Постанова № 21436130, 07.02.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2012 року Справа № 5005/5126/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Крутовських В.І. доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,, довіреність №б/н від 18.05.11р., представник;

представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011р. у справі №5005/5126/2011

за позовом приватного підприємства “Абундо”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

дофізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Криворізька міська рада, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 110 403 грн. 02 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Абундо" звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізької міської ради, суму 110 404 грн. 02 коп. матеріальних збитків (упущеної вигоди).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011р. у справі № 5005/5126/2011 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено: стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь приватного підприємства "Абундо" суму 110 403 грн. 02 коп., 1 104 грн. 03 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням господарського суду, фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені його позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. у справі № 5005/5126/2011 апеляційну скаргу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

07.02.2012р. відповідач та третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались. Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце її розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2010 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) було укладено договір оренди №1/01/07/10 (далі - договір) строком дії до 01.06.13р., за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування за цільовим призначенням (торгівля продовольчими товарами вітчизняного та імпортного виробництва) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (обєкт оренди), де нерухоме майно належить орендодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва № 656 від 18.10.07р., серії САВ № 065826.

Згідно п. 4.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення та діє до 01.06.2013р.

У відповідності з умовами п. 5.1 договору, вартість оренди її умови і порядок розрахунків обумовлюються додатком до даної угоди за №02/01/07/10, де орендна плата становить 4 000 грн., і сплачується орендарем до 10-го числа кожного місяця, авансом.

Згідно пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З дотриманням умов п. 4.1 вказаного договору, спірний об'єкт оренди 05.07.10р. переданий орендарю, що підтверджується наявним в матеріалах справи двохстороннім актом приймання-передачі з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі, та підписами представників з боку орендодавця та орендаря (а.с. 17-18).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

В матеріалах справи містяться квитанції про оплату ф. № ПО-Д2, які підтверджують сплату орендарем плати за користування приміщення за липень 2010р. в розмірі 4000 грн. та за серпень 2010р. в розмірі 4000 грн. (а.с. 25).

Відтак, висновки суду першої інстанції про наявність доказів належного виконання позивачем взятих на себе договірних зобов'язань, зокрема, в частині своєчасного та в повному обсязі внесення на рахунок орендодавця щомісячних орендних платежів, не відповідають обставинам справи.

Так, в матеріалах справи відсутні докази внесення позивачем орендної плати починаючи з вересня 2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки позивачем не була внесена орендна плата відповідно до умов договору 10 вересня, 10 жовтня та 10 листопада 2010р., тобто, протягом трьох місяців підряд, відповідачем правомірно 12.11.2010р. на адресу позивача було направлено повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1/01/07/10 від 01.07.2010р., яке було отримано останнім 17.11.2011р. відповідно до відмітки поштової установи (а.с. 157-158).

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно вимог ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за виключенням випадків, коли одна із сторін порушує умови договору та свої зобов`язання.

Враховуючи те, що матеріали справи відображають обставини порушення позивачем узгоджених умов договору щодо сплати орендної плати та фактичного існування названих вище обставин, які насамперед встановлені діючим законодавством України та є необхідною умовою для відмови орендодавця від спірного договору оренди, у відповідача наявними були правові підстави для розірвання договору в односторонньому порядку.

14.11.10р. орендодавцем було вилучено ключі від орендованого приміщення магазину (лист вих. № 15/02 від 15.06.11р. старшого уповноваженого Долгінцевського РВ капітан міліції Козюра Ю.О.; постанова Долгінцевського РО КМУ МУМВС України про відмову у порушенні кримінальної справи від 03.12.10р. (а.с. 19, 20)).

З урахуванням вищезазначеного, позивач, не вказавши про наявність вищенаведених обставин та про свій борг по орендній платі, звернувся з позовною заявою до суду про стягнення матеріальних збитків (упущеної вигоди) з відповідача на користь позивача.

За умовами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом;

Частина 2 ст. 22 ЦК України визначає, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що умовами виникнення зобов'язань по відшкодуванню збитків є наявність збитків, протиправна дія або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння збитків, причинний зв'язок між протиправною дією або бездіяльністю, якими створено небезпеку, і наступним її не усуненням та збитками, що їх зазнала заінтересована особа.

Однак, позивач свої вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків (упущеної вигоди) обґрунтовує умовними припущеними про можливість отримання прибутку в сумі, зазначеній у доданих до позовної заяви розрахунках та висновках.

Крім того, позивач посилається на виконання ним робіт в рахунок оренди, але не надав документів узгодження з відповідачем та заліку цих сум.

Таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Разом з тим, посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на те, що в порушення норм процесуального права справу було розглянуто судом першої інстанції без участі відповідача, що призвело до порушення прав останнього як сторони, не можуть бути прийняті до уваги суду.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.08р. за № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ВГСУ від 10.12.02р. за № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої вище Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Крім того, у п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у хвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (проживання).

Відтак, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. за № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). Ухвали господарського суду від 11.05.11р., 02.06.11р. надсилалися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, що станом на 23.05.11р. є ідентичною адресі, вказаній у витязі з ЄДРПОУ № 102563 (а.с. 94).

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від16.06.2011р. у справі №5005/5126/2011 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з приватного підприємства “Абундо” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) 552 грн. 02 коп. витрат по апеляційній скарзі.

Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко