Рішення № 21434490, 30.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/24730.01.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче

Об'єднання "Інформаційні технології"

Простягнення 3 258,38 грн.

За зустрічним

позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче

Об'єднання "Інформаційні технології"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група"

Провизнання недійсним ліцензійного договору від 01.01.2011 р. № 133/Ш

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача заОСОБА_1 - представник (дов. № б/н від 16.12.2011 р.)

первісним позовом

Від відповідачаОСОБА_2 - представник (дов. № б/н від 14.11.2011 р.)

за первісним позовом

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче Об'єднання "Інформаційні технології" про стягнення 3258,38 грн., що включає в себе розмір основного боргу в сумі 3050,25грн. та штрафні санкції в розмірі 208,13 грн. (Пеня 84,96 грн.; індекс інфляції 106,74 грн.; 3% річних 16,43 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче Об'єднання "Інформаційні технології" (Відповідач) укладено ліцензійний договір №133/Ш (про надання невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми "Телеканал "Ля-минор").

Відповідно до умов договору, Позивач надав Відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Телеканал "Ля-минор" в багатоканальній мережі на визначеній в договорі території, а відповідач прийняв такі права та зобов'язався здійснювати виплату на рахунок позивача щомісячної ліцензійної винагороди (роялті) за надані права, в розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Відповідач, в порушення вимог ліцензійного договору, не належним чином виконав покладені на нього обовязки, зокрема, щодо оплати передбаченої договором винагороди за квітень-серпень 2011р., у звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3050,25 грн. Крім того, у звязку з порушенням відповідачем договірних зобовязань, позивач просить стягнути штрафні санкції, в сумі 208,13 грн. (Пеня 84,96 грн.; індекс інфляції 106,74 грн.; 3% річних 16,43 грн.).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2011 р. порушено провадження у справі №59/247 та призначено справу до розгляду справу на 02.12.2011 р.

02.12.2011 р. відділом діловодства суду отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче Об'єднання "Інформаційні технології" зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" про визнання недійсним в повному обсязі з моменту укладання ліцензійного договору від 01.01.11р. №133/Ш (про надання невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми "Телеканал "Ля-минор").

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче Об'єднання "Інформаційні технології" є взаємно повязаним з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група", позивачем дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, судом прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче Об'єднання "Інформаційні технології", про що 02.12.2011 р. винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 02.12.2011 р. представником відповідача заявлене клопотання про залучення до участі у справі прокурора в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "Рекламна Телевізійна Група" за фактом проведення позивачем господарської діяльності за відсутності ліцензії.

В задоволенні вказаних клопотань судом відмовлено, оскільки порядок і підстави, а також процесуальна форма участі прокурора в господарському процесі визначені ст. 29 ГПК України шляхом вступу у справу на будь-якій стадії судового розгляду, і відповідач не позбавлений права самостійно повідомити прокуратуру м. Києва про розгляд даної справи для вирішення органом прокуратури питання про вступ у справу; господарський суд згідно чинного процесуального законодавства не наділений повноваженнями порушувати кримінальні справи, тоді як це відноситься до компетенції місцевих загальних судів, які згідно ст. 33 КПК України розглядають кримінальні справи.

В судовому засіданні 02.12.2011 р. оголошено перерву до 16.01.2012 р.

12.01.2012 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача за зустрічним позовом відзив на зустрічний позов відповідно до якого ТОВ "Рекламна Телевізійна Група" просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 16.01.2012 р. оголошено перерву до 30.01.2012 р.

30.01.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача за первісним позовом Заперечення проти задоволення первісного позову відповідно до яких ТОВ "Науково-Виробниче Об'єднання "Інформаційні технології" просить суд відмовити позивачу у задоволенні первісного позову з підстав, викладених у Запереченні.

В судовому засіданні 30.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Обєднання «Інформаційні технології»укладено ліцензійний договір №133/Ш про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Телеканал "Ля-минор", згідно з умовами якого позивач як ліцензіар надав відповідачу як ліцензіату невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми в багатоканальній мережі на визначеній в договорі території, а відповідач прийняв на себе зобовязання здійснювати сплату щомісячної грошової винагороди (роялті) за надані права в розмірі та на умовах, визначених договором.

Порядок сплати винагороди визначається п. 8 договору та додатком №1, згідно яких розмір винагороди залежить від кількості абонентів відповідача, які отримали можливість перегляду телерадіопрограми у відповідному місяці.

В додатку №1 встановлена ціна на одного абонента та передбачений мінімальний розмір винагороди, який має гарантовано виплачуватися позивачу. Рахунок про сплату винагороди виставляється на підставі щомісячних звітів про середню кількість абонентів.

Відповідач зобовязаний щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок сплати винагороди на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

На порушення умов договору відповідачем не сплачено винагороду за квітень-серпень 2011 р. у розмірі 3050, 25 грн.

Відповідно до п. 11.2 договору у випадку несвоєчасної виплати винагороди або частини винагороди відповідач зобовязується сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Неналежне виконання відповідачем свого обовязку підтверджується актами про надання невиключних прав з відомостями про належну до перерахування суму винагороди, які щомісячно направляються відповідачу на підписання згідно п. 6 додатку до ліцензійного договору.

Відповідач зобовязаний підписати такі акти протягом десяти днів з дати їх направлення або надати мотивовану відмову у їх підписанні, що ним зроблено не було; акти направлено відповідачу разом з листом №163 від 01.09.11 р. (отриманий 05.09.11 р.)

Таким чином, заборгованість відповідача за квітень-серпень 2011 р. становить 3050, 25 грн., пеня в розмірі 84, 96 грн., індекс інфляції в розмірі 106, 74 грн. та 3% річних в розмірі 16, 43 грн. згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, подав зустрічний позов про визнання недійсним в повному обсязі ліцензійного договору №133/Ш від 01.01.11 р. про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Телеканал "Ля-минор", укладеного між сторонами.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група»веде свою господарську діяльність у сфері телебачення і радіомовлення без відповідної ліцензії на порушення чинного законодавства.

В обґрунтування вказаного висновку позивач за зустрічним позовом зазначає, що згідно ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензію провайдера програмної послуги. Тобто, єдиною підставою для розповсюдження іноземних телеканалів на території України є ліцензія, яка видається Національною радою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група»здійснює господарську діяльність по розповсюдженню передач іноземних телеканалів на території України без відповідної правової підстави ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Розповсюдження передач іноземних телеканалів на території України здійснюється позивачем за первісним позовом шляхом укладення відповідних ліцензійних договорів з провайдерами кабельних багатоканальних мереж, а сам позивач як сторона договору іменується ліцензіар.

В законодавстві України, що регулює відносини у галузі телебачення і радіомовлення, відсутнє поняття «Ліцензіар», однак міститься поняття «Ліцензіат», яким є власник ліцензії юридична або фізична особа, якій Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видала відповідну ліцензію.

Відповідно до офіційної інформації, розміщеної на сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, позивач є субєктом інформаційної діяльності та дистрибютером телерадіопрограм.

Діяльність дистрибютера телерадіопрограм регулюється Інструкцією про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради від 19.04.06 р. №357.

Згідно п. 7 р. 3 Інструкції дистрибютери телерадіопрограм щорічно, до 31 січня подають до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення копії затверджених у встановленому порядку угод (договорів, дозволів) з правовласниками програм (телерадіопрограм) на право дистрибуції програм (телерадіопрограм) на території України для подальшого їх використання телерадіоорганізаціями України та провайдерами рекламної послуги в багатоканальних телемережах України.

