Постанова № 21438128, 08.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2012 р. Справа № 5023/7871/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., з належно оформленою довіреністю б/н від 01.09.2009 р.

відповідача ОСОБА_2., з належно оформленою довіреністю б/н від 01.12.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5402 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.11 р. у справі № 5023/7871/11

за позовом Дочірнього підприємства "Плент", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Схід", м. Чугуїв

про стягнення 1038145,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач Дочірнє підприємство "Плент", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Схід", м. Чугуїв 940000,00 грн. заборгованості, 94000,00 грн. штрафу, 4145,40 грн. 3% річних, судові витрати, крім того просив вжити заходів до забезпечення позову. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 02/2011 про надання поворотної фінансової допомоги від 07.07.11 р. неналежним чином виконав свої зобовязання щодо своєчасного та повного повернення грошових коштів після користування ними.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) від 30.11.2011 р. по справі № 5023/7871/11 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдінг Схід” на користь Дочірнього підприємства “Плент” грошові кошти, які складаються з суми неповернутої поворотної фінансової допомоги у розмірі 740000,00 грн., штрафу в сумі 94000,00 грн., 3% річних в сумі 3785,75 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 10377,86 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 200000,00 грн. припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору; в частині стягнення 3% річних у розмірі 359,65 грн. в позові відмовлено, а також у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Рішення мотивоване з тих підстав, що в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 200000,00 грн. провадження у справі припинено, у зв'язку з її сплатою відсутній предмет спору, в частині стягнення грошових коштів, які складаються з суми неповернутої поворотної фінансової допомоги у розмірі 740000,00 грн., сума обґрунтована наданими до матеріалів справи документами, штраф та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України та з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору № 02/2011 від 07.07.2011 року, та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд приймаючи рішення, зменшити суму штрафу до 9400,00 грн., з посиланням на п. З ст. 83 ГПК України.

Також від представника відповідача надійшло письмове клопотання, в якому він просить про призначення судової експертизи щодо договору № 02/2011 від 07.07.2011 року.

Розглянувши дане клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки договір подано позивачем, у відповідача відсутній інший екземпляр, отже відсутні підстави та умови здійснення експертизи щодо різних редакцій договору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити, тоді як в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2011 року між Дочірнім підприємством «Плент»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Схід» (відповідач) укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 02/2011 (далі договір) та додаткову угоду № 1 від 23.07.2011 року до договору.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач передає відповідачу у користування на визначений строк відповідно до цього договору грошові кошти на умовах поворотної фінансової допомоги, а відповідач зобов'язується повернути їх позивачу.

Відповідно до п. 2.1. договору, сума поворотної фінансової допомоги за договором складає 940000,00 (дев'ятсот сорок тисяч) гривень 00 коп.

Позивач свої зобовязання за умовами договору виконав, надав відповідачеві грошові кошти у розмірі 940000,00 (дев'ятсот сорок тисяч) гривень 00 коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями: № 29 від 08.07.2011 року на суму 840000,00 та № 290 від 11.07.2011 року на суму 100000,00 грн. (а. с. 86-87).

Відповідно до п. 3.2. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу надані грошові кошти у сумі, передбаченій п. 2.1. цього договору, у строк до 01 серпня 2011 року (в редакції, яка була встановлена Додатковою угодою № 1 від 23 липня 2011 року) шляхом їх перерахування на поточний банківський рахунок позивача.

Таким чином, термін повернення наданих грошових коштів відповідачем сплинув 01 серпня 2011 року.

Отже, на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 02/2011 від 07.07.2011 року склала 940000,00 грн.

В процесі розгляду справи відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 396 від 21.10.2011 року, яка долучена до матеріалів справи (а. с. 33).

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 200000,00 грн. відсутній предмет спору, в частині стягнення грошових коштів, які складаються з суми неповернутої поворотної фінансової допомоги у розмірі 740000,00 грн., обґрунтовані наданими до матеріалів справи документами та підлягають задоволенню, що штраф та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 200000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

У звязку з тим, що відповідач свої зобовязання щодо повернення позики позивачу виконав частково, тому його заборгованість перед позивачем склала 740000,00 грн., яка судом обґрунтовано була стягнута з відповідача.

За несвоєчасне виконання зобовязань щодо повернення грошових коштів по договору № 02/2011 року позивач просив стягнути з відповідача 94000,00 грн. штрафу, 4145,40 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції розглянувши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, виявив у ньому помилку, а тому зробивши перерахунок 3 % річних встановив, що сума 3 % річних за період з 02.08.2011 року по 20.09.2011 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 3785,75 грн. в іншій частині 3% річних у сумі 359,65 грн. відмовлено.

Враховуючи викладене, перевіривши даний розрахунок, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3785,75 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Враховуючи викладене, висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 94000,00 грн. є також законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1. ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пункт 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Таким чином, зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке він має застосовувати виключно у виняткових випадках, а не його обовязком.

Як свідчать матеріали справи, в даному випадку сума штрафу не перевищує суму основного боргу, зобовязання відповідачем не виконувались належним чином, а позивач заперечує проти зменшення штрафу. Зазначені обставини можуть бути підставами для відмови в задоволенні вказаного клопотання відповідача.

До того ж, відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням і зазначене питання судом не розглядалося.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 10377,86 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2011 р. по справі № 5023/7871/11 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2011 р. по справі № 5023/7871/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 13.02.2012 р.