Постанова № 21438155, 17.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р. Справа № 06-5-48/419-5023/4673/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - Юрченко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 5421Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2011 року у справі № 06-5-48/419-5023/4673/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Рахів Закарпатської області,

до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м.Харків

про стягнення 47545, 06 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом, в якому просила суд стягнути з ПАТ “УкрСиббанк” суму боргу з орендної плати згідно договору оренди в розмірі 46323,30 грн., пеню 838032 грн., 3% річних 162026 грн., інфляційні нарахування 221,18 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 13.05.11 р. матеріали позовної заяви від 29.04.11 р. було передано до господарського суду м. Києва за підсудністю.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 20.10.2011 по даній справі ухвалу господарського суду Закарпатської області від 13.05.2011 скасовано, постановлено про направлення справи за підсудністю на розгляд господарському суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.05.11 р. матеріали позовної заяви були направлені до господарського суду Харківської області за підсудністю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 грудня 2011 року у справі № 06-5-48/419-5023/4673/11 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ФОП ОСОБА_4 пеню в сумі 404,52 грн.; 3% річних в сумі 78,29 грн.; державне мито в сумі 137,13 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 68,06 грн. В частині стягнення орендної плати з 28.01.2011 року по 31.01.2011 року та за лютий-березень 2011 року, в сумі 33093,05 грн.; пені з 28.01.2011 року по 31.01.2011 року та за лютий березень 2011 року в сумі 433,80 грн.; інфляційних витрат за березень в сумі 221,18 грн.; 3% річних з 28.01.2011 року по 31.01.2011 року та за лютий-березень 2011 року, в сумі 83,97 грн. відмовлено. В частині стягнення з відповідача орендної плати за січень з 01.01.2011 року по 27.01.2011 року в сумі 13230,25 грн. провадження у справі припинено.

Позивач, ФОП ОСОБА_4, з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, а рішення таким, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2011 року у справі № 06-5-48/419-5023/4673/11 та задовольнити позов, стягнути з відповідача 34314,81 грн.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні зазначає, що сторонами по договору оренди частини нежитлового приміщення від 26.04.2005р. передбачена можливість дострокового припинення договору та порядок повернення орендованого приміщення. Відповідачем дотриманий порядок обумовлений сторонами в договорі, щодо дострокового звільнення приміщення та припинення дії договору, про що, на думку відповідача, свідчить відповідний листповідомлення від 07.12.2010 р. адресований відповідачу. Вважає, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2011 року у справі № 06-5-48/419-5023/4673/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2011 року провадження у справі № 06-5-48/419-5023/4673/11 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України скарги ПАТ “УкрСиббанк”на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 13.05.2011 року у справі № 05/1-09/4728/2011.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2011 року, без виклику представників сторін, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 21.11.2011 року.

Вищенаведена ухвала господарського суду Харківської області направлена 16 листопада 2011 року за вихідним № 026066, зокрема, позивачеві, місцезнаходження якого - 90600, Закарпатська обл., м. Рахів, вул. Вербник 4/42.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наказом Міністерства транспорту та звязку України №1149 від 12.12.2007 року затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів.

Пунктом 4.1 (з підпунктами) Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (далі за текстом - Нормативи) встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;

4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Пунктом 4.2 вищенаведених Нормативів встановлено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно положень статті 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвали господарського суду надсилаються сторонам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що рекомендована письмова кореспонденція відправлена з міста Харкова Харківської області 16.11.2011 року, відповідно до Нормативів, повинна бути доставлена до міста Рахів Закарпатської області 21.11.2011 року тобто, лише в день, на який призначено судове засідання господарського суду Харківської області, що зробило неможливим участь в судовому засіданні позивача .

Відповідно до вимог пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також те, що рішення по справі винесено господарським судом Харківської області 21.11.2011 року за відсутності представника позивача та за умови відсутності в матеріалах справи доказів належного повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми процесуального права та це порушення є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року у справі № 06-5-48/419-5023/4673/11 на підставі пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

26 квітня 2005 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди частини нежитлового приміщення (далі за текстом - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування частину нежилого приміщення розташованого за адресою: м. Рахів, вул. Миру, 24, загальною площею 127 кв.м для використання з метою розміщення відокремленого підрозділу банку, а орендар зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату в національній валюті України. На момент підписання договору розмір орендної плати складає 40,40 грн. в місяць за 1 кв. м. без ПДВ. Орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України в розмірі еквівалентному 8,00 дол. США в місяць по офіційному курсу НБУ за 1 кв. м. без ПДВ. Загальна сума орендної плати в місяць складає суму в національній валюті України в розмірі еквівалентному 1016,00 дол. США в місяць по офіційному курсу НБУ, що на момент підписання договору становить 5130,80 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати визначається виходячи з офіційного курсу НБУ за станом на 01 число місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 3.2. Договору орендна плата вноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі приміщення орендареві по акту прийому передачі, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно пункту 2.3.5. Договору відповідач зобовязався у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати від суми заборгованості.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що строк оренди встановлюється 10 років, з моменту підписання актів прийому передачі по 26 квітня 2015 року.

