Постанова № 21439551, 14.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2012 № 48/541

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 11.10.2010року №86,

від відповідача: ОСОБА_2., дов. 11.10.2010року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

дочірнього підприємства «Укрмонолітспецбуд»

державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»

на рішення господарського суду містаКиєва від 14.12.2011року

у справі №48/541 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом дочірнього підприємства «Укрмонолітспецбуд»

державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак Технології», м. Київ,

про стягнення 49955,62грн., -

встановив:

У вересні 2010року ДП «Укрмонолітспецбуд» ДАТ «БК «Укрбуд» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Студіопак Технології» (далі відповідач) про стягнення 46955,62грн., а саме заборгованості у розмірі 35446,48грн., пені у розмірі 6269,26грн., штрафу у розмірі 2551,25грн., інфляційних втрат у розмірі 2044,58грн. та 3% річних у розмірі 644,05грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання згідно договору на будівельно-монтажні роботи від 03.11.2009року №01/0311.

Рішенням господарського суду містаКиєва від 14.12.2011року у справі №48/541 в позові відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність зупинення відповідачем оплати прийнятих робіт, оскільки виконані позивачем роботи мають недоліки.

Не погодившись із вказаним рішенням, ДП «Укрмонолітспецбуд» ДАТ«БК«Укрбуд» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду містаКиєва від 14.12.2011року у справі №48/541 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідач, під час підписання акта виконаних робіт, не міг не знати про недоліки, оскільки такі недоліки не є прихованими, та посилається при цьому на п.2.6. договору та ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012року у справі №48/541 апеляційну скаргу ДП «Укрмонолітспецбуд» ДАТ «БК «Укрбуд» на рішення господарського суду містаКиєва від 14.12.2011року у справі №48/541 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.02.2012року.

В судовому засіданні 14.02.2012року представник позивача підтримав вимоги апеляційної ск5арги та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2012року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.

Також, 14.02.2012року представником позивача в судовому засіданні було подано клопотання про призначення у справі №48/541 повторної будівельно-технічної експертизи з метою вирішення питання щодо можливості відповідача виявити недоліки у роботі під час прийняття виконаних позивачем підрядних робіт.

Колегія суддів відхиляє подане представником позивача клопотання, оскільки матеріали справи містять висновок судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.11.2011року №10016/10-42, згідно якого експертом вже надано відповідь на питання, яке пропонує позивач поставити на вирішення повторної будівельно-технічної експертизи (п.2 висновків, а.с.118-119).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2009року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено договір на будівельно-монтажні роботи №01/0311 (далі договір), згідно до п.1.1 якого замовник доручав, а виконавець приймав на себе зобовязання виконати та здати в чітко обумовлені даним договором строки роботи згідно будівельних норм і правил.

Згідно із п.п.2.1, 2.4 договору договірна ціна робіт по обєкту є динамічною та визначається на підставі (додаток №1) у відповідності з ДБН Д. 1.1.1-2000 і становить 143871,60грн. Замовник здійснює перерахування авансового платежу до початку робіт у розмірі 60% від вартості робіт, що становить 88425,12грн., передбачених до виконання за цим договором на закупівлю матеріалів.

13.11.2009року відповідачем згідно п.2.4 договору було перераховано на користь позивача аванс у розмірі 88425,12грн., що підтверджено банківською випискою з рахунку позивача.

Пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що строк виконання робіт становить 20 календарних днів після перерахування замовником авансового платежу на розрахунковий рахунок виконавця. Початок виконання робіт не пізніше 7 робочих днів з дати перерахування замовником авансу на рахунок виконавця.

Згідно із п.п.5.1, 5.2 договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється замовником та виконавцем шляхом підписання акту прийняття виконаних робіт з урахуванням умов передбачених цим договором. Замовник протягом 5 днів з дня отримання від виконавця акту приймання виконаних робіт, зобовязаний у випадку відсутності зауважень підписати його і повернути виконавцю.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами спору, що у листопаді 2009року позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 143871,60грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009року від 30.11.2009року. Вказані довідка та акт підписані представниками сторін без будь-яких зауважень або застережень та містять відтиски печаток сторін.

