Постанова № 21439577, 08.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2012 № 15/82

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників :

від позивача ОСОБА_1. дов. від 13.04.2011 року

від відповідача ОСОБА_2. дов. від 20.05.2011 року

від третьої особи 1 ОСОБА_3. дов. №Д-329 від 21.12.2011 року

від третьої особи 2 не зявився

від третьої особи 3 не зявився

від третьої особи 4 не зявився

від Національного банку України: ОСОБА_4.дов. від 27.12.2011 року

від третьої особи 2 за зустрічним позовом: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 08.11.2011 року

у справі № 15/82 (головуючий суддя Хоменко М.Г.,

судді Сташків Р.Б., Смирнова Ю.Б.)

за позовом Публічного акціонерне товариство "УніКредит Банк"

до Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг"

треті особи 1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Верес"

2)Закрите акціонерне товариство "Райз"

3)Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТММ"

4)Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД

про стягнення 25 060 328,09 грн.

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг"

до Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк"

треті особи 1) Національний банк України

2) Приватний нотаріус Київськгого міського нотаріального округу

ОСОБА_5

про визнання недійсними договорів

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" до Відкритого акціонерного товариства “Капітал Лізинг”(далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №063-СВ від 09.01.2008 року у розмірі 3147056,81 дол. США, що еквівалентно становить 25060328,09грн., та яка складається з:

-143625,20 дол. США, що еквівалентно становить 1143700,40грн.-заборгованості за кредитом;

-2305359,57 дол. США, що еквівалентно становить 18357808,80грн.-простроченої заборгованості за кредитом;

- 6839,64 дол. США, що еквівалентно становить 54464,70грн.-нарахованих відсотків, строк оплати яких ще не настав;

- 196178,70 дол. США, що еквівалентно 1562190,60грн.- прострочених відсотків;

- 47,85 дол. США, що еквівалентно становить 381,00грн.-простроченої комісії за зобов”язанням;

- 495005,85 дол. США, що еквівалентно становить 3941781,10грн.- неустойки.

В рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором позивач просив звернути стягнення на предмет застави, а саме кран Баштовий стаціонарний КБ-473 (серійний номер 132), що знаходитьсяза адресою: м.Київ, вул. Г.Тимофєєвої,3; кран Баштовий стаціонарний КБ-473 (серійний номер 134), що знаходиться за адресою:м.Київ, вул. Г.Тимофеєвої,3.

Крім того, позивач просить суд визнати Публічне акціонерне товариство “УніКредит Банк” лізингодавцем за Договорами лізингу, укладеними Відкритим акціонерним товариством “Капітал Лізинг”,а саме:Договір Фінансового лізингу №202-002901 від 17.04.2008 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" (04086, Київ, вул. Петропавлівська 15, код ЄДРПОУ: 30108718); Додаткова угода №1 від 17.04.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002901 від 17.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" (04086, Київ, вул. Петропавлівська 15, код ЄДРПОУ: 30108718);Договір Фінансового лізингу №20-000401 від 17.10.2006 р. з Закритим акціонерним товариством "Райз" (03143, м. Київ, вул. Заболотного 152, код ЄДРПОУ: 13980201); Додаткова угода №5 від 25.04.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №20- 000401 від 17.10.2006 р. з Закритим акціонерним товариством "Райз" (03143, м. Київ, вул. Заболотного 152, код ЄДРПОУ: 13980201); Додаткова угода №6 від 26.05.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №20- 000401 від 17.10.2006 з Закритим акціонерним товариством "Райз" (03143, м. Київ, вул. Заболотного 152, код ЄДРПОУ: 13980201);Додаткова угода №2 від 03.03.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”(03134, м. Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ: 14073675);Додаткова угода №3 від 13.05.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”(03134, м. Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ: 14073675);Додаткова угода №5 від 29.07.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”(03134, м. Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ: 14073675);Додаткова угода №6 від 29.07.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”(03134, м. Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ: 14073675); Договір Фінансового лізингу №202-003001 від 15.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (02081, Київ, вул. Здолбунівська 7-Д, код ЄДРПОУ: 25266354); Додаткова угода №1 від 15.04.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 003001 від 15.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (02081, Київ, вул. Здолбунівська 7-Д, код ЄДРПОУ: 25266354).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк належним чином виконав свої зобовязання за Кредитним договором, враховуючи те, що відповідач, у відповідності до умов Кредитного договору зобовязався використати кредит на зазначені в п.1.2 договору цілі та повернути отримані кошти не пізніше 08.01.2013 року. Однак, відповідач свої зобовязання за Кредитним договором належним чином не виконав, у звязку з чим позивач на підставі п.10.2 Кредитного договору вимагає дострокового погашення боргу Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції.

16.03.2011 до Господарського суду міста Києва надійшла заява від позивача про збільшення позовних вимог.

12.04.2011 відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору № 063-СВ від 09.01.2008, договору застави від 15.05.2008 та договору застави майнових прав № 063-СВвід 23.01.2008 недійсними.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний кредитний договір було укладено в іноземній валюті доларах США, а використання іноземної валюти за даним кредитним договором як засобу платежу без наявності відповідної індивідуальної ліцензії у відповідача, суперечить положенням законодавства. З цих підстав, позивач за зустрічним позовом також вважає, що недійсність основного кредитного зобовязання тягне за собою і недійсність договорів застави згідно з положеннями ст.ст.216,548 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2011 прийнято зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" у справі № 15/82 до спільного розгляду з первісним позовом.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Ємельянова А.С. від 21.04.2011 задоволено заяву Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" та передано дану справу на розгляд колегії суддів у наступному складі: Хоменко М.Г. (головуючий суддя), Сташків Р.Б., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 прийнято справу № 15/82 до провадження у наступному складі суддів: Хоменко М.Г. (головуючий суддя), Сташків Р.Б., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 замінено Відкрите акціонерне товариство "УніКредит Банк" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "УніКредит Банк".

Позивачем за первісним позовом подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №063-СВ від 09.01.2008 року у розмірі 2720291,39 дол. США, що еквівалентно становить 21666304,80грн., та складається з:

-111708,56 дол. США, що еквівалентно становить 889725,20грн.заборгованість по кредиту;

-2337276,21 дол. США, що еквівалентно становить 18615703,80грн. прострочена заборгованість по кредиту;

- 5809,13 дол. США, що еквівалентно становить 46267,97грн - нараховані відсотки, строк сплати яких ще не настав;

- 237260,90 дол. США, що еквівалентно становить 1889711,90грн. -просрочені відсотки;

- 47,85 дол. США, що еквівалентно становить 381,12грн-просрочена комісія за зобов"язання;

- 28188,74 дол. США, що еквівалентно становить 224514,85-неустойка.

Вимоги по зверненню стягнення на заставлене майно та майнові права залишаються без змін.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 07.06.2011 зупинено провадження у справі №15/82 та розяснено Публічному акціонерному товариству "УніКредит Банк", що він має право звернутись у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі №28/94-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг",а у випадку, якщо він не звернувся у строк, встановлений чинним законодавством, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у вищезазначеній справі про банкрутство, після винесення ухвали за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. крім того, позивача зобовязано надати суду докази звернення з кредиторськими вимогами до боржника у справі №28/94-б (якщо такі дії були здійснені) та інформацію щодо результатів розгляду даних вимог.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2011 поновлено провадження у справі у звязку із скасуванням Вищим господарським судом України ухвали Господарського суду м. Києва від 08.04.2011 у справі №28/94-б.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у справі № 15/82 позов Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк" задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УніКредит Банк" заборгованість за кредитним договором № 063-СВ від 09.01.2008р. в сумі 21 666 304(двадцять один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч триста чотири)грн. 80 коп, в тому числі неустойку у розмірі 224514(двісті двадцять чотири тисячі п”ятсот чотирнадцять)грн. 85коп. шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом Договру застави від 15.05.2008 року, а саме: кран Баштовий стаціонарний КБ-473 (серійний номер 132), що знаходиться за адресою :м.Київ, вул. Г.Тимофєєвої,3; кран Баштовий стаціонарний КБ-473 (серійний номер 134), що знаходиться за адресою:м.Київ, вул. Г.Тимофеєвої,3. Визнано Публічне акціонерне товариство “УніКредит Банк” лізингодавцем за Договорами лізингу, укладеними Відкритим акціонерним товариством “Капітал Лізинг”, а саме:

