Рішення № 21436846, 16.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.12р.Справа № 13/5005/16647/2011 За позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

доПублічного акціонерного товариства "Євраз Баглійкокс", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 9 340, 00 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 42 від 01ю01ю2012р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 66-02 ЮР/Д від 05.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Баглійкокс" про стягнення штраф у сумі 9 340, 00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Додатково, позивач просить суд судовий збір у розмірі 1477,50 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вантажоодержувач відкрите акціонерне товариство „Південний ГЗК”, користуючись своїм правом відповідно до вимог ст.52 Статуту залізниць України, звернувся до позивача з письмовою заявкою від 09.07.2011р. з проханням виділити прийомоздавальника для перевірки спірного вагону. На виконання цієї заявки, 09.07.2011р. на справних, перевірених вагах відкритого акціонерного товариства „Південний ГЗК” за участю прийомоздавальника станції було проведено переважування вагону № 53516563, для встановлення відповідності зазначених у накладній маси вантажу. За результатами перевірки виявлено, що фактична маса вантажу складає 61250 кг., що менше ніж зазначено в документі на 3800 кг. Факт невірно зазначеної маси вантажу в накладній зафіксовано комерційним актом АА № 038901/89 від 09.07.2011р. Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою в примусовому порядку, у відповідності до ст.ст.118,122 Статуту залізниць України, стягнути з відповідача на користь позивача штраф, який стягується в пятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення і складає 9 340, 00 грн.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнає частково, у відзиві на позов зазначає, що одним із порушень за яке відправник може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу є неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу (ст.122 Статуту залізниць України), однак відповідач наголошує, що для застосування цього виду відповідальності позивач повинен довести що вантаж не було частково втрачено під час перевезення. При цьому у відзиві на позов відповідач звертає увагу суду на ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України, які надають суду можливість зменшення належних до сплати штрафних санкцій, та пояснює, що враховуючи спірозмірність предявлених до стягнення санкцій з отриманими наслідками від порушення зобовязання, відсутність негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу в накладних, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині оформлення перевізних документів щодо неправильно зазначеної маси вантажу, а також те, що порушення забовязання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, безпека руху не порушувалася, а позивач одержав провізну плату в більшому обсязі, чим було перевезено вантажу, з урахуванням вищевикладеного відповідач просить суд позовні вимоги позивача до відповідача задовольнити частково в сумі однократного розміру провізної плати, яка складає 1 868, 00 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 14.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України “Про транспорт”, Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.3 Закону України “Про залізничний транспорт”встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року - далі по тексту - Статут залізниць України - визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно ч.1 ст.22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч.ч.1, 2, 3 ст.23 Статуту залізниць України).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса (ч.1 ст.37 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч.ч.1, 2 ст.24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами, в тому числі, у разі невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах (ст. 129 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи зі станції відправлення Баглій Придніпровської залізниці відповідач відправляв у вагоні № 53516563 вантаж "мелочь коксовая", вантаж промарковано по всій площі вагону на адресу відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, що підтверджується накладною по накладній № 46472650 від 05.07.2011р. в свою чергу позивач зобов'язався доставити вагон на станцію призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці і видати його вантажоодержувачу відкритому акціонерному товариству „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Користуючись правом, наданим ст.24 Статуту залізниць України, позивач перевірив правильність відомостей щодо маси вантажу, зазначеної у накладній вантажовідправником, внаслідок чого було виявлено, що у вагоні №53516563 маса нетто дрібняка коксового на 3800 кг. менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що складено комерційний акт АА № 038901/89 від 14.07.2011р., в якому зазначено, що 09.07.2011р. проведено контрольне переважування вищезазначеного вагону на справних 150т. вагонних вагах на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Вагон прибув в технічному та комерційному відношенні справний. Люки та двері закриті. Слідів втрачання вантажу немає. Вантаж маркований вапном по всій площі вагону, порушень маркування немає. З огляду на викладене та з урахуванням заперечень відповідача суд визнає, що позивач довів, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

Провізна плата, як зазначено в накладній № 46472650 (вагон №53516563), складає 1 868,00 грн., різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення в даному випадку перевищує норму природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, тому позивач, у відповідності із ст.122 Статуту залізниць України, правомірно нарахував відповідачеві штраф в сумі 9 340, 00 грн.

Щодо зменшення розміру штрафу, про яке просить відповідач у наданому суду відзиві на позов та в судовому засіданні, слід зазначити, що ст.233 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач, передбачає можливість (не обовязковість) такого зменшення у виняткових випадках, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора та у разі, коли порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Вказана норма не є імперативною та застосовується за визначених у законі умов на розсуд суду. При цьому суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду. Відповідач не навів достатнього обґрунтування, доказів відповідач не надав. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, матеріалами справи доводиться факт порушення Відповідачем порядку оформлення документів на перевезення вантажу, що є підставою для застосування до нього штрафних санкцій і задоволення позову.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.6, 22, 23, 24, 30, 37, 52, 105, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.3 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „ЄВРАЗ Баглійкокс” (51909, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. В.В. Щербицького, буд..1, код ЄДРПОУ 05393079, р/р 26002020004532 у ВАТ „УніКредітБанк”, МФО 300744) на користь державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26006000012 у ДФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 306964) 9 340, 00 грн. (дев'ять тисяч триста сорок грн. 00 коп.) - штраф за неправильно зазначену масу вантажу; 1411, 50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.) судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути державному підприємству „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26006000012 у ДФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 306964) зайво сплачене згідно платіжного доручення № 6085 від 23.11.2011р., яке знаходиться в матеріалах справи, державне мито у сумі 66,00 грн., про що видати довідку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повне рішення складено

16.02.2012р.