Рішення № 21434909, 31.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/45631.01.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Полімерагро» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексіс Експрес ЛТД» Про стягнення 54512,80 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю

ОСОБА_3 представник за довіреністю

В судовому засіданні 31.01.2012 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу в розмірі 53491,40 грн., 3% річних в сумі 165,63 грн., пені 855,77 грн., а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2011 було порушено провадження у справі № 47/456, розгляд справи було призначено на 20.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 розгляд справи було відкладено до 26.01.2012.

В судовому засіданні 26.01.2012 представником відповідача було заявлено клопотання про повернення позовної заяви ПАТ «Полімерагро»без розгляду на підставі п. 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивоване тим, що позивачем всупереч вимог п. 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу не було сплачено у обумовленому законом розмірі судовий збір.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки представників сторін щодо заявленого клопотання, вирішив його відхили, оскільки позивачем до матеріалів позову додано квитанцію № 4397244А від 28.11.2011 про сплату судового збору в сумі 1411,50 грн., яка підтверджує сплату судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». Також, суд враховує і те, що в статті 63 Господарського процесуального кодексу України обумовлені підстави для повернення позову, провадження по якому ще не порушено, а за поданим позивачем позовом судом порушено провадження, присвоєно справі номер і розпочато судовий розгляд, що виключає повернення позову на даній стадії судового розгляду.

Також, в судовому засіданні 26.01.2012 представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що позивачем всупереч вимог п. 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу не було надіслано на адресу відповідача позов з усіма доданими до нього документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки представників сторін щодо заявленого клопотання, вирішив його відхилити, оскільки позивачем до матеріалів позову додано фіскальний чек № 7944 від 28.11.2011 та опис вкладеного, згідно яких позивачем направлено на юридичне місцезнаходження відповідача позов та 10 додатків до нього.

В судовому засіданні 26.01.2012 представник відповідача пояснив суду, що у видатковій накладній, яка додана позивачем до матеріалів позову в підтвердження здійснення поставки по договору № 1/11-2 від 01.11.2010, а саме: № 906 від 27.09.2011 на суму 63491,40 грн. міститься посилання на договір № 52 від 01.11.2010, а відтак не є доказом поставки товару по договору № 1/11-2 від 01.11.2010, у звязку з чим суд зобовязав представника відповідача на наступне судове засіданні надати у письмовому вигляді відомості про те, чи укладалися між позивачем та відповідачем інші договори, крім договору поставки № 1/11-2 від 01.11.2010, зокрема договір № 52 від 01.11.2010, чи отримував відповідач товар по накладній № 906 від 27.09.2011 до договору № 52 від 01.11.2010, і якщо отримував, то по якому саме договору, у звязку з чим судом було задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, та оголошено перерву в судовому засіданні до 31.01.2012 до 11:10.

В судовому засіданні 31.01.2012 представником відповідача черговий раз було заявлено клопотання про залишення позову ПАТ «Полімерагро»без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем при подачі позову сплачено судовий збір не у встановленому розмірі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки представників сторін щодо заявленого клопотання, вирішив його відхилити, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - зокрема з позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, оскільки позовна заява ПАТ «Полімерагро»надійшла до Господарського суду міста Києва у грудні 2011 року, що підтверджується поштовим відбитком на конверті та вхідним штампом суду на позові, відтак розмір судового збору, який справляється, визначається у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня 2011 року. Згідно з п. 1 статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 № 2857-VI станом на 01.01.2011 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 941,00 грн., а оскільки позивачем ціну позову при його подачі заявлено в сумі 54512,80 грн., відтак 2% від ціни позову (1090,26 грн.), є меншими ніж 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1411,50 грн.), а тому сплаті в Доход державного бюджету підлягала сума судового збору в розмірі 1411,50 грн., яка і була сплачена позивачем в повному обсязі згідно квитанції № 4397244А від 28.11.2011 про сплату судового збору в сумі 1411,50 грн.

Також, суд наголошує на тому, що п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

Також, в судовому засіданні 31.01.2012 представником відповідача черговий раз заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки позивачем при подачі позову не було направлено на адресу відповідача позов і усі додані до нього документи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки представників сторін щодо заявленого клопотання, вирішив його відхилити, оскільки позивачем до матеріалів позову додано фіскальний чек № 7944 від 28.11.2011 та опис вкладеного, згідно яких позивачем направлено на юридичне місцезнаходження відповідача позов та 10 додатків до нього.