1)За договором Фінансового лізингу №202-002901 від 17.04.2008 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" (04086, Київ, вул. Петропавлівська 15, код ЄДРПОУ: 30108718);

2)За додатковою угодою №1 від 17.04.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002901 від 17.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" (04086, Київ, вул. Петропавлівська 15, код ЄДРПОУ: 30108718);

3)За договором Фінансового лізингу №20-000401 від 17.10.2006 р. з Закритим акціонерним товариством "Райз" (03143, м. Київ, вул. Заболотного 152, код ЄДРПОУ: 13980201);

4) За додатковою угодою №5 від 25.04.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №20- 000401 від 17.10.2006 р. з Закритим акціонерним товариством "Райз" (03143, м. Київ, вул. Заболотного 152, код ЄДРПОУ: 13980201);

5) За додатковою угодою №6 від 26.05.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №20- 000401 від 17.10.2006 з Закритим акціонерним товариством "Райз" (03143, м. Київ, вул. Заболотного 152, код ЄДРПОУ: 13980201);

8)За додатковою угодою №2 від 03.03.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”(03134, м. Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ: 14073675);

9)За додатковою угодою №3 від 13.05.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”(03134, м. Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ: 14073675);

10)За додатковою угодою №5 від 29.07.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”(03134, м. Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ: 14073675);

11)За додатковою угодою №6 від 29.07.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”(03134, м. Київ, вул. Чаадаєва 2-Б, код ЄДРПОУ: 14073675);

12)За договором Фінансового лізингу №202-003001 від 15.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (02081, Київ, вул. Здолбунівська 7-Д, код ЄДРПОУ: 25266354);

13) За додатковою угодою №1 від 15.04.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 003001 від 15.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (02081, Київ, вул. Здолбунівська 7-Д, код ЄДРПОУ: 25266354).

У задоволенні зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" відмовлено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УніКредит Банк" 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору. Однак, відповідач, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладено договір застави 15.05.2008. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладено договір застави майнових прав №063-СВ/PR від 23.01.2008. Таким чином, Позивач набув право звернення стягнення на предмет застави, оскільки відповідачем не було виконано свої обовязки за зобовязанням, що забезпечене такою заставою (заставою майна, а також майнових прав). Оскільки звернення стягнення на заставлене майно не забезпечує (не покриває) вимог кредитора, то Позивач має право на задоволення своїх вимог шляхом, зокрема звернення стягнення на майнові права, що є предметом Договору застави майнових прав, на суму 18776982,01 грн.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання недійсним Кредитного договору №063-СВ від 09.01.2008 року, а відтак і відсутні підстави визнання недійсними договір застави від 15.05.2008 та договір застави майнових прав № 063-СВ від 23.01.2008.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2011 року у справі № 15/82, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт не погоджується з розрахунком суми неустойки. Відповідач на підставі ч.3, 4 ст. 267 ЦК України заявляє суду про застосування позовної давності щодо стягнення неустойки за кредитним договором, у звязку з чим апелянт вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2012 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та незявленням у судове засідання представників відповідача, третіх осіб 2-4 та третьої особи 2 за зустрічним позовом, колегією суддів ухвалою від 01.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 08.02.2012 року.

06.02.2012 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Тому ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз”).

В абзацах 3 та 4 п. 2 розяснення президії Вищого господарського суду України від 11.11.1998 року №02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судових експертиз” (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 року №04-5/5) зазначено: судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначення відповідної судової експертизи”.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхиляє клопотання Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" про призначення у справі судової економічної експертизи, оскільки для встановлення фактичних даних по даній справі, що входять до предмету доказування непотрібні спеціальні знання.

01.02.2011 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі. Дане клопотання вмотивоване тим, що відносно Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" ухвалою Господарського суду м. Києва №15/182-б від 28.12.2011 порушено провадження у справі про банкрутство останнього, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача, зупинено виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків, зборів, зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків та зборів, введено процедуру розпорядження майном. Дане клопотання відповідача колегією суддів відхилено як безпідставне.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2011 р. у справі №15/82 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача, третьої особи 1, Національного банку України в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2011 р. у справі № 15/82 .

