.02.2012                                                                                           № Б18/065-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Доманської М.Л.

суддів:                                         Гарник Л.Л.

                                        Пантелієнка В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.07.2011 та

на постанову Господарського суду Київської області від 09.08.2011

у справі № Б18/065-11 (суддя: Кошик А.Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Фінінвестхліб»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авито»

про визнання банкрутом.

представники сторін не викликались

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2011 по справі № Б18/065-11 порушено провадження у справі про банкрутство та прийнято до розгляду заяву в підготовчому засіданні.

Постановою господарського суду Київської області від 09.08.2011 по справі № Б18/065-11 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Авито» (далі за текстом – ТОВ «Авито») банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру по відношенню до банкрута з майновими вимогами в сумі 314760,00 грн., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Руснак Інну Володимирівну, зобов’язано заявника Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Фінінвестхліб» (далі за текстом – ТОВ «Зернова компанія «Фінінвестхліб») подати до офіційного друкованого органу у п’ятиденний строк з дня прийняття постанови оголошення про визнання банкрутом ТОВ «Авито» та відкриття ліквідаційної процедури, надати суду докази публікації такого оголошення в офіційному друкованому органі, підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Не погоджуючись з зазначеними ухвалою та постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області (далі за текстом – ДПІ) подала до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 26.12.2011 № 3794/10/10-027, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 21.07.2011 та постанову господарського суду Київської області від 09.08.2011 р. у справі № Б18/065-11 та припинити провадження у справі, визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 21.07.2011 та постанови господарського суду Київської області від 09.08.2011 у даній справі поважними та прийняти до розгляду апеляційну скаргу на зазначені судові рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ та додані до неї матеріали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі за текстом – Закон) встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

ГПК України містить імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Окрім того, ст. 106 ГПК України передбачено перелік ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, ухвала про порушення провадження у справ про банкрутство до вказаного переліку не входить.

Вказаним Законом також не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже оскарження ухвали господарського суду Київської області від 21.07.2011 по справі № Б18/065-11 про порушення провадження у справі про банкрутство чинним законодавством не передбачено, оскільки вона не визначає майнових прав та обов'язків сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство, а лише спрямована на забезпечення руху судового процесу.

Вказані обставини виключають перегляд даної ухвали суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Виходячи з вищевказаного, судова колегія вважає за необхідне відмовити у прийнятті апеляційної скарги ДПІ щодо оскарження ухвали господарського суду Київської області від 21.07.2011 у даній справі.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено» учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України».

Отже реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Як вже зазначалось, ГПК України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону «кредитор» - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), «сторони» - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), «учасники провадження у справі про банкрутство» – сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном), а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Звертаючись з апеляційною скаргою ДПІ не посилається на те, що ухвалою чи постановою, які оскаржують ся, якимось чином стосуються її прав та обов’язків.

Доказів, що оскаржувані ухвала та постанова суду першої інстанції зачіпають інтереси ДПІ до суду також не надано.

Розглядаючи подану ДПІ апеляційну скаргу, судова колегія встановила, що, виходячи зі змісту ст. 1 Закону скаржник не є кредитором ТОВ «Авито», не має статусу сторони чи учасника провадження у даній справі.

В матеріалах справи відсутні докази звернення ДПІ з заявою з грошовими вимогами до боржника в установлених законом порядку, також відсутні посилання на наявність таких вимог в апеляційній скарзі ДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, з апеляційної скарги та з доданих до неї документів, оскаржувані ухвала та постанова суду першої інстанції не стосуються і не порушують прав та обов’язків скаржника, не зачіпають його законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, скаржник не має процесуального права на оскарження вказаних ухвали та постанову господарського суду першої інстанції.

Згідно із п. 12 постанови Пленум Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судового рішення у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне чи касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91, 107 ГПК України, як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

Враховуючи вказані обставини, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне відмовити ДПІ у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 21.07.2011 та постанови господарського суду Київської області від 09.08.2011 у даній справі.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду – протягом п’яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 93 ГПК України, апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку – уразі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 53 ГПК України господарський су може визнати причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними і пов’язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Так, згідно з ч.1 ст. 93 ГПК України, строк для подання апеляційної скарги на постанову Господарського суду Київської області від 09.08.2011. у справі №Б18/065-11, закінчився 19.08.2011, тоді як апеляційна скарга згідно штампу здана до суду першої інстанції 25.01.2012, тобто із значним пропуском встановленого законодавством строку подання апеляційної скарги.

