Постанова № 21438008, 17.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.02.2012 р. справа №24/254

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівСтойка О.В.

Діброва Г.І. , Чернота Л.Ф.

За участю представників сторін

Від позивача

Від відповідача

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1., за довіреністю ОСОБА_2., за довіреністю

Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від11.01.12 року (підписано 11.01.2012 р.)

у справі№ 24/254 (суддя Величко Н.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

простягнення 15433,23 грн. ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення боргу за невиконання грошових зобовязань за договором про постачання електричної енергії №123 від 01.02.2007р. у розмірі 15433,23 грн., з яких 1306,10 грн. пеня, 10497,38 грн. інфляційні та 3% річних 3629,67 грн., нараховані на суму боргу, стягнуту за рішеннями господарського суду Донецької області від 29.09.2008р. по справі №7/117, від 17.06.2009р. по справі №7/80, від 04.11.2009р. по справі № 38/270, від 26.08.2010р. по справі № 38/162, від 24.05.2011р. по справі №38/55.

Господарський суд Донецької області рішенням від 26.12.11р. позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача інфляційні у загальному розмірі 10497,38 грн., 3% річних у загальному розмірі 3625,66 грн. В задоволенні решти позовних відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на відсутність грошового зобовязання між сторонами через винесення господарським судом рішення щодо цього грошового зобовязання та порушенням виконавчого провадження, через що інфляційні та 3 % річних не можуть нараховуватись, а також вказував на перебіг строку позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання № 51юр-742/12 від 13.02.2012р. про витребування у господарського суду Донецької області матеріалів справи № 38/55 та призначення судової економічної експертизи для встановлення правильності розрахунку пені, інфляційних та 3% річних через відсутність у вищезазначеному рішенні господарського суду періоду стягнення та виникнення у заявника труднощів щодо визначення періоду нарахування пені, інфляційних та 3% річних по справі № 24/254.

Судовою колегією відмовлено у задоволенні клопотання у звязку з недоцільністю призначення експертизи, а також витребування матеріалів справи № 38/55 через неналежність та недопустимість вказаних доказів періоду нарахування пені, інфляційних та 3% річних в рішенні господарського суду по справі № 24/254.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

У якості доказу своїх позовних вимог позивач послався на рішення господарського суду Донецької області у справі № 7/117 від 29.09.2008р., по справі № 38/270 від 04.11.2009р., по справі №38/162 від 26.08.2010р., по справі №38/55 від 24.05.2011р., по справі №7/80 від 17.06.2009р., за якими також стягнуто суму заборгованості за спожиту електроенергію, інфляційні, 3 % річних та пеню.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 7/117 від 29.09.2008р., з відповідача на користь позивача було стягнуто 12692,90 грн. боргу за активну електричну енергію за договором №123 від 01.02.2007р., яка виникла за період березень-квітень 2008 року, а також пеню 20,23 грн. за період з 07.05.2008р. по 29.06.2008р., 3% річних 2,66 грн. та інфляційних - 12,52 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 7/80 від 17.06.2009 р., з відповідача на користь позивача було стягнено борг за договором №123 від 01.02.2007р. за активну електроенергію яка виникла за період грудень 2008р. лютий 2009р. у сумі 12213,21 грн., а також пеню у сумі 1262,97 грн. за період з 30.12.2009р. по 27.05.2009р., 3% річних 157,85 грн. та інфляційні 860,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 38/270 від 04.11.2009р., з відповідача на користь позивача було стягнуто борг за договором №123 від 01.02.2007р. за спожиту у період березень-квітень 2009р. активну електроенергію у сумі 41618,53 грн. та за реактивну електроенергію у сумі 1560,19 грн., а також 3925,03 грн. - пені, 847,30грн. інфляційних та 518,15 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 38/162 від 26.08.2010р., з відповідача на користь позивача було стягнено 27398,16 грн. боргу за спожиту у грудні 2009р. активну електроенергію, 809,23 грн. за реактивну електроенергію за договором №123 від 01.02.2007р., 1325,74 грн. - інфляційних, 3% річних - 403,30 грн. та пеню 2185,80 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 38/55 від 24.05.2011р., з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за договором №123 від 01.02.2007р. з спожитої у грудні 2010р. активної електроенергії у сумі 27731,96 грн., з реактивної електроенергії, що спожита у липні-серпні 2010р., жовтні 2010р. - січні 2011р. у сумі 2423,17 грн., а також 3% річних у сумі 199,16 грн., інфляційні 575,63 грн., пеню 823,07 грн.