Про судове засідання 08.02.2012 третя особа 2,3,4, третя особа 2 за зустрічним позовом були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте представники останніх не зявились, причини неявки не повідомили.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обовязок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії”(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" у відсутності представників третьої особи 1, 2, 3, третьої особи 2 за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи 1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2008 між Відкритим акціонерним товариством “УніКредит Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “УніКредит Банк”(далі Банк) та Відкритим акціонерним товариством “Капітал Лізинг”укладено Кредитний договір №063-СВ.

Відповідно до п. 1.1. якого та Додаткової угоди № 1 від 31.03.2009 до нього, Банк надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 2448900,00дол. США. у строк до 08.01.2013 року. Кредит надається з метою купівлі транспортих засобів та обладнання для подальшої їх передачі у лізинг. Кредитним договором встановлено перелік категорій лізингових договорів залежно від лізингоотримувачів, виходячи з їх торгівельного обороту і капіталу. Відсоткова ставка для кожної частки кредиту визначається залежно від категорії відповідних лізингових договорів, і складає від 4,5% річних та ставки LIBOR для відповідної тривалості відсоткового періоду до 7,5% річих та ставки EURIBOR для відповідної тривалості відсоткового періоду.

Згідно з п.4.1 Кредитного договору, а також п.4.1 Додаткової угоди №1 та п. 4.1.1 Додаткової Угоди №2 погашення кредиту здійснюється Позичальником на кредитний рахунок, визначений в п.11.1 Договору. Кожна звичайна частка, погашається до дати поверненя частки щомісячними рівними платежами на дати сплати відсотків, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому Частка була надана. Кожна спеціальна частка погашається відповідно до наступного:до 30.03.2009 року кожна спеціальна Частка погашається відповідно до умов Догвоору, що діяли до 30.03.2009 року. Починаючи з 31.03.2009 року кожна спеціальна частка погашається одним платежем 25.05.2009. Сума такого платежу визначається як сума заборгованості за відповідною спеціальною часткою, що залишається непогашеною станом на 31.03.2009.

Відповідно до п.4.1.1 Додаткової угоди №2, сторони погодились, що починаючи з 31.03.209 року Позичальник має погасити прострочену заборгованість за період з 26.11.2008- 25.03.2009 року за трьома звичайними частками, що були надані Позичальнику 26.05.2008 та 29.08.2008 року на умовах, викладених у даному пункті.

Позичальник також зобовязувався відповідно до п.5.1 Кредитного договору сплачувати Банку відсотки за отримані та непогашені частки, якщо інше не передбачено Договором.

Відсотки сплачуються за відсотковою ставкою, визначеною у пункті 5.2 цього Договору, та повинні нараховуватися щодо кожної частки, що залишається непогашеною з дати надання частки до дати фактичного погашення частки або дати повернення частки.

У відповідності до п. 5.4 Позичальник зобовязаний сплачувати Банку нараховані відсотки щодо кожної частки за кожен відсотковий період на відповідну дату сплати відсотків по закінченню такого відсоткового періоду.

Відповідно до п.6.2 Позичальник сплачує Банку комісію за зобовязанням на умовах, зазначених в даному пункті.

Пунктом 6.5 Кредитного договору визначено, що в разі несплати Позичальником в належний термін будь-якої суми за цим Договором, Позичальник сплачує Банку неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного тижня (якщо інше не погоджено з банком) на рахунок, визначений банком, з простроченої суми за період з дати настання платежу до дати фактичної оплати за ставкою, яка складається з: 13 відсотків річних та ставки LIBOR як визначено Банком (для заборгованості, що належить до сплати в доларах США та ЄВРО відповідно до умов Договору) та подвійної ставки НБУ та 14% річних(для заборгованості, яка належить до сплати у гривнях).

На виконання своїх зобовязань за кредитним договором банк надав Позичальнику кошти у розмірі 2751400,00 дол. США, що підтверджується Меморіальними ордерами : №424038 від 24.01.2008 р.; №61974 від 03.03.2008р.;№622908 від 26.05.2008; №622899 від 26.05.2008р.;№422364 від 12.06.2008р.; №422376 від 12.06.2008р.; №798725 від 30.07.2008р.(належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

06.12.2010 позивач звернувся до Позичальника з вимогою про усунення порушень/виконання договору у десятиденний термін, але не пізніше 17.12.2010.