Також, після підписання акта приймання виконаних підрядних робіт, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 20000,00грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Статтею857 Цивільного кодексу України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до п.п.4.1, 4.5 договору виконавець виконує роботи у відповідності із будівельними нормами та правилами в обсягах погоджених з замовником та вказаних в договірній ціні. Виконавець несе повну відповідальність за якість виконаних робіт, а також за наслідки, які виникли у звязку з неякісним виконанням робіт.

Із змісту п.7.1 договору вбачається, що виконавець гарантує якість виконаних робіт. В разі виявлення браку чи недоробок замовником, виконавець зобовязаний за свій рахунок виконати роботи по усуненню браку.

08.02.2010року відповідач звернувся до позивача з листом №10/10, яким повідомив позивача про те, що виконані ним роботи є неякісними, та повідомив про призупинення подальшого розрахунку за виконані роботи у розмірі 35446,38грн.

30.03.2010року позивач звернувся до відповідача з претензією №33, згідно якої не визнавав будь-яких недоліків виконаних робіт ним, посилаючись на підписання відповідачем акту виконаних робіт без будь-яких зауважень, а тому вимагав сплатити заборгованість за виконані роботи.

30.03.2010року листом №35/10 відповідач повідомив позивача про наявність дефекту у виконаних роботах та припинення подальшої оплати таких робіт у розмірі 35446,38грн. згідно п.2.6 договору, а також просив підписати дефектний акт.

Також, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.11.2011року №10016/10-42 виконані роботи з улаштування бетонної підлоги у цеху по виготовленню одноразових контейнерів із харчової алюмінієвої фольги, що розташований по вул.Горького, 1-А у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, не відповідають вимогам таблиці 25 п.4.43. СНиП 3.04.01-87 «Изоляционные и отделочные покрытия» та умовам договору (зокрема п.1.1 та п.4.1).

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову у даній справі, встановив наявність дефектів у виконаній позивачем роботі, послався на п.2.6. договору та дійшов до висновку про те, що в момент підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009року від 30.11.2009року позивач не мав можливості провести повне та якісне приймання цих робіт, а недоліки є прихованими, тобто такими, що не могли бути виявленими в момент прийняття робіт. Відтак, за висновком суду першої інстанції, відповідач правомірно призупинив оплату підрядних робіт.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Матеріалами справи (акт приймання виконаних підрядних робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, банківська виписка) підтверджується виконання позивачем робіт за договором на суму 143871,60грн., прийняття їх відповідачем та здійснення ним часткової оплати у розмірі 108425,22грн.

Також, матеріали справи містять відомості про те, що виконані позивачем роботи містять недоліки, які, як стверджує відповідач, є прихованими.

Однак, згідно листа від 08.02.2010року №10/10 відповідач повідомляв позивача про те, що виконані ним роботи є неякісними та про призупинення подальшого розрахунку за виконані роботи у розмірі 35446,38грн. При цьому, цим же листом відповідач стверджував, що нерівності та різний рівень підлоги видно неозброєним оком без лазерного рівноміра, особливо на порозі складу під автоматичними воротами.

Отже, недоліки у виконаній позивачем роботі на час підписання акта прийняття підрядних робіт не є прихованими і відповідач прийняв роботи саме такої якості.

При цьому, висновок суд першої інстанції про те, що бетонні суміші, які використовував позивач при виконанні договору 25-26.11.2009року, згідно п.1 Приміток досягають потрібної міцності лише через 28 діб, а останнім строком застигання таких бетонних сумішей були двадцяті числа грудня 2009року, а тому відповідач міг не знати чи не виявити будь-які недоліки у виконаних позивачем роботах під час прийняття робіт (підписання акту від 30.11.2009року), колегією суддів відхиляються. З загального журналу робіт, наданого позивачем, вбачається, що останній після бетонування підлоги (25-26.11.2009року) здійснював нарізання деформаційних швів на цій підлозі. Зазначене свідчить про те, що підлога застигла до достатньої міцності для виконання на ній інших робіт.