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Вказаними судовими рішеннями встановлений факт укладання 01.02.2007р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем договору про постачання електричної енергії № 123 (далі-Договір), а також встановлено наявність вищевказаних сум заборгованості за спожиту у відповідний період електричну енергію.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти встановлені рішеннями господарського суду Донецької області у вищезазначених справах мають преюдиціальне значення при вирішенні справи №24/254.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що заборгованість за Договором, яка встановлена у вищевказаних рішеннях не сплачена відповідачем до теперішнього часу.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що господарським судом не вірно застосовані норми ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки при розрахунку вартості 3% річних та інфляційних не було враховано припинення грошового зобовязання між сторонами рішеннями суду та відкриттям виконавчого провадження.

Зазначені твердження є хибними за наступних обставин.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема за ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, що прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін за Договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних є вірним, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Аналогійна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183.

Також є безпідставними доводи відповідача щодо перебігу строку позовної давності по даним позовним вимогам через перебіг трирічного строку з моменту виникнення зобовязання по оплаті за Договором, оскільки, по-перше, основний борг вже стягнуто за рішенням суду та на нього не розповсюджується норми цивільного права щодо позовної давності, по-друге, з моменту виникнення права позивача на нарахування спірних в даній справі сум інфляційних та річних до моменту звернення за їх стягненням до суду - жовтень 2011 року, ще не перебіг трирічний строк позовної давності.

Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача інфляційних та 3% річних за несплату заборгованості за Договором:

- з активної електроенергії у сумі 12692,90 грн. (за рішенням суду по справі №7/117 від 29.09.2008р.) - 3% річних за період з 01.11.2008р. по 30.10.2011р. на суму 1138,24 грн., інфляційні за період з 01.11.2008р. по 30.06.2011р. на суму 4044,76грн.;

- з активної електроенергії у сумі 12213,21 грн. (за рішенням суду по справі № 7/80 від 17.06.2009р.) - 3% річних за період з 18.06.2009р. по 30.10.2011р. на суму 868,29 грн. та інфляційні за період з 01.09.2009р. по 30.06.2011р. на суму 2475,88 грн.;

- з реактивної електроенергії у сумі 1 560,19 грн. (за рішенням суду по справі № 38/270 від 04.11.2009р.) - 3% річних за період з 05.11.2009р. по 22.09.2011р. на суму 88,10 грн. та інфляційні за період з 01.12.2009р. по 30.06.2011р. на суму 165,31грн.;

- з активної електроенергії у сумі 27398,16 грн. та реактивної електроенергії у сумі 809,23 грн. (за рішенням суду по справі №38/162 від 26.08.2010р.) - 3% річних за період з 29.08.2010р. по 30.10.2011р. на суму 992,26 грн. та інфляційні за період з 01.09.2010р. по 30.06.2011р. на суму 3178,83грн.; вважає його вірним, а рішення господарського суду в цій частині законним та обґрунтованим.

Щодо розрахунку позивача інфляційних та 3% річних за несплату заборгованості з активної електроенергії у розмірі 27731,96 грн. та реактивної електроенергії у розмірі 2423,17 грн. (за рішенням суду від 24.05.2011р. по справі №38/55) 3% річних за період з 26.03.2011р. по 30.10.2011р. на суму 542,78 грн., інфляційних за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. на суму 632,60 грн., які стягнуті з відповідача судова колегія зазначає наступне.

