Постанова № 21439540, 14.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2012 № Б8/116-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів: Дзюбка П.О.

Разіної Т.І.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від боржника ОСОБА_2 (дов. 10.01.2012),

від ПАТ “АКБ “Київ” ОСОБА_3 (дов. від 07.12.2011),

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест”

на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.12.2011

у справі № Б8/116-10 (суддя Скутельник П.Ф.)

за заявою 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційні системи”

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Центробуд-трейд”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест”

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Заявники звернулись до Господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” у зв'язку з тим, що останній неспроможний сплатити борг в сумі 288860,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2010 було порушено провадження у справі № Б8/116-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест”.

Ухвалою підготовчого засідання від 24.11.2010 визнано безспірні вимоги ініціюючих кредиторів та зобовязано подати оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

В газеті “Голос України” № 6 (5006) від 14 січня 2011 року опубліковано оголошення про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 24.11.2010.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2011 у справі № Б8/116-10 визнано грошові вимоги кредиторів згідно переліку до боржника, затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” згідно переліку, встановлено, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, які заявлені після 14.02.2011, або не заявлені взагалі, вважаються погашеними, зобовязано провести перші збори кредиторів до 02.01.2012, призначено підсумкове засідання в процедурі розпорядження майном на 14.02.2012.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.12.2011 в частині визнання кредиторських вимог ПАТ “АКБ “Київ”, прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ “АКБ “Київ” в сумі 13 061 428,83 грн. та включити їх до першої черги задоволення в сумі 8 643 626,23 грн., в сумі 3 356 435,03 грн. до четвертої черги, в сумі 1 061 367,57 грн. до шостої черги задоволення.

Ухвалою від 17.01.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест”.

31.01.2012 в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 31.01.2011 строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування апеляційної скарги, боржник зазначив, що частина вимог, заявлених кредитором - ПАТ “АКБ “Київ” (далі Банк) по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами є поточними, а відтак не повинна включатися до реєстру вимог кредиторів. Вважає, що конкурсними вимогами, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, є вимоги, термін виконання яких до Боржника настав до порушення справи про банкрутство, тобто до 23.09.2010. Крім того, вимоги Банку по сплаті неустойки, які включені Господарським судом Київської області до першої черги задоволення мають бути включені до шостої черги задоволення. Також скаржник вважає, що не всі кредиторські вимоги Банку забезпечені заставою у звязку з чим безпідставно включені до першої черги задоволення.

В судовому засіданні представник Банку заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу від 21.12.2011.

Інші кредитори та розпорядник майна боржника не використали наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні, про час та місце засідання суду були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника та Банку, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала зміні, з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (далі Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, Законом про банкрутство виокремлено чотири категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Колегія суддів відзначає, що конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди - це кредитори, чиї вимоги до боржника виникли як до, так і після порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника. Вимоги цієї категорії задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство.

Статтею 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Відповідно до статті 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

В місячний строк з дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, Банк звернувся із заявою про визнання його кредитором до боржника із вимогами в загальному розмірі 18389552,79 грн., з яких 4031539,23 грн., 1395558,85 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України становить 11051709,64 грн., 318219,82 Євро, згідно офіційного курсу Національного Банку України становить 3306303,92 грн.

Зазначені кредиторські вимоги Банку обґрунтовані:

договором № 49/05 про надання кредиту від 18.10.2005 (Договір-1) з додатковими угодами,

договором № 37/2005 від 30.08.2005 про надання кредиту у валюті для інвестування будівництва житлового будинку (Договір-2) з додатковими угодами,

договором № 35/2005 від 26.08.2005 про надання кредиту у валюті для інвестування будівництва житлово-офісного будинку по вул. Старонаводницькій, 2-20 (Договір-3) з додатковими угодами.

В забезпечення виконання зобовязань за названими кредитними договорами між Банком та боржником були укладені:

Договір іпотеки від 28.10.2005 з додатковими угодами,

Договір іпотеки від 13.11.2006,

Договір іпотеки від 31.08.2005.

Як вбачається із матеріалів справи, серед заявлених кредиторами вимог Банку, були вимоги, строк виконання яких боржником мав настати після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто після 23.09.2010.

Згідно п. 4.3.2. договору-1 боржник зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до умов п.7.2. Договору-1 термін дії кредитного договору визначається з моменту його підписання до виконання сторонами всіх передбачених в ньому зобов'язань.

Відповідно до додаткових угод до Договору-1 строк повернення кредиту - 20.10.2009, сплата процентів за користування кредитними коштами: за період з 18.10.2005 по 29.04.2008 - щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця, за період з 30.04.2008 - в кінці терміну дії договору-1.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство не виконав свої зобов'язання належним чином, а саме не сплатив наданий кредит та відсотки за користування ним, а отже згідно умов п.7.2. Договору-1 та ст. 599 ЦК України Договір-1 не припинив свою дію.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) виконання зобов'язання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, . спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Банком заявлено кредиторські вимоги по процентам за користування кредитом згідно Договору-1, які нараховані за період з 01.03.2008 по 22.09.2010.

Отже, умовами Договору-1 строк сплати нарахованих відсотків за період з 01.03.2008 по 29.03.2008 становить - кінець квітня 2008 року, а за період з 01.05.2008 по 22.09.2010 - кінець терміну дії Договору-1.