За результатами розгляду поданих угод (договорів, дозволів) з правовласниками програм (телерадіопрограм) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення протягом місяця приймає рішення про: погодження дистрибютеру переліку телерадіопрограм для розповсюдження провайдерами програмної послуги в багатоканальних телемережах на поточний рік або відмову у погодженні програм (телерадіопрограм) із зазначенням причин відмови (п. 9 р. 2 Інструкції).

Інформація про погодження (відмову у погодженні) міститься на веб-сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Відповідна інформація на веб-сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відсутня.

Згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група»має наступні програмні цілі розповсюдження телерадіопрограм, які відповідають вимогам ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

Позивач не має ні ліцензії на мовлення, ні ліцензії провайдера програмної послуги, тобто, фактично незаконно здійснює господарську діяльність без відповідних правових підстав.

Таким чином, укладений між сторонами ліцензійний договір №133/Ш від 01.01.11р. суперечить вимогам законодавства, оскільки відсутність ліцензії свідчить про введення в оману відповідача і є підставою для визнання договору недійсним згідно ст. 230 ЦК України.

В додаткових поясненнях від 30.01.12 р. (Заперечення на первісний позов) відповідач зазначив, що відповідно до п.3.1.18 ліцензійного договору від 01.01.11 р. ліцензіат (відповідач) зобов'язується здійснювати розповсюдження та поширення телерадіопрограми за допомогою супутникового зв'язку, що містить телерадіопрограми, у відповідності до технічних параметрів визначених п. 7 цього договору та із застосуванням доступу до сигналу телерадіопрограми, наданого виключно ліцензіаром (позивачем) на підставі відповідної окремої угоди сторін.

Картка умовного доступу (доступ до сигналу) забезпечує можливість розкодування отриманого супутникового сигналу, що містить Телерадіопрограму, тим самим робить можливим здійснення відповідачем своїх обов'язків за укладеним договором.

Відповідач стверджує, що угоди (в тому числі окремої) щодо придбання та активації карток доступу по ліцензійному договору від 01.01.11 р. між сторонами не укладалося, і договір фактично не виконувався.

В період з початку 2011 року, з боку позивача відповідачу були виставлені 3 рахунки-фактури за січень, лютий та березень, що були сплачені відповідачем.

У рахунках-фактурах в якості підстави вказано договір № 133/Ш від 01.01.08 р., а не про договір від 01.01.11 р.

Вказаний договір припинив дію 31.12.10 р., і з цього часу і припинила дію картка доступу на Телерадіопрограму "Телеканал "Ля-минор", що була видана відповідачу.

Після припинення дії ліцензійного договору від 01.01.08 р. позивач передані картки умовного доступу не деактивував, таким чином абоненти відповідача мали можливість перегляду телепрограми до квітня місяця 2011 року (про що свідчать виставлені з боку Позивача рахунки по Ліцензійному договору від 01.01.08 р.).

З квітня місяця 2011 року картки умовного доступу, отримані для виконання ліцензійного договору від 01.01.08 р., були деактивовані, нові картки умовного доступу позивачем надані не були, що зумовило неможливість виконання сторонами ліцензійного договору № 133/Ш від 01.01.11 р., який є предметом спору у даній справі.

Отже, жодних активних дій з боку обох сторін не було, а тому з квітня місяця 2011 року по день звернення позивача до господарського суду м. Києва з даним позовом жодної заборгованості виникнути і не могло.

На дані Заперечення представник позивача пояснив, що картки умовного доступу, не були деактивовані за погодженням керівників сторін в звязку із плідною співпрацею та укладанням нових договорів, а отже недоцільністю. Також, представник позивача зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження викладеного в Запереченнях, як доказів деактивації відповідачем карток, так не надано і актів, що підтверджують повернення карток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають до задоволення, тоді як позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійних договорів.

Частиною 1 ст. 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторони (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно змісту ліцензійного договору №133/Ш від 01.01.11 р. про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Телеканал "Ля-минор" його предметом є передача невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми за допомогою багатоканальної мережі виключно на платній основі на території, способом, в межах, строком, як встановлено цим договором (п. 2.1 договору).

