Постанова № 21439574, 15.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2012 № 47/438

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі

Дмитрина Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. (представник за довіреністю);

від відповідача ОСОБА_2. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерПолімерПак»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

22.12.2011 року

по справі

№ 47/438 (суддя Станік С.Р.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерПолімерПак»

про

стягнення 2329457,02 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерпак» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери» 1915 055,88 грн. основного боргу, 1768,00 грн. витрати з урахуванням індексу інфляції, 318033,56 грн. 36 % річних та 141447,16 грн. пені.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 120511 від 12.05.2011 року, в частині оплати за товар.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерПолімерПак» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року по справі № 47/438 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не було враховано, укладену 18.11.2011 року додаткову угоду, за якою сторони врегулювали всі розбіжності стосовно погашення заборгованості, зокрема домовленість про щомісячні платежі, що повинні здійснюватися відповідачем на рахунок позивача з метою погашення заборгованості. Також сторони домовились про те, що заборгованість відповідача буде зменшуватися за рахунок передання позивачу певного товару, а саме вторинної господарської плівки та термозбіжної плівки.

Апелянт зазначає, що на виконання додаткової угоди неодноразового здійснив передачу товару позивачу, що підтверджується накладними № 22-11, № 778/с та № 26-12.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІнтерПолімерПак» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 47/438.

Разом з цим, апеляційний господарський суд зобовязував Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерПолімерПак» сплатити судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

На виконання вимог ухвали суду відповідачем подані платіжні доручення № 883 від 10.02.2012 року, № 82 від 10.02.2012 року, № 881 від 10.02.2012 року, № 880 від 10.02.2012 року та № 871 від 05.02.2012 року на загальну суму 23763,05 грн. сплата судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 47/438 без змін, посилаючись на те, що додаткова угода, додана до апеляційної скарги не скріплена печаткою, що є порушенням ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України. Заборгованість станом на 13 лютого 2012 року відповідачем не погашена, як того зобовязує п. 4 додаткової угоди.

Позивач зазначає, що жодним пунктом додаткової угоди не врегульовано погашення заборгованості, зменшення заборгованості щомісячно не передбачено.

Щодо накладних, то, як зазначає позивач, вони не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також до них не додані замовлення, як того вимагає п. 3 додаткової угоди.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.05.2011року між ТОВ «Белтім Полімери» - постачальник та ТОВ «Інтерполімерпак» - покупець укладено договір поставки № 120511, згідно якого постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним Договором товар (партію Товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в накладних на відпуск товару (далі - видаткова накладна) які є невідємною частиною даного договору - п. 1.1. /а.с. 21-23/.

Умовами договору сторони домовились, що розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів після отримання товару покупцем - п.5.1.

Згідно п.7.2. договору в разі не виконання або неналежного виконання покупцем зобовязань за даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожний день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більше ніж на 3 календарних дня Покупець зобовязаний сплатити постачальнику процент за користування чужими коштами у розмірі 36 % річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару(партії товару) до дня його фактичної оплати.

Як слідує із матеріалів справи по накладних № БП-0000017 від 16.05.2011 року на суму 196 400,00грн., № БП-0000018 від 20.05.2011 року на суму 360 000,00грн., № БП- 0000084 від 27.05.2011 року на суму 365 150,00 грн., № БП - 0000103 від 31.05.2011 року на суму 152 200,00 грн., № БП-0000104 від 31.05.2011 року на суму 192 600,00 грн., № БП-0000131 від 31.05.2011 року на суму 407 000,00грн., № БП-0000293 від 24.06.2011 року на суму 180 000,00 грн., № БП-0000413 від 29.06.2011 року на суму 382 500,00грн., № БП-0000476 від 14.07.2011 року на суму 340 000,00грн., № БП-0000547 від 21.07.2011 року на суму 170 000,00грн., № БП-0000656 від 29.07.2011 року на суму 170 000,00грн., № БП-0000677 від 29.072011 року на суму 459 000,00грн., № БП-0001172 від 15.09.2011 року на суму 170 000,00грн. та довіреностях № 197 від 13.05.2011 року, № 209 від 16.05.2011 року, № 255 від 23.06.2011 року, № 268 від 04.07.2011 року, № 318 від 29.07.2011 року, № 394 від 15.09.2011 року відповідачем отримано товар, загальна вартість переданого позивачем та прийнятого відповідачем, без зауважень та будь-яких заперечень, товару складає 3 544 850,00 грн. /а.с. 24-42/.

За отриманий товар відповідач, в порушення умов договору, розрахувався частково на суму 1605794,12 грн., що підтверджується банківським витягом з 11.05.2011 року по 05.12.2011 року та 24000,00 грн., що підтверджується банківським витягом з 01.12.2011 року по 21.12.2011 року /а.с. 45-49, 77/.

Господарський суд міста Києва, керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625, 626, 655, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, визнав позовні матеріали обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції Київський апеляційний господарський суд погоджується з огляду на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів оплати на спірну суму матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо додаткової угоди, то колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Додаткові докази приймаються апеляційний судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не належали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно зясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і обєктивно оцінити поважність цих причин.

Відповідачем не наведено та не доведено причин неможливості подання додаткової угоди під час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому додаткова угода апеляційним господарським судом оцінюється критично.

Більше того, додаткова угода не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерПолімерПак» від сплати наявної заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно зясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 47/438.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 47/438 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІнтерПолімерПак» (код ЄДРПОУ 31456912) з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 48 коп.

3. Матеріали справи № 47/438 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддяЧорна Л.В.

СуддіТищенко О.В.

Смірнова Л.Г.

20.02.12 (відправлено)