Рішення № 21433913, 30.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/38430.01.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс - Д»

Простягнення 257877,75 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_1, довіреність № б/н від 23.06.2011

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(далі позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс - Д»(далі відповідач) про стягнення 257877,75 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 2296 від 25.03.2005р.

Ухвалою суду від 08.11.2011р. порушено провадження у справі № 1/384 та призначено розгляд на 23.12.2011 р.

23.12.2011р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, окрім довідки ЄДРПОУ на відповідача, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 30.01.2012, у звязку з відсутністю представника відповідача.

30.01.2012 представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав довідку ЄДРПОУ на відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд вирішив розглядати справу по суті спору за наявними в ній матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом 26.12.2011р., а саме: 03062, м.Київ, проспект Перемоги 67.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено рамкова угода № 2296 від 25.03.2005 (далі рамкова угода), відповідно до якої позивач зобов”язався здійснювати кредитування відповідача у межах ліміту суми 100000 доларів США, у строк 60 місяців.

Видача кредитів на підставі рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалось шляхом укладення договорів про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії (далі кредитний договір), які є невідмною частиною рамкової угоди та не мають самостійне значення.

Відповідно до рамкової угоди та укладених на її підстві кредитних договорів відповідач зобов”язався здійснювати своєчасне погашення усіх, виданих на підставі рамкової угоди та кредитних договорів кредитів, сплачувати відсотки та усі інші, передбачені договорами платежі у визначеному ними порядку.

На підставі та в межах рамкової угоди позивач та відповідач уклали кредитний договір № 1.2663/2296 від 03.10.2006р. (далі кредитний договір), відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 40000 доларів США, зі сплатою 15% річних за їх користування, строком на 36 місяців, що підтверджується меморіальним ордером № 55477 від 03.10.2006р.

Проте відповідач не повернув вказані кошти позивача.

Пунктом 3.6 кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов”язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору, відповідач зобов”язаний сплатити на користь позивача пеню, у розмірі 0,5%, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення.

Станом на день подачі позову до суду відповідач свою заборгованість за наведеними вище договорами у повному обсязі не сплатив, про що свідчить розрахунок заборгованості, долучений до матеріалів справи.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 14580,15 доларів США (що еквівалентно 116103,19 грн.) заборгованості за кредитом, 3803,94 доларів США (що еквівалентно 30291,15 грн.) заборгованість по сплаті відсотків, 111483,40 пені за несвоєчасне погашення процентів та судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за його користування; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 14580,15 доларів США (що еквівалентно 116103,19 грн.) заборгованості за кредитом, 3803,94 доларів США (що еквівалентно 30291,15 грн.) заборгованість по сплаті відсотків, 111483,40 пені за несвоєчасне погашення процентів та судові витрати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобовязань по оплаті за поставлений позивачем товар доведена матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 2578,78 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача..

Керуючись ст.ст. 173, 193, ГК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс - Д»(03062, м.Київ, просп. Перемоги 67, код ЄДРПОУ 31484528) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м.Київ, пр. Перемоги 107-А, код ЄДРПОУ 21677333) 14580,15 доларів США (що еквівалентно 116103,19 грн.) заборгованості за кредитом, 3803,94 доларів США (що еквівалентно 30291,15 грн.) заборгованість по сплаті відсотків, 111483,40 пені за несвоєчасне погашення процентів, держмито в розмірі 2578 (дві тисячі пятсот сімдесят вісім) грн. 78 коп. ; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 03.02.2012р. )