Права Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група»як ліцензіара за договором зводяться до передачі невиключної ліцензії, врегулювання питань щодо додержання авторського права і суміжних прав, що виникають у звязку з виконанням договору, а також інших вимог, претензій з боку третіх осіб, що стосуються питань використання обєктів інтелектуальної власності (п. 2.1, п. 5.1 договору).

Тобто, у даних правовідносинах позивач фактично є дистриб'ютором телерадіопрограм (суб'єкт інформаційної діяльності) - юридичною особою, що здійснює господарську діяльність в сфері телебачення і радіомовлення, яка полягає у передачі (відчуженні) на підставі договору майнових прав організацій мовлення (вітчизняних та/або зарубіжних) телерадіоорганізаціям України та/або провайдерам програмної послуги для розповсюдження цих програм з використанням мереж мовлення та/або багатоканальних телемереж України (цифрових, кабельних, ефірно-кабельних, локальних Інтернет-мереж, мереж мобільного зв'язку тощо) згідно Інструкції про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради від 19.04.06 р. №357.

В той же час, ліцензійну діяльність провайдера програмної послуги розповсюдження та поширення телерадіопрограми згідно умов договору здійснює саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Обєднання «Інформаційні технології»як ліцензіатом (п. 2.1, р. 3 договору).

Згідно Закону України «Про телебачення і радіомовлення»у сфері телебачення і радіомовлення видаються два види ліцензій на мовлення і провайдера програмної послуги.

Інші види діяльності у вказаній сфері не ліцензуються.

Таким чином, діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група»як дистриб'ютора телерадіопрограм не потребує отримання ліцензії, тоді як згідно укладеного між сторонами договору позивачем на себе взято саме обовязки дистриб'ютора.

Згідно ст. 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на мовлення, підлягають державній реєстрації як суб'єкти інформаційної діяльності.

Телерадіоорганізації, які не мають ліцензій на мовлення, можуть зареєструватися як суб'єкти інформаційної діяльності за власним бажанням.

Позивач зареєструвався суб'єктом інформаційної діяльності - дистриб'ютором телерадіопрограм згідно свідоцтва Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення серія ДР-НР№00014 від 24.10.07 р. добровільно за власним бажанням.

При цьому, відповідний обовязок, передбачений п. 1 р. 3 Інструкції про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради від 19.04.06 р. №357, суперечить ст. 38 Закону, тому застосуванню не підлягає.

Тим не менше, позивачем дотримано вимог Інструкції і отримано відповідне свідоцтво суб'єкта інформаційної діяльності - дистриб'ютора телерадіопрограм, а також дотримуються вимоги п. 7 р. 3 Інструкції щодо щорічного, до 31 січня подання до Національної ради копії затверджених у встановленому порядку угод (договорів, дозволів) з правовласниками програм (телерадіопрограм) на право дистрибуції програм (телерадіопрограм) на території України для подальшого їх використання телерадіоорганізаціями України та провайдерами програмної послуги в багатоканальних телемережах України.

Ст. 42 Закону в цілому, а також її ч. 3, згідно якої право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги, жодного відношення до позивача не має, оскільки він не є провайдером програмної послуги, тоді як таку ліцензійну діяльність здійснює в даних правовідносинах саме відповідач (позивач за зустрічним позовом).

Назва укладеного між сторонами договору ліцензійний має таку назву, оскільки його предметом є передача невиключної ліцензії на використання обєкта інтелектуальної власності телерадіопрограми, і визначення терміну «власник ліцензії»згідно ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»жодного стосунку до правовідносин сторін не має.

З врахуванням вищевикладеного висновки відповідача про незаконність укладеного між сторонами договору з огляду на відсутність у позивача ліцензії є необґрунтованими, а підстави для визнання укладеного між сторонами договору недійсним відсутні.