Поточні кредитори - це кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Відповідно до пункту 8.6. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

За таких обставин, на думку колегії суддів, обґрунтованими визнаються кредиторські вимоги Банку щодо нарахованих відсотків за користування кредитними коштами згідно Договору-1 за період з 01.03.2008 по 29.03.2008, тобто тих, строк яких настав до порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічна підстави для визначення розміру кредиторських вимог Банку за відсотками нарахованими за Договорами-2 та 3, а саме:

за Договором-2 підлягають визнанню вимоги Банку за період з 01.03.2008 по 29.03.2008 в розмірі та за Договором-3 за період з 01.03.2008 по 29.03.2008.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, є вимоги Банку щодо нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, які надані боржнику на підставі Договорів-1, 2, 3, в загальному розмірі 319003,54 грн.

Місцевий господарський суд наведеного не врахував, тобто неповно зясував обставини, що мають значення для справи та помилково включив до реєстру вимог кредиторів частину вимог, строк виконання зобовязань по яким виник у боржника після порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд помилково включив до першої черги вимог кредиторів, вимоги Банку по сплаті неустойки, яка розрахована за несвоєчасне виконання умов Договорів-1, 2, 3 в загальному розмірі 1112935,06 грн., оскільки згідно статті 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Разом з тим, абзацом четвертим частини другої статті 15 Закону про банкрутство встановлено, що у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, вимоги по сплаті неустойки мають бути включені в реєстр вимог кредиторів до шостої черги задоволення відповідно до 31 Закону про банкрутство.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо віднесення частини кредиторських вимог Банку до четвертої черги задоволення у звязку з тим, що такі вимоги не забезпечені заставою.

Відповідно до ст. 31 Закону про у першу чергу задовольняються кредиторські вимоги, забезпечені заставою.

Як було зазначено вище, в забезпечення виконання зобовязань за кредитними договорами, Банком та боржником були укладені: Договір іпотеки від 28.10.2005 з додатковими угодами, Договір іпотеки від 13.11.2006, Договір іпотеки від 31.08.2005.

Умовами вказаних договорів були забезпечені зобовязання боржника з повернення кредитних коштів в повному обсязі. При цьому, станом на дату заявлення кредиторських вимог договори застави були чинні, в судовому порядку недійсними або неукладеними не визнавались, докази на підтвердження розірвання таких угод в матеріалах справи відсутні.

Отже, з врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що кредиторські вимоги банку підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів частково, а саме:

до першої черги задоволення слід віднести вимоги, які забезпечені заставою в загальному розмірі: 8381200,00 грн. (заборгованість по Договору-1) + 1102075,92 грн. (заборгованість по Договору-2) + 2198524,00 грн. (заборгованість по Договору-3) + 319003,54 (заборгованість по відсоткам) = 12 000 803,46 грн.

до шостої черги задоволення підлягають внесенню кредиторські вимоги Банку по пені в загальному розмірі 1 112 935,06 грн.

Враховуючи неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає зміні на підставі пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України та її резолютивну частину в частині затвердження вимог Банку необхідно викласти в новій редакції з врахуванням обставин, що встановлені апеляційним господарським судом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне також змінити оскаржувану ухвалу шляхом виключення з її тексту відомостей про підприємства та організації, що залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерний комерційний банк “Київ”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Київвисотбуд”, Територіальне управління м. Києва, Київської, Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Територіальне управління у м. Києві та Київській області Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство учасники провадження у справі про банкрутство сторони (кредитор, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому Закон про банкрутство є спеціальним законом, який регулює провадження у справах про банкрутство та який не містить поняття “третя особа” при розгляді справи в господарському суді.

Отже, зазначивши кредиторів боржника (Акціонерний комерційний банк “Київ”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Київвисотбуд”), а також осіб, які не є учасниками у даній справі про банкрутство (Територіальне управління м. Києва, Київської, Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Територіальне управління у м. Києві та Київській області Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку) в оскаржуваній ухвалі в якості третіх осіб, суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В решті ухвала суду першої інстанції від 21.12.2011, на думку колегії суддів, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права, із повним та всебічним дослідженням матеріалів справи, у звязку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоінвест” задовольнити частково.

2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі № Б8/116-10 змінити. 3.Викласти підпункт тринадцятий пункту першого резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі № Б8/116-10 в наступній редакції:

“Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний банк “Київ” (ідентифікаційний код 14371869, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22) з кредиторськими вимогами:

першої черги задоволення, які забезпечені заставою в розмірі 12 000 803,46 грн. (дванадцять мільйонів вісімсот три) грн. 46 коп.;

першої черги задоволення в розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. (витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора),

шостої черги задоволення в розмірі 1 112 935,06 грн. (один мільйон сто дванадцять тисяч девятсот тридцять пять) грн. 06 коп.”.

4. Виключити з вступної частини ухвали Господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі № Б8/116-10 відомості щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні заявників (третя особа 1, 2, 3, 4) - Акціонерний комерційний банк “Київ”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Київвисотбуд”, Територіальне управління м. Києва, Київської, Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Територіальне управління у м. Києві та Київській області Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

5. В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі № Б8/116-10 залишити без змін. 6. Матеріали справи № Б8/116-10 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддяСотніков С.В.

СуддіДзюбко П.О.

Разіна Т.І.