Постанова № 21439579, 13.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2012 № 32/75

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Суліма В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник за дов. № 4045 від05.09.2011р.;

від відповідача ОСОБА_3 представник за дов. № 7 від 07.11.2011р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Логістик”

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 24.11.2011р.

справа №32/75 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Логістик”

про стягнення 13428,00 грн.

Встановив

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі позивач) в жовтні 2011 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Логістик” (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 13428,00 грн., 134,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2011р. у справі №32/75 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача неустойка у розмірі 13428,00 грн., 134,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2011р. у справі №32/75 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно зясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2011р. у справі №32/75, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/ від 10.01.2012р. “Про зміну складу колегії суддів” в звязку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №32/75 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 25.01.2012р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2011р. по справі №32/75 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Логістик” - без задоволення.

25.01.2012р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1 від 13.02.2012р. “Про зміну складу колегії суддів” в звязку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №32/75 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Корсакова Г.В., Михальська Ю.Б.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2011р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Логістик” - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

28.07.2011 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транс-Логістик” (далі перевізник) було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № SH -040-06-11 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору останній регулює порядок відносин, виниклих між сторонами при міжнародних перевезеннях грузів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1.2 договору перевізник зобовязується доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення у встановлений договором і додатками до нього строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі. Експедитор зобовязується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також між сторонами підписано транспортне замовлення № SH-040-06-11 від 28.07.2011р. відповідно до умов якої сторони визначили маршрут перевезення: м. Одеса (Україна) м. Бременхафен (Німеччина), а/м Scania, державний номер НОМЕР_3, митний перехід Ягодин, вартість фрахту 1300,00 євро. Оплата за виконані послуги проводиться по безготівковому рахунку, відповідно до виставленого рахунку протягом 10 банківських днів, після отримання повного пакету оригінальних документів.

Термін доставки вантажу до 04-05.07.2011р.

Відповідно до печатки в Міжнародній транспортній накладній зазначено дата виїзду автомобіля з території України 03.07.2011р., вантаж було доставлено в пункт призначення 18.07.2011р.

Відповідно до п. 6.6 договору штрафні санкції за добу запізнення складають 100,00 євро (в гривнях по курсу НБУ) на території інших держав, якщо інший розмір штрафу не зазначений в узгодженій заявці.

Умовами п. 6.1 договору передбачена відповідальність експедитора за понаднормовий простій транспортного засобу в розмірі 100 євро на добу, якщо інший розмір штрафу не зазначено в узгодженій заявці.

Так, пунктом 17 заявки № SH-040-06-11 від 28.06.2011р. передбачена відповідальність перевізника/замовника “за відмову / ненадання транспортного засобу або запізнення під завантаження більш ніж на 8 годин, за порушення строків доставки вантажу, відповідно замовлення, Перевізник оплачує замовнику неустойку в розмірі 400 гривень/добу за кожну добу запізнення.

Тобто, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта, що умовами узгодженої сторонами заявки передбачена відповідальність тільки перевізника, так як замовник взагалі не може нести відповідальність за порушення визначених п. 17 заявки умов, так як останній не здійснює перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції запізнення автомобіля на розвантаження склало 12 днів.

14.09.2011 р. позивач направив на адресу відповідача платіжну вимогу на суму 13428,00 грн. за вихідним номером 006 від 09.09.2011р. та рахунок фактуру № 120 від 09.09.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням № 2902501466418 (наявне в матеріалах справи).

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору, визначили його предмет, найменування вантажу, вагу, дотримали його письмову форму, конкретизували умови перевезення, зокрема: відстань, пункт призначення, строк доставки, умови оплати, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 629, 546, 638, 909 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належний висновок суду першої інстанції, що даний спір був розглянутий тільки в межах норм законодавства України, оскільки до п.п. 1.1, 1.3 договору та вимог ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України, спори повязані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок предявлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Крім того, постановою судової палати у господарських справах Верховного суду України від 30.11.2004р. передбачено, що згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України, та згідно зі ст. 19 Закону України ,”Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані вони становлять невідємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати, окрім законодавства України ще і правові норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (м. Женева) від 19.05.1956 р. (далі Конвенція), яка являється частиною національного законодавства України і повинна застосовуватися судами України при вирішенні спорів.

Відповідно до п. 3 ст. 30 Розділу V “Претензії і позови” Конвенції закріплено строки, протягом яких слід заявити перевізнику про недоліки, допущені при перевезенні “прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Пунктом 2. ст. 315 Господарського кодексу України та п. г. ст. 165 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою ради Міністрів Української РСР 27.06.1969 р. № 401, передбачений строк предявлення до перевізника претензії про сплату штрафних санкцій - протягом 45 днів з моменту видачі вантажу.

Враховуючи, що доставка вантажу в митницю призначення відбулася 18.07.2011р., то у позивача було право звернутись з претензійними вимогами про сплату штрафних санкцій за порушення термінів доставки вантажу в строк до 09.08.2011р., згідно Конвенції, і в строк до 02.09.2011р., згідно Господарського кодексу України та статуту, а звернувся до відповідача з платіжною вимогою лише 14.09.2011р, що підтверджується поштовим повідомленням № 09625449 (а.с. 12).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач своєчасно не скористався наданим йому правом і звернувся до відповідача з платіжною вимогою після закінчення вказаних строків.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта про відсутність вини скаржника відносно прострочення терміну доставки вантажу, обумовленого в замовленні, в пункт розвантаження, оскільки причиною затримки транспортного засобу на прикордонному переході з України в Польщу в період з 03.07.2011р. 14.07.2011р. , яка призвела до запізнення доставки вантажу, була відсутність Формуляра 302 “Експортно-імпортної декларації для товарів, які являються військовою власністю”, що підтверджується відповідним листом повідомленням директора з питань митного обслуговування (а.с.65-66).

Відповідно до ст. 11 р. ІІІ “Укладення і виконання договору перевезення” Конвенції передбачає обовязок відправника для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, додати вантажної накладної необхідні документи або надати їх в розпорядження перевізника, і забезпечити його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобовязаний перевіряти правильність і повноту цих документів та інформації.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Логістик” підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Логістик” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2011р. у справі №32/75 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 ХФ КБ “Приват Банк”, МФО 315405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик", (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, т/р 260063014010073 в Пушкінському відділені ВАТ “ВТБ Банк” в м. Києві, МФО 321767, код ЄДРПОУ 35917412) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 705,75 грн. (сімсот пять гривен 75 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 32/75 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСулім В.В.

СуддіКорсакова Г.В.

Михальська Ю.Б.