Постанова № 21438151, 16.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р. Справа № 5023/8664/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., І.А. Шутенко,

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 25.12.2011р.,

відповідача ОСОБА_2. за довіреністю № 01-62юр/7232 від 26.09.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків, (вх. 5247Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2011 р. по справі № 5023/8664/11,

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини, с. Кучерівка, Купянського району, Харківської області,

до відповідача Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,

про визнання недійсним додатку до договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив по виробництву яловичини звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, прийнятих судом до розгляду, просив суд визнати недійсними додаткову угоду від 24.06.2011 р. та додаток № 2 від 24.06.2011 р. “Порядок розрахунків” до договору про постачання електроенергії №60-096 від 24.01.2006р., укладеного між ним та відповідачем - Акціонерною компанією «Харківобленерго».

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 5023/8664/11 (суддя Смірнова О.В.) від 22.11.2011 р. позов задоволено; визнано недійсними додаткову угоду від 24.06.2011 р. та додаток № 2 від 24.06.2011 р. «Порядок розрахунків»до договору про постачання електроенергії № 60-096 від 24.01.2006р., укладеного між Акціонерною компанією «Харківобленерго»та Сільськогосподарським виробничим кооперативом по виробництву яловичини; стягнуто з Акціонерної компанії «Харківобленерго»на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини 85,00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 941,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на статті 203, 207, 215 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що єдиною особою, яка відповідно до Статуту позивача без довіреності має право діяти від імені кооперативу, укладати договори є голова кооперативу, а отже головний енергетик не мав необхідних повноважень на підписання оспорюваних додаткової угоди та додатків до договору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права, просить зазначене рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2011р. у справі № 5023/8664/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив приписи статті 241 ЦК України та проігнорував його доводи стосовно того, що відповідач після укладання спірних додаткової угоди від 24.06.2011 р. та додатку № 2 від 24.06.2011 р. “Порядок розрахунків” до договору про постачання електроенергії № 60-096 від 24.01.2006 р. вчиняв дії які свідчать про наступне схвалення зазначених правочинів. Такими діями відповідач вважає здійснення позивачем оплати спожитої електроенергії у порядку, визначеному саме зазначеними додатковою угодою та додатком № 2 від 24.06.2011 р.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2011р. у справі № 5023/8664/1 залишити без змін, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Позивач зазначає, що матеріалами справи не підтверджено факту схвалення позивачем оскаржуваної додаткової угоди від 24.06.2011р. та додатку №2 «Порядок розрахунків»до договору про постачання електричної енергії від 24.01.2006р. №60-096, оскільки ним проводилась оплата електричної енергії виключно на підставі договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р., а не оскаржуваних додаткової угоди та додатку №2.

Також позивач вказує, що наявність печатки на додатковій угоді до договору поряд із підписом Романюк В.Я. пояснюється тим, що працюючи на посаді головного енергетика Романюк В.Я. мав доступ до печаток.

У судовому засіданні 31.01.2012р. було оголошено перерву до 12-00 год. 08.02.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, враховуючи наступне.

24.01.2006 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго»(відповідач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом по виробництву яловичини (позивач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 60-096, у відповідності до умов якого відповідач постачає електричну енергію позивачу, а позивач, в свою чергу, оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, які є невідємними його частинами (а.с. 12-23).

Вказаний договір з додатком №2 до нього були підписані від АК «Харківобленерго»начальником Купянського РВЕ Олан Сергієм Васильовичем на підставі довіреності від 03.06.2005р. №01-62 юр/3649 та від Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини головою правління Блохіним Артемом Валентиновичем на підставі статуту та скріплені печатками сторін.

24.06.2011р. між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р., відповідно до пункту 1 якої сторони домовились про внесення змін до договору про постачання електричної енергії, номер та дату якого не вказано, у звязку із внесенням змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2005р. №473 та до статті 26 Закону України «Про електроенергетику»та внесенням змін до Правил користування електричною енергією згідно Постанови НКРЕ № 105 від 04.02.2010 р. та додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р. (а.с. 23-26,39- 40).

Додаткова угода від 24.06.2011р. та додаток №2 від 24.06.2011р. ( в новій редакції) до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р. були підписані від АК «Харківобленерго»начальником Купянського РВЕ Олан Сергієм Васильовичем на підставі довіреності, а від Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини не відомою особою. За результатами службового розслідування встановлено, що додаткова угода від 24.06.2011р. та додаток №2 від 24.06.2011р. були підписані головним енергетиком кооперативу Романюк Віталієм Ярославовичем.

З посадової інструкції головного енергетика, яка затверджена головою кооперативу 02.04.2010р., вбачається, що головний енергетик не наділений повноваженнями укладати договори (а.с.56-63).

За результатами службового розслідування, проведеного позивачем, встановлено та матеріалами справи підтверджується, що обєм прав та повноважень, передбачений посадовими обовязками головного енергетика не дозволяє Романюку В.Я. підписувати договори, у тому числі додатки та додаткові угоди до них без відповідної довіреності чи наказу підприємства. Довіреність на право підписання договорів, додаткової угоди та додатку до договору про постачання електричної енергії головою кооперативу головному енергетику не надавалась; у звязку з чим 01.10.2011р. головою Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини Блохіним А.В. винесено наказ б/н, відповідно до якого головному енергетику Романюку В.Я. за невиконання посадової інструкції та перевищення повноважень головного енергетика оголошено догану та позбавлено премії (а.с. 49).