Також, представником відповідача в судовому засіданні 31.01.2012 було заявлено усне клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки представників сторін щодо заявленого клопотання про відкладення розгляду справи, вирішив його відхилити, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався , відповідач був належним чином повідомлений як про порушення провадження у справі, так і про відкладення судових засідань, і не був позбавлений процесуального права ознайомитись з матеріалами справи з моменту її порушення (02.12.2011), надати необхідні на його думку пояснення або документи, жодних виняткових випадків, які б свідчили про необхідність відкладення розгляду справи, і наявність яких згідно ч. 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України є підставою для продовження строку вирішення спору представником відповідача суду не наведено.

Крім того, представник відповідача не виконав вимог суду щодо надання у письмовому вигляді відомості про те, чи укладалися між позивачем та відповідачем інші договори, крім договору поставки № 1/11-2 від 01.11.2010, зокрема договір № 52 від 01.11.2010, чи отримував відповідач товар по накладній № 906 від 27.09.2011 до договору № 52 від 01.11.2010, і якщо отримував, то по якому саме договору.

В судовому засіданні 31.01.2012 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 1/11-2 від 01.11.2010 не було здійснено у повному обсязі оплату за поставлений згідно видаткової накладної № 906 від 27.09.2011 товар. Зокрема, представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому, що при зверненні з відповідним позовом до суду, заборгованість відповідача за поставлений по договору поставки № 1/11-2 від 01.11.2010 згідно видаткової накладної № 906 від 27.09.2011 товар складала 53491,40 грн. (з урахуванням здійсненої оплати в сумі 10000,00 грн. до подачі позову), але в процесі розгляду справи відповідачем було перераховано на користь відповідача в рахунок погашення боргу ще 15000,00 грн., у звязку з чим заборгованість відповідач станом на 30.01.2012 складає 38491,40 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача з урахуванням пені та 3% річних, а загалом в сумі 39512,80 грн., про що наголошував в заяві, поданій через канцелярію суду 26.01.2012 і яка приймається судом до розгляду як уточнення позовних вимог згідно розяснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18.

Представник відповідача в судових засіданнях по справі проти позовних вимог заперечував, посилаючись в своїх усних запереченнях зокрема на те, що додана позивачем видаткова накладна № 906 від 27.09.2011, на яку позивач посилається як на доказ отримання відповідачем товару по договору поставки № 1/11-2 від 01.11.2010, не є належним доказом отримання відповідачем товару саме по договору поставки № 1/11-2 від 01.11.2010, оскільки в накладній зазначено інший договір - № 52 від 01.11.2010. Також, наголошував на тому, що позивачем не було дотримано умов 4.1 договору щодо поставки товару на вимогами DDU Інкотермс 2000.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, дослідивши оригінали поданих суду документів на відповідність їх копіям у справі, заслухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № 1/11-2 (далі договір № 1/11-2 від 01.11.2010) з урахуванням додаткової угоди від 01.03.2011, який підписано директором позивача та відповідача і посвідчено печатками юридичних осіб, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязався поставити та своєчасно оплатити плівку поліетиленову (товар) на умовах, визначених договором (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що в межах даного договору покупець (відповідач) здійснює оплату товару на підставі виставлених йому постачальником (позивачем) документів (рахунку фактури, видаткової накладної) протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару постачальником (п. 3.1), оплата за товар проводиться покупцем (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (відповідача); підставою для оплати товару, отриманого покупцем (відповідачем) по даному договору, є видаткова накладна або відповідний рахунок фактура (п. 3.3), у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п. 3.1 договору, покупець, за вимогою постачальника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу (п. 8.1).

Відповідно до видаткової накладної № 906 від 27.09.2011 на суму 63491,40 грн., посвідченої підписами та печатками юридичних осіб позивача та відповідача, яка надана позивачем до матеріалів позову, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар (плівку поліетиленову) загалом на суму 63491,40 грн., який прийнято директором позивача ОСОБА_4 згідно довіреності від 22.09.2011, в якій підставою її видачі зазначено «На отримання цінностей від АТ «Полімерагро»по договору № 1/11-2 від 01.11.2010».

В свою чергу, судом встановлено, що у видатковій накладній № 906 від 27.09.2011 на суму 63491,40 грн. вказано договір № 52 від 01.11.2010.

