Постанова № 21436371, 14.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р.Справа № 5024/2046/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Т.А Величко,

суддів: Бойко Л. І., Таран С. В.

при секретарі Павлюк О. М.

за участю представників сторін:

від позивача Кравченко Ю.В.;

від відповідачів не зявились, про час і місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином;

від прокуратури Зельцер О.В.;

розглянувши апеляційні скарги приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „ХЕРСОНТУРИСТ” та ТОВ “Жемчужина”

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2011р.

по справі № 5024/2046/2011

за позовом Прокурора Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України

до: Лазурненської селищної ради, Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Херсонтурист", ТОВ “Жемчужина”, ТОВ “Каіс Марін”, Приватного підприємства “Власта-Агро”

про визнання недійсними рішення та договорів

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року прокурор Скадовського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до виконавчого комітету Лазурненської селищної ради, Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Херсонтурист", ТОВ “Жемчужина”, ТОВ “Каіс Марін”, Приватного підприємства “Власта-Агро” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.04.2011 р. серія ВРК 143851, ВРК 143852, укладеного між ТОВ “Жемчужина” та Херсонським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Херсонтурист”; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.04.2011 року серія ВРК 143838, ВРК 143839, укладеного між ТОВ “Каіс Марін” та Херсонським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Херсонтурист”; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.04.2011 року серія ВРК 143849, ВРК 143850, укладеного між ПП “Власта-Агро” та Херсонським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Херсонтурист”; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради від 30.01.2002 року за №03 “Про видачу свідоцтва про право власності на обєкт нерухомості”.

Заявою від 09.12.2011р. № 97-171-11 прокурор Скадовського району відмовився від позову в частині визнання недійсними договорів купівлі продажу.

Вимога щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради від 30.01.2002р. № 03 “Про видачу свідоцтва про право власності на обєкт нерухомості” обґрунтована тим, що спірне майно туристичної бази “Чорномор” є державною власністю, прийняття вказаного рішення виконавчого комітету сприяло незаконному вибуттю спірного майна із державної власності.

Також прокурор заявив клопотання про поновлення строків позовної давності, посилаючись на те, що про обставини порушення інтересів держави прокуратурі Скадовського району стало відомо лише під час проведення перевірки за завданням Генеральної прокуратури України № 07/1-220 вих. 258/1 ОКВ-11 та завданням прокуратури Херсонської області № 07/1 974 вих. 11-288 ОКВ від 09.06.2011р.

Приватне Херсонське обласне АТ по туризму та екскурсіях “Херсонтурист” (відповідач -2) позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що грубо порушують норми чинного законодавства. Спірним рішенням відповідача 1 та укладеними договорами купівлі-продажу не порушено право держави, оскільки зазначене майно не перебувало в державній власності.

Відповідач - 2 подав заяву про застосування строків позовної давності в порядку ст. 22 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, оскільки ФДМ України, як позивач по справі, знав про своє порушене право з 20.01.1997р. (рішення Вищого Арбітражного Суду України у справі № 138/7), станом на 13.09.2000р. прокуратура також була обізнана про начебто порушення прав держави.

Рішенням господарського суду від 12.12.2011р. (суддя Людоговська В. В.) позов в частині позовних вимог до відповідача-1 задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради “Про видачу свідоцтва про право колективної власності на турбазу “Чорномор” № 03 від 30.01.2002 р. Стягнуто з Лазурненської селищної ради: в доход державного бюджету України - 85грн.00коп. державного мита; в доход державного бюджету України - 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване таким:

-спірне майно турбази “Чорномор” є державною (загальнодержавною) власністю, право розпорядження яким здійснює ФДМ України, і тому здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна поза його волею є неправомірним;

-рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради № 3 від 30.01.2002р., яким вирішено видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно турбази “Чорномор” порушує права позивача та не відповідає положенням ст. 321 ЦК України, сприяло незаконному вибуттю спірного майна із державної власності;

-за оскаржуваними договорами купівлі продажу майно турбази “Чорномор” передано у власність приватним фірмам. Захист права позивача по поверненню спірного майна можливий шляхом предявлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України;

-підставою для звернення прокурора з даним позовом стало прокурорська перевірка, а тому строк позовної давності не сплинув. Даний спір підвідомчий господарському суду, оскільки оспорюване рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради стосується права власності відповідача 2 та не носить публічно - правового характеру.

Не погоджуючись з висновками суду, Приватне Херсонське обласне АТ по туризму та екскурсіях “Херсонтурист” та ТОВ “Жемчужина” звернулися з апеляційними скаргами.

ПрАТ “Херсонтурист” просить рішення господарського суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи скаржника ґрунтуються на такому:

-позивач не довів, яким чином визнання недійсним спірного рішення в частині оформлення права власності на нерухоме майно призведе до захисту прав держави в особі позивача;

-судом не було в повному обсязі зясовано питання, повязане із створенням відповідача 2 та формування його статутного фонду, недоведеними є обставини належності майна відповідача до майна загальносоюзних громадських організацій;

-недоведеним є факт прийняття рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради „Про видачу свідоцтва про право колективної власності турбази “Чорномор” № 3 від 30.01.2002р.;

-судом порушено норми матеріального права щодо строків позовної давності;

-неправильно застосовані норми матеріального права при застосуванні нормативно правових актів, що не відповідають законодавству України та не поширюються на спірні відносини;

-майновий спір щодо нерухомого майна між сторонами по справі заснований не на приватноправових (цивільних чи господарських нормах), а на публічно правових, а тому дана справа не підсудна господарському суду та мала б бути передана за підвідомчістю до адміністративного суду.

ТОВ “Жемчужина” також просить скасувати рішення господарського суду і відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог.

Доводи скаржника ґрунтуються на такому:

-судом було розглянуто спір, розгляд якого відноситься виключно до компетенції адміністративного суду; в даній справі оскаржується нормативний акт індивідуальної дії (рішення Лазурненської селищної ради), де субєкт владних повноважень здійснює управлінську функцію по вирішенню до інших субєктів, які повинні виконувати певні дії, які визначені субєктом влади у вказаному акті;

-судом не вказано, яким нормам чинного законодавства не відповідає оскаржуване рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради або які процесуальні норми були порушені при його прийнятті;

-судом допущено порушення норм чинного процесуального законодавства, оскільки оспорюване рішення було прийнято виконавчим комітетом, а до участі в справі в якості відповідача залучена Лазурненська селищна рада.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, при цьому, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позовні вимоги ґрунтуються на такому.

Рішенням виконавчого комітету Лазурненської селищної ради з/т від 29.07.1966р. № 285 відведено в постійне користування Херсонській обласній раді профспілки земельну ділянку пл. 5 га з лісокультурної площі 4, 13 га і вагова 0, 87 та Новоолексіївського лісничества Скадовського лісгоспзагу; відведено в постійне користування Херсонській обласній раді по туризму земельну ділянку пл. 5 га з випасних угідь - Новоолексіївського лісничества Скадовського лісгоспзагу.

Як вказує прокурор, перевіркою встановлено, що турбаза „Чорномор”, смт. Лазурне побудована в 60-х роках, архівні документи введення її в експлуатацію відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської обласної ради від 07.03.1974 р. зобовязано Херсонський обласний відділ комунального господарська передати на баланс Херсонської обласної рада по туризму і екскурсіям пансіонат “Чорномор”.

Рішенням Херсонської обласної ради по туризму і екскурсіях № 11/3 від 17.03.1974р. пансіонат “Чорномор” прийнято на баланс і перейменовано в туристичну базу “Чорномор”.

Постановою колегії Центральної ради по туризму і екскурсіях від 18.07.1988р. № 12-4 створено Херсонське обласне туристично екскурсійне АТ “Херсонтурист”.

Постановою колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіям від 27.11.1989р. Херсонська обласна рада по туризму і екскурсіям ліквідована, рішенням правління Українського АТ по туризму і екскурсіям „Укрпрофтур” від 03.12.1991р. створено Херсонське обласне відділення Українського АТ по туризму і екскурсіям „Укрпрофтур”.

Рішенням позачергових загальних зборів Українського АТ по туризму і екскурсіям „Укрпрофтур” від 09.12.1998р. реорганізовано Херсонське обласне ДП “Херсонтурист” в Херсонське обласне ЗАТ по туризму і екскурсіях “Херсонтурист”.

Відповідно до акта передачі у власність від 13.01.1999р. ЗАТ „Укрпрофтур” передало у власність Херсонському ЗАТ “Херсонтурист”, як внесок до статутного фонду, майно та будівлі загальною балансовою вартістю 5545 тис. грн.., в т. ч. майно турбази “Чорномор” загальною балансовою вартістю 2389178, 78 грн.

