Постанова № 21436398, 13.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2012 р. Справа № 5023/9739/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність №664/03 від 17.01.12, ОСОБА_2., довіреність №6008/03 від 02.12.11,

відповідача - ОСОБА_3., довіреність б/н від 30.11.11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (вх. № 96Х/3-11 від 11.01.12) на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.11 р. у справі № 5023/9739/11

за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Авантаж". м. Харків

про стягнення бюджетних коштів в сумі 2079,8 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

22.11.2011 р. управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Авантаж" бюджетних коштів з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2011 р. (вх. №35862) в сумі 1970,18 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачу неправомірно перераховані кошти місцевого бюджету в якості відшкодування збитків підприємству, що надає послуги теплопостачання пільговим категоріям населення, оскільки відповідач не є підприємством, яке надає послуги з опалення та підігріву води. За таких умов безпідставно перераховані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2011 р. у справі № 5023/9739/11 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сальнікова Г.І., суддя Ковальчук Л.В., суддя Лаврова Л.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту спричинення збитків в розмірі 1970,189 грн.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2011 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та на неповне зясування судом обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на суттєву неповноту рішення місцевого господарського суду, яка полягає у невстановленні суттєвої для справи обставини чи є відповідач підприємством, яке надає населенню послуги з опалення та підігріву води. Також він зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів відшкодовує лише збитки підприємств надавачів послуг по фактично нарахованим сумам пільг по сплаті за користування житлово-комунальними послугами, на які окремі споживачі мають право у відповідності із законодавством. Відповідач не є таким підприємством, а виступає комісіонером за цивільно-правовим договором комісії, укладеним із мешканцями житлового дому на придбання газу для котельної. В силу викладеного правові підстави відшкодування державою витрат комісіонера відсутні. Отже, подання відповідачем звітів на відшкодування збитків по наданим пільгам мешканцям будинків по вул. Ляпунова, 16 та по вул. Культури, 20-В з оплати визначених підприємством як "послуги по опаленню та підігріву води", які профінансував позивач за період з січня 2009 р. по вересень 2010 р. в сумі 2079,88 грн., не мало законних підстав та є неправомірним, оскільки такі послуги ТОВ "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Авантаж" не надає.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2012 р.

02.02.2012 р. позивач надав письмові пояснення (вх. №984), в яких зазначає, що до власних повноважень виконавчих органів міських рад віднесено погодження в установленому порядку тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями, що не належать до комунальної власності. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавці, виробники житлово-комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво і подають на затвердження органам місцевого самоврядування. Порядок подання та розгляду розрахунків в м. Харкові затверджений рішенням 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.12.2008 р. №368/08.

Згідно з листом №1193/0/16-11 Департаменту комунального господарства Харківської міської ради ТОВ "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Авантаж" відповідні розрахункові матеріали та документи для розгляду питання щодо встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води не надавало.

Також позивач вважає, що оскільки відповідач не надає послуг з опалення та підігріву води в житлових будинках по вул. Ляпунова, 16 та по вул. Культури, 20-В, і весь період з січня 2009 р. по вересень 2010 р., то надаючи такі розрахунки, вводив його в оману, тому позивач не має законних підстав відшкодовувати збитки, повязані з наданням пільг по сплаті за опалення та підігрів води.

03.02.2012 р. відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу (вх. №1009), в якому зазначає про те, що рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/9739/11 законне та обґрунтоване, тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга позивача безпідставна з наступних підстав: згідно з договором про надання послуг по управлінню обєктами нерухомості та їх утриманню №2306-08 від 23.06.2008 р., укладеним із власником будинку (споживче товариство "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж"), відповідач є управителем житлових будинків у Дзержинському районі м. Харкова по вул. Старицького, 23-А, вул. Ляпунова, 16, вул. Культури, 20-В, вул. Трінклера, 9, вул. Культури, 22-Б, які обладнані автономним опаленням, та надає послуги з утримання багатоквартирних будинків, його споруд та прибудинкових територій, до складу яких входить і послуга з експлуатації та обслуговування котельної для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання.