Перевіривши вищезазначений розрахунок, судова колегія вважає, що позивачем необґрунтовано заявлені, а судом першої інстанції помилково стягнуті інфляційні, що нараховані за березень-травень 2011 року в сумі 515,55 грн., а річні до 24.05.2011 року включно в сумі 148,70 грн. на суму загальної заборгованості в 30155,13 грн., яка встановлена в рішенні суду від 24.05.2011 року по справі № 38/55.

Вбачається, що зазначене рішення суду прийнято 24.05.2011р., вказаним рішенням крім самої заборгованості також стягнуто 3% річних та інфляційні через прострочення її оплати, але в рішенні суду відсутній висновок щодо зазначення періоду прострочення, за який вказані суми стягуються.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки предмет розгляду в даній справі відповідальність за прострочення оплати заборгованості з активної електроенергії у розмірі 27731,96 грн. та реактивної електроенергії у розмірі 2423,17 грн. у вигляді нарахування інфляційних за період березень-травень 2011 року та 3% річних за період 26.03.2011 24.05.2011 року неможливо відмежувати від аналогійного предмета розгляду по справі № 38/55 в частині періоду нарахування, то законні підстави до стягнення вказаних сум в межах даної справи відсутні.

Посилання позивача на копії позовних заяв та розрахунки суми позовних вимог, що начебто були предметом розгляду в рішенні суду від 24.05.2011р. по справі №38/55 не приймаються судовою колегії до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 34 ГПК України, оскільки не можуть доповнювати факти та обставини, що зазначені в рішенні господарського суду. За тих же підстав судовою колегією було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування матеріалів справи № 38/55.

Суд першої інстанції вказані обставини не дослідив та належним чином не перевірив розрахунок сум, що заявлені до стягнення у вказаний період.

За таких підстав із загальних сум інфляційних та 3% річних, що стягнуті за рішенням суду по даній справі, підлягають виключенню суми, що нараховані за прострочення оплати заборгованості з активної електроенергії у розмірі 27731,96 грн. та реактивної електроенергії у розмірі 2423,17 грн.: інфляційні за період березень-травень 2011 року в сумі 515,55 грн. та річні за період 26.03.201124.05.2011 року включно в сумі 148,70 грн., а рішення суду в цій частині підлягає зміні через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення господарського суду в іншій частині.

На підставі ст. 101 ГПК України судова колегія також перевірила рішення господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача суми пені у розмірі 1 306,18 грн. та вважає висновок суду першої інстанції в цій частині законним та обґрунтованим, виходячи з того, що рішенням суду по справі № 38/55 від 24.05.2011р. не встановлено момент виникнення зобовязань у відповідача по сплаті заборгованості за кожним виставленим на сплату рахунком. З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області 11.01.2012 року у справі №24/254 підлягає зміні в частині розміру стягнених з відповідача сум: 3% річних з суми 3625,66 грн. на суму 3476,96 грн.; інфляційних з суми 10497,38 грн. на суму 9 981,83 грн., а також в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути державне мито у сумі 134,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 205,80 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог, стягнувши з останнього на користь відповідача судовий збір у розмірі 102,96 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року по справі №24/254 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2012 року по справі №24/254 змінити, стягнувши з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (на поточний рахунок відокремленого підрозділу Харцизькі ЕМ для Шахтарського РЕМ №26000304904741 в Філії ПАТ “Промінвестбанк”, м. Торез, МФО 334635, ЄДРПОУ 00130932) інфляційні у сумі 9981,83 грн. та 3 % річних у сумі 3476,96 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) витрати на сплату державного мита у сумі 134,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 205,80 грн.

В іншій частині рішення господарського Донецької області від 11.01.2012 року по справі №24/254 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) судовий збір у розмірі 102,96 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча Стойка О.В.

СуддіДіброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС