Постанова № 21438138, 14.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2012 р. Справа № 5023/9106/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Осаволюк Я.М.

відповідача - Грищенка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 107 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.12.11 р. у справі № 5023/9106/11

за позовом ТОВ "Науково-виробничого підприємства "Українська Енергетична Компанія"

до ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромисловго управління "Шебелинкагазвидобування"

про стягнення 30 506,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 28265,88 грн. боргу, 1450,37 грн. інфляційних та 789,89 грн. річних, з посиланням на не виконання належним чином з боку відповідача зобов'язань по договору поставки № 273-17 від 11.08.2010 р. в частині здійснення розрахунків за товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 грудня 2011р. по справі № 5023/9106/11 ( суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково, з посиланням на невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що в порушення зазначених умов договору, його сторонами не підписано акту приймання-передачі товару, який є доказом належного приймання товару покупцем, так як датою поставки товару та підставою для проведення розрахунку за договором, є підписані його сторонами акти приймання - передачі товару, які згідно п.3.3 договору підписуються уповноваженими представниками сторін. В порушення зазначених умов договору його листом не повідомляли про готовність до відвантаження товару. Позивачем не проведено належним чином здачу-приймання товару, відсутній акт приймання-передачі товару, який є підтвердженням факту поставки і єдиною підставою для проведення розрахунку.

Відповідач вважає, що видаткові накладні, на які посилається позивач як на підставу виникнення зобов'язання по оплаті, не мають ніякого юридичного значення, так як вони за умовами договору не є належним підтвердженням факту поставки товару.

Відповідач вважає, що підписувати у 2010 р. документи, що стосуються господарської діяльності філії (у тому числі документи, які можуть свідчити про виконання договору), мало право обмежене коло осіб ГПУ «Харківгазвидобування», в період дії договору, такою уповноваженою особою був головний інженер Хай В.В., який діяв від імені ДК «Укргазвидобування»на підставі доручення №2-148д від 12.02.10р., підпис будь-якої іншої особи не створює жодних правових наслідків для відповідача, відсутність підписів уповноважених представників відповідача на документах, що можуть свідчити про виконання договору.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що не складання акту приймання - передачі товару, не є порушенням позивачем своїх зобов'язань за договором і ні в якому разі не свідчить про те, що поставку не було здійснено, або відсутня дата з якої починається порушення зобов'язання покупця, а п.5.1. договору передбачено, що покупець проводить оплату по факту поставки товару на підставі рахунку та акту прийому-передачі або накладної.

Позивач зазначає, що покупець не відмовлявся від прийняття товару посилаючись на відсутність рознарядки чи письмового повідомлення про готовність до відвантаження, а прийняв товар без будь-яких зауважень, що свідчить про погодження сторонами умов поставки товару (кількість, асортимент, дату, час), накладні підписані уповноваженою довіреностями особою, які містять підпис керівника та головного бухгалтера покупця, а також печатку.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 273-17 від 21 серпня 2010 року, згідно умов якого позивач взяв на себе зобовязання щодо передачі відповідачу товару, який визначений у специфікації до договору і є його невідємною частиною, номенклатура, ціна, кількість та асортимент товару повинні відповідати специфікаціям, а відповідач взяв на себе зобовязання прийняти товар від позивача та оплатити його вартість на підставі рахунку та ату приймання-передачі або накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача на умовах визначених у специфікаціях.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець проводить оплату по факту поставки товару на підставі рахунку та акту прийому-передачі або накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, на умовах,зазначених у специфікаціях.

Між сторонами складено та підписано специфікації № 1 та № 2, за якими по накладним від 25.08.2010р. та від 27.09.2010р. позивачем передано відповідачу товар загальною вартістю 49725,48 грн., який одержано відповідачем за довіреностями та проведено частковий розрахунок, а саме оплачено накладну від 25.08.2010р., накладна від 27.09.2010р. у встановлені у специфікації строки - протягом 60 календарних днів, відповідачем не оплачена.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, станом на 31.12.2010 року між сторонами підписано акт звіряння, за яким відповідач визнав наявну заборгованість перед позивачем в розмірі 28265,88 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобовязання щодо поставки товару виконав належним чином, а відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав та правомірно задовольнив позов щодо стягнення 28265,88 грн. боргу.

Посилання відповідача на відсутність акту приймання - передачі товару, який є єдиним доказом приймання товару покупцем необґрунтоване, оскільки п. 5.1. договору передбачено, що покупець проводить оплату по факту поставки товару на підставі рахунку та акту прийому-передачі або накладної.

Отже, при наявності накладної відповідач повинен оплатити товар, так як умовами договору передбачено різні документи, які підтверджують факт поставки, а також настання обов'язку оплатити отриманий товар.

Як свідчать матеріали справи спірні поставки здійснювались зі складанням лише накладних, відповідач не складав актів приймання передачі та не вимагав їх складання, належним чином оформлена видаткова накладна є належним та допустимим доказом приймання - передачі товару, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності підстав для проведення розрахунку з врахуванням відсутності акту приймання-передачі виходячи з того, що згідно п. 5.1 договору "умови платежу", відповідач здійснює оплату або на підставі рахунку та акту приймання - передачі, або накладної з врахуванням специфікації, а умовами специфікації визначено термін на оплату - 60 календарних днів.

Твердження відповідача про відсутність у інженера ОСОБА_1 повноважень на отримання товару безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема довіреностями, які містять підпис керівника, головного бухгалтера покупця та печатку.

Отже, відповідач отримав товар без зауважень та в порушення умов договору не здійснив повної оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо стягнення 1436,26 грн. інфляційних та 789,89 грн. річних, а в решті інфляційних правомірно відмовив у звязку із невірним розрахунком.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 625, ЦК України 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2011 р. по справі № 5023/9106/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 13.02.2012 р.