Для організації забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків житлово-комунальними послугами управитель укладає відповідні договори, в тому числі, закуповує природний газ для населення і використання його для опалення та гарячого водопостачання житлових приміщень у багатоквартирних будинках з наступною компенсацією мешканцями цих будинків вартості цього газу пропорційно площі займаної квартири та гарячого водопостачання згідно з засобами обліку.

12.03.2009 р. між сторонами у справі був укладений договір №02-42/16 про взаємне співробітництво, предметом якого є співробітництво з питань проведення персоніфікованого обліку отримувачів пільг та субсидій, а також обміну інформацією щодо нарахування та відшкодування витрат по пільгах та субсидіях, передбачених діючим законодавством.

Оскільки даний договір на момент розгляду справи не визнано недійсним у встановленому законом порядку, то, на думку відповідача, він цілком правомірно надає на адресу позивача щомісячні розрахунки витрат на відшкодування послуг за спожитий природний газ, використаний для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання мешканцями багатоквартирних будинків, які мають відповідні пільги.

В судове засідання 06.02.2012 р. зявились представники сторін та надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали даної справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідач згідно з договором на надання послуг по управлінню об'єктами нерухомості та їх утриманню № 2306-08 від 23.06.2008 р. (т. 2, а.с.42-45), укладеним зі споживчим товариством "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" (власником будинків) є управителем житлових будинків у Дзержинському районі м. Харкова по вул. Старицького, 23-А, вул. Ляпунова, 16, вул. Культури, 20-В, вул. Трінклера, 9, вул. Культури, 22-Б, які обладнані автономним опаленням - котельними (далі багатоквартирні будинки), та надає послуги з утримання багатоквартирних будинків, його споруд та прибудинкових територій, до складу яких входить і послуга з експлуатації та обслуговування котельної для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Аналіз договору № 2306-08 від 23.06.2008 р., укладеного між відповідачем та споживчим товариством "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", свідчить про те, що він не є договором на надання житлово-комунальних послуг, оскільки обовязок надання таких послуг не зазначений ані в предметі договору, ані в окремих нормах, що передбачають права та обовязки сторін.

Правом відповідача за зазначеним договором (п. 2.2.3.) є укладання договорів з виробниками житлово-комунальних послуг на постачання комунальних послуг у житлові будинки.

Таке право відповідає положенням п. 1.4. "Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд", затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ від 02.02.2009 р. №13, яким передбачено, що управитель відповідає за організацію забезпечення потреби мешканців будинку в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до нормативів.

Відповідачем не надано колегії суддів жодних доказів того, що він є підприємством, яке надає послуги по опаленню та підігріву води.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Оскільки, як встановлено колегією суддів, відповідач не є власником котельні, ним є споживче товариство "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", він не може мати статусу теплогенеруючої або теплопостачальної організації.

Більше того, відповідач у своєму листі №30 від 28.01.2011 р., направленому на адресу позивача (а.с. 133 т.1) визнає, що не є підприємством, яке надає послуги по опаленню та підігріву води: "Таким чином, ТОВ "ПЕОЖБ «Авантаж" не є теплогенеруючою організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання", а отже, й котельні, які обслуговує ТОВ "ПЕОЖБ "Авантаж", не можуть ототожнюватися з підприємствами теплоенергетики.

Аналогічне твердження міститься і в листі відповідача від 26.10.2010 р. №367 (а. с. 98 т.1).

Як встановлено колегією суддів, забезпечення мешканців домів тепловою енергією відбувається шляхом вироблення її котельнею (автономним опалювальним пристроєм), якою оснащений кожний будинок і яка знаходиться у власності споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж".

Відповідач, виконуючи функцію управителя будинків, укладає з мешканцями будинку договори комісії (засвідчені копії поміщені до матеріалів справи), відповідно до яких, діючи від свого імені і за рахунок комітентів (мешканців), придбаває природний газ для котелень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи договори комісії, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не є постачальником газу, оскільки у вказаних договорах виступає комісіонером, тобто особою, яка зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).

Цей факт визнаний і відповідачем в судовому засіданні.

Так, як зазначав відповідач в своїх письмових поясненнях, природний газ закуповується мешканцями багатоквартирних будинків за договорами комісії, відповідно до яких він зобов'язується від свого імені та за рахунок мешканців багатоквартирних будинків укласти договір з Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на поставку природного газу для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання у багатоквартирні будинки (т. 1 а. с. 145-147, т. 2 а. с. 35-37).