Листом від 03.08.2001р. за № 215 Херсонське обласне ЗАТ по туризму і екскурсіях “Херсонтурист” звернулося до БТІ м. Херсона з проханням оформити реєстраційне свідоцтво на право власності на турбазу “Чорномор” в смт. Лазурне Скадовського району.

Херсонське державне бюро технічної інвентаризації 15.01.2002р. звернулося з листом до голови виконкому Лазурненської селищної ради з проханням видати свідоцтво на право колективної власності на туристичну базу “Чорномор”, що знаходиться в смт. Лазурне Херсонському обласному ЗАТ по туризму та екскурсіям “Херсонтурист” з посиланням на рішення Скадовської районної ради № 285 від 29.07.1966р.; довідки за № 215 від 03.08.2001р.; довідки про балансову вартість № 1 від 09.01.2002р.; довідки № 1 від 11.01.2002р.; державного акту на землю та довідки статуправління № 8233.

Рішенням виконавчого комітету Лазурненської селищної ради № 03 від 30.01.2002р. „Про видачу свідоцтва про право колективної власності на турбазу “Чорномор” у звязку з визнанням права колективної власності, вказано Скадовському БТІ видати свідоцтво про право колективної власності на турбазу “Чорномор”, що знаходиться в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області та належить Херсонському обласному ЗАТ по туризму та екскурсіях “Херсонтурист”.

Звертаючись з позовними вимогами про визнання недійсним вказаного рішення виконавчого комітету прокурор послався на те, що після проголошення незалежності України ЗУ „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991р. майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташовані на території України залишено в державній власності.

Майно туристичної бази „Чорномор” є державною власністю.

Прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету Лазурненської сільської ради сприяло незаконному вибуттю спірного майна із державної власності, оформлення свідоцтва здійснено з порушенням вимог п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно ( в редакції на 01.01.2002р.).

Ст. 76 ЦК Української РСР 1963р. чинного на момент видачі Реєстраційного посвідчення, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 261 чинного ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор стверджує, що про порушення інтересів держави він дізнався в ході прокурорської перевірки на виконання доручення Генеральної прокуратури України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено в три роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебіг строку позовної давності для звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом починається з липня 2011 р. та про те, що факт обізнаності позивача про знаходження спірного обєкта у інших осіб, на що посилається скаржник, не має істотного значення для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, посилання скаржника-1 на те, що оскільки обізнаність ФДМ України про можливе порушення його прав може підтвердити рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі № 13817, на час прийняття ЦК України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним, сплив, необхідно застосовувати до спірних правовідносин ст. 80 ЦК УРСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до предявлення позову є підставою для відмови в позові.

Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991 р. № 1427-ХІІ „Про проголошення незалежності України” Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства. У звязку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.

В силу Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 року № 145-ХІІ „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” та Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”, майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій та інших обєктів союзного підпорядкування, розташовані на території країни, є державною власністю України, а укладені після 29.ХІІ.1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

10.04.1992 року Верховна Рада України постановою № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України”, з метою збереження в інтересах громадян України майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, тимчасово, до визначення правонаступників, передала ФДМ України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.

ФДМ України мав прийняти майно цих підприємств, установ та обєктів до 01.05.1992 року, що не виконано і загальний перелік такого майна не сформований.

Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 р. були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього СРСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Таким чином, спірний обєкт, побудований в 60-х роках, є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташований на території України.

Це підтверджується і Договором про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 року укладеним керівниками Загальної Конфедерації профспілок СРСР і Федерацією незалежних профспілок України, на який посилається відповідач-2. Між тим, цей Договір затверджений лише постановою Президії Ради Загальної Конфедерації професійних спілок СРСР 18.11.1990 року № 2-1а., але не затверджений керівним органом Федерації незалежних профспілок України, тобто, тільки з одного боку.

П. 26 Декларації від 06.10.1990 року про утворення Федерації незалежних профспілок України встановлено, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради і все майно Федерації є власністю останньої. 21.11.1992 року Федерація незалежних профспілок України була перейменована в нинішню Федерацію профспілок України.

