Рішення № 21437658, 09.02.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.12 Справа № 5021/38/12. Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання К.С.Фурман, розглянув матеріали справи № 5021/38/12

за позовом: Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» , м. Харків

до відповідача : Сумської міської ради , м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Суми

про визнання договору оренди землі припиненим

За участю представників:

від позивача : ОСОБА_2, довіреність № 51-юр від 03.11.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 2733/05.01-09 від 22.12.2011року;

третьої особи : ОСОБА_4, довіреність № 168 від 08.02.2012 року .

Суть спору : позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати припиненим договір оренди земельної ділянки від 28.10.2004 року , укладений між сторонами , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 4979.

У своїй заяві від 27.01.2012 року за № 06-юр позивач , керуючись частиною 4 статті 22 ГПК України , змінює свої позовній вимоги : просить суд прийняти цю заяву до розгляду ; просить договір оренди земельної ділянки від 28.10.2004 року, укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040561200041, визнати недійсним ; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 року, укладеного між сторонами та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040561200041.

Відповідач у своєму відзиві на заяву позивача, якою змінено позовні вимоги, погоджується з позицією позивача щодо неможливості передати в оренду земельну ділянку, яка знаходиться під приміщенням у багатоквартирному житловому будинку, тобто погоджується з тим, що у даному випадку наявні підстави для визнання судом спірного договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 року , укладеного між сторонами , недійсним .

При цьому відповідач зазначає , що згідно розділу 3 договору та статті 21 Закону України «Про оренду землі» , отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається .

Щодо припинення договору оренди земельної ділянки під вбудованим нежитловим приміщенням від 28.10.2004 року відповідач покладається на розсуд суду .

Представник третьої особи підтримала у своєму усному виступі в судовому засіданні позицією позивача щодо наявності підстав для визнання судом недійсним спірного договору оренди земельної ділянки під вбудованим нежитловим приміщенням у багатоквартирному житловому будинку.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи , господарський суд встановив :

Заява позивача про зміну позовних вимог від 27.01.2012 року № 6-юр не підлягає прийняттю до розгляду, оскільки в ній позивач одночасно змінив предмет і підставу позову, а статтею 22 ГПК України позивачеві надано право змінити лише предмет або підставу позову.

Тому, господарський суд розглядає позовну вимогу позивача, викладену в його позовній заяві, враховуючи при цьому позиції сторін та третьої особи у даній справі, викладені ними відповідно в заяві від 27.01.2012 року № 6-юр, у відзиві на позов б/н від 01.02.2012 року та в усних поясненнях та обґрунтуваннях позицій представників сторін і третьої особи у судовому засіданні 09.02.2012 року.

28 жовтня 2004 року між Сумською міською радою (орендодавцем, відповідачем) та Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» (орендарем, позивачем) був укладений договір оренди земельної ділянки , яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно пункту 2.1 договору, земельна ділянка надається в оренду для розміщення магазину .

Згідно пункту 2.2 договору, термін дії договору - до 25.08.2014 року. У пункті 1.1 договору зазначено, що межі земельної ділянки на плані не зазначаються і в натуру (на місцевість) не виносяться. В оренду передається ділянка площею 6/100 частин від 0,2987 га, що становить 179 кв.м. На земельній ділянці знаходиться житловий будинок з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями .

До договору додано план встановлення меж, на якому позначена камяна житлова споруда ( багатоквартирний пятиповерховий будинок), яка займає площу 0,0681 га .

Як зясовано судом, саме у тому багатоквартирному житловому пятиповерховому будинку по АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення площею 182,8 кв. м. , яке на час укладення згаданого вище договору оренди земельної ділянки належало позивачеві на праві власності та використовувалось позивачем для розміщення магазину.

Зі змісту пункту 1.1 договору та виходячи з вищевикладених обставин випливає, що межі нібито переданої в оренду земельної ділянки на плані не зазначені і в натуру ( на місцевість) не були винесені, а в оренду «надана» умовна доля земельної ділянки площею 6/100 частин від 0,2987 га ( це загальна площа багатоквартирного жилого пятиповерхового будинку , у складі якого є нежитлове приміщення, що було у власності позивача, разом з прибудинковою територією, до якої входить земельна ділянка під зеленими насадженнями 0,1357 га, а також земельні ділянки під проїздами та площадками - 0,0949 га і безпосередньо земельна ділянка під багатоквартирним жилим будинком 0,0681 га ) , межі якої ні на плані не зазначені, ні в натуру ( на місцевість) не винесені.