Відповідно до пункту 4.4. Договору при бажанні достроково звільнити орендоване приміщення і припинити дію даного договору, орендар попереджає про це орендодавця не пізніше ніж за тридцять днів до такого звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 07.12.2010 року було направлено на адресу позивача лист - повідомлення про намір з 04.01.2011 року достроково припинити дію договору оренди та повернути по акту прийому - передачі орендоване приміщення відповідно до умов пункту 4.4. Договору.

Однак, позивач згоди на припинення дії Договору не надав, про що зазначив у листах-відповідях за вих. № 42 та №43 від 18.12.2010 року.

В матеріалах справи міститься лист електронної пошти №05-146/12007 від 21.12.10р. відповідно до якого Управлінням Національного банку України в Харківській області внесено інформацію до Державного реєстру банків стосовно змін до положень про відділення Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, а саме: зміни до Положення про Відділення № 316 Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (нова редакція) у зв'язку зі зміною місцезнаходження відділення, нова адреса відділення: 90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул. Миру, 52. Початок роботи відділення за новою адресою - 20.12.2010р.

18.01.2011 року АТ “УкрСиббанк” повторно повідомило своїм листом за вих. №33-6/023 позивача про те, що у відповідності до умов договору повідомляв його про намір достроково припинити дію вищевказаного договору оренди та повернути по акту прийому - передачі приміщення, та просив взяти до уваги надісланий раніше лист - повідомлення про припинення дії вищевказаного договору.

Фактом, що підтверджує припинення користування орендованим приміщенням є акт невикористання приміщення, який було складено 27.01.11р. та підписано відповідачем по справі та начальником ВУ ЖКГ Батриним Іваном Федоровичем, відповідно до якого у зв`язку зі зміною місця розташування відділення №316 АТ “УкрСиббанк”, яке, на час підписання вказаного акту, знаходилось за адресою м. Рахів, вул. Миру, буд. 52, а приміщення за адресою: м. Рахів, вул. Миру, 24, не використовувалось за призначенням згідно договору оренди від 26.04.05р.

25.03.11 року позивачем було направлено АТ “УкрСиббанк” претензію щодо несвоєчасної оплати орендної плати згідно Договору на суму 30834,67 грн. за січень лютий 2011р., проте зазначена вимога залишена без задоволення відповідачем, у звязку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору встановлена як загальна засада цивільного законодавства, а частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено право сторін в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Одночасно з цим, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами в пункті 4.4 Договору обумовлено, що при бажанні достроково звільнити орендоване приміщення і припинити дію даного договору, орендар попереджає про це орендодавця не пізніше ніж за тридцять днів до такого звільнення.

Враховуючи таку домовленість сторін при укладенні Договору, колегія суддів зазначає про те, що пунктом 4.4 Договору сторонами обумовлено порядок припинення Договору за конкретних обставин - бажання орендаря достроково звільнити орендоване приміщення та припинення дії Договору. Тому колегія суддів не погоджується з доводами позивача у справі щодо недотримання відповідачем вимог 188 Госопдарського кодексу України, оскільки в наведеній статті визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, встановлений чинним законодавстваом, однак як вбачається зі змісту Договору, а саме пункту 4.4, сторони, при укладенні Договору, відступили від положень законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд - встановили окремий порядок припинення Договору за наявності бажання орендаря достроково звільнити орендоване приміщення та припинити дію Договору.

Крім того наявність домовленості про умови і порядок дострокового припинення договору виключає можливісь посилання позивача на односторонню відмову відповідача від договору , оскільки така домовленісь вже є обоюдною.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, виявивши бажання щодо дострокового звільнення орендованого приміщення і припинення дії Договору, виконав умови Договору, передбачені пунктом 4.4.Договору - повідомив позивача про намір достроково звільнити приміщення, про що свідчить лист №137-01/428 від 07.12.10р., однак позивач відмовився прийняти орендоване приміщення за актом повернення.

Тобто, в даному випадку має місце суб`єктивна відмова позивача від підписання акту приймання передачі та прийняття спірного приміщення.

Як було зазначено вище факт звільнення орендованого приміщення підтверджується матеріалами справи, а саме - актом невикористання приміщення, від 27.01.11 року за підписами відповідача та начальника ВУ ЖКГ Батрина І.Ф.; листом електронної пошти №05-146/12007 від 21.12.10 року Управління Національного банку України в Харківській області.