Даний лист, як слідує з матеріалів справи, залишився без виконання.

Позивач зазначає, що в звязку з порушенням Позичальником умов Кредитного договору, станом на день вирішення спору заборгованість Позичальника за Кредитним Договором становить 2720291,39 дол. США, що еквівалентно становить 21666304,80грн., та складається з:

-111708,56 дол. США, що еквівалентно становить 889725,20грн.заборгованість по кредиту;

-2337276,21 дол. США, що еквівалентно становить 18615703,80грн. прострочена заборгованість по кредиту;

- 5809,13 дол. США, що еквівалентно становить 46267,97грн - нараховані відсотки, строк сплати яких ще не настав;

- 237260,90 дол. США, що еквівалентно становить 1889711,90грн. - просрочені відсотки;

- 47,85 дол. США, що еквівалентно становить 381,12грн-просрочена комісія за зобовязання;

- 28188,74 дол. США, що еквівалентно становить 224514,85-неустойка.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладено договір застави 15.05.2008, який зокрема забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з Кредитного договору, з урахуванням змін та доповнень №1 від 15.05.2008, змін та доповнень №2 від 02.12.2008, укладених між Заставодержателем та Заставодавцем, за умовами якого Заставодавець зобовязаний Заставодержателю не пізніше 08.01.2013 повернути кошти в сумі 702000,00 дол. США, надані на умовах Кредитного договору.

Предметом застави є :

-кран Баштовий стаціонарний КБ-473 (серійний номер 132), що знаходитьсяза адресою :м.Київ, вул. Г.Тимофєєвої,3; кран Баштовий стаціонарний КБ-473 (серійний номер 134), що знаходиться за адресою:м.Київ, вул. Г.Тимофеєвої,3 (заставна вартість 878415,84грн.);

- обладнання- автомобілі, сільськогосподарська техніка та інша техніка (заставна вартість -13220935грн.) відповідно до переліку в Додатку №1;

- Обладнання автонавантажувачі заставною вартістю 486000,00грн.відповідно до переліку в Додатку №2 до Договору застави;

-Усі існуючі права та доходи відповідно до визначень, даних Договором застави.

Таким чином, загальна вартість предмету застави за Договором застави складає 18142935,00грн, що дорівнює еквіваленту 2541027,30 дол. США за курсом НБУ на дату підписання Договору застави.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладено договір застави майнових прав №063-СВ/PR від 23.01.2008, який зокрема забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з Кредитного договору, з урахуванням змін та доповнень №1 від 03.03.2008, змін та доповнень №2 від 12.06.2008, змін та доповнень №3 від 29.07.2008 укладених між Заставодержателем та Заставодавцем, за умовами якого застава забезпечує крім іншого, сплату Заставодавцем усього існуючого та майбутнього боргу заставодавця у строки та на умовах, зазначених в кредитному договорі, у тому числі оплату усієї основної суми кредиту чи її частини, яку заставодавець фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати у відповідності з кредитним договором.

Відповідно до Договору про внесення змін і доповнень №3 від 29.07.2008 року до Договору застави майнових прав №063-СВ/PR від 23.01.2008, предметом застави майнових прав є права та доходи Позичальника, а саме:

-Майнові права, які повинні вміщувати будь-які і всі права і претензії в тому числі грошової природи, які Заставодавець має і буде мати під час дії цього Догвоору Застави проти компаній:

-Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”, код ЄДРПОУ 140736675, що знаходиться за адресою:м.Київ, вул. Чаадаєва,2-Б;

-Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос ЛТД”, код ЄДРПОУ 25266354, що знаходиться за адресою:02081, м.Київ, вул. Здолбуніська,7-Д;

-Товариство з обмеженою відповідальністю “Верес”, код ЄДРПОУ 30108718, що знаходиться за адресою:04086, м.Київ, вул. Петропавлівська,15;