Згідно письмових пояснень позивача, поданих через канцелярію суду, у видатковій накладній № 906 від 27.09.2011 на суму 63491,40 грн. помилково, з вини менеджера, було вказано підставою отримання товару «договір № 52 від 01.11.2010», замість «договір № 1/11-2 від 01.11.2010», а також у поясненнях зазначено про те, що будь-яких інших договорів, окрім договору № 1/11-2 від 01.11.2010, між позивачем та відповідачем - не укладалось, поставки здійснювались саме по договору № 1/11-2 від 01.11.2010, на підтвердження чого позивачем додатково подано видаткові накладні, довіреності на отримання товару та копії платіжних доручень про оплату відповідачем отриманого за ними товару саме з призначенням платежу «Оплата за плівку згідно дог. № 1/11-2 від 01.11.2010», що за твердженням представника позивача підтверджує наявність правовідносин між сторонами саме по договору № 1/11-2 від 01.11.2010.

Відповідно до платіжних доручень № 382 від 21.11.2011 на суму 10000,00 грн., № 444 від 15.12.2011 на суму 5000,00 грн., № 409 від 02.12.2011 на суму 10000,00 грн., відповідачем було перераховано на користь позивача загалом 25000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за плівку згідно дог. № 1/11-2 від 01.11.2010».

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Цією ж статтею визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу, а до відносин поставки, не врегульованих Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, які введені в дії 01.01.2010, термін "поставка без сплати мита" (DDU) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене судом встановлено, що 01.11.2010 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір № 1/11-2 від 01.11.2010 з урахуванням додаткової угоди від 01.03.2011, який підписано директором позивача та відповідача і посвідчено печатками юридичних осіб, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязався поставити та своєчасно оплатити плівку поліетиленову (товар) на умовах, визначених договором (п.1.1).

Також, судом встановлено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 63491,40 грн., на підтвердження чого позивачем подано суду видаткову накладну № 906 від 27.09.2011 на суму 63491,40 грн., посвідчену підписами та печатками юридичних осіб позивача та відповідача, але в якій зазначено як підставу отримання товару договір № 52 від 01.11.2010.

Посилання представника відповідача в судових засіданнях по справі на те, що видаткова накладна № 906 від 27.09.2011 на суму 63491,40 грн. не є доказом поставки товару позивачем відповідачу саме по договору № 1/11-2 від 01.11.2010 судом відхиляється, оскільки відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару з посиланням в платіжному дорученні на призначення платежу «Оплата за плівку згідно дог. № 1/11-2 від 01.11.2010», ніяких інших підстав, як-то договір № 52 від 01.11.2010, тощо, для оплати за плівку - відповідачем суду представлено не було, не дивлячись на те, що суд зобовязував відповідача їх надати. Отримання товару за зазначеною видатковою накладною здійснювалось директором відповідача за належним чином оформленою довіреністю, в якій підставою її видачі зазначено «На отримання цінностей від АТ «Полімерагро»по договору № 1/11-2 від 01.11.2010».

Також, судом приймається до уваги пояснення позивача про те, що у видатковій накладній № 906 від 27.09.2011 на суму 63491,40 грн. помилково, з вини менеджера, було вказано підставою отримання товару «договір № 52 від 01.11.2010», замість «договір № 1/11-2 від 01.11.2010». Також, у поясненнях зазначено про те, що будь-яких інших договорів, окрім договору № 1/11-2 від 01.11.2010, між позивачем та відповідачем - не укладалось, поставки здійснювались саме по договору № 1/11-2 від 01.11.2010, на підтвердження чого позивачем додатково подано видаткові накладні, довіреності на отримання товару та копії платіжних доручень про оплату відповідачем отриманого за ними товару саме з призначенням платежу «Оплата за плівку згідно дог. № 1/11-2 від 01.11.2010».

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем згідно видаткової накладної № 906 від 27.09.2011 було здійснено поставку товару відповідачу загалом на суму 63491,40 грн. саме по договору № 1/11-2 від 01.11.2010.

Але відповідачем всупереч п. 3.1 договору № 1/11-2 від 01.11.2010 у строк 30 календарних днів з дати відвантаження товару, тобто у строк до 27.10.2011, - не було здійснено у повному обсязі оплату товару на суму 63491,40 грн., отриманого згідно видаткової накладної № 906 від 27.09.2011, а здійснено лише часткову його оплату загалом в сумі 25000,00 грн., а саме: 21.11.2011 10000,00 грн., 15.12.2011 5000,00 грн. та 02.12.2011 10000,00 грн. Оплата в сумі 38491,40 грн. здійснена відповідачем не була, доказів її здійснення відповідачем станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не було дотримано умов 4.1 договору щодо поставки товару на вимогами DDU Інкотермс 2000 судом відхиляється як необґрунтоване та безпідставне, оскільки наявність в договорі № 1/11-2 від 01.11.2010 умов поставки DDU визначає умови поставки, але дотримання або недотримання зазначеної умови не є підставою для неоплати отриманого товару, оскільки ні вимогами чинного законодавства, ні умовами договору № 1/11-2 від 01.11.2010 не передбачено звільнення відповідача від обовязку по оплаті отриманого товару внаслідок недотримання позивачем умов поставки DDU. Також, суд враховує і те, що відповідачем жодних належних та допустимих доказів недотримання позивачем умов поставки DDU - станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 38491,40 грн. (63491,40 грн. (сума поставленого товару) 25000,00 грн. (часткова оплата)= 38491,40 грн.) по договору № 1/11-2 від 01.11.2010, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар законною, обгрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а відтак такою, що підлягає задоволенню в сумі 38491,40 грн. (з урахуванням поданої позивачем заяви від 26.01.2012).

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 165,63 грн. (за період прострочення з 27.10.2011 по 28.11.2011 з урахуванням часткових оплат) та пені в сумі 855,77 грн. за період прострочення з 27.10.2011 по 28.11.2011 з урахуванням часткових оплат), за прострочення виконання зобовязання по своєчасній оплаті вартості поставленого товару по договору № 1/11-2 від 01.11.2010.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.1 договору № 1/11-2 від 01.11.2010, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п. 3.1 договору, покупець, за вимогою постачальника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно постанови НБУ від 09.08.2010 р. N 377З 10.08.2010, облікова ставка складає 7.7500%.

Суд, враховуючи те, що відповідачем всупереч п. 3.1 договору № 1/11-2 від 01.11.2010 у строк 30 календарних днів з дати відвантаження товару, тобто у строк до 27.10.2011, - не було здійснено у повному обсязі оплату товару на суму 63491,40 грн., отриманого згідно видаткової накладної № 906 від 27.09.2011, а здійснено лише часткову його оплату загалом в сумі 25000,00 грн., а саме: 21.11.2011 10000,00 грн., 15.12.2011 5000,00 грн. та 02.12.2011 10000,00 грн., дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та пені за прострочення виконання зобовязання по своєчасній та повній оплаті вартості поставленого товару по договору № 1/11-2 від 01.11.2010.

Розмір 3% річних, згідно розрахунку суду, складає:

Сума боргу відповідача з 27.10.2011 (дата оплати товару згідно п. 3.1 договору) по 20.11.2011 (оскільки 21.11.2011 відповідачем було частково сплачено 10000,00 грн.) складала 63491,40 грн., відтак розмір 3% річних за цей період (25 днів) складає: 63491,40 грн. х3%/365 х 25 = 130,46 грн.

Сума боргу відповідача з 21.11.2011 (дата часткової оплати 10000,00 грн.) по 28.11.2011 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), відтак розмір 3% річних за цей період (8 днів) складає: 53491,40 грн. х3%/365 х 8 = 35,17 грн.

Таким чином, розмір 3% річних загалом складає 165,63 грн.( 130,46 грн. + 35,17 грн.) і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розмір пені, згідно розрахунку суду, складає:

Сума боргу відповідача з 27.10.2011 (дата оплати товару згідно п. 3.1 договору) по 20.11.2011 (оскільки 21.11.2011 відповідачем було частково сплачено 10000,00 грн.) складала 63491,40 грн., відтак розмір пені за цей період (25 днів) складає: 63491,40 грн. х15,5% (подвійна облікова ставка)/365 х 25 = 674,05 грн.

Сума боргу відповідача з 21.11.2011 (дата часткової оплати 10000,00 грн.) по 28.11.2011 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), відтак розмір пені за цей період (8 днів) складає: 53491,40 грн. х15,5% (подвійна облікова ставка)/365 х 8 = 181,72 грн.

Таким чином, розмір пені загалом складає 855,77 грн. (674,05 грн. + 181,72 грн.) і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача (з урахуванням заяви від 26.01.2012) підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38491,40 грн. заборгованості, 165,63 грн. 3% річних та 855,77 грн. пені.

Також, позивач звернувся до суду у позові з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява позивача не є обгрунтованою, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, викладена у позові, задоволенню не підлягає.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексіс Експрес ЛТД»(код ЄДРПОУ 33260937; місцезнаходження: 03067 м Київ, вул.. Виборзька, б. 94) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Полімерагро»(код ЄДРПОУ 22652909; місцезнаходження: 62442 Харківська обл.., Харківський район, с. Циркуни, вул. Кірова, б. 1) суму заборгованості 38491 (тридцять вісім тисяч чотириста девяносто одна) грн. 40 коп., 3% річних 165 (сто шістдесят пять) грн. 63 коп., пені 855 (вісімсот пятдесят пять) грн. 77 коп., а також 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата підписання рішення 06.02.2012