Рішенням ВАСУ у справі № 138/7 встановлено, що АТ „Укрпрофтур” (правонаступником якого є ПрАТ „Укрпрофтур”) засновано Фондом соціального страхування України та Федерацією незалежних профсоюзів. На час створення Рада Федерації незалежних профспілок передала до статутного фонду АТ основні фонди і оборотні засоби туристично-екскурсійних підприємств, обєднань та організацій профспілок України на суму 381206тис.руб., а Фонд соціального страхування 10млн.руб.

Проте, докази щодо реальної передачі до статутного фонду АТ „Укрпрофтур” спірного обєкта в матеріалах справи відсутні.

16.06.1992 року був прийнятий Закон України „Про обєднання громадян”, відповідно до якого (ст. 1) об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначено Законом України „Про профспілки” .

Відповідно до ЗУ „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 18.09.1999 № 1045-ХІV (із змінами та доповненнями) дія його поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Т. ч. до набуття чинності ЗУ „Про профспілки”, профспілки України повинні були діяли відповідно до ЗУ „Про обєднання громадян”.

За приписами ст. 21 ЗУ „Про обєднання громадян” об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Законом України „Про власність” від 07.02.1991 р. №697-ХІІ (із змінами та доповненнями), який втратив чинність 20.06.2007 ЗУ №9971, ст. 20 було визначено, що професійні спілки та їхні громадські обєднання є субєктами права колективної власності.

В силу ст. 21 ЗУ „Про власність” право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Тобто, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського обєднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організації новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

А тому рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради, яким, за зверненням Скадовського БТІ вирішено видати свідоцтво на туристичну базу “Чорномор” Херсонському обласному ЗАТ по туризму та екскурсіях „Херсонтурист” є нечинним і правомірно визнано господарським судом недійсним.

Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб від 09.06.1998 року №121, державну реєстрацію права власності на обєкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (п. 1.5); реєстрація права власності на обєкти нерухомого майна проводиться на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна (п. 1.7).

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 121 оформлення права власності на обєкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

П. 4 Інструкції № 121 встановлює порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна.

Прийняття оскаржуваного рішення виконкомом Лазурненської селищної ради №03 від 30.01.2002 р. на підставі листа Скадовського БТІ, в якому йдеться посилання як на правовставлюючі документи на рішення Скадовської райради № 285 від 29.07.1966р., довідку про балансову вартість основних засобів т/б „Чорномор”, довідку про прийняття пансіоната „Чорномор”, який розташований на пл. 15 га, на баланс Херсонської обласної ради по туризму і екскурсіях згідно рішення виконкому Херсонської обласної ради д/т від 07.03.1974р. № 125/5 не відповідає вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Питання оформлення права власності на турбазу „Чорномор” в 2002р. з посиланням на вказані документи ніяким чином не повязане з тим, що тільки в 1999р. за актом № 14 від 13.01.1999р. це майно було передано у власність відповідачу 2, як внесок в статутний фонд.

Колегія суддів на підставі вказаних актів, встановлених обставин утримання спірного майна, його обліку, численних перетворень апелянта, його відносин з Федерацією профспілок України, вбачає, що право власності на спірний обєкт трансформувалося із колективної власності у приватну, про що свідчать укладені в подальшому договори купівлі продажу майна турбази „Чорномор”.

З проголошенням незалежності 24.08.1991р. право власності на спірні обєкти набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ та від 01.03.1994р. № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатися ним до визначення субєктів цього права, тобто, Фонду державного майна України, а тому позивач підставно звернувся за захистом свого порушеного права.

Посилання господарського суду на норми ЦК України, які не діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення виконкому Лазурненської селищної ради, не спростовують правильного висновку суду щодо невідповідності даного рішення вимогам закону, чинного на момент його прийняття.

Доводи апеляційної скарги приватного Херсонського обласного ЗАТ по туризму і екскурсіям “Херсонтурист” викладені вище обставини не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаної апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду.

Також не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ “Жемчужина”, оскільки оспорюване рішення стосується права власності на майно відповідача -2 та не носить публічно-правового характеру.

За таких обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення виконкому Лазурненської селищної ради було прийнято без належних правових підстав, а тому позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

колегія суддів постановила:

Апеляційні скарги Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „ХЕРСОНТУРИСТ” та ТОВ “Жемчужина” на рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2011р. у справі № 5024/2046/2011 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2011р. у справі № 5024/2046/2011 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

судді : Л.І. Бойко

С.В. Таран

Повний текст складено та підписано 16.02.2012р.