- Закрите акціонерне товариство “Райз”, код ЄДРПОУ 13980201, що знаходиться за адресою:03143, м.Київ, вул. Заболотного,152 (далі називаються як “Боржника”або “Боржники”)4 у відповідності з нижченаведеними угодами Заставодавцем і Боржниками (разом-це “Контракти”):Договір Фінансового лізингу №202-002901 від 17.04.2008 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" ; Додаткова угода №1 від 17.04.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002901 від 17.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес"; Договір Фінансового лізингу №20-000401 від 17.10.2006 р. з Закритим акціонерним товариством "Райз" ; Додаткова угода №5 від 25.04.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №20- 000401 від 17.10.2006 р. з Закритим акціонерним товариством "Райз" ; Додаткова угода №6 від 26.05.2008 р. до Договору Фінансового лізингу №20- 000401 від 17.10.2006 з Закритим акціонерним товариством "Райз";Додаткова угода №2 від 03.03.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”;Додаткова угода №3 від 13.05.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ” ;Додаткова угода №5 від 29.07.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ” ;Додаткова угода №6 від 29.07.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 002801 від 25.12.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ТММ”;Договір Фінансового лізингу №202-003001 від 15.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" ; Додаткова угода №1 від 15.04.2008р. до Договору Фінансового лізингу №202- 003001 від 15.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД".

-Будь-які і всі замовлення на придбання, додатки, доповнення, угоди і інші документи, які стосуються, укладені і видані з рамочними контрактами, що існують на дату підписання Договору застави і які можуть бути підисані у будь-який час пізніше під час дії цього Договору Застави (далі- Пов”язані документи); та

-Усі існуючі та майбутні права та доходи відповідно до визначення, даного в п.5.4 Договору застави майнових прав.

Згідно п.5.1 Договору застави від 15.05.2008 та Договору застави майнових прав від 23.01.2008 року якщо при настанні випадку невиконання Банк вирішує звернути стягнення на предмет застав, Банк надає Заставодавцю відповідне повідомлення за формою та за змістом, яке Банк вважає за необхідне, якщо інший порядок не встановлено для обов”язкового застосування згідно діючого законодавства України.

Позивачем 23.07.2009 року було направлено Третім особам заяви, в яких вимагалося перерахувати всі платежі за Лізинговими договорами із Відповідачем на корить Позивача, відповідно до умом Договору застави майнових прав №063-СВ/PR від 23.01.2008 (копії наявні у матеріалах справи).

Позивач зазначає, що останній набув право звернення стягнення на предмет застави, оскільки відповідачем не було виконано свої обовязки за зобовязанням, що забезпечене такою заставою (заставою майна, а також майнових прав). Проте, оскільки звернення стягнення на заставлене майно не забезпечує (не покриває) вимог кредитора, то Позивач має право на задоволення своїх вимог шляхом, зокрема звернення стягнення на майнові права, що є предметом Договору застави майнових прав, на суму 18776982,01 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” глави 71 “Позика. Кредит. Банківський вклад”ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.

Однак, відповідач, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Таким чином, станом на 08.11.2011 за Позичальником рахується непогашена заборгованість за Кредитним договором (заборгованість за кредитом, прострочена заборгованість за кредитом, нарахованих відсотків, строк сплати яких ще не настав, прострочених відсотків та простроченої комісії за зобовязанням) у розмірі 2692102,70 дол. США, що еквівалентно становить 21441790,00грн., та складається з:

-111708,56 дол. США, що еквівалентно становить 889725,20грн.заборгованість по кредиту;

-2337276,21 дол. США, що еквівалентно становить 18615703,80грн. прострочена заборгованість по кредиту;

- 5809,13 дол. США, що еквівалентно становить 46267,97грн - нараховані відсотки, строк сплати яких ще не настав;

- 237260,90 дол. США, що еквівалентно становить 1889711,90грн. -просрочені відсотки;

- 47,85 дол. США, що еквівалентно становить 381,12грн-просрочена комісія за зобовязання.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.5 Кредитного договору визначено, що в разі несплати Позичальником в належний термін будь-якої суми за цим Договором, Позичальник сплачує Банку неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного тижня (якщо інше не погоджено з банком) на рахунок, визначений банком, з простроченої суми за період з дати настання платежу до дати фактичної оплати за ставкою, яка складається з: 13 відсотків річних та ставки LIBOR як визначено Банком (для заборгованості, що належить до сплати в доларах США та ЄВРО відповідно до умов Договору) та подвійної ставки НБУ та 14% річних(для заборгованості, яка належить до сплати у гривнях).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовляються, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання зобовязань (щодо строків (визначених в цьому договорі, повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Сплата штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не звільняє Позичальника від відшкодування збитків, завданих Банку, в повному обсязі.

