Рішення № 21434526, 24.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/35824.01.12 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” до Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”

третя особа ОСОБА_2

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 24990, 00 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 20.12.2011 року;

від відповідача не зявився;

від третьої особи не зявився.

Обставини справи:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю “Альянс Україна”, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 24990, 00 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.02.2009 року по пр. Ленінському вул. Шутова в м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2, та автомобіля марки Чері, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством “Українська пожежно-страхова компанія”, до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року порушено провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - винного в ДТП гр. ОСОБА_2 та призначено до розгляду на 06.12.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2011 року частково подав витребувані ухвалою суду докази; проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на пропущення позивачем строку подачі заяви про виплату страхового відшкодування, що відповідно до п. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»є підставою для відмови у здійсненні його виплати.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2011 року позов підтримав та подав письмові пояснення, відповідно до яких зазначав, що поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений по відношенню до автомобіля ВАЗ, д/н НОМЕР_1, укладався до набрання чинності змін до зазначеного Закону в редакції від 17.02.2011 року, якими передбачено підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, а відповідно до ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Представник третьої особи у судове засідання 06.12.2011 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року відкладено розгляд справи до 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у звязку із перебуванням судді Дідиченко М. А. у відпустці, справу № 27/358 передано для розгляду судді Головіній К. І.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 27/358 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 24.01.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у звязку із великою завантаженістю судді Головіної К. І. та у звязку із виходом судді Дідиченко М. А. з відпустки, справу № 27/358 передано для розгляду судді Дідиченко М. А.

Ухвалою суду від 23.12.2011 року справу № 27/358 суддею Дідиченко М. А. прийнято до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2012 року подав витребувані судом документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 24.01.2012 року не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька від 31.02.2009 року та Постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 10.03.2009 року по справі № 3-609 вбачається, що 07.02.2009 року о 17 год. 00 хв. гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ, д/н НОМЕР_1, по пр. Ленінському вул. Шутова в м. Донецьку на перехресті почав виконувати маневр повороту на ліво, при цьому не надав перевагу в русі автомобілю Чері, д/н НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого здійснив зіткнення із зазначеним автомобілем.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 10.03.2009 року по справі № 3-609, гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Чері, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі полісу добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0084216 від 07.07.2008 року, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” (за договором страховик) та гр. ОСОБА_3 (за договором страхувальник).

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (акт автотоварознавчого дослідження фахівця № 605/09-03 від 04.03.2009 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Чері, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, складає 43351, 09 грн.

Як вбачається із страхового акту № 206-6952-0 від 07.05.2009 року, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 38400, 00 грн.

На виконання умов полісу добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0084216 від 07.07.2008 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 38400, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5355 від 15.05.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_2, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина гр. ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, тому, останній є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Чері, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», між гр. ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» було укладено поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль ВАЗ, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Товариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обовязок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Так, позивачем на адресу Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” була направлена відповідна вимога № Н-1420/09 від 28.09.2011 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були надіслані останньому 29.09.2011 року.

Відповідно до п. п. 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти виплати позивачеві страхового відшкодування заперечував (лист вих. № 7689 від 20.10.2011 року), обґрунтовуючи свою відмову тим, що станом з 19.09.2011 року набрала чинності редакція Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 17.02.2011 року. Відповідно до п. 37.1.4 зазначеного Закону в редакції від 17.02.2011 року, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Тому, оскільки дана дорожньо-транспортна пригода сталася 07.02.2009 року, а вимога про виплату страхового відшкодування була надіслана позивачем відповідачеві 29.09.2011 року, тобто після спливу одного року з моменту відбуття дорожньо-транспортної пригоди, відповідач відмовив ТДВ “Альянс Україна” у виплаті страхового відшкодування.

В судовому засіданні відповідач підтримав викладені у листі вих. № 7689 від 20.10.2011 року заперечення.

Щодо викладеної позиції відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 37.1.4 зазначеного Закону в редакції від 17.02.2011 року, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Вказана редакція Закону набрала чинності з 19.09.2011 року.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Зазначене положення кореспондується з нормами Цивільного Кодексу України, відповідно до частини 1 статті 5 якого акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Так, на відносини між сторонами щодо компенсації позивачу в порядку регресу виплаченого ним відшкодування поширюється законодавство, чинне станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про таку компенсацію, тобто на день здійснення ним виплати страхового відшкодування потерпілій особі (15.05.2009 року).

Відтак, посилання відповідача на п. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 17.02.2011 року, як на підставу відмови позивачеві у виплаті страхового відшкодування, є помилковим та не приймаються судом до уваги.

Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

У звязку із зазначеним, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 24990, 00 грн. (25 500, 00 грн. (ліміт відповідальності) мінус 510, 00 грн. (франшиза)).

Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову), при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; ідентифікаційний код: 20602681), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариство з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10; ідентифікаційний код: 32253696) 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 30.01.2012 року.