Посилання позивача на положення підпунктів пункту 7.7 Договору щодо припинення дії Договору лише за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду вважаються колегією суддів такими, що не мають правового підґрунтя, оскільки перелічені позивачем підстави не є вичерпними для припинення дії Договору, не протирічать положенням п. 4.4. договору. Так, в підпункті 6 пункту 7.7. Договору зазначено, що дія даного Договору припиняється, зокрема, у випадках передбачених даним Договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено те, що відповідач звільнив спірне приміщення 27.01.2011 року, виконавши при цьому вимоги пункту 4.4. Договору щодо попередження позивача за 30 днів про бажання достроково звільнити орендоване приміщення і припинити дію даного Договору.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що він просить стягнути з відповідача орендну плату за січень, лютий та березень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем платіжним дорученням №0006798898 від 21.09.20011 року було сплачено орендну плату за січень 2011 року, тобто з 01.01.2011 року по 27.01.2011 року в сумі 13230,25 грн.

Позивач, у своєму розрахунку до позовної заяви вказує, що сума заборгованості відповідача по орендній платі за січень місяць 2011року складає 15190,28 грн. Проте, після перевірки наданого розрахунку, колегією суддів встановлено, що, оскільки відповідач фактично припинив користуватись спірним приміщенням 27.01.11 року, то орендна плати за січень місяць мала сплачуватись не за повний місяць (31 день), а за 27 днів місяця, що складає 13230,25 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги що відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом було сплачено оренду плату за січень 2011 року в сумі 13230,25 грн., колегія суддів припиняє провадження у справі припинити в частині стягнення орендної плати з 01.01.2011 року по 27.101.2011 року в розмірі 13230,25 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати з 28.01.2011 року по 31.01.2011 року та за період лютий - березень 2011 року в сумі 33093,05 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як було встановлено вище, відповідач звільнив орендоване приміщення 27.01.2011 року. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що з 27.01.2011 року позивач приміщенням не користується, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для стягнення з позивача орендної плати після 27.01.2011 року, оскільки частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, орендна плата справляється саме за користування майном, яке у даному випадку після 27.01.2011 року місця не мало.

Таким чином, у зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо стягнення орендної плати з 28.01.2011 року по 31.01.2011 року та за лютий - березень 2011 року, в сумі 45093,05 грн. необґрунтовані та такі що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату орендної плати за січень березень 2011р., яка, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 838,32 грн.

З приводу зазначених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 6.2. Договору сторонами обумовлено, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати від суми заборгованості.

У зв`язку з тим, що за січень місяць відповідач прострочив сплату орендної плати, а саме орендну плату за січень 2011 року було сплачено лише 21.09.11 року, то позивач мав право нарахувати відповідачу пеню, за несвоєчасну сплату орендної плати.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що пеня за несвоєчасну сплату орендної плати нарахована відповідачу за січень - березень 2011 року. Сума пені за січень 2011 року складає 470,90 грн., що нарахована позивачем з 01.01.11року по 31.01.11 року. Однак, у зв`язку з тим, що відповідач фактично припинив користуватись приміщенням 27.01.11 року, то і пеня мала нараховуватись з 01.01.11 року по 27.01.11 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня за прострочення внесення орендної плати за січень 2011 року підлягає стягненню в сумі 404,52 грн.

В частині стягнення з відповідача пені з 28.01.2011 року по 31.01.2011 року та за лютий - березень 2011 року в сумі 433,80 грн. колегія суддів відмовляє, як в необґрунтованій.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, в задоволенні вимог позивача в частині стягнення інфляційних витрат за березень 2011 року, що складають 221,18 грн. колегія суддів відмовляє, у зв`язку з відмовою щодо стягнення орендної плати за березень 2011 року, з підстав наведених вище.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 162,26 грн. за січень березень 2011р. суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що їх нараховано відповідачу за січень - березень 2011 року. Сума 3% річних за січень 2011 року складає 91,14 грн., що нарахована позивачем з 01.01.11 року по 31.01.11 року. Однак, у зв`язку з тим, що відповідач фактично припинив користуватись приміщенням 27.01.2011 року, то і 3% річних мали нараховуватись з 01.01.11 року по 27.01.11 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по Договору за січень 2011 року підлягають стягненню з відповідача сумі 78,29 грн.

В частині стягнення з відповідача 3% річних з 28.01.2011 року по 31.01.2011 року та за лютий - березень 2011 року в сумі 83,97 грн. суд відмовляє, як в необґрунтованій.

Згідно з частиною 1 та пунктом 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року по справі № 06-5-48/419-5023/4673/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61005 м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750 к/р 32009100100 в УНБУ в Харківській обл. МФО 351005) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Ужгород, МФО 351005) пеню в сумі 404,52 грн.; 3% річних в сумі 78,29 грн.; державне мито в сумі 137,13 грн.; витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 68,06 грн.

В частині стягнення з відповідача орендної плати за січень з 01.01.2011 року по 27.01.2011 року в сумі 13230,25 грн. провадження у справі припинити.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.

Повний текст постанови підписано 13.02.2012 року