Постанова № 21438049, 02.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2012 № 38/395

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Борисенко І.В.

суддів: Шипка В.В.

Ільєнок Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця

ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.10.2011

у справі № 38/395 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Закритого акціонерного товариства

«Холдингова компанія «Бліц-Інформ»

до фізичної особи-підприємця

ОСОБА_2

про стягнення 118260,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_3 дов. № 54 від 27.01.2012

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» (надалі - позивач) у серпні 2011р. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача боргу в сумі 118260,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 38/395 позов задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» заборгованість в сумі 118260,00 грн., державне мито в сумі 1182,60 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими, оскільки місцевим судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за ненадані на підставі договору № 50 від 13.03.2008 послуги з охорони в сумі 118260,00 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.11.2011, у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 38/395 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято внаслідок неповного зясуванням обставин, що мають значення для справи (що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи), а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що договір № 50 від 13.03.2008 сторонами виконувався, послуги охорони відповідачем фактично надавались позивачу до 01.05.2008, а судом першої інстанції не прийнято до уваги наявні докази, зокрема, акт здачі-прийняття послуг від 31.03.2008 та лист позивача № 216/17 від 15.05.2008 (яким позивач підтверджує факт надання відповідачем охоронних послуг за період з 13.03.2008 по 01.05.2008 та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 34164,00 грн.) Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції справу було розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, а тому останній не мав можливості заявити про сплив строку позовної давності щодо вимог, заявлених позивачем, а також надати суду відповідні докази.

Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, своїм правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не скористався. Про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином (повідомлення про вручення позивачу 24.01.2012 поштового відправлення наявне в матеріалах справи).

У судовому засіданні 31.01.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 02.02.2012.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2 і 4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в ст.4-2 ГПК України (рівність перед законом і судом) та ст.4-3 ГПК України (змагальність), згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ч.1 ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Статтею 87 ГПК України встановлено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що не повідомленою належним чином про час і місце судового засідання слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статей 64, 87 ГПК України (якими визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвал суду).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення по даній справі було прийнято в судовому засіданні 20.10.2011.

Розглянувши справу у відсутності відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Однак, з матеріалів справи судовою колегіє встановлено, що:

- відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва № 38/395 від 31.08.2011 про порушення провадження у справі судове засідання було призначено на 20.09.2011;

- відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення господарського суду (а.с.4), ухвала Господарського суду міста Києва № 38/395 від 31.08.2011 про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 27.09.2011 (що підтверджується штампом «Укрпошти» на цьому повідомленні);

- ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 та від 06.10.2011 розгляд справи відкладався та згідно повідомлення про вручення поштового відправлення господарського суду (а.с.70), ухвала Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 про відкладення розгляду справи на 20.10.2011 була отримана відповідачем 21.10.2011 (що підтверджується штампом «Укрпошти» на цьому повідомленні).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ухвала місцевого суду від 06.10.2011 про відкладення розгляду справи на 20.10.2011 була отримана відповідачем лише 21.10.2011, тобто, вже після прийняття рішення по справі.

За таких обставин судовою колегією визнаються обґрунтованими доводи апелянта (відповідача) про те, що справу було розглянуто місцевим судом за його відсутності, без належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, та він був позбавлений можливості заперечувати по суті позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Наведене також підтверджено частиною 2 п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України».

За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2009 у справі № 38/395 підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.3 ст.104 ГПК України у звязку з тим, що справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши по суті заявлені позивачем вимоги, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 118260,00 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» (як замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (як виконавцем) був укладений договір № 50 від 13.03.2008 (копія договору а.с. 9), відповідно до умов якого виконавець зобовязався надати замовнику послуги з охорони промислової площадки по вул. Кіото, 25 в м. Києві, включаючи приміщення, будови та внутрішню дворову територію, що використовуються замовником у своїй господарській діяльності (п.1.1 договору).

Згідно п.п.3.1.1 вказаного договору замовник приймає на себе зобовязання щодо належної оплати наданих виконавцем охоронних послуг у розмірі та у строк, встановлені розділом 4 даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору № 50 від 13.03.2008 вартість послуг з охорони, які надаються замовнику, складається з щомісячної плати в сумі, вказаній в доповненні № 2 до даного договору, а також з виплат за додаткові послуги, повязані з виконанням цього договору, згідно окремих письмових запитів.

Оплата послуг з охорони по даному договору здійснюється замовником шляхом передоплати щомісячно не пізніше 3 числа поточного місяця в розмірі 50% від суми договору, якщо 3 число не припадає на вихідні чи святкові дні, та суми, що залишилася, не пізніше останнього числі поточного місяця (п.4.2. договору).

Згідно п.5.1.1 вказаного договору у разі невиконання умов договору з вини виконавця, він повертає замовнику оплату за невідпрацьований час.

Даний договір починає діяти з моменту підписання сторонами акту прийому обєкта від охорону та діє до 01.06.2008 (п. 6.1 договору).

У відповідності до п.6.3.3 договору він може бути розірваний, зокрема, на вимогу однієї із сторін при неодноразовому порушенні іншою стороною своїх обовязків.

Сторонами у додатку № 2 була погоджена вартість послуг з охорони, що надані протягом календарного місяця, яка складає 78 840,00 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що на виконання умов договору по оплаті він перерахував відповідачу 118260,00 грн., однак, станом на 18.07.11 відповідач так і не почав виконувати роботи, передбачені договором, та отриманий аванс не повернув, претензію позивача від 01.11.10 за № 15/17 залишив без розгляду та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що послуги на підставі укладеного сторонами договору № 50 від 13.03.2008 ним фактично надавались позивачу у період з 13.03.2008 до 01.05.2008, залишок оплати за невідпрацьований час становить 34164,00 грн. При цьому відповідачем також заявлено про застосування судом позовної давності (оскільки, на думку відповідача, вимоги про стягнення заборгованості за договором за ненадані послуги заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності).

З матеріалів справи судовою колегією встановлено, що на рахунок відповідача позивачем було перераховано:

- 14.03.2008 - 39420,00 грн. згідно пл. документу № 9177 з призначенням платежу «Передплата за послуги зг. дог. № 50 зг. р/ф № 1 від 13.03.08р.»;

- 31.03.2008 - 39420,00 грн. згідно пл. документу № 354203 з призначенням платежу «Оплата за охранні послуги тер. по ул.Кіото, 25 зг. р/ф № 2 від 28.03.08р.»;

- 16.04.2008 - 39420,00 грн. згідно пл. документу № 357335 з призначенням платежу «Оплата за охранні послуги тер. по ул.Кіото, 25 зг. р/ф № 3 від 14.03.08р.»;

- 25.04.2008 - 39420,00 грн. згідно пл. документу № 360035 з призначенням платежу «Оплата за охранні послуги за 05.08 дог. № 50 від 13.03.08 зг. р/ф № 4 від 21.03.08р»;

Таким чином, у період з березня 2008 по квітень 2008 на рахунок відповідача на підставі виставлених ним рахунків за договором позивачем було перераховано за послуги охорони 157680,00 грн.

Вказана обставина підтверджується наявними у справі виписками банку з рахунку відповідача та позивачем належними доказами не спростована.

З матеріалів справи судом також встановлено, що 31.03.2008 між сторонами був підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг), у відповідності до якого надані послуги згідно договору № 50 від 13.03.2008 по якості та обєму задовольняють вимоги замовника та вартість робіт за березень 2008 становить 39420,00 грн. (оригінал акту а.с.60).

Матеріалами справи також підтверджено, що 15.05.2008 на адресу відповідача позивачем був направлений лист за № 216/17 (а.с.98), яким він повідомив відповідача про те, що договір від 13.03.08 № 50 позивачем розірвано на підставі п.6.3.3 договору (у звязку з тим, що охоронні послуги відповідач перестав надавати з 01.05.08р.) та просив відповідача у відповідності до п.5.1.1 договору в найкоротший термін повернути йому кошти за ненадані послуги в сумі 34164,00 грн.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що наявними у справі доказами спростовуються твердження позивача про те, що відповідач станом на 18.07.11 так і не почав виконувати роботи, передбачені договором, та підтверджуються доводи відповідача про фактичне надання ним послуг за договором № 50 від 13.03.2008 у період з 13.03.2008 до 01.05.2008.

Отже, судом з матеріалів справи встановлено, що:

- за надання послуг охорони за договором № 50 від 13.03.2008 позивачем відповідачу сплачено 157680,00 грн.;

- послуги охорони відповідачем позивачу фактично надавались у період з 13.03.2008 до 01.05.2008;

- договір № 50 від 13.03.2008 був розірваний за ініціативою позивача 15 05.2008 на підставі п.6.3.3 договору.

Судова колегія дійшла висновку, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском встановленого строку позовної давності.

У відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Статтею 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання (абз.2 ч.5 ст.261 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач направив відповідачу лист № 216/17 від 15.05.2008 (копія - а.с.98), яким повідомив, що він, керуючись п. 6.3.3 договору № 50 від 13.03.2008, а також ст.ст. 651, 907 ЦК України, вважає договір № 50 від 13.03.2008 розірваним у звязку з порушенням виконавцем своїх зобовязань та просить повернути грошові кошти за ненадані послуги в сумі 34164,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 ЦК України).

Таким чином, перебіг позовної давності для захисту порушеного права позивача (щодо отримання ним повернення оплати за ненадані послуги охорони) розпочався 23.05.2008 (з урахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України) та сплинув 23.05.2011.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду позивач звернувся 29.08.2011 (згідно штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва № 24672 від 29.08.2011), тобто, з пропуском встановленого строку.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судова колегія зазначає, що оскільки справу було розглянуто місцевим судом за відсутності відповідача, без належного повідомлення останнього про час та місце судового засідання, а тому він був позбавлений можливості заперечувати по суті позовних вимог, а також звернутись із заявою про застосування позовної давності. За таких обставин колегією суддів приймається заява відповідача про застосування позовної давності, зазначена в апеляційній скарзі від 18.11.2011 на рішення Господарського суду міста Києва 20.10.2011 у справі № 38/395 (а.с.93).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за ненадані за договором № 50 від 13.03.2008 послуги не можуть бути задоволені, оскільки на момент звернення позивача з позовом до суду сплив строк позовної давності.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 38/395 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, п.2 ч.3 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 38/395 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 38/395 за позовом Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25; код ЄДРПОУ 20050164, п/р 26005034020520 а АТ «Укрєксімбанк», МФО 380333; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; інд. № НОМЕР_1) 1182 (тисяча сто вісімдесят дві) грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 38/395 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяБорисенко І.В.

СуддіШипко В.В.

Ільєнок Т.В.