Рішення № 21433833, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/417-201202.02.12 За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"

ДоПриватного підприємства "Технодім "Вітона"

Простягнення заборгованості за спожиту електричну енергію

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011 р.

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 02.02.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Технодім "Вітона про стягнення стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-23/12993 від 02.11.2011 року на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з доданими до неї документами повернено позивачу без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва № 05-5-23/12993 від 02.11.2011 року скасовано. Матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.

За Розпорядженням керівництва суду позовну заяву № 05-5-23/12993 було передано на розгляд судді Курдельчук І.Д.

Розглянувши позовну заяву № 05-5-23/12993 Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Приватного підприємства "Технодім "Вітона про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, господарський суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 5011-13/417-2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2012, сторони зобов'язано вчинити дії.

В судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2006 року між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємства "Технодім "Вітона"(далі споживач, відповідач) було укладено договір № 70775 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 позивач зобовязувався, виконувати умови даного Договору, постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 даного Договору, з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил устройства електроустановок, 6 видання, 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", а відповідач зобовязувався виконувати умови даного Договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного Договору, оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів", здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з Додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, п.п.1, 2, 4, 5 цього додатку передбачено, що розрахунковий період починається з 12 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 10 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії. Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно до п. 5.1. Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання на наступний рік установлюється постачальником на рівні фактично спожитих обсягів відповідних періодів поточного року.

Згідно 4.2.3.Договору передбачено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії понад кількість, що обумовлена періодом (місяць, квартал) цього Договору, відповідач сплачує Позивачу вартість різниці фактично спожитої та договірної величини у розмірі, визначеному згідно із чинним законодавством

Однак, взяті на себе зобовязання за договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2009 року по 01.10.2011 року виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.10.2011 року склала 509,15 грн.

У листопаді, грудні 2009р. та січні, лютому, березні 2010 року було зафіксовано перевищені договірних величин споживання електроенергії відповідно, двократна вартість якого становить 273,15 грн.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Керуючись вищезазначеним, позивач нарахував відповідачу двократну вартість електричної енергії спожитої листопаді, грудні 2009р. та січні, лютому, березні 2010 року понад договірну величину та виставив для оплати рахунки на суму 273,73 грн.

Проте, відповідач оплатив виставлені позивачем рахунки за перевищення договірних величин споживання електроенергії в розмірі 0,58 грн.

Отже, станом на 01.10.2011 сума основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною у відповідача перед позивача склала 273,15 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться звіт про використану електроенергію, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Розглянувши подану позовну заяву, заслухавши доводи та пояснення сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 6.17 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року N 28, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

З назви статей 26 та 27 цього Закону, а також частини 7 ст. 27 вбачається, що законодавець визначає двократну вартість (ч.5 ст. 26) як відповідальність та санкцію.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки(ч.1 ст. 217).

Згідно частини 5 ст. 277 ГК України, відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Стаття 546 ЦК України також визначає, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення в листі Державної податкової адміністрації України від 18.05.2009 р. N 10191/7/16-1517.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 509,15 грн. суми основного боргу за спожиту активну енергію та 273,15 грн. суми основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 22,34 грн. 3% річних та 117,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 22,34 грн. 3% річних та 117,16 грн. інфляційних втрат нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Технодім "Вітона" (04073, м. Київ, вул.. Куренівська, 2Б, код ЄДРПОУ 32205841) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 509 (п'ятсот девять),15 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 273 (двісті сімдесят три),15 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною, 22 (двадцять дві),34 грн. 3% річних, 117 (сто сімнадцять),16 грн. інфляційних втрат, 102 (сто дві),00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Основний борг Приватного підприємства "Технодім "Вітона" (04073, м. Київ, вул.. Куренівська, 2Б, код ЄДРПОУ 32205841) за активну електричну енергію у розмірі 509 (п'ятсот девять),15 грн. та борг за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною в розмірі 273 (двісті сімдесят три),15 грн. зарахувати на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 код ЄДРПОУ 00131305.

4. Інші кошти, а саме: 22 (двадцять дві),34 грн. 3% річних, 117 (сто сімнадцять),16 грн. інфляційних втрат, 102 (сто дві),00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зарахувати на розрахунковий рахунок СВП «Енергозбут Київенерго»№ 26008013002300 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627 код ЄДРПОУ 26187763.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 06.02.2012 року