Згідно ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України , земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами .

Згідно ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України , земельні ділянки , на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності , надаються в постійне користування підприємствам, установам організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Таким чином, Закон не передбачає можливості укладення договору оренди невизначеної земельної ділянки з власниками або користувачами приміщень в багатоквартирних жилих будинках .

Згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі» , істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є обєкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки).

У даному випадку обєкт оренди відсутній, про що свідчить пункт 1.1 договору. Надати в оренду земельну ділянку під приміщенням, розташованим у багатоквартирному пятиповерховому жилому будинку неможливо, оскільки неможливо створити обєкт земельних відносин земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна. Таку земельну ділянку неможливо передати в оренду за актом прийому-передачі у звязку з відсутністю самого обєкту оренди.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків , що обумовлені ним.

У даному випадку, як свідчать обставини справи , зміст договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004 року, укладеного між сторонами, суперечить вищезгаданим нормам Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» , а також не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки реальна передача в оренду не визначеної на плані та не винесеної в натурі (на місцевість) умовної частини земельної ділянки неможлива, як неможливе реальне використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) орендарем ( ч.3 ст. 125 Земельного кодексу України ) .

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) .

В даному разі заперечують дійсність правочину - договору оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2004 року, укладеного між сторонами , обидві сторони (позивач і відповідач, орендар і орендодавець) , а також заінтересована третя особа .

Заінтересованість третьої особи - ОСОБА_1 повязана з тим, що 23 серпня 2011 року за договором купівлі-продажу позивач передав третій особі у власність нежиле приміщення магазину загальною площею 182,8 кв.м., яке знаходиться в м. Суми по проспекту Шевченка, 24 і під яким відповідачем «передано» в оренду позивачеві земельну ділянку за договором оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2004 року.

Первісні позовні вимоги позивача, викладені в його позовній заяві, стосовно визнання припиненим договору оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2004 року, укладеного між відповідачем та позивачем , ґрунтується саме на факті відчуження позивачем нежилого приміщення магазину площею 182,8 кв. м. за договором купівлі-продажу від 23 серпня 2011 року третій особі - ОСОБА_1, а відтак позивач не може на даний час користуватися як нежитловим приміщенням , так і земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Згідно п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Зважаючі на всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2004 року, укладений між Сумською міською радою та Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ», щодо оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1 суперечить законодавству , зокрема ст.ст. 42, 79, 125 Земельного кодексу України , ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , а тому, керуючись вищезгаданими нормами законів, ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України , п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України , визнає цей договір недійсним.

У звязку з визнанням судом спірного договору недійсним договір є припиненим на майбутнє.

Згідно ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

При цьому слід зазначити , що згідно зі статтею 21 Закону України « Про оренду землі» , у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Згідно ст. 49 ГПК України , витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій . При цьому слід зазначити , що позивач намагався в позасудовому порядку вирішити з відповідачем питання щодо припинення спірного договору оренди, але відповідач необґрунтовано та безпідставно своїм рішенням від 30.11.2011 року № 982-МР відмовив позивачеві в наданні згоди на припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання .

Тому, керуючись ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України , ст. ст. 42, 79, 125, 141 Земельного кодексу України , ст. ст. 15, 21, 31 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, п.1 ч.1 ст. 83, 84, 85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.В прийнятті до розгляду у даній справі заяви ( 6-юр від 27.01.12 р.) позивача про зміну позовних вимог відмовити.

2.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2004 року , укладений між Сумською міською радою та Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 12 квітня 2005 року за № 040561200041 Сумським міським відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» , та припинити цей договір на майбутнє.

3.Стягнути з Сумської міської ради ( 40000, м. Суми, майдан Незалежності,2, ідентифікаційний код 23823253) на користь Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» ( 61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, ідентифікаційний код 21178268) витрати по сплаті судового збору в розмірі 941,00 грн.