Рішення № 21434527, 24.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/33924.01.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

третя особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 10309, 20 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 31.12.2010 року;

від відповідача ОСОБА_3- представник за довіреністю від 23.12.2011 року;

від третьої особи не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 10309, 20 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.01.2010 року в приміщенні ремонтного боксу СТО, розташованій на вул. Щолківській, 1 в м. Бровари сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Пежо, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1, та автомобіля марки Шкода, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року порушено провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - винного в ДТП гр. ОСОБА_1 та призначено розгляд на 05.12.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2011 року позов підтримав та подав витребувані ухвалою суду докази.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 05.12.2011 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 05.12.2011 року розгляд справи відкладено на 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у звязку із перебуванням судді Дідиченко М. А. у відпустці, справу № 27/339 передано для розгляду судді Головіній К. І.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 27/339 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 24.01.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у звязку із великою завантаженістю судді Головіної К. І. та у звязку із виходом судді Дідиченко М. А. з відпустки, справу № 27/339 передано для розгляду судді Дідиченко М. А.

Ухвалою суду від 23.12.2011 року справу № 27/339 суддею Дідиченко М. А. прийнято до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2012 року позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.2012 року проти позовних вимог заперечував частково, а саме у розмірі франшизи згідно договору добровільного страхування транспортних засобів, яку було вирахувано позивачем при виплаті страхового відшкодування потерпілій особі.

Представник третьої особи у судове засідання 24.01.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ по обслуговуванню Броварського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області від 20.01.2010 року та Постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.02.2010 року по справі № 3-861/10 вбачається, що 05.01.2010 року о 15 год. 30 хв. в приміщенні ремонтного боксу СТО, розташованій на вул. Щолківській, 1 в м. Бровари, гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Пежо, д/н НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом не переконався що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, допустив зіткнення з автомобілем Шкода, д/н НОМЕР_2, чим порушив ПДР України. В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.02.2010 року по справі № 3-861/10, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Шкода, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі полісу № 250593747 від 11.12.2009 року, укладеного між ЗАТ «АСК «Інго Україна»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»), за договором страховик, та ТОВ «Перша лізингова компанія», за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (звіт № 7 про оцінку автомобіля Шкода, д/н НОМЕР_2, від 12.01.2010 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Шкода, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, складає 11207, 53 грн.

Як вбачається із страхового акту № 49555 від 04.02.2010 року, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 10819, 20 грн.

На виконання умов полісу № 250593747 від 11.12.2009 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 10819, 20 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1157 від 16.02.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина гр. ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, тому, останній є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Шкода, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», між гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Дженералі гарант»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»), укладено поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Дженералі гарант»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Пежо, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»виникло право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Так, позивачем на адресу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»була направлена відповідна вимога № 5196 від 10.10.2011 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були отримані останнім 11.10.2011 року.

Відповідно до п. п. 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 11.11.2011 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.

В судовому засіданні відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково, зокрема з вирахуванням 1598, 00 грн., обґрунтовуючи заперечення тим, що позивачем при виплаті потерпілій особі страхового відшкодування було вираховано суму франшизи за договором добровільного страхування у розмірі 1598, 00 грн. У звязку із зазначеним, потерпіла особа може звернутися до відповідача з вимогами щодо стягнення з останнього зазначеної суми.

Вказані заперечення відповідача судом не приймається до уваги у звязку із наступним.

Як зазначалося вище, статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами чинного законодавства не передбачено вирахування з суми, яка виплачується в порядку регресу, будь-яких платежів на підставі того, що такі платежі можуть бути в подальшому стягнені третіми особами з особи, якій належить здійснити відшкодування.

У звязку із зазначеним, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 10309, 20 грн. (10819, 20 грн. (виплачене страхове відшкодування) мінус 510, 00 грн. (франшиза)) такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову), при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код: 16467237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код: 16285602) страхове відшкодування у розмірі 10309 (десять тисяч триста девять) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 103 (сто три) грн. 09 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 30.01.2012 року.