Відповідно до ч.1 ст.858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Положеннями п.п.2.5, 2.6 договору встановлено, що виконавець робіт готує відповідні документи та акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість цих робіт (форма КБ-3) і передає їх замовнику для погодження не пізніше 20-го числа місяця, в якому були виконані роботи. Замовник на протязі 5 робочих днів перевіряє відповідність актів і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт і на протязі 15 банківських днів здійснює оплату виконаних робіт. Кінцеві розрахунки з виконавцем за виконані роботи здійснюються на пізніше 15 робочих днів після підписання акту здачі виконаних робіт. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами з вини виконавця і виявленими при прийманні робіт в експлуатацію, до повного їх усунення.

У відповідності до п.2.9 договору при відмові від виправлення дефекту згідно дефектного акту замовник не сплачує виконавцю вартість робіт виконаних з дефектом, та має право залучити до виконання робіт іншого виконавця.

Отже, сторонами спору чітко передбачено підстави, за яких відповідач має право затримати оплату або відмовитись від оплати виконаних робіт, а саме: при виявленні дефектів і недоробок під час прийняття робіт (п.2.6. договору) та при відмові позивача від виправлення дефектів (п.2.9. договору). Інших випадків затримки або відмови від оплати виконаних підрядних робіт договором не передбачено.

При цьому, згідно ч.2 ст.883 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою для застосування до правовідносин будівельного підряду, передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обовязків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Права на затримку або відмову від оплати виконаних підрядних робіт вказана норма чинного законодавства України не передбачає.

Також, ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вже зазначалось вище, акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009року від 30.11.2009року підписано з боку відповідача без будь-яких зауважень або застережень, тобто при прийнятті робіт відповідач погодився з якістю виконаних позивачем робіт і прийняв їх в повному обсязі. Відтак, відповідач втратив право посилатись на ці недоліки в силу вимог ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України.

Одночасно, позивач стверджує про обовязок відповідача сплати заборгованість за виконані підрядні роботи у розмірі 35446,48грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для затримки або відмови відповідачем від оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за виконані ним підрядні роботи в повному обсязі, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 35446,48грн. за виконані підрядні роботи.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь пені у розмірі 6269,26грн. та штрафу у розмірі 2551,25грн. на підставі ст.231 Господарського кодексу України, а також інфляційних втрат у розмірі 2044,58грн. та 3% річних у розмірі 644,05грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання згідно договору на будівельно-монтажні роботи від 03.11.2009року №01/0311.

Як вбачається з довідки серії АБ №168419 від 27.10.2008року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статуту ДП«Укрмонолітспецбуд» ДАТ «БК «Укрбуд» останнє є субєктом господарювання державного сектора економіки.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Також, п.7.5. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати замовником виконаних робіт, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1%, але не більше 10% від суми прийнятих робіт.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме:

-якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

-якщо, порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

-якщо допущено прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобовязання.

Поряд із цим, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, на переконання колегії суддів, вимоги позивач про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2044,58грн. та 3% річних у розмірі 644,05грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання згідно договору на будівельно-монтажні роботи від 03.11.2009року №01/0311 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст.ст.103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду містаКиєва від 14.12.2011року у справі №48/541 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Укрмонолітспецбуд» державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» на рішення господарського суду містаКиєва від 14.12.2011року у справі №48/541 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду містаКиєва від 14.12.2011року у справі №48/541 скасувати повністю.

3.Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак Технології» (01042, м.Київ, вул.Патріса Лумумби, 4/6, ідентифікаційний код 36756925) на користь дочірнього підприємства «Укрмонолітспецбуд» державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (02002, м.Київ, вул.М.Раскової, 23, ідентифікаційний код 33345651) 35446,48грн. боргу, 2044,58грн. інфляційних втрат, 644,05грн. 3% річних, 395,36грн. державного мита за подання позову, 198,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 594,24грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.В решті позову відмовити.

6.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7.Справу №48/541 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіСуховий В.Г.

Чорногуз М.Г

20.02.12 (відправлено)