В обґрунтування причин пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги, ДПІ в апеляційній скарзі зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізналася від державного реєстратора шляхом обміну інформацією електронними засобами обміну та під час ознайомлення з матеріалами судової справи, а тому від незалежних від неї обставин пропустила строк на апеляційне оскарження постанови.

Дане ствердження не може бути прийняте Київським апеляційним господарським судом, виходячи з наступного.

У звіті ліквідатора, зданому до суду першої інстанції 18.11.2011, зазначається, що у газеті «Голос України» від 14.10.2011 № 192 (5192) було надруковане оголошення про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатором ТОВ «Авито» Руснак І.В. Ліквідатором були проведені дії по встановленню майна боржника, в тому числі був направлений запит до ДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ раніше вже подавала до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 21.07.2011 та постанову від 09.08.2011 у даній справі. Ця скарга була одержана судом першої інстанції згідно штампу 27.12.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2012 по даній справі апеляційну скаргу ДПІ було повернуто скаржнику без розгляду.

Ліквідатором ТОВ «Авито» до відзиву від 05.01.2012 № 06/01-Б18/065-11на раніше подану скаргу ДПІ надано до суду копію запиту до ДПІ від 20.09.2011 № Б18/065-11 та відповідь ДПІ на цей запит від 05.10.2011 № 2990/10/29-010.

В цьому запиті від 20.10.2011 ліквідатор ТОВ «Авито» зазначає про те, що постановою господарського суду Київської області від 09.08.2011 у справі № Б18/065-11 ТОВ «Авито» (код 31386455) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Руснак І.В.

З відповіді ДПІ на цей запит від 05.10.2011 вбачається, що як найменше, 05.10.2011 скаржник був обізнаний про наявність та зміст постанови господарського суду першої інстанції, яка оскаржується.

Окрім того, як вже зазначалось, у газеті “Голос України” від 14.10.2011 № 192 (5192), була розміщена публікація про те, що постановою господарського суду Київської області у справі № Б18/065-11 визнано банкрутом ТОВ Авито» ( код ЄДРПОУ 31386455), вказано, що постановою суду про визнання банкрутом від 09.08.2011 у справі № Б18/065-11 відкрита ліквідаційна процедура та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Руснак І.В., зазначено її адреса для листування та про те, що претензії кредиторів приймаються протягом 30 днів з дати опублікування оголошення. Тобто відомості про визнання боржника банкрутом є загальновідомі.

З вказаного вище, вбачається, що ані після 05.10.2011, ані після 14.10.2011 до 27.12.2011 скаржник не скористався своїм правом, передбаченим чинним законодавством, на апеляційне оскарження постанови господарського суду Київської області від 09.08.2011.

ГПК України не пов’язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Посилання скаржника на те, що строки на апеляційне оскарження постанови пропущені з незалежних від нього обставин не підтверджується матеріалами справи та доданими до апеляційної скарги документами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, судова колегія вважає, що матеріалами справи достеменно підтверджується відсутність поважних причин пропуску ДПІ строку на оскарження постанови господарського суду Київської області від 09.08.2011 у даній справі, та, відповідно, відсутність підстав для відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія вважає, що слід відмовити ДПІ у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги та, враховуючи вищезазначені обставини, які виключають перегляд оскаржуваних ухвали та постанови суду першої інстанції апеляційним господарським судом, слід відмовити у прийнятті даної апеляційної скарги ДПІ.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 4-1, 33, 43, 53, 86, 91, 93, п. 4 ст. 97, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області у поновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

2. Відмовити у прийнятті апеляційної скарги Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області від 26.12.2011.

3. Матеріали справи № Б18/065-11 повернути до господарського суду Київської області.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти

Головуючий суддя                                                            Доманська М.Л.

Судді

          Гарник Л.Л.

          Пантелієнко В.О.

20.02.12 (відправлено)