Постанова № 21438159, 14.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р. Справа № 20/5007/93/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представника за довіреністю від 27.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 18.10.2011р.,

ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 18.10.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства Будівельна компанія "Сітал-В", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від 18.11.11 р. у справі № 20/5007/93/11 (суддя Гнисюк С.Д.)

за позовом Комунального підприємства "Житомирбудзамовник", м. Житомир

до Приватного підприємства Будівельна компанія "Сітал-В", м. Житомир

про стягнення 86983,87 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 31.01.2012р. оголошувалась перерва до 14.02.2012р., о 15 год. 30 хв.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.11.2011р. у справі №20/5007/93/11 позов Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал-В" про стягнення 86983,87 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал - В" на користь Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" 42946,00грн. - основної заборгованості, 40630,00грн. - штрафу, 857,74грн. - 3% річних; 2533,81грн. - інфляційних нарахувань, 869,68грн. державного мита, 235,96грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- в п. 4. договору №52 від 13.11.2008р. зазначено, що початком виконання робіт за договором є жовтень 2008р. і, аналізуючи зміст цього пункту, вбачається, що договір не міг бути укладений у листопаді 2008р. Зазначена обставина ясно свідчить про те, що укладався інший договір і він був наданий суду в якості доказу, а грошові кошти перераховувались з помилкою в призначенні платежу;

- в договорі відсутні істотні умови згідно положень ст. 180 ГКУ, що дає змогу зробити висновок про те, що договір № 52 від 13.11.2008 р. сторонами укладений не був, а тому у суду відсутні підстави стверджувати те, що судом встановлено факт укладення такого договору.

- оскільки договір № 52 від 13.11.2008 р. укладено не було, то відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій;

- позивачем перераховувались грошові кошти, згідно платіжних доручень, з призначенням платежу "За БМР по офісу Щорса 4 по договору № 52 від 13.11.2008". Згідно п. 1. договору № 52 від 13.11.2008р. відповідач зобов'язувався виконати ремонтні роботи нежитлового приміщення будинку 4 по вул. Щорса в м. Житомирі. Тобто, призначення платежу, зазначене в платіжних дорученнях, не відповідає предмету договору.

У письмових відзивах на апеляційну скаргу (вх. № 1756/12 Д1 від 13.02.2012р., вх. № 1848/12 Д3 від 14.12.2012р.) Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" заперечує проти доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У матеріалах справи наявний договір №52 від 13.11.2008р. (а.с. 11-13), за умовами якого (п. 1) Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" (замовник) доручає, а Приватне підприємство "Будівельна компанія "Сітал-В" (підрядник) зобов'язується власними силами та власними матеріалами виконати ремонтні роботи нежитлового будинку №4 по вул. Щорса в м.Житомирі відповідно до затвердженого локального кошторису і будівельно-кошторисної документації і здати його замовнику. Замовник зобов'язується своєчасно фінансувати ці роботи, прийняти їх і оплатити.

Згідно п. 2 договору, до складу вказаних в п. 1 договору робіт входять будівельно-монтажні роботи та вартість використаних матеріалів. У разі придбання Замовником необхідних для виконання ремонтних робіт матеріалів та передачі їх підряднику по акту прийому-передачі, об'єм робіт та вартість робіт по цьому договору зменшується на вартість переданих матеріалів.

Пунктом 3 договору встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є затверджений кошторис на виконання робіт (додаток №1), затверджена договірна ціна на виконання робіт за цим договором (додаток № 2).

В пункті 4 договору, сторони дійшли згоди щодо строків виконання робіт за договором, а саме: початок жовтень 2008р.; завершення грудень 2008р..

Пунктом 7 договору сторони встановили, що вартість робіт та матеріалів за договором становить 40630,00грн..

Пунктом 9.1 договору, передбачено, що замовник на виконання будівельно-монтажних робіт та придбання матеріалів має право перерахувати підряднику аванс в розмірі не більше 30% від суми за договором.

Відповідно до п. 9.2 договору, оплата за фактично виконані роботи проводиться замовником на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п.9.3 договору, остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить не пізніше 30 робочих днів після приймання усіх робіт по акту прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 15 сторони встановили, що за прострочку виконання умов договору підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10% вартості цього договору за кожний день прострочки виконання.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2008р. (п.18 договору).

На виконання умов договору позивачем було перераховано кошти на загальну суму 42946,00грн. відповідно до банківських виписок, в яких призначенням платежу зазначено договір № 52 від 13.11.2008р. (а.с. 14-19).

15.12.2010р. позивачем надіслано на адресу відповідача відповідь на претензію та зустрічну вимогу №147 від 14.12.2010р. повернути кошти, отримані за договором №52 від 13.11.2008р., в зв'язку з тим, що ремонтні роботи нежитлового будинку №4 по вул. Щорса, 4 в м.Житомирі відповідно до договору не проводились (а.с. 20-22).

Відповідач кошти, перераховані позивачем на виконання договору №52 від 13.11.2008р. не повернув.

За наведених обставин, Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення 86983,87грн. серед яких: 42946,00грн. основного боргу, 40630,00грн. штрафу, 2550,13грн. інфляційних нарахувань, 857,74грн. 3% річних (а.с. 3-6).