На виконання цих договорів відповідач укладає договори з Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на поставку природного газу, який використовується саме для підігріву теплоносіїв, після чого мешканці багатоквартирних будинків компенсують відповідачу вартість спожитого газу для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання згідно з договорами комісії.

Також відповідач вказував на те, що котельні не є його власністю, оскільки ці котельні належать мешканцям багатоквартирних будинків пропорційно їх пайовому внеску у будівництво житлових будинків, використовуються для автономного опалення багатоквартирних будинків, та є специфічним видом автономного опалення, який замінює собою індивідуальні опалювальні котли у квартирах, внаслідок чого мешканцями будинку фактично споживається природний газ для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання, а відповідач лише надає послуги з експлуатації та обслуговування цих котельних для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до положення спеціального закону України щодо соціального захисту окремих груп населення, зокрема п.5 ч.1 ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначеним законом категорії громадян надається 75-ти відсоткова знижка по оплаті комунальних послуг та газу для побутових потреб.

Згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" збитки підприємств, що постачають комунальні послуги або газ для побутових потреб, компенсуються за рахунок місцевого бюджету.

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України (п. 2) розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з гіпотезою норми п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 р. право на отримання коштів місцевих бюджетів мають виключно постачальники послуг, які надали послуги особам, що мають відповідні пільги.

Таким чином, відповідач не є підприємством, яке має право на отримання бюджетного відшкодування, оскільки він не є постачальником послуг, а норми законодавства України щодо компенсації втрат виробників житлово-комунальних послуг не передбачають компенсації комісіонеру будь-яких збитків, понесених при виконанні договорів комісії.

В цій частині колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів невиконання комітентами свого грошового зобовязання за договорами комісії та обґрунтування розміру спричинених збитків.

Крім того, колегія суддів в результаті дослідження матеріалів справи встановила, що відповідач у своїх заявах на імя позивача про надання відшкодування не зазначає про факти невиконання договорів комісії і не надає відповідних розрахунків, а керується нормами, передбаченими для підприємств, які здійснюють теплопостачання (а.с. 98 т.1).

Таким чином, відповідач не має правових підстав отримання грошових коштів від місцевого бюджету, в силу чого отримані ним кошти є отриманими безпідставно і підлягають поверненню на підставі приписів ст. 1212 ЦК України.

Оцінюючи висновок місцевого господарського суду щодо не доведення позивачем розміру спричинених йому збитків, колегія суддів зазначає, що такий висновок не ґрунтується на законі і є помилковим.

Так, відповідно до положень ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Характер правовідносин, які виникли між сторонами на підставі адміністративного акту Постанови КМУ №256 від 04.03.2002 р. (ч. 4 ст. 11 ЦК України), не передбачає виникнення збитків розпорядника бюджетних коштів. Спірні кошти слід кваліфікувати як безпідставно одержані відповідачем. Таким чином, посилання місцевого господарського суду на недоведеність позивачем факту спричинення збитків ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права і не мають відношення до даного спору.

Розмір безпідставно наданої компенсації підтверджений позивачем - ним до матеріалів справи надані письмові докази, які підтверджують суми виплаченої відповідачу компенсації (а.с. 9, 22-51), і ці докази не заперечуються відповідачем.

За таких умов колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Перерозподіл господарських витрат здійснюється згідно зі ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.11 у справі № 5023/9739/11 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2011 р. у справі № 5023/9739/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Авантаж" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В, код ЄДРПОУ 35699086, р/р 26008218418300, банк АКІБ "Укрсиббанк") на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 65, код 03196593, рахунок №35413036001195 по КПК 090201 КЕКВ 1343 МФО 851011 ГУДКУ в Харківській області) грошові кошти в розмірі 1970, 18 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Авантаж" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В, ідентифікаційний код 35699086, р/р 26008218418300, банк АКІБ "Укрсиббанк") на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі, код ЄДРПОУ 37999654, р/р 31215206783003 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1411,50 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Авантаж" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В, ідентифікаційний код 35699086, р/р 26008218418300, банк АКІБ "Укрсиббанк") на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі, код ЄДРПОУ 37999654, р/р 31216206782003 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 705,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2012 року