Вказані обставини стали підставою звернення Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини з позовом про визнання недійсними додаткової угоди від 24.06.2011р. та додатку №2 до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р. (а.с. 4-6, 36).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до пункту 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з пунктом 1 статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до пункту 10.8 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини (нова редакція), дата реєстрації 31.07.2006р. за номером запису 14651050015000001, виконавчим органом кооперативу є Голова кооперативу, який призначається (обирається) загальними зборами членів кооперативу.

У пункті 10.9 вказаного Статуту визначено, що голова кооперативу вирішує усі питання діяльності підприємства, крім тих, що входять до компетенції загальних зборів членів кооперативу; голова кооперативу без доручення діє від імені кооперативу, представляє його у відносинах з усіма підприємствами, організаціями, установами та громадянами, має право першого підпису фінансових документів; затверджує на посаді та звільняє працівників кооперативу; встановляє розподіл посадових обовязків; затверджує структуру, штатний розклад кооперативу, кошториси витрат; видає виробничі накази; встановлює надбавки до заробітної плати робітникам; надає з урахуванням конкретних умов праці, за погодженням з представницькими органами трудового колективу, пільги окремим працівникам; забезпечує господарське використання майна кооперативу; укладає угоди, договори, контракти; видає доручення, відкриває у банках поточні та інші рахунки у національній та іноземній валюті та виконує інші функції відповідно до цього статуту (а.с.68-79).

Отже, повноваження на виконання дій від імені кооперативу, зокрема, на підписання договорів, додатків до них та додаткових угод згідно Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини та чинного законодавства України надано голові кооперативу.

Матеріалами справи встановлено, а відповідач не заперечує та не спростовує факту підписання спірних додаткових угод та додатку від 24.06.2011р. №2 до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р. не уповноваженою особою від Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини, оскільки сам текст оспорюваних додаткової угоди та додатку № 2 не містить посилань, яка саме особа їх підписала, на підставі яких повноважень (довіреності), тощо.

Тобто, відповідач при підписанні додаткової угоди та додатку від 24.06.2011р. №2 до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р. не перевірив повноважень особи, яка їх підписувала.

Колегія суддів вважає безпідставним та недоведеним посилання апелянта на те, що позивач на протязі всього строку дії оспорюваних ним правочинів вчиняв дії на їх підтвердження та схвалення - розраховувався за отриману електроенергію та звертався до позивача за коригуванням договірної величини електричної енергії відповідно до умов додаткової угоди від 24.06.2011р., зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Так згідно з пунктом 4.5. додатку №2 від 11.06.2011р. до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р. (т.1, а.с. 23-26) розрахунки за електричну енергію здійснюються позивачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

до 1 дня розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 09 дня розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 19 дня розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 28 дня розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді.

Відповідно до додатку № 2 від 15.01.2010р. (т.2. а.с.7,8) до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р. позивач здійснює 4 планових платежі на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

до 1 дня розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 09 дня розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 19 дня розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 28 дня розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді.

Також у п.4.5 додатку №2 від 11.06.2011р. вказано, що у платіжному дорученні чітко вказує за який період здійснюється оплата; розрахунки з відповідачем здійснюються на підставі виставлених останнім рахунків. Наявні у матеріалах справи докази оплати позивачем за отриману електричну енергію за спірні періоди свідчать про відсутність у платіжному дорученні вказівки за який період здійснюється оплата, що також спростовує доводи відповідача про наступне схвалення позивачем правочинів.

Однак, колегія суддів враховує, що договір про постачання електричної енергії № 60-096 діє з 24.01.2006р., позивач отримував електроенергію та сплачував за відповідні розрахункові періоди (до першого, девятого, девятнадцятого, двадцять восьмого дня) і в подальшому здійснював за поставлену відповідачем електричну енергію оплату та коригування договірної величини споживання електричної енергії (п. 5 Договору) згідно договору № 60-096 від 24.01.2006р.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що і до підписання оскаржуваних додаткової угоди та додатку від 24.06.2011р. № 2 до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006р. відповідно до пункту 5 договору № 60-096 від 24.01.2006р. також було передбачено коригування договірної величини споживання електричної енергії; здійснення позивачем оплати за відповідні розрахункові періоди ( до першого, девятого, девятнадцятого, двадцять восьмого дня по 25 %).Також попередньою редакцією додатку № 2 до Договору передбачалось виставлення рахунків відповідачем ( т.2, а.с.7-8).

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Проте, як зазначалось вище, матеріалами справи встановлено, що особа яка підписала спірні договори, взагалі не мала права на їх укладення, оскільки Статутом Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини не наділено такими правами та повноваженнями, а довіреність на вчинення таких дій головою кооперативу не видавалась.

Відповідач також не надав доказів на підтвердження наявності повноважень у головного енергетика Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини Романюка В.Я. на підписання спірних правочинів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що додаткова угода від 24.06.2011р. та додаток №2 до договору про постачання електричної енергії № 60-09 від 24.01.2006р. підписані не уповноваженою особою, тобто не відповідають вимогам статті 203 ЦК України, що є підставою визнання їх недійсними відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області від 22.11.2011 р. у справі № 5023/8664/11 забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 102, частиною 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго», м. Харків, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2011 року у справі № 5023/8664/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко

Повний текст постанови підписано 13.02.2012р.