Таким чином, станом на 08.11.2011, розмір неустойки за невиконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за Кредитним договором складає 28188,74 дол. США, що еквівалентно складає 224514,85грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює твердження відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За своїм процесуальним змістом заява про застосування позовної давності є клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності і остання повинна містити посилання на певні обставини або причини, які є підставами для поновлення пропущених строків позовної давності з відповідними календарними розрахунками, а також докази та вимоги сторони щодо відновлення пропущених строків. Необхідно нагадати, що за правилами господарського судочинства така заява (клопотання) має подаватися до суду у письмовому вигляді. Доцільним, але не обов'язковим, видається подання такої заяви у письмовому вигляді і у межах цивільного судочинства.

За змістом ст. 267 Цивільного кодексу України вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Норма ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов'язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" на відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки до винесення рішення у справі.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна інстанції позбавлена права прийняти до розгляду заяву про застування строку позовної давності на стадії апеляційного провадження.

У відповідності до ст. 19, 20 Закону України “Про заставу” Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст.590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною 2 статті 4 Закону України “Про заставу” предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Таким чином, Позивач набув право звернення стягнення на предмет застави, оскільки відповідачем не було виконано свої обовязки за зобовязанням, що забезпечене такою заставою (заставою майна, а також майнових прав).

Як уже зазначалось, відповідно до п.1.2 Договору застави, обсяг зобовязань Відповідача за кредитним договором, що забезпечує Договір застави, складає 702000,00 дол. США, що еквівалентно становить на дату розрахунку заборгованості -19.10.2010р.- 5553943,20грн).

Статтею 5 Договору застави майнових прав, а також ст. 23 Закону України “Про заставу” встановлено спосіб захисту Позивача, який полягає у зверненні стягнення на предмет застави, а саме уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки звернення стягнення на заставлене майно не забезпечує (не покриває) вимог кредитора, то Позивач має право на задоволення своїх вимог шляхом, зокрема звернення стягнення на майнові права, що є предметом Договору застави майнових прав, на суму 18776982,01 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача є обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірна була задоволена.

Щодо зустрічної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Відкрите акціонерне товариство “Капітал Лізинг” звернулось до суду з зустрічною позовною вимогою про визнання кредитного договору № 063-СВ від 09.01.2008, договору застави від 15.05.2008 та договору застави майнових прав № 063-СВвід 23.01.2008 недійсними, обґрунтовуючи її тим, що спірний кредитний договір було укладено в іноземній валюті доларах США, а використання іноземної валюти за даним кредитним договором як засобу платежу без наявності відповідної індивідуальної ліцензії у відповідача, суперечить положенням законодавства. З цих підстав, позивач за зустрічним позовом також вважає, що недійсність основного кредитного зобовязання тягне за собою і недійсність договорів застави згідно з положеннями ст.ст. 216,548 Цивільного кодексу України.

Згідно. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Спірний договір є недійсним через недосягнення сторонами при його укладенні істотних умов. Позивач не заперечує факт укладення Договору, однак вважає, що використання іноземної валюти за даним Кредитним договором як засобу платежу без наявності відповідної індивідуальної ліцензії у відповідача, суперечить положенням законодавства.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”(далі - Закон про банки) кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет).

Нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

З урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається наявність Банківської ліцензії № 176 від 30.06.2006р. та Дозволу № 176-3 від 02.08.2007 з додатком до нього, виданих позивачу НБУ на право здійснення банківських операцій (копії в матеріалах справи).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, слід вказати наступне.

Законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Враховуючи вищевикладене, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання недійсним Кредитного договору №063-СВ від 09.01.2008 року, а відтак і відсутні підстави визнання недійсними договір застави від 15.05.2008 та договір застави майнових прав № 063-СВвід 23.01.2008.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання кредитного договору № 063-СВ від 09.01.2008, договору застави від 15.05.2008 та договору застави майнових прав № 063-СВвід 23.01.2008 недійсними є не обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірно було відмовлено в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2011 року по справі №15/82 залишити без змін.

Матеріали справи № 15/82 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіЧорна Л.В.

Смірнова Л.Г.