Вказане є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

Оскільки укладений між сторонами 01.01.11 р. ліцензійний договір №133/Ш про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Телеканал "Ля-минор" відповідає вимогам законодавства, то він має виконуватися згідно загальних вимог законодавства, і невчасний розрахунок згідно його умов є підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Факт отримання і використання відповідачем невиключної ліцензії на розповсюдження та поширення телерадіопрограми "Телеканал "Ля-минор" за квітень-серпень 2011 р. підтверджується матеріалами справи, тому вважається судом встановленим, а саме.

На виконання умов ліцензійного договору відповідач щомісячно з квітня по серпень 2011 року надсилав позивачу протоколи про кількість абонентів, які фактично відіграють роль передбачених ліцензійним договором письмових звітів про середню кількість абонентів відповідача у звітному місяці та містять інформацію про кількість наявних абонентів відповідача у певному місяці по конкретній телерадіопрограмі.

Вищезазначені протоколи про кількість абонентів за квітень-липень 2011 р. містять відомості про кількість абонентів, зокрема, по телерадіопрограмі "Телеканал "Ля-минор", така кількість становить 159 абонентів (копії Протоколів про кількість абонентів за квітень липень 2011 р. наявні в матеріалах справи).

Надання відповідачем протоколів про кількість абонентів свідчить про фактичне виконання сторонами ліцензійного договору від 01.01.11 р. протягом квітня-липня 2011 р., що спростовує твердження відповідача про деактивацію карток умовного доступу та неможливість фактичного виконання умов договору.

Крім того, відповідно до п. 11.11 ст. 11 ліцензійного договору нездійснення ліцензіатом реалізації отриманих за цим договором прав та відповідно невикористання (розповсюдження та поширення) телерадіопрограми з будь-яких причин, що не передбачені цим договором, не є підставою для несплати та/або неналежної сплати винагороди (роялті) за цим договором. При цьому розмір винагороди (роялті) належний до сплати ліцензіатом в такому випадку встановлюється у відповідності до умов, викладених в додатку № 1 до цього договору.

Неналежне виконання відповідачем свого обовязку підтверджується актами про надання невиключних прав з відомостями про належну до перерахування суму винагороди, які щомісячно направляються відповідачу на підписання згідно п. 6 додатку до ліцензійного договору.

Відповідач зобовязаний підписати такі акти протягом десяти днів з дати їх направлення або надати мотивовану відмову у їх підписанні, що ним зроблено не було; акти направлено відповідачу разом з листом №163 від 01.09.11 р. (отриманий 05.09.11 р.)

З огляду на наведене та у відповідності до п. 6 додатку № 1 до ліцензійного договору, суд прийшов до висновку, що акти за квітень, травень, липень, серпень 2011 р. вважаються прийнятим відповідачем без зауважень, а права за ліцензійним договором у вказаний період належно наданими позивачем та прийнятими без зауважень відповідачем.

Відповідно до п. 11.2 договору у випадку несвоєчасної виплати винагороди або частини винагороди відповідач зобовязується сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Відповідач зобовязаний підписати такі акти протягом десяти днів з дати їх направлення або надати мотивовану відмову у їх підписанні, що ним зроблено не було; акти направлено відповідачу разом з листом №163 від 01.09.11 р. (отриманий 05.09.11 р.)

Таким чином, заборгованість відповідача за квітень-серпень 2011 р. становить 3050, 25 грн., пеня в розмірі 84, 96 грн.

Ст. 652 ЦК України передбачає обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні витрати в даному випадку становлять 106, 74 грн. та 3% річних - 16, 43 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобовязання мають виконуватися належним чином; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Обєднання «Інформаційні технології»(02091, м. Київ, вул. Ревуцького, б. 5-А, код 31168846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 46-Б, код ЄДРПОУ 33551564) борг у розмірі 3 050 (три тисячі пятдесят) грн. 25 коп., пеню в розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 96 коп., індекс інфляції в розмірі 106 (сто шість) грн. 74 коп., 3% річних в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 43 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 06.02.2012 р.