Обґрунтовуючи позов, позивач, посилаючись на ст. ст. 526, 530, 625, 879, 1212 ЦК України, вказує на невиконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №52 від 13.11.2008р..

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 18.11.2011р. позов задоволено частково (а.с.70-76).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення 42946,00грн., однак не погоджується з рішенням про стягнення 40630,00грн. штрафу, 857,74грн. 3% річних, 2533,81грн. інфляційних нарахувань, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно з частиною другою ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Істотними умовами господарського договору, відповідно до частин 2, 3 ст. 180 ГК України, є:

-умови про предмет договору;

-умови про ціну договору;

-умови про строк договору;

-умови, визнані істотними по закону або необхідними для договорів даного виду;

-умови, по відношенню до яких за вимогами однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов може відбуватися лише у формі вільного волевиявлення (ст. 203 ЦК України).

Договором підряду №52 від 13.11.2008р. мають бути визначені технічні, економічні та інші вимоги, які ставляться до робіт та повинні бути викладенні у кошторисі на виконання робіт та затвердженою договірною ціною на виконання робіт (п. 3 договору), в якому сторони мають визначити відповідний перелік вихідних даних.

За відсутності в матеріалах справи письмових доказів в тому, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору даного виду (договору будівельного підряду), а саме: затвердженого кошторису на виконання робіт (додаток №1) та затвердженою договірною ціною на виконання робіт (додаток №2), згідно умов, передбачених у договорі, тому ці умови є неузгодженими сторонами.

Таким чином, в силу ст. 180 ГК України , ст. 638 ЦК України, договір №53 від 13.11.2008р. є неукладеним, оскільки передбачені ним додатки №1 та №2 (п. 3 договору) сторонами не укладались.

Як зазначалося вище, на виконання умов договору №52 від 13.11.2008р. позивач перерахував відповідачу кошти, що підтверджується банківськими виписками, а саме : - від 08.12.2008р. в сумі 15000,00грн.; - від 11.12.2008р. в сумі 3946,00грн.; - від 28.01.2009р. в сумі 5000,00грн.; - від 24.02.2009р. в сумі 5000,00грн.; - від 06.03.2009р. в сумі 10000,00грн.; - від 17.04.2009р. в сумі 4000,00грн., всього 42946,00грн..

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, обгрунтовуючи позов, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Вказана норма передбачає можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох різновидів: а) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; б) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого). Умовами виникнення даних зобов'язань є: а) набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; б) відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; в) відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо).

Змістом даних зобов'язань є право кредитора (потерпілої особи) вимагати від боржника повернення наявного у боржника безпідставно отриманого або збереженого майна і обов'язок боржника виконати цю вимогу й повернути наявне у нього безпідставно одержане майно.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем свого зобов'язання згідно договору підряду №52 від 13.11.2008р., а також докази повернення відповідачем безпідставно набутих грошових коштів в сумі 42946,00грн., оскільки зазначений договір є неукладеним, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

Відтак, позивач безпідставно вимагає стягнути з відповідача 2550,13грн. інфляційних, 857,74грн. 3%річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Посилаючись на умови договору №52 від 13.11.2008р., позивач просить стягнути з відповідача 40630,00грн. штрафу. Проте, позов в цій частині задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, з огляду на те, що договір №52 від 13.11.2008р. судом визнано неукладеним, підстави для стягнення штрафу у розмірі 40630,00грн. відсутні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що між сторонами було укладено договір підряду б/н від 13.10.2008р. на виконання ремонтних робіт житлового будинку №4 по вул. Щорса в м. Житомирі, а не договір №52 від 13.11.2008р. до уваги колегії суддів не береться, оскільки договір, на який вказує відповідач, не є підставою позову, а в платіжних дорученнях, за якими позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 42946,00грн., зазначено, що їх перераховано на виконання договору №52 від 13.11.2008р..

Крім того, відповідачем не подано доказів на підтвердження факту зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України.

Разом з тим, місцевий господарський суд правильно відмітив, що в разі неналежного виконання позивачем умов договору підряду б/н від 13.10.2008р., відповідач має право звернутися до суду з позовом за захистом своїх інтересів.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Беручи до уваги наведене та аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.2011р. у справі №20/5007/93/11 в частині стягнення з відповідача 40630,00грн. штрафу, 857,74грн. 3% річних, 2533,81грн. інфляційних нарахувань та приймає рішення про відмову в позові в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Будівельна компанія "Сітал-В", м.Житомир задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.2011р. у справі №20/5007/93/11 в частині стягнення з ПП Будівельна компанія "Сітал-В", м.Житомир 40630,00 грн. штрафу, 857,74 грн. 3% річних, 2533,81 грн. інфляційних нарахувань скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«2. Стягнути з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал-В" (10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, 2/4, кв.10, ідентифікаційний код 34308343) на користь Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" (10014, м.Житомир, вул. Щорса, буд.4, ідентифікаційний код 05395919) 42946 грн. 00 коп. боргу, 429 грн. 46 коп. витрат з державного мита, 116 грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" (10014, м.Житомир, вул. Щорса, буд.4, ідентифікаційний код 05395919) на користь Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал-В" (10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, 2/4, кв.10, ідентифікаційний код 34308343) 440 грн. 22 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу №20/5